Постанова КЦС ВС № 601/3407/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 601/3407/24 провадження № 61-16498св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , позивачі за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Костіва О. З., Хоми М. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Костіва О. З., Хоми М. В., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просила скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне майно та визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,959 га з кадастровим номером 6123481000:01:001:0077, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області. У грудні 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просили визнати за ними право власності на спірний житловий будинок у таких частинах: за ОСОБА_2 - 6/15 частки, за ОСОБА_3 - 4/15 частки, за ОСОБА_4 - 4/15 частки. Також ОСОБА_2 просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 2/3 частки спірної земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_6 і брата ОСОБА_7 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 34125424. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , номер відомостей про речове право 26983293 від 09 липня 2018, на земельну ділянку площею 0,959 га з кадастровим номером 6123481000:01:001:0077, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595461661234. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/15 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34125424; 1/3 частину земельної ділянки площею 0,959 га з кадастровим номером 6123481000:01:001:0077 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595461661234. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 6/15 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34125424; 2/3 частини земельної ділянки площею 0,959 га з кадастровим номером 6123481000:01:001:0077 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595461661234. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 4/15 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34125424. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 4/15 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34125424. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Вказано, що повний текст рішення складено 11 квітня 2025 року. Згідно з довідками Кременецького районного суду Тернопільської області, документ в електронному вигляді - рішення від 11 квітня 2025 року було надіслано ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які є представниками ОСОБА_1 , в їх електронний кабінет і доставлено 14 квітня 2025 року (а. с. 142, 143). ОСОБА_1 копію рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року отримала 05 травня 2025 року ( а. с. 144). Не погоджуючись з рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 оскаржив його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги засобами поштового зв`язку 07 червня 2025 року. Одночасно в апеляційній скарзі заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 під час проголошення повного тексту рішення присутня не була і копії його не отримувала. Лише 08 травня 2025 року ОСОБА_1 отримала копію повного тексту рішення суду першої інстанції, а тому саме з цього часу слід рахувати строк апеляційного оскарження. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року. Зупинено дію рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року до закінчення апеляційного провадження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року у справі та витребувано її матеріали з Кременецького районного суду Тернопільської області. Апеляційний суд уважав, що пропущений ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду слід поновити. Встановив, що апеляційна скарга відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, та відкрив апеляційне провадження у справі. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року скасовано в оскаржуваній частині та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34125424, та на 1/3 частини земельної ділянки площею 0,959 га, кадастровий номер 6123481000:01:001:0077, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595461661234. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34125424, та на 1/3 частини земельної ділянки площею 0,959 га з кадастровим номером 6123481000:01:001:0077 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595461661234. У задоволені іншої частини позовних вимог в цій частині відмовлено. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 29 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням нової редакції, просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року і залишити в силі рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана зі спливом строків на її подання. Заявник указує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 зазначено, що «у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи його поновлення не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. Суд зобов`язаний обґрунтувати підстави прийняття відповідного рішення». Проте, поновлюючи строк на апеляційне оскарження, апеляційний суд взагалі не вказав жодної мотивації (обґрунтування) його поновлення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 також вказано, що «таке процесуальне порушення, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду по суті спору, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження». Інші аргументи учасників справи 02 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року - без змін. Відзив мотивований тим, що апеляційний суд не має права закривати апеляційне провадження, яке помилково відкрито. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кременецького районного суду Тернопільської області. Зупинено дію постанови Тернопільського апеляційного суду від 01 грудня 2025 рокудо закінчення її перегляду в касаційному порядку. 27 березня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах Верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У пункті 3 частини першої статі 260 ЦПК України вказано, що ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження». У пунктах 52-54, 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24), на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано: «у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи його поновлення не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. Процесуальне законодавство дає можливість апеляційному суду діяти на власний розсуд при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оcкарження, однак, виконуючі такі дискреційні повноваження, суд зобов`язаний обґрунтувати підстави прийняття відповідного рішення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. […] Таке процесуальне порушення, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду по суті спору, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження.». Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї процесуальні дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою. При цьому апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням такого строку. У цій справі ОСОБА_1 отримала копію рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року лише 08 травня 2025 року. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що копію рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 отримала 08 травня 2025 року, і саме з цього часу слід рахувати строк апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу подано 07 червня 2025 року. Проте з матеріалів справи відомо, що представниками ОСОБА_1 у суді першої інстанції були ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (а. с. 10, 79). Згідно з довідками Кременецького районного суду Тернопільської області документ в електронному вигляді - рішення від 11 квітня 2025 року було надіслано ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в їх електронний кабінет і доставлено 14 квітня 2025 року (а. с. 142, 143). Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено вказаний строк як такий, що пропущений з поважних причин. Водночас суд апеляційної інстанції не встановив поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не зробив. У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2023 року у справі «ВАТ «Сквирасільрибгосп» проти України» (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE) заява № 27128/11, Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у цій справі порушено у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, адже, задовольняючи це клопотання, апеляційний суд просто підтримав аргумент заступника прокурора, що строк було пропущено з «поважних причин», оскільки йому стало відомо про рішення суду від 24 березня 2010 року приблизно через шість місяців, не перевіривши, чи міг прокурор або загалом органи державної влади, у тому числі Генеральна прокуратура України та Сквирська РДА, від імені яких він подав апеляційну скаргу, бути повідомлені про рішення раніше. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції взагалі не надав правової оцінки аргументам заявника апеляційної скарги щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, формально відкривши апеляційне провадження у справі. Суд апеляційної інстанції не встановив поважності причин значного пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не з`ясував, чи є правові підстави для його поновлення, чи не свідчить таке поновлення про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції не навів обґрунтованого мотивування для поновлення строку на апеляційне оскарження. Таким чином суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції. Подібні правові висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 200/13452/18 (провадження № 61-8954св23); від 10 квітня 2024 року у справі № 2-2452/11 (провадження № 61-15972св23) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 190/1598/22 (провадження № 61-12383сво23). Оскільки доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованими, що є самостійною підставою скасування судових рішень та направлення справи для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження), колегія суддів доводи касаційної скарги по суті спору не аналізує. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Тернопільського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року. Верховний Суду вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом при поновленні строку на апеляційне оскарження. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 406 ЦПК України). Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України). Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України). Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у цій постанові, дають підстави для висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий апеляційний розгляд, не ухвалюючи судового рішення, новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково. Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 грудня 2025 рокускасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Тернопільського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун