Постанова КЦС ВС № 596/1694/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 596/1694/23 провадження № 61-4322св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач), розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Суп Мар`яна Богданівна, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 січня 2025 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Костіва О. З., Хоми М. В. та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2025 року у тому ж складі суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (далі - відповідачі) третя особа - приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Левкович Сергій Михайлович (далі - третя особа, приватний нотаріус) про визнання правочинів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію, ухвалив постанову про таке: I. Вступ

1. У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів за участю третьої особи про визнання правочинів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію.

2. Суд першої інстанції у позові відмовив.

3. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову. Додатковою постановою апеляційного суду вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

4. Відповідач ОСОБА_1 оскаржив постанову апеляційного суду та додаткову постанову цього ж суду в касаційному порядку. Підставою оскарження вказав те, що апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови порушив норми процесуального права, не звернувши увагу на те, що апеляційну скаргу підписала особа, яка не мала на це відповідних повноважень.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 ЦПК, у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині задоволених вимог про визнання оспорюваних договорів дарування недійсними та зобов`язання повернути нерухоме майно. Додаткова постанова апеляційного суду оскаржується в частині стягнення витрат на правничу допомогу. В іншій частині оскаржувані судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються. ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований так: - 24 вересня 2019 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з яким він передав ОСОБА_3 1 000 дол. США, а останній зобов`язувався повернути їх до 01 травня 2020 року; - 24 жовтня 2019 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з яким він передав ОСОБА_3 20 000 дол. США, а останній зобов`язувався повернути їх до 31 березня 2020 року; - 26 грудня 2019 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з яким він передав ОСОБА_3 1 000 дол. США, а останній зобов`язувався повернути їх до 01 квітня 2020 року; - у зв`язку з неповерненням в добровільному порядку коштів 15 лютого 2022 року він звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики в розмірі 23 230,57 дол. США, що станом на 04 вересня 2023 року еквівалентно 849 509,42 грн, який рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області у справі № 608/324/22 від 29 вересня 2022 року задоволено; - 23 лютого 2022 року ОСОБА_3 , після настання строку виконання грошового зобов`язання за договорами позики та після звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, подарував за договорами дарування належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна (1/2 частини будівель та споруд току, 1/2 свинарника та 1/2 частину сіносховища) ОСОБА_1 ; - після відкриття 05 січня 2023 року державним виконавцем Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження щодо примусового виконання вищезазначеного рішення суду, вжиті державним виконавцем заходи щодо примусового виконання рішення суду результатів не принесли, оскільки у ОСОБА_3 відсутнє будь-яке майно чи кошти, за рахунок яких можна було б стягнути з нього борг; - оспорювані договори дарування укладені з метою уникнення звернення стягнення кредитором на майно ОСОБА_3 як боржника (фраудаторні правочини), оскільки останній відчужив майно після настання строку виконання зобов`язань за договорами позики; майно відчужене на підставі безвідплатних договорів на користь близького знайомого - ОСОБА_1 ; після відчуження спірного майна у ОСОБА_3 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед ним як кредитором; - на момент укладення договорів дарування зобов`язання за договорами позики вважалися простроченими, їх належне виконання не відбулося, сума заборгованості не сплачена; - сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб.

7. Враховуючи викладене, позивач просив: - визнати недійсними оскаржувані договори дарування; - скасувати відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. ІII. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

8. Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2024 року у позові відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2023 року.

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування, суд першої інстанції виходив з такого: - позивачем не доведено, що укладення спірних договорів дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мало місце з метою уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_3 при виконанні рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2022 року про стягнення заборгованості у справі № 608/324/22, яке набрало законної сили 08 листопада 2022 року; - рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2022 року у справі № 608/324/22 було ухвалено після укладення договорів дарування та станом на момент укладення спірних договорів відповідачами 23 лютого 2022 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання даного рішення відкрито не було; - позивачем не доведено обставини, що після відчуження нерухомого майна у ОСОБА_3 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором ОСОБА_2 ; - майно, яке було предметом оспорюваних договорів дарування, відчужено на користь ОСОБА_1 , який не є родичем ОСОБА_3 та будь-яких арештів нерухомого майна та заборони на його відчуження, не було, а між відповідачами існували боргові зобов`язання; - відсутні підстави для кваліфікації спірних договорів дарування як фраудаторних.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд першої інстанції виходив з того, що вони є похідними від позовних вимог про визнання договорів недійсними,

11. Додатковим рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Суп М. Б. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.В іншій частині вимог відмовлено.

