Постанова КЦС ВС № 192/1876/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2024 року м. Київ справа № 192/1876/20 провадження № 61-2293св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауріс-Авто», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія В`ячеславівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року в складі колегії суддів Биліни Т. І., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауріс-Авто» (далі - ТОВ «Ауріс-Авто», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, переведення прав покупця, припинення права власності на земельну ділянку та скасування запису про право власності. Позовну заяву мотивувало тим, що 05 грудня 2016 року між товариством та ОСОБА_1 укладений договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0022, строком на 10 років. Позивач зазначав, що починаючи з 2018 року, ОСОБА_1 почав ухилятися від отримання орендної плати, обумовленої укладеним договором оренди. Стверджував, що 05 жовтня 2020 року товариству стало відомо про те, що 26 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Кокосадзе Л. В. за реєстровим № 1276. Позивач вказував, що договір оренди, укладений 05 грудня 2016 року, на момент розгляду справи у суді не є припиненим або розірваним, недійсним не визнавався та вважав, що ОСОБА_1 , укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки 26 червня 2017 року, незважаючи на той факт, що він є власником земельної ділянки, не мав права відчужувати цю земельну ділянку без попередження та надання пропозиції про її придбання товариству, тому порушив законні права позивача як належного орендаря за договором. З урахуванням того, що законодавчо не врегульовано питання щодо переведення прав та обов`язків покупця на підставі статті 9 Закону України «Про оренду землі», позивач просив суд про застосування аналогії закону відповідно до статті 8 ЦК України, якою визначено, що, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини. Крім того, вказав, що до спірних правовідносин повинно бути застосовано положення статті 362 ЦК України, оскільки у разі продажу власності з порушенням переважного права купівлі позивач може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Посилаючись на те, що позивач має переважне перед іншими право на придбання орендованої земельної ділянки у разі її продажу орендодавцем та уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Ауріс-Авто» у силу положень статей 8, 203, 215, 362, 655, 657 ЦК України просило суд: - визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Кокосадзе Л. В. за реєстровим номером 1276 від 26 червня 2017 року, щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, у тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0022, яка розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - перевести на ТОВ «Ауріс-Авто» права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Кокосадзе Л. В. за реєстровим номером 1276 від 26 червня 2017 року, щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, у тому числі рілля - 1,0 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0022, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , визнавши право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, у тому числі рілля - 1,0 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0022, яка розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області за ТОВ «Ауріс- Авто»; - припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, у тому числі рілля - 1,0 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0022, яка розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області; - визнати недійсним та скасувати запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 21112294 внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35872355 від 26 червня 2017 року, здійсненого приватним нотаріусом Кокосадзе Л. В.; - стягнути з відповідачів на користь товариства судові витрати. Справа судами розглядалася неодноразово. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Солонянський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 01 червня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «Ауріс-Авто» відмовив. Судові витрати поклав на позивача. Повернув ТОВ «Аурус- Авто» грошові кошти у сумі 34 800,00 грн, внесені як депозит на рахунок Солонянського районного суду Дніпропетровської області у справі № 192/1876/20 згідно з платіжним дорученням від 16 березня 2021 року № 147, рахунок № UA158201720355229002000017442 в ДКС України, м. Київ. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 червня 2017 року є нікчемним, оскільки існує заборона на укладення такого договору в силу мораторію, встановленого ЗК України, та враховуючи норми частини першої статті 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Дніпровський апеляційний суд постановою від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Ауріс-Авто» задовольнив частково, рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року скасував. У задоволенні позову ТОВ «Ауріс-Авто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кокосадзе Л. В., про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, переведення прав покупця, припинення права власності на земельну ділянку та скасування запису про право власності, відмовив з інших підстав. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову з інших правових підстав, суд апеляційної інстанції встановив, що спірна земельна не відноситься до земель пайового фонду та не підпадає під дію мораторію на відчуження, що підтверджується відповіддю відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Апеляційний суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції про нікчемність оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки існує пряма заборона на укладення такого договору в силу мораторію, встановленого ЗК України та з урахуванням частини першої статті 216 ЦК України. При цьому, пославшись на положення статті 759, 773, 777 ЦК України, суд вказав, що ці норми права надають відповідному суб`єкту (наймачу, орендарю) переважне право купити (придбати) річ, якою він користується на законних підставах - за договором найму (оренди), за умови належного виконання таким суб`єктом своїх обов`язків у тому разі, якщо така річ буде пропонуватися до продажу в період законного користування. Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що належним способом захисту переважного права наймача (орендаря) на купівлю орендованого нерухомого майна, який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі. Позивач не довів, що він належним чином виконував свої обов`язки за договором найму (оренди), у зв`язку з чим під час продажу земельної ділянки, переданої у найм, ТОВ «АурісАвто» не мало переважного права перед іншими особами на її придбання, тому апеляційний суд відмовив у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що у силу вимог частини п`ятої статті 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач вніс одночасно з пред`явленням позову на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен був сплатити покупець. Верховний Суд постановою від 16 листопада 2022 року (провадження № 61-18593св21) касаційну скаргу ТОВ «Ауріс-Авто» задовольнив частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову у частині переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця речі, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам та помилково вказав, що: позивач не довів, що він належним чином виконував свої обов`язки за договором оренди, у зв`язку з чим при продажі земельної ділянки, переданої у найм; ТОВ «Ауріс-Авто» не мало переважного права перед іншими особами на її придбання; позивач одночасно з пред`явленням позову про переведення прав покупця не вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен був сплатити покупець. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції Дніпровський апеляційний суд постановою від 12 січня 2023 року рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року скасував. Позов ТОВ «Ауріс-Авто» задовольнив частково. Перевів з ОСОБА_2 на ТОВ «Ауріс-Авто» права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, посвідченого 26 червня 2017 року приватним нотаріусом Кокосадзе Л. В. за № 1276 щодо земельної ділянки площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0022, яка розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнав право власності ТОВ «Ауріс-Авто» на земельну ділянку площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0022, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Перевів ОСОБА_2 грошові кошти, внесені ТОВ «Ауріс-Авто» на депозитний рахунок Солонянського районного суду платіжним дорученням від 16 березня 2021 року № 147 у сумі 34 800,00 грн, як компенсацію припинення права власності на земельну ділянку площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0022. В іншій частині позовних вимог відмовив. Стягнув із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Ауріс-Авто» судовий збір у загальному розмірі 14 558,50 грн з кожного. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до частини другої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Умовами задоволення позову наймача про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу майна, яке він наймає, є наступні обставини: наймач належним чином виконував свої обов`язки за договором найму; власник (наймодавець) продав майно іншій, третій особі, з порушенням переважного права наймача на купівлю цього майна; наймач вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу речі сама по собі не може вважатися ефективним способом захисту порушеного переважного права наймача (орендаря) на придбання такої речі, оскільки в результаті задоволення такої вимоги право такої особи захищене не буде, що змусить наймача (орендаря) звертатися до власника з пропозицією відчуження речі на тих самих умовах, що були передбачені договором купівлі-продажу, який визнаний недійсним, а в разі незгоди власника - до суду із новим позовом. Отже, належним способом захисту переважного права наймача (орендаря) на купівлю орендованого нерухомого майна, який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «Ауріс-Авто» належним чином виконувало свої зобов`язання за чинним договором оренди земельної ділянки від 06 грудня 2016 року та взяв до уваги ненадання відповідачами доказів повідомлення орендаря про намір продати земельну ділянку, внесення позивачем на депозитний рахунок суду компенсації вартості земельної ділянки у сумі 34 800,00 грн на виконання вимог частини четвертої статті 362 ЦК України, яка відповідає повній вартості земельної ділянки, визначеної договором купівлі-продажу від 26 грудня 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також апеляційний суд виснував, що інші вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є неефективним способом захисту порушеного переважного права наймача (орендаря) на придбання земельної ділянки. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала 13 лютого 2024 року ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норма матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду. У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається: - на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку); - на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу). Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Вказує, що судова повістка апеляційним судом надіслана за адресою, за якою заявник не зареєстрований та не проживає, що свідчить про неналежне повідомлення про дату, час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції. Позиція інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «АурісАвто» в інтересах якого діє Дударенко А. Д., просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції. Провадження у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 06 березня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. поновив ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою, витребував матеріали справи та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2026 року визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді Осіян О. М., Сакара Н. Ю. Верховний Суд ухвалою від 25 травня 2026 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2026 року визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: головуючий - Синельников Є. В., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Сердюк В. В. (суддя-доповідач). Фактичні обставини, встановлені судами Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 458882 від 14 вересня 2011 року, земельна ділянка кадастровий номер 1225081500:01:081:0022, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, ведення особистого селянського господарства, надана ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 04 квітня 2008 року № 126-р-08. 05 грудня 2016 року між ТОВ «Ауріс-Авто» та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 1,0 га (кадастровий номер 1225081500:01:081:0022), що розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років, який зареєстрований 09 грудня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу 75680256). 26 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Кокосадзе Л. В. за реєстровим номером 1276. За умовами цього договору ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбав у власність належну ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку площею 1,0 га (кадастровий номер 1225081500:01:081:0022), яка розташована за адресою: Василівська сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області, та надана для ведення особистого селянського господарства. Продаж ділянки вчинено за домовленістю сторін за ціною 34 800,00 грн. З листа відділу Солонянського району Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22 червня 2021 року встановлено, що земельна ділянка площею 1,0 га (кадастровий номер 1225081500:01:081:0022), яка розташована за адресою: Василівська сільська рада Солонянський район Дніпропетровська область, не відноситься до земель пайового фонду та не підпадає під дію мораторію на відчуження. ТОВ «Ауріс-Авто» внесло грошові кошти в сумі 34 800,00 грн як депозит на рахунок Солонянського районного суду Дніпропетровської області у справі № 192/1876/20 згідно з платіжним дорученням від 16 березня 2021 року № 147, рахунок № UA158201720355229002000017442 в ДКС України, м. Київ. На момент виникнення спірних правовідносин на користь ОСОБА_1 було нараховано орендну плату за договором оренди земельної ділянки № 81 від 05 грудня 2016 року в загальному розмірі 2 868,00 грн, з якої утримано податки та військовий збір на загальну суму 463,00 грн та фактично призначено до отримання власником 2 400,00 грн. Надалі нараховувалася до виплати як орендна плата у розмірі 1 800,00 грн від 01 серпня 2017 року та 520,00 грн від 06 грудня 2017 року та фактично вказані суми виплачено ОСОБА_1 , що підтверджується видатковими касовими ордерами. Також належне виконання умов договору оренди позивачем підтверджується проведеною грошовою оцінкою земельної ділянки, що на момент укладення договору оренди становила 26 951,93 грн, а орендна плата у грошовій формі встановлена не менш ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення цього договору становить 1 680,00 грн, починаючи з 2017 року (пункти 5, 9 договору оренди).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Конституційний Суд України в Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктом 2 частини третьої статті 3 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Згідно з частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. За статтею 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням. Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. russia, № 43330/09, § 24, 27, рішення від 13 грудня 2011 року). ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Так, ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні («Харченко проти України», заява № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року). З матеріалів справи відомо, що Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2022 року закінчив дії з підготовки справи та призначив справу до розгляду на 12 січня 2023 року об 11 год 30 хв (а. с. 61, т. 2). 14 грудня 2022 року Дніпровський апеляційний суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України повідомив ОСОБА_2 про те, що справу призначено до апеляційного розгляду Дніпровським апеляційним судом на 12 січня 2023 року об 11 год 30 хв (а. с. 67, 68, т. 2). Відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Аналіз частини одинадцятої статті 128 ЦПК України що відповідача, третьої особи, свідка до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відбувається у разі якщо їх зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи невідоме (постанова Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 127/30671/18, провадження № 61-7466св21). Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Частиною сьомою статті 128 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У матеріалах справи міститься копія паспорту громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до якого останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 18, т. 1). В уточненій позовній заяві ТОВ «Ауріс-авто» вказало місце реєстрації відповідача АДРЕСА_1 (а. с. 87, т. 1). Апеляційний суд усупереч наявним у справі доказам місця реєстрації відповідача, повідомив ОСОБА_2 про апеляційний розгляд справи, призначений Дніпровським апеляційним судом на 12 січня 2023 року об 11 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_2 , що призвело до розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. За наведених обставин, враховуючи відоме останнє місце реєстрації ОСОБА_2 апеляційний суд помилково здійснював виклик сторони в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Доказів отримання ОСОБА_2 судової повістки-повідомлення матеріали справи не містять. За наведених обставин апеляційний суд належним чином не повідомив відповідача про дату, час і місце судового засідання, про що зазначено у касаційній скарзі, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, постанова Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року підлягає обов`язковому скасуванню на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного інші доводи касаційної скарги Верховним Судом не розглядаються. Щодо клопотання ТОВ «Ауріс-Авто», в інтересах якого діє Дударенко А. Д., про закриття касаційного провадження 22 березня 2024 року ТОВ «Ауріс-Авто» в інтересах якого діє Дударенко А. Д. звернулося з клопотанням про закриття касаційного провадження, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 пропустив строк для подання касаційної скарги. Відповідно до статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Вказаний перелік підстав для закриття касаційного провадження є вичерпний. Оскільки така підстава для закриття касаційного провадження у справі як пропуск строку для подання касаційної скарги у статті 396 ЦПК України відсутня, Верховний Суд, відкриваючи касаційне провадження, ухвалою від 06 березня 2024 року поновив ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року, надавши оцінку поважності причин пропуску останнім зазначеного строку, тому клопотання ТОВ «Ауріс-Авто», в інтересах якого діє Дударенко А. Д., про закриття касаційного провадження задоволенню не підлягає. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Щодо судових витрат Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріс-Авто», в інтересах якого діє Дударенко Анастасія Дмитрівна, про закриття касаційного провадження відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийЄ. В. Синельников СуддіІ. Ю. Гулейков О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк