Окрема думка Велика Палата ВС № 601/485/23

ОКРЕМА ДУМКА суддів Великої Палати Верховного Суду Короля В. В. та Кишакевича Л.Ю. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139 цс 24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року. Короткий виклад історії справи

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.

2. ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у спілкуванні з дітьми шляхом: - перебування дітей за місцем проживання батька (без присутності матері) з 10 год 00 хв суботи до 17 год 00 хв неділі у перший та третій тиждень місяця з правом відвідування дітьми в зазначений час культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; - безперешкодного відвідування батьком дітей у дні їх народження протягом усієї доби з правом відвідування в зазначений час культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; - перебування дітей за місцем проживання батька (без присутності матері) ІНФОРМАЦІЯ_3 (у день народження батька) з 16 год 00 хв до 20 год 00 хв, якщо припадає на будній день, та з 10 год 00 хв до 19 год 00 хв, якщо припадає на вихідний день, з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; - необмеженого спілкування батька з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми; - безперешкодного відвідування батьком дітей під час їх хвороб, під час проведення будь-яких шкільних навчальних та позашкільних заходів, гуртків та спортивних секцій, які проводяться за участю дітей або для забезпечення їх інтересів.

3. У березні 2023 року ОСОБА_2 подала до суду позов до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

4. ОСОБА_2 просила суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

5. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року об`єднано в одне провадження цивільні справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав (справа № 601/681/23) та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми (справа № 601/485/23). Об`єднаній справі залишено № 601/485/23. Короткий зміст установлених обставин та рішення судів першої та апеляційної інстанцій

6. Кременецький районний суд Тернопільської області від 06 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні батька - ОСОБА_1 з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено спосіб участі батька - ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді побачень, а саме в суботу з 11 год 00 хв до 18 год 00 хв у перший і третій тиждень місяця, за місцем проживання батька (без присутності матері) з правом відвідування дітьми в зазначений час культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я.

7. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

8. ОСОБА_2 не погодилась з рішенням суду першої інстанції та 03 квітня 2024 року подала до апеляційного суду апеляційну скаргу.

9. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою та витребувано з Кременецького районного суду Тернопільської області матеріали цієї справи.

10. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14 травня 2024 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

11. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, указані ОСОБА_2 в її апеляційній скарзі, та надано строк п`ять днів з дня отримання цієї ухвали суду для зазначення інших підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції послався на те, що після відкриття апеляційного провадження 30 квітня 2024 року до суду надійшли матеріали цивільної справи, за якими було встановлено, що заявник отримав копію оскаржуваного рішення суду раніше, ніж зазначено в апеляційній скарзі. ОСОБА_2 фактично тричі отримувала копію рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, а саме 16 і 21 листопада 2023 року та 13 березня 2024 року. Однак в апеляційній скарзі зазначила про отримання копії рішення лише 13 березня 2024 року. За відсутності матеріалів справи суд був позбавлений можливості перевірити викладені в апеляційний скарзі обставини. У цьому випадку апеляційну скаргу подано 02 квітня 2024 року - більше, ніж через 4 (чотири) місяці після складення повного тексту рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року. Апеляційний розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу та за відсутності об`єктивних поважних причин пропуску процесуального строку несумісний з нормами процесуального закону. Таким чином, посилання ОСОБА_2 на отримання нею копії оскаржуваного рішення суду лише 13 березня 2024 року не заслуговують на увагу, а причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які зазначені в апеляційній скарзі, є неповажними.

12. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року.

13. Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що після відкриття апеляційного провадження стало відомо, що строк на апеляційне оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_2 без належних підстав, оскільки було враховано зазначені нею неповні дані про дату отримання копії судового рішення, а за наслідками надходження матеріалів справи виявилось, що причини, на які вона посилалася для його поновлення, є неповажними. На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху заявник не навів інших об`єктивних причин, які б підтверджували поважність пропуску процесуального строку та могли б бути підставою для його поновлення. Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження. 14.29 липня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду, повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті. Підставами касаційного оскарження зазначила неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.

15. ОСОБА_2 вказувала, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та безпідставно закрив апеляційне провадження за її апеляційної скаргою на рішення суду першої інстанції, позбавивши її права на доступ до суду.

16. Також ОСОБА_2 зазначала, що на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вона посилалася на той факт, що повний текст рішення суду першої інстанції їй надіслали 05 березня 2024 року і отримала вона його 13 березня 2024 року. Крім того вказувала, що на її утриманні та вихованні перебуває малолітня дочка з інвалідністю, весь тягар з утримання та виховання якої покладено на неї одну. Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на вказаний факт, який суттєво вплинув на своєчасне звернення з апеляційною скаргою. 17.Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 23 жовтня 2024 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 821/2138/15, від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, від 27 травня 2020 року у справі № 569/4688/15, від 11 листопада 2020 року у справі № 1327/4103/12, про відсутність у апеляційного суду права закривати апеляційне провадження, як помилково відкритого, за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження. 18.Як зазначила колегія суддів, підстави для закриття апеляційного провадження передбачені статтею 362 ЦПК України. Незважаючи на те, що ця стаття не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як помилковість його відкриття, за обставинами цієї справи висновок про закриття апеляційного провадження, на думку колегії суддів, є можливим.

19. При цьому колегія суддів вказала, що у цій справі, відкриваючи апеляційне провадження та вирішуючи питання про витребування матеріалів справи, апеляційний суд (за відсутності матеріалів справи) був позбавлений можливості перевірити викладені в апеляційній скарзі обставини. Після надходження матеріалів справи суд установив, що ОСОБА_2 була присутня в судовому засіданні 06 листопада 2023 року при ухваленні оскаржуваного рішення, 16 листопада 2023 року вона отримала копію повного тексту рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, а при зверненні до суду з апеляційною скаргою від часу отримання копії оскаржуваного судового рішення сплинуло понад чотири місяці.

20. На думку колегії суддів, за відсутності матеріалів справи у суду не було можливості перевірити обставини, на які посилалася заявниця на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а за наслідками надходження матеріалів справи виявилося, що зазначені нею причини пропуску процесуального строку не відповідають дійсним обставинам, оскільки копія судового рішення отримана нею значно раніше, ніж вона зазначила у скарзі.

21. А тому посилаючись на те, що розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу несумісний з нормами процесуального закону (частина друга статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності, колегія суддів вважала, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження у цій справі.

22. Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 29 грудня 2022 року у справі № 538/1987/21, у постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 761/14537/15-ц, від 18 липня 2024 року у справі № 635/4828/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 642/2325/19.

23. Також колегія суддів послалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, які не підлягали касаційному оскарженню. Наведена позиція, на переконання колегії суддів, підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї справи.

24. Водночас Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 569/4688/15, у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 1327/4103/12, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 821/2138/15, від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19 дійшов висновку, зокрема, про відсутність в апеляційного суду права закривати провадження за схожих обставин.

25. Велика Палата Верховного Суду постановою від 10 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнила, ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року скасувала, а справу направила до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

26. На вирішення Великої Палати Верховного Суду було поставлено питання про можливість застосування судом апеляційної інстанції процесуальних наслідків у виді закриття апеляційного провадження, як помилково відкритого, за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема у випадку, коли установлено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вже після відкриття апеляційного провадження у справі, заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, матеріалами справи не підтвердилося.

27. Мотивуючи своє рішення, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що процесуальним законом визначено алгоритм дій суду при надходженні апеляційної скарги, зокрема щодо перевірки відповідності її форми і змісту вимогам закону та дотримання визначених законом процесуальних строків оскарження судових рішень, вирішення питання про поновлення цих строків, за умов наявності поважних причин їх пропуску. Процесуальними наслідками такої перевірки є: поновлення строку на апеляційне оскарження (у разі пропуску строку з поважних причин за наявності відповідного клопотання) та відкриття апеляційного провадження у справі (статті 354, 359 ЦПК України), відмова у відкритті апеляційного провадження (з підстав, передбачених статтею 358 ЦПК України), повернення апеляційної скарги (стаття 185, частина п`ята статті 357 ЦПК України).

28. У постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що ЦПК України встановлює повноваження, якими наділені суди кожної з інстанцій при прийнятті скарг (заяв) та розгляді справ по суті. Так, статтею 362 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав закриття апеляційного провадження. До таких підстав процесуальне законодавство відносить випадки, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. 29.При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначена норма не передбачає можливості закриття апеляційного провадження з підстави його помилкового відкриття.

30. Як зазначила у постанові Велика Палата Верховного Суду, у випадку, коли після відкриття апеляційного провадження, яке відбулось за відсутності матеріалів справи, установлено, що строк на апеляційне оскарження судового рішення поновленню не підлягав, зокрема, у зв`язку з тим, що причини, на які посилався заявник і які стали підставою для поновлення строку, є неповажними, а отримання заявником вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, не підтвердилося і спростовано матеріалами справи, які надійшли до суду після відкриття провадження і їх витребування із суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може визнати це зловживанням процесуальними правами на підставі частини другої статті 44 ЦПК України. 31.Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції не має повноважень для закриття апеляційного провадження як помилково відкритого за наявності ухвал про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у випадку, коли установлено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вже після відкриття апеляційного провадження у справі, заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, матеріалами справи не підтвердилося.

32. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у справі, яка переглядається, ОСОБА_2 , не погодившись із рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, подала до апеляційного суду 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке мотивувала двома підставами, зокрема посилалась на те, що копію цього рішення вона отримала лише 13 березня 2024 року (така підстава надалі була визнана апеляційним судом неповажною), а також вказувала на те, що на несвоєчасність подання нею апеляційної скарги істотно вплинули обставини перебування на її утриманні і вихованні малолітньої дитини з інвалідністю.

33. Апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрив провадження у справі, а надалі призначив справу до судового розгляду. Поновлюючи строк на апеляційне оскарження при відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив саме із зазначеної заявником дати отримання копії судового рішення, і саме ця підстава надалі визнана судом неповажною причиною для поновлення процесуального строку.

34. Після вирішення питання про поновлення процесуального строку, відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду апеляційний суд повернувся до вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у спосіб залишення апеляційної скарги без руху та визнав неповажними саме ті причини пропуску строку, які пов`язувались із вказаною заявницею датою отримання нею копії оскаржуваного судового рішення і які ухвалою цього ж суду були визнані поважними при відкритті апеляційного провадження. Оскільки ОСОБА_2 не навела інших підстав для поновлення строку, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою. 35.З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у цій справі.

36. Щодо відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження №14-53цс19), на яку послалась колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, сформульовані висновки щодо можливості закриття касаційного провадження як помилково відкритого у випадку відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення, які не підлягали перегляду в суді касаційної інстанції, то Велика Палата Верховного Суду зауважила, такі висновки не є релевантними для справи, яка переглядається, та не можуть застосовуватись до вирішення процесуального питання, яке виникло під час її апеляційного розгляду.

37. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила про відсутність підстав для відступу від висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 821/2138/15, від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, від 27 травня 2020 року у справі № 569/4688/15, від 11 листопада 2020 року у справі № 1327/4103/12 щодо відсутності у апеляційного суду права закривати апеляційне провадження, як помилково відкритого, за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження. Підстави і мотиви для висловлення окремої думки 38.З рішенням Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося, а тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України викладаємо окрему думку.

39. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

40. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (пункт 2 частини другої статті 354 ЦПК України). 41.Форма і зміст апеляційної скарги визначено у статті 356 ЦПК України. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).

42. Частиною четвертою статті 357 ЦПК України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. 43.Відповідно до пункту 8 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, а згідно з пунктом 4 частини четвертої цієї ж статті до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції. 44.За процедурою, визначеною процесуальним законом, суд апеляційної інстанції при відкритті апеляційногопровадження і за наявності клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вирішує питання про поновлення процесуального строку, покладаючись на добросовісну поведінку учасників справи та перевіряючи наявність обставин, на які посилаєтьсязаявник у клопотанні про поновлення строку на підставі доказів, наданих самим заявником.

45. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

46. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення). 47.Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча насамперед саме національним судам належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03).

48. ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України», № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

49. Строки на апеляційне оскарження судових рішень першої інстанції, установлені статтею 354 ЦПК України, які можуть бути поновлені лише в разі їх пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. 50.Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

51. Отже, суд не має права вирішувати справу по суті, якщо процесуальне звернення (апеляційна скарга) подана поза межами процесуального строку.

52. Згідно з приписами статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1). Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

53. Водночас аналіз змісту частини 2 вказаної статті дозволяє дійти висновку, що цією нормою визначено загальне правило «документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду», яке є застосовним за обов`язкової умови - «крім випадків, передбачених цим Кодексом». Іншими словами: документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд має залишати без розгляду, лише якщо відсутні інші спеціальні процедурні норми щодо відповідної процесуальної ситуації.

54. Саме така спеціальна процедурна норма закріплена у пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України: «Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними».

55. Якщо ж судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про відкриття апеляційного провадження, то у такому разі суд у подальшому має ухвалити одне з підсумкових рішень, передбачених цивільним процесуальним законом для цієї стадії, зокрема згідно з приписами статей 374 чи 362 ЦПК України.

56. При цьому статтею 374 ЦПК України, якою визначаються повноваження суду апеляційної інстанції, не надано можливості залишення апеляційної скарги без розгляду після відкриття апеляційного провадження.

57. Натомість, статтею 362 ЦПК України хоча прямо й не передбачено закриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції як помилково відкритого через поновлення строку на апеляційне оскарження без достатніх на це підстав, однак такий випадок за своєю суттю є аналогічним до тих, які закріплені як підстави для закриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції за пунктом другим частини першої цієї статті: «після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати».

58. По суті у пункті другому частини першої статті 362 ЦПК України як підстави для закриття апеляційного провадження визначені дещо інші випадки помилкового відкриття апеляційного провадження, ніж той, що має місце у справі, яка є предметом розгляду у Великій Палаті Верховного Суду.

59. При цьому згідно з частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

60. А тому ухвалення рішення про закриття апеляційного провадження у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що судом помилково (без достатніх підстав) поновлено строк на апеляційне оскарження, буде класичним проявом застосування аналогії закону, що потребувало посилання на частину дев`яту статті 10 та пункт другий частини першої статті 362 ЦПК України.

61. Також слід звернути увагу, що рішення про залишення апеляційної скарги без розгляду, на відміну від рішення про закриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції, викликатиме низку питань щодо можливості його оскарження у касаційному порядку. Натомість частина друга статті 362 ЦПК України прямо передбачає можливість оскарження ухвали про закриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції в касаційному порядку.

62. У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 , не погодившись із рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, подала до апеляційного суду 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке мотивувала двома підставами, зокрема посилалась на те, що копію цього рішення вона отримала лише 13 березня 2024 року, а також вказувала на те, що на несвоєчасність подання нею апеляційної скарги істотно вплинули обставини перебування на її утриманні і вихованні малолітньої дитини з інвалідністю. 63.Поновивши строк на апеляційне оскарження судового рішення, відкриваючи апеляційне провадження у справі і вирішуючи питання про витребування її матеріалів із суду першої інстанції, апеляційний суд діяв відповідно до вимог частини першої статті 127, статті 356 ЦПК України та покладався на презумпцію добросовісної поведінки заявниці (сторони у справі) і за відсутності самої справи був позбавлений можливості перевірити викладені нею обставини. 64.Лише після надходження матеріалів справи апеляційний суд встановив, що зазначені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини (щодо дати отримання судового рішення) не відповідають дійсності, оскільки копія судового рішення отримувалась ОСОБА_2 неодноразово і вперше - значно раніше, ніж зазначено в апеляційній скарзі. 65.Після чого апеляційний суд повернувся до вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у спосіб залишення апеляційної скарги без руху та визнав неповажними саме ті причини пропуску строку, які пов`язувались із вказаною заявницею датою отримання нею копії оскаржуваного судового рішення і які ухвалою цього ж суду були визнані поважними при відкритті апеляційного провадження. Але, оскільки ОСОБА_2 не навела інших підстав для поновлення строку, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою.

66. На нашу думку, ОСОБА_2 не була позбавлена права оскаржити рішення суду першої інстанції від 06 листопада 2023 року в апеляційному порядку за умов дотримання установлених процесуальним законом процедури і строків. Саме недобросовісність дій заявниці, які полягали у повідомленні суду недостовірних даних щодо часу отримання копії судового рішення, стала підставою для поновлення процесуального строку та відкриття апеляційного провадження у справі без достатніх на те підстав, а отже таке провадження підлягало закриттю з посиланням на частину дев`яту статті 10 та пункт другий частини першої статті 362 ЦПК України.

67. Разом з тим не зазначення в ухвалі Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року при закритті апеляційного провадження вищенаведених норм ЦПК України не свідчить про наявність підстав для зміни або скасування цього судового рішення. 68.А тому вважаємо, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно було залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року - без змін. Судді В. В. Король Л. Ю. Кишакевич