12. При ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції, взявши до уваги заперечення представника позивача, виходив з того, що заявлена сума в розмірі 62 000 грн є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, який підлягає відшкодуванню відповідачу ОСОБА_1 підлягає зменшенню до 30 000 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. ІV. Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

13. Постановою апеляційного суду від 08 січня 2025 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсними договори дарування 1/2 частки будівлі та споруди току, 1/2 частки свинарника, 1/2 частки сіносховища, зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 вказане нерухоме майно. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

14. Визнавши недійсними оспорювані договори, апеляційний суд виходив з такого: - ОСОБА_3 діяв недобросовісно у розумінні пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належних йому часток об`єктів нерухомого майна (1/2 частки будівлі та споруди току, 1/2 частки сіносховища, 1/2 частки свинарника) відбулося з метою уникнення звернення стягнення на це його майно як боржника; - оспорювані договори дарування, які укладені між відповідачами, спрямовані на перехід права власності на вищезгадане нерухоме майно із метою його приховання від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення коштів із боржника ОСОБА_3 ; - відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обставини наявності у ОСОБА_3 іншого нерухомого майна, не спростовує висновків про те, що спірні договори дарування є фраудаторними, оскільки спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

15. Відмовивши в частині позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, апеляційний суд виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки рішення суду про визнання недійсними відповідних правочинів є достатньою та самостійною підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом приведення записів про речові права у попередній стан.

16. Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з відповідачів на користь позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, по 10 000 грн з кожного.

17. При ухваленні додаткової постанови, апеляційний суд виходив з того, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції. Взявши до уваги характер правовідносин у цій справі та складність даної справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивача послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, дійшов висновку, що відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі; скасувати додаткову постанову апеляційного суду, стягнути понесені ним витрати при зверненні з апеляційною та касаційною скаргами.

19. Касаційна скарга мотивована таким: Щодо оскарження постанови апеляційного суду - суд апеляційної інстанції не встановив, чи знав ОСОБА_3 про існування судового процесу у справі № 608/324/22 станом на час укладення спірних договорів дарування, та чи знав або міг знати ОСОБА_1 на момент укладення спірних договорів дарування про наявність невиконаного зобов`язання ОСОБА_3 з повернення боргу позивачу, а також про існування судового процесу у справі № 608/324/22; - також апеляційний суд не встановив наявності пов`язаності між контрагентами оспорюваних договорів дарування та чи оспорювані договори дарування вчинялися саме на шкоду позивачу; - апеляційним судом не враховано, що інше майно, яке перебуває у власності ОСОБА_3 дає можливість позивачу задовольнити свої вимоги в повному обсязі; - апеляційний суд не встановив критеріїв, наявність яких у сукупності дозволяє зробити висновок, що оспорювані правочини є фраудаторними, а встановлення цих обставин має вирішальне значення для кваліфікації оспорюваних правочинів як фраудаторних; - апеляційний суд застосував статті 3, 13, 215 ЦК без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18, від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, від 05 січня 2024 року у справі № 761/10240/21. Щодо додаткової постанови - суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не звернув увагу, що апеляційну скаргу підписала особа, яка не мала на це відповідних повноважень; - апеляційну скаргу особисто підписав адвокат Костишин В. М. та на підтвердження своїх повноважень надав ордер, проте до апеляційної скарги не долучив іншого договору, який був би підставою для здійснення адвокатської діяльності адвокатом в інтересах ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції; - разом з тим, доданий ордер виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № 14/08/23 від 14 серпня 2023 року для представництва інтересів ОСОБА_2 у Тернопільському апеляційному суді; - апеляційний суд всупереч статті 362 ЦПК не закрив апеляційне провадження, а розглянув справу по суті за участі неповноважного представника; - 08 січня 2025 року, адвокат Костишин В. М. до закінчення судових дебатів не заявляв клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу; - із заявою про ухвалення додаткового рішення адвокат Костишин В. М. звернувся до апеляційного суду 22 січня 2025 року, тобто з пропуском п`ятиденного строку після ухвалення рішення 08 січня 2025 року; - при ухваленні додаткової постанови про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції застосував статтю 141 ЦПК без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19. VІ. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 20. 01 липня 2025 року позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просив відмовити у її задоволенні, навівши такі мотиви: - доводи касаційної скарги про те, що між відповідачами існували відносини позики, які не виконані, що слугувало підставою для укладення договорів дарування спірного нерухомого майна на виконання цього грошового зобов`язання є безпідставними, оскільки сума боргу за зазначеним договором позики становила суму 140 000 грн, а вартість подарованого спірного майна становить суму 575 700 грн, що значно перевищує суму боргу; - у справі № 608/1852/15-ц ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2015 року позов було залишено без розгляду на підставі поданої позивачем заяви про залишення його без розгляду; - протягом шести років ОСОБА_1 не звертався з будь-якими вимогами до ОСОБА_3 за вказаними зобов`язаннями; - укладаючи 23 лютого 2022 року оспорювані договори дарування, дарувальник передбачав можливе стягнення з нього боргу, з огляду на невиконані зобов`язання за договорами позики від 24 жовтня 2019 року та 26 грудня 2019 року. - аргументи касаційної скарги щодо відсутності у адвоката Костишина В. М. повноважень на підписання та подання апеляційної скарги є безпідставними, оскільки 05 серпня 2024 року між ним та адвокатом Костишиним В. М. було укладено додатковий договір до договору про надання правничої допомоги № 14/08/23 від 14 серпня 2023 року, в якому сторони домовились про надання адвокатом правничої допомоги у судах апеляційної та касаційної інстанцій. - судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами. VІІ. Рух справи 21. 04 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та додаткову постанову цього ж суду.

22. Ухвалою від 22 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.

23. Ухвалою від 02 червня 2025 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито касаційне провадження. 24. 15 липня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

25. Ухвалою від 29 травня2026 року справу призначено до судового розгляду.

26. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу. VІІI. Встановлені судами обставини

27. Згідно з договором дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 765 від 23 лютого 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 (далі - дарувальник) та ОСОБА_1 (далі - обдарований), та посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С. М., дарувальник безоплатно передає у власність (дарує) обдарованому, а обдарований приймає в дар належні дарувальнику 1/2 часткубудівлі та споруди току, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

28. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 1/2 частина будівель та споруд току, площею 284,55 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , на підставі договору дарування приміщення, серія та номер: 765, виданий 23 лютого 2022 року приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левкович С. М. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2564823561060.

29. Згідно з договором дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 766 від 23 лютого 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 (далі - дарувальник) та ОСОБА_1 (далі - обдарований), та посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С. М., слідує, що дарувальник безоплатно передає у власність (дарує) обдарованому, а обдарований приймає в дар належні дарувальнику 1/2 частку свинарника, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

30. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 1/2 частина свинарника, площею 697,65 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування приміщення, серія та номер: 767, виданий 23 лютого 2022 року приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левкович С. М. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2008513961216.

31. Згідно з договором дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 767 від 23 лютого 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 (далі - дарувальник) та ОСОБА_1 (далі - обдарований), та посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С. М., дарувальник безоплатно передає у власність (дарує) обдарованому, а обдарований приймає в дар належні дарувальнику 1/2 частку сіносховища, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

32. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 1/2 частина сіносховища, площею 174,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , на підставі договору дарування приміщення, серія та номер: 766, виданий 23 лютого 2022 року приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левкович С. М. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2008490761216.

33. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2022 року у справі № 608/324/22 позов ОСОБА_2 (який звернувся до суду 15 лютого 2022 року) задоволено та стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики в розмірі 23 230,57 дол. США, що станом на 04 вересня 2023 року еквівалентно 849 509,42 грн.

34. На підставі виконавчого листа № 608/324/22, виданого 11 листопада 2022 року Чортківським районним судом Тернопільської області, відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 23 230,57 дол. США, з яких 22 000 дол. США заборгованість за договорами позики та 1 230,57 дол. США - 3% річних, а також судові витрати в розмірі 61 475,66 грн, з яких 6 475,66 грн судового збору, 55 000 грн витрат на професійну правничу допомогу (постанова головного державного виконавця Чортківського ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марущак Н. І. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 05 січня 2023 року).

35. Згідно відповіді на запит № 172302187 від 22 серпня 2023 року в АСВП № НОМЕР_1 до Державної фіскальної служби України щодо наявних рахунків у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також про рахунки відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи встановлено, що ФОП ОСОБА_3 знято з обліку у контролюючих органах.

36. Відповідно до відповіді на запит № 172302203 від 22 серпня 2023 року в АСВП № НОМЕР_1 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, встановлено, що відсутні дані про зареєстровані за ОСОБА_3 транспортні засоби.

37. Ринкова вартість нежитлової будівлі-сіносховища, загальною площею 348,6 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 станом на 29 серпня 2023 року становить 98 200 грн, а вартість 1/2 частки об`єкту оцінки становить 49 100 грн, що підтверджується довідкою про ринкову вартість об`єкта оцінки, складеного ФОП ОСОБА_4 від 29 вересня 2023 року.

38. Ринкова вартість нежитлової будівлі свинарника, загальною площею 1 395,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 станом на 29 серпня 2023 року становить 368 800 грн, а вартість 1/2 частки об`єкту оцінки становить 184 400 грн, що підтверджується довідкою про ринкову вартість об`єкта оцінки, складеного ФОП ОСОБА_4 від 29 вересня 2023 року.

39. Ринкова вартість нежитлової будівлі та споруд току, а саме, зернотік літ «А», загальною площею 569,1 кв. м, вагова літ «Б», площею 96,7 кв. м, О.Б.В. літ «В», площею 76,9 кв. м, магазин літ «Г», площею 35,4 кв. м, Д.К.У. літ «Д» площею 86,5 кв. м, огорожа 1, ворота 2, огорожа 3, водонапірна вежа 5, замощення 1, що знаходиться на АДРЕСА_1 , станом на 29 серпня 2023 року становить 648 400 грн, а вартість 1/2 частки об`єкту оцінки становить 324 200 грн, що підтверджується довідкою про ринкову вартість об`єкта оцінки, складеного ФОП ОСОБА_4 від 29 вересня 2023 року.

40. Відповідно до розписки 10 липня 2014 року у с. Шманківчики, Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_3 цією розпискою підтверджує, що 10 липня 2014 року в приміщенні офісу ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 140 000 грн від нього. Зазначені кошти зобов`язується повернути до 31 грудня 2014 року. У разі неможливості повернення коштів ОСОБА_1 повністю чи частково у термін до 31 грудня 2014 року, зобов`язується передати майно, що належить йому на праві власності, зокрема, 1/2 будівель та споруд, току (зерносклад, вагова, ОБВ, магазин, приміщення ДКУ, огорожа, ворота, водонапірна вежа, замощення) за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 сіносховища за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 свинарника за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на 1/2 будівель та споруд току, що складається з зерноскладу літ. «А» площею 569,1 кв. м, вагової літ. «Б» площею 96,7 кв. м, О.Б.В. літ. «В» площею 76,9 кв. м, магазину літ. «Г» площею 35,4 кв. м, приміщення Д.К.У. літ. «Д» площею 86,5 кв. м, огорожі 1, 2, 3, воріт, водонапірної вежі та замощення за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 сіносховища літ. «А» площею 348,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 свинарника літ. «А» площею 1395,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 за зобов`язаннями власника залишено без розгляду (справа № 608/1852/15-ц).

42. Із відповіді Чортківського районного суду Тернопільської області № 608/1852/15-ц/6022/2023 від 26 грудня 2023 року вбачається, що справа № 608/1852/15-ц від 27 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно за зобов`язанням власника була знищена. IХ. Позиція Верховного Суду

43. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке. Щодо оскарження постанови апеляційного суду по суті спору

44. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що оспорювані ними договори дарування необхідно визнати недійсними, оскільки ОСОБА_3 при укладенні договорів дарування майна діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами, вчинив оспорювані договори, які порушують майнові інтереси позивача як кредитора і направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника (див. пункти 6-7).

45. Верховний Суд звертає увагу на те, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

46. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

47. Цей суд сформував висновки щодо застосування відповідних норм права про визнання правочинів недійсними, що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

48. Так, договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20.

49. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

50. До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір(наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа) (див. постанову Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 756/10461/21).

51. Верховний Суд наголошує, що недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.

52. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (див. пункти 108, 115, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 916/379/23).

53. У пункті 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24 вказано, що Велика Палата Верховного Суду відступає від свого висновку, сформульованого в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, шляхом його такої конкретизації: позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК).

54. У цій постанові (див. пункт 53) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що: необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорення фраудаторних правочинів; недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб; метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК), і для повернення майна боржнику оспорення наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. пункти 138 - 141 згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду).

55. Цей суд наголошував, що універсального характеру для кваліфікації правочину як вчиненого на шкоду кредитору набула така «формула»: пункт 6 статті 3 ЦК + стаття 13 ЦК = фраудаторність правочину (див. ухвалу Верховного Суду від18 травня 2026 року в справі № 698/476/25).

56. Касаційний суд підкреслює, що відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшення обсягу його майна (див., зокрема, пункт 133 згадуваної постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року).

57. У цій справі встановлено, що 10 липня 2014 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 кошти у борг за договором позики, що підтверджується розпискою, які зобов`язався повернути до 31 грудня 2014 року. У разі неможливості повернення коштів позивачу повністю чи частково у термін до 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 зобов`язався передати майно, що належить йому на праві власності, зокрема, 1/2 частини будівель та споруд, току (зерносклад, вагова, ОБВ, магазин, приміщення ДКУ, огорожа, ворота, водонапірна вежа, замощення) за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частини сіносховища за адресою: АДРЕСА_3 частини свинарника за адресою: АДРЕСА_4 . У зв`язку з неповерненням ОСОБА_3 коштів ОСОБА_1 у вересні 2015 року звертався до суду з позовом про звернення стягнення на вказані приміщення, в результаті чого ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2015 року позов залишено без розгляду (справа № 608/1852/15-ц)

59. Разом з тим, 24 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з яким він передав ОСОБА_3 1 000 дол. США, а останній зобов`язувався повернути їх до 01 травня 2020 року. 24 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з яким він передав ОСОБА_3 20 000 дол. США, а останній зобов`язувався повернути їх до 31 березня 2020 року. 26 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з яким він передав ОСОБА_3 1 000 дол. США, а останній зобов`язувався повернути їх до 01 квітня 2020 року.

60. У зв`язку з неповерненням в добровільному порядку коштів 15 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики в розмірі 23 230,57 дол. США, що станом на 04 вересня 2023 року еквівалентно 849 509,42 грн, який рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області у справі № 608/324/22 від 29 вересня 2022 року задоволено.

61. Разом з тим, ОСОБА_3 23 лютого 2022 року, у період настання у нього грошового зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором ОСОБА_2 та після того, як ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики, уклав із ОСОБА_1 оспорювані договори дарування.

62. ОСОБА_3 , отримуючи в позику грошові кошти, усвідомлював свій обов`язок з їх повернення на умовах, визначених договорами позики.

63. Укладаючи 23 лютого 2022 року оспорювані договори дарування, дарувальник ОСОБА_3 передбачав можливе стягнення з нього на користь позивача боргу з огляду на наявність невиконаних зобов`язань за договорами позики.

64. У цій справі учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору дарування) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір дарування) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника. Встановлені судами обставини дозволяють зробити висновок, що оспорювані договори дарування є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору. До обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні належать: - момент вчинення договору (23 лютого 2022 року, тобто у період настання у ОСОБА_3 грошового зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором ОСОБА_2 та після того, як ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики); - безоплатність договорів; - внаслідок вчинення договорів відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, що порушує майнові інтереси кредитора. Схожу правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19.

65. На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що ОСОБА_3 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

66. Установивши, що оспорювані договори дарування майна вчинені з метою уникнення відповідальності ОСОБА_3 за рахунок цього майна, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про кваліфікацію оспорюваних правочинів як фраудаторних.

67. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував сталу практику Верховного Суду і правильно виснував те, що кредитор, право вимоги якого виникло пізніше, навіть у разі, якщо його право вимоги «підкорене» умові чи строку, може оспорювати фраудаторні оплатні (безоплатні) договори. У фраудаторному оплатному (безоплатному) договорі контрагентом боржника може бути інший його кредитор, право вимоги якого виникло раніше. Відповідно в такому разі фраудаторний договір вчинятися боржником для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди), а його контрагентом (іншим кредитором) - для створення переваг одного кредитора перед іншим, що очевидно нерозумно та відбувається всупереч принципу добросовісності (див. постанову Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі № 754/18852/21).

68. Також Верховний Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_3 іншого майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачем. Також відсутні дані, що він виконав судове рішення та повернув позивачу заборгованість.

69. Колегія суддів бере до уваги, що станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2022 року у справі № 608/324/22 не виконане.

70. Вказаним судовим рішенням встановлено невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за розписками та неповернення останнім коштів позивачу у повному обсязі, що є порушенням прав позивача як позикодавця, передбачених статями 1046, 1049 ЦК. Вказане спростовує доводи касаційної скарги про відсутність доказів порушення ОСОБА_3 прав позивача.

71. З викладених підстав не підлягають врахуванню доводи касаційної скарги щодо неповного з`ясування апеляційним судом фактичних обставин справи та ненадання кваліфікації правовідносинам, які виникли між сторонами.

72. Далі Верховний суд звертає увагу, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК).

73. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

74. У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

75. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

76. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

77. Разом з тим, апеляційний суд, зобов`язавши ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 спірне нерухоме майно, не звернув увагу, що така вимога не була заявлена позивачем.

78. З огляду на викладене, постанову апеляційного суду в частині зобов`язання повернути нерухоме майно належить скасувати. Щодо оскарження додаткової постанови апеляційного суду

79. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).

80. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).

81. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

82. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК).

83. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

84. Частиною першою статті 246 ЦПК визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

85. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18).

86. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22-а). 87. 22 січня 2025 року представник позивача - адвокат Костишин В. М. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, у зв`язку з чим просить вирішити питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000 грн.

88. Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Суп М. Б. надійшла заява про зменшення розміру судових витрат, в якій вона просить заяву про представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_1 залишити без задоволення.

89. Вважає, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, та не підтверджені належними доказами в розумінні частини першої статті 137 ЦПК. До того ж, заява про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення судових витрат подана в порушення вимог частини восьмої статті 141 ЦПК.

90. Апеляційний суд встановив, що у суді першої інстанції, представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Костишином В. М. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було надано: ордер на надання правничої допомоги серії ВО № 1062096, виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 14/08/23 від 14 серпня 2023 року; копію договору про надання правової допомоги № 14/08/23 від 14 серпня 2023 року, укладеного між Костишиним В. М. та ОСОБА_2 .

91. Так, із пункту 5 вищезазначеного договору вбачається, що сторони погодили, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар в сумі 70 000 грн.

92. У пункті 6 вказаного договору сторони погодили, що сума гонорару складається із: попереднього опрацювання матеріалів наданих клієнтом - 10 000 грн; опрацювання способу захисту прав та інтересів клієнта, норм матеріального та процесуального права, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та судової практики - 15 000 грн; консультація, узгодження правової позиції, визначення обсягу і характеру доказів, збір доказів - 15 000 грн; підготовка адвокатського запиту, позовної заяви з додатками та інших процесуальних документів - 15 000 грн; участь адвоката у судових засіданнях - 15 000 грн.

93. Так, судові витрати позивача ОСОБА_2 на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

94. В апеляційній скарзі представник позивача також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000 грн.

95. Отже, апеляційний суд, встановивши, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та складність даної справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивача послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку, що відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

96. Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не звернув увагу, що апеляційну скаргу підписала особа, яка не мала на це відповідних повноважень, колегія суддів відхиляє, оскільки апеляційну скаргу особисто підписав адвокат Костишин В. М., який на підтвердження своїх повноважень надав ордер виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № 14/08/23 від 14 серпня 2023 року для представництва інтересів ОСОБА_2 у Тернопільському апеляційному суді.

97. З цих підстав посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд всупереч статті 362 ЦПК не закрив апеляційне провадження, а розглянув справу по суті за участі неповноважного представника також підлягають відхиленню.

98. Безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що адвокат Костишин В. М. до закінчення судових дебатів не заявляв клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказана вимога заявлена у суді першої інстанції при зверненні з позовом.

99. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосованих апеляційним судом норм права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду (див. пункт 19) не свідчить про застосування статті 141 ЦПК у цій справі без урахування висновків, що містяться у наведених ОСОБА_1 постановах. Х. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги.

101. Постанову апеляційного суду в частині зобов`язання повернути нерухоме майно необхідно скасувати, що відповідає статті 412 ЦПК.

102. Постанову апеляційного суду в оскарженій частині вимог про визнання оспорюваних договорів дарування недійсними та додаткову постанову апеляційного суду в оскарженій частині про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без змін, що відповідає статті 410 ЦПК.

103. Оскільки Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду лише в частині вимог, які позивач не заявляв, тому немає підстав для стягнення судових витрат з позивача. Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Суп Мар`яна Богданівна, задовольнити частково.

2. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 січня 2025 року в частині зобов`язання повернути майно скасувати.

3. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 січня 2025 року в оскарженій частині вимог про визнання оспорюваних договорів дарування недійсними та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2025 року в оскарженій частині про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко