LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС1327/4103/12

від 01.06.2022 · Цивільна
Резолютивна:Справу за позовом Акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Червоноградського міського су…

Ухвала 01 червня 2022 року м. Київ справа № 1327/4103/12 провадження № 61-916св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Сбербанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року у складі судді Кріль М. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст вимог У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - ПАТ «Сбербанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ» (далі - ЗАТ «Банк НРБ») правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») (згідно змін до статуту) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Опрон Україна» (далі - ТОВ «Опрон Україна») 30 травня 2008 року укладений кредитний договір № 11-В/08/21/ЮО із змінами та доповненнями, відповідно до умов якого банк надав позичальнику не відновлювану кредитну лінію у розмірі 5 909 261,30 грн з кінцевим строком повернення заборгованості не пізніше 29 травня 2012 року, з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних. На забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору 30 травня 2005 року між банком та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно якого були забезпечені зобов`язання боржника. Починаючи з березня 2010 року боржник належним чином не виконує свої зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого за несплаченими в повному обсязі процентами нарахованими в період з 01 березня 2010 року по 30 липня 2012 року утворилася прострочена заборгованість в сумі 684 856,50 грн та 86 927,34 євро. 13 лютого 2012 року позичальнику надіслано повідомлення-вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості, несплачених процентів, а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, яка отримана останнім 20 лютого 2012 року. Оскільки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 670 239,36 грн. Короткий зміст судових рішень Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій. Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії». Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість по кредитному договору № 11-В/08/21/ЮО від 30 травня 2008 року в сумі 7 670 239,36 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що зобов`язання за кредитним договором не виконано, а поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником взятих на себе зобов`язань. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 18 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року залишено без задоволення. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року. Ухвала мотивована тим, що у випадку якщо, незважаючи на значний пропуск строку на апеляційне оскарження, апеляційне провадження було відкрито без детального з`ясування питання поновлення такого строку та питання пропуску строку залишається відкритим під час розгляду справи по суті, у випадку відсутності поважних причин для поновлення такого строку, апеляційне провадження підлягає закриттю. Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сбербанк» 650 044,71 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 30 травня 2008 року, з врахуванням змін та доповнень до нього. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позичальник не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з поручителя. Однак, місцевий суд стягнув з поручителя заборгованість станом на 31 липня 2012 року (7 670 239,36 грн), що суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, відповідно до якої «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Після спливу визначеного договором строку (терміну) виконання зобов`язання або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Враховуючи, що 20 лютого 2012 року позичальник отримав вимогу банку про погашення заборгованості в повному обсязі не пізніше 30 днів з дня отримання повідомлення-вимоги, тобто, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка станом на 21 березня 2012 року, з врахуванням спеціального строку позовної давності щодо пені (1рік) та дати пред`явлення позову (31 серпня 2012 року), становить 650 044,71 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи, не застосовано до спірних правовідносин положень частини третьої статті 6, статей 525, 559, частини першої статті 627, частини першої статті 628, частини першої статті 629 та статті 1050 ЦК України. Суди дійшли помилкового висновку, що позов до поручителя пред`явлено банком у межах строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Вимогу про дострокове погашення кредиту направлено позичальнику 13 лютого 2021 року, а тому строк повного погашення настав через 10 днів - 23 лютого 2012 року (пункт 8.4 кредитного договору), тоді як з позовом банк звернувся до суду лише 31 серпня 2012 року. Разом з цим, заявник стверджує про зміну основного зобов`язання без його згоди, як поручителя. Заявник не надав згоди на збільшення відсоткової ставки з 14% до 15%. Судове рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України 05 червня 2013 року у справі № 6-43цс13; від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14; від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14; від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14; від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14; від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15; від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16; від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15; від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16; від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16; від 14 червня 2017 року у справі № 664/6558/15-ц; у постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц; від 16 грудня 2020 року у справі № 640/4666/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження 14-145цс18); від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11. Також заявник вказує на неправомірне стягнення пені у іноземній валюті. Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах від 01 квітня 2015 року у справі № 3-29гс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16. Провадження у суді касаційної інстанції 18 квітня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Позиція та висновки Верховного Суду Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно із частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Справу за позовом Акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»