Постанова 4817 № 596/1694/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 596/1694/23Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/817/75/25 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 січня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Гірського Б.О. суддів - Костіва О.З., Хоми М.В. за участю секретаря - Дідух М.Є., представників позивача та відповідача Черкасова А.З. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 596/1694/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Костишин Василь Михайлович на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2024 року та додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Левкович Сергій Михайлович про визнання правочинів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію, - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Костишина В.М. звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що: 24 вересня 2019 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого він - ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1000 доларів США, а останній зобов`язувався повернути йому дані грошові кошти до 01 травня 2020 року. 24 жовтня 2019 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого він - ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 20000 доларів США, а останній зобов`язувався повернути йому дані грошові кошти до 31 березня 2020 року. 26 грудня 2019 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого він - ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1000 доларів США, а останній зобов`язувався повернути йому дані грошові кошти до 01 квітня 2020 року. Вказував на те, що у зв`язку з неповерненням в добровільному порядку грошових коштів, він був змушений звернутися до Чортківського районного суду Тернопільської області за захистом своїх прав. До подачі позову до суду, 10 лютого 2022 року він - ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову про стягнення заборгованості за договорами позики шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження зареєстрованого за ним нерухомого майна, в задоволенні якої ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2022 року у справі №608/288/22 йому було відмовлено. Зазначав, що 15 лютого 2022 року він звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами позики в розмірі 23 230,57 доларів США, що по курсу НБУ станом на 04 вересня 2023 року становить 849 509,42 грн. та понесених судових витрат в розмірі 71 975,66 грн., з яких 6 475,66 гривень судового збору, 55000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, який було задоволено рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області у справі №608/324/22 від 29 вересня 2022 року. Однак, ОСОБА_2 , 23 лютого 2022 року, тобто після настання строку виконання грошового зобов`язання за договорами позики та після того як він звернувся із позовною заявою до суду про стягнення заборгованості, подарував за договорами дарування належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна (1/2 частину будівель та споруд току, 1/2 свинарника та 1/2 частину сіносховища) ОСОБА_3 .. Зазначав, що після відкриття 05 січня 2023 року державним виконавцем Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження щодо примусового виконання вищезазначеного рішення суду, вжиті державним виконавцем заходи щодо примусового виконання рішення суду результатів не принесли, оскільки у ОСОБА_2 відсутнє будь яке майно чи грошові кошти, за рахунок яких можна було б стягнути з нього борг. Вважав, що оспорювані договори дарування були укладені з метою уникнення звернення стягнення кредитором на майно ОСОБА_2 як боржника (фраудаторні правочини), оскільки останній відчужив майно після настання строку виконання зобов`язань за договорами позики; майно відчужене на підставі безвідплатних договорів; майно відчужене на користь близького знайомого ОСОБА_3 ; після відчуження спірного майна у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед ним - ОСОБА_1 , як кредитором. Зазначав, що на момент укладення договорів дарування зобов`язання за договорами позики, які укладені з ним - ОСОБА_1 вважалися простроченими, їх належне виконання не відбулося, сума заборгованості не сплачена. Вважав, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб. На підставі наведеного просив: - визнати недійсним договір дарування серія та номер 765, який був укладений 23.02.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С.М., та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63657802 від 23.02.2022 19:41:21, приватний нотаріус Левкович С.М., Чортківський районний нотаріальний округ, Тернопільської області (номер відомостей про речове право 46881301); - визнати недійсним договір дарування серія та номер 766, який був укладений 23.02.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С.М., та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 636578972 від 23.02.2022 19:52:34, приватний нотаріус Левкович С.М., Чортківський районний нотаріальний округ, Тернопільської області (номер відомостей про речове право 46881383); - визнати недійсним договір дарування серія та номер 767, який був укладений 23.02.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С.М., та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63658001 від 23.02.2022 20:04:02, приватний нотаріус Левкович С.М., Чортківський районний нотаріальний округ, Тернопільської області (номер відомостей про речове право:46881484). - стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі 79 220,80 грн., з яких 3 220,80 грн. судового збору, 70 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 6000 грн., як оплату за проведення оцінки майна. Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2023 року (справа №608/2228/23). Додатковим рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Суп М.Б. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено. В апеляційній скарзі на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2024 року ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Посилається на те, що сукупність встановлених обставин справи доводить той факт, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного ОСОБА_2 нерухомого майна відбулось з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно, як боржника. Вказує на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою усталену практику Верховного Суду (висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 року у справі №904/7905/16, від 09.06.2022 року у справі №908/794/19 та ін.), згідно якої будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторності. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки договори дарування були укладеними до моменту ухвалення рішення суду у справі №608/324/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики та до відкриття виконавчого провадження по даному рішенні суду, стороною позивача не доведено фраудаторності даних договорів дарування. Звертає увагу на те, що строк виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед позивачем настав ще у 2020 році, тобто на дату укладення спірних договорів дарування ОСОБА_2 свідомо передбачав можливість звернення стягнення на своє майно за невиконаними зобов`язаннями по договорах позики. Крім того зазначає, що 10.02.2022 року він звертався в Чортківський районний суд Тернопільської області із заявою про забезпечення позову (перед його фактичним зверненням із позовом 15.02.2023 року), в якій просив заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження зареєстрованого ним нерухомого майна, однак ухвалою суду від 11.02.2022 року в задоволенні заяви було відмовлено. А тому вважав, що ОСОБА_2 знав про його наміри як позивача в майбутньому застосувати процедуру примусового стягнення боргу і шляхом укладення спірних договорів останній вирішив уникнути цього. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано, виключно на підставі усних пояснень представника відповідача ОСОБА_3 , встановив, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштований у ФК Гадз. Вказує на те, що згідно довідки №342774128 від 14.08.2023 року, листів -відповіді Державної фіскальної служби та МВС України, у ОСОБА_2 відсутні будь-які банківські рахунки, транспортні засоби та нерухоме майно. Зазначає, що орган ДВС на протязі більше як пів року не зміг стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за рішенням суду і це навіть частково не заперечується відповідачами. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно звернуто увагу на наявність між відповідачами: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 боргових зобов`язань, оскільки ухвала про залишення без розгляду позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника у справі №608/1852/15-ц була ухвалена 27.11.2015 року, а спірні договори були укладені між відповідачами - 23.02.2022 року тобто через більше як шість років, та в них жодним чином не зазначено про те, що подарувавши вищезгадане нерухоме майно, ОСОБА_2 виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_3 , згідно розписки від 10.07.2014 року. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву адвоката Суп М.Б. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду. Вважає дане рішення суду незаконним та необґрунтованим. Посилається на те, що заява представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Суп М.Б. про стягнення судових витрат була подана без підтвердження направлення її копії разом з доказами надання правничої допомоги сторонам у справі. Вказує на те, що представником відповідача не подано суду доказів того, що ОСОБА_3 оплатив надані послуги. Зазначає, що в розрахунку декілька разів зазначено про ознайомлення з матеріалами справи, не зазначено кількість судових засідань у справі, не зазначено конкретно, які клопотання подавались представником відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду залишити без змін. Вважає, що позивачем не доведено обставини відсутності у ОСОБА_2 іншого майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачем. Звертає увагу на те, що інформація Державної фіскальної служби України №172302187 від 22.08.2023 року стосується лише того факту, що ФОП ОСОБА_2 знятий з обліку у контролюючих органах, а не свідчить про відсутність у нього доходів. Вважає, що відсутність даних про реєстрацію транспортних засобів за ОСОБА_2 не свідчить про його неплатоспроможність. Зазначає, що позивачем не спростовано доводи про те, що ОСОБА_2 на час розгляду справи був офіційно працевлаштований у ФГ ГАДЗ та відповідно мав дохід. Вказує на те, що станом на сьогодні, ОСОБА_2 є військовослужбовцем ЗСУ, за що отримує грошове забезпечення. Звертає увагу на те, що майно було відчужено на користь ОСОБА_3 , який не є родичем ОСОБА_2 та будь-яких арештів нерухомого майна та заборон на його відчуження, на час вчинення правочинів не існувало. Вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведеність факту наявності у діях відповідачів умислу, які б свідчили про наявність ознак фраудаторності у спірних правочинах. Вважає, що доводи скаржника про те, що орган ДВС більше як пів року не може стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за рішенням суду є неспроможними, оскільки вони не стосуються предмету спору. Вважає, що факт оформлення ОСОБА_2 документації із землеустрою 27.05.2019 року свідчить про його намір виконати свої зобов`язання перед кредитором ОСОБА_3 . Стверджує про те, що укладаючи спірні договори, ОСОБА_2 діяв виключно з метою виконання грошових зобов`язань. Зазначає, що розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує не тільки факт укладення договору позики та зміст його умов, але й факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Костишин В.М. підтримав вимоги апеляційних скарг, з мотивів викладених у них. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Суп М.Б. заперечила проти задоволення апеляційних скарг, з мотивів викладених у відзиві та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах доводів та вимог апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного. За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено наступні обставини. Згідно договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за №765 від 23.02.2022 року, укладеного між ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 (надалі Обдарований) та посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С.М., слідує, що Дарувальник безоплатно передає у власність (дарує) Обдарованому, а Обдарований приймає в дар належні Дарувальнику 1/2 (одну другу) частку будівлі та споруди Току, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.73). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 1/2 частина будівель та споруд току, площею 284,55 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , на підставі договору дарування приміщення, серія та номер: 765, виданий 23.02.2022 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левкович С.М. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2564823561060 (а.с. 16-19, 20-22). Згідно договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за №767 від 23.02.2022 року, укладеного між ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 (надалі Обдарований) та посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С.М., слідує, що Дарувальник безоплатно передає у власність (дарує) Обдарованому, а Обдарований приймає в дар належні Дарувальнику 1/2 (одну другу) частку Сіносховища, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.74). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 1/2 частина свинарника, площею 697,65 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , на підставі договору дарування приміщення, серія та номер: 766, виданий 23.02.2022 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левкович С.М. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2008490761216 (а.с.26-29). Згідно договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за №766 від 23.02.2022 року, укладеного між ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 (надалі Обдарований) та посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С.М., слідує, що Дарувальник безоплатно передає у власність (дарує) Обдарованому, а Обдарований приймає в дар належні Дарувальнику 1/2 (одну другу) частку Свинарника, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.75). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 1/2 частина сіносховища, площею 174,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , на підставі договору дарування приміщення, серія та номер: 767, виданий 23.02.2022 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левкович С.М. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2008513961216 (а.с.23-25). Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2022 року у справі №608/324/22 позов ОСОБА_1 (звернувся до суду 15.02.2022 року) задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики в розмірі 23 230,57 доларів США, що по курсу НБУ станом на 04 вересня 2023 року становить 849 509,42 грн. та судові витрати в розмірі 71 975,66 грн., з яких 6 475,66 грн. судового збору, 55000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підставі виконавчого листа №608/324/22, виданого 11.11.2022 року Чортківським районним судом Тернопільської області відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 23 230,57 доларів США, з яких 22 000 доларів США заборгованість за договорами позики та 1230,57 доларів США 3% річних, а також судові витрати в розмірі 61 475,66 грн., з яких 6 475,66 гривень судового збору, 55 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу (постанова головного державного виконавця Чортківського ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марущак Н.І. про відкриття виконавчого провадження №70655164 від 05.01.2023 року (а.с.30-32)). Згідно відповіді на запит №172302187 від 22.08.2023 року в АСВП №70655164 до Державної фіскальної служби України щодо наявних рахунків у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також про рахунки відкриті боржником юридичною особою через свої відокремлені підрозділи встановлено, що ФОП ОСОБА_2 знято з обліку у контролюючих органах. (а.с.28). Згідно відповіді на запит №172302203 від 22.08.2023 року в АСВП №70655164 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, встановлено, що відсутні дані про зареєстровані за ОСОБА_2 транспортні засоби. (а.с.29). Ринкова вартість нежитлової будівлі-сіносховища, загальною площею 348,6 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 , станом на 29.08.2023 року становить 98 200 грн., а вартість 1/2 частки об`єкту оцінки становить 49 100 гривень, що вбачається із довідки про ринкову вартість об`єкта оцінки, складеного ФОП ОСОБА_5 від 29.09.2023 року (а.с.42). Ринкова вартість нежитлової будівлі свинарника, загальною площею 1395,3 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 , станом на 29.08.2023 року становить 368 800 грн., а варість 1/2 частки об`єкту оцінки становить 184 400 гривень, що вбачається із довідки про ринкову вартість об`єкта оцінки, складеного ФОП ОСОБА_5 від 29.09.2023 року (а.с.43). Ринкова вартість нежитлової будівлі та споруд току, а саме, зернотік літ «А», загальною площею 569,1 м.кв., вагова літ «Б», площею 96,7 м.кв., О.Б.В. літ «В», площею 76,9 м.кв., магазин літ «Г», площею 35,4м.кв., Д.К.У. літ «Д» площею 86,5 м.кв., огорожа 1, ворота 2,огорожа 3, водонапірна вежа 5, замощення 1, що знаходиться в АДРЕСА_1 , станом на 29.08.2023 року становить 648 400 грн., а варість 1/2 частки об`єкту оцінки становить 324 200 гривень, що вбачається із довідки про ринкову вартість об`єкта оцінки, складеного ФОП ОСОБА_5 від 29.09.2023 року (а.с.44). З розписки слідує, що 10 липня 2014 року в с. Шманківчики, Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_2 цією розпискою підтверджує, що 10 липня 2014 року в приміщенні офісу ОСОБА_3 , отримав кошти в сумі 140 000 (сто сорок тисяч) гривень від нього. Зазначені кошти зобов`язується повернути до 31.12.2014 року. У разі неможливості повернення коштів ОСОБА_3 повністю чи частково у термін до 31.12.14 року, зобов`язується передати майно, що належить йому на праві власності в т.ч. 1/2 будівель та споруд, току (зерносклад, вагова, ОБВ, магазин, приміщення ДКУ, огорожа, ворота, водонапірна вежа, замощення) за адресою АДРЕСА_1 , 1/2 сіносховища за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 свинарника АДРЕСА_1 (а.с.89, 106). Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_6 про звернення стягнення на 1/2 будівель та споруд току, що складається з зерноскладу літ. «А» площею 569,1 кв.м., вагової літ. «Б» площею 96,7 кв.м., ОСОБА_7 літ. «В» площею 76,9 кв.м., магазину літ. «Г» площею 35,4 кв.м., приміщення Д.К.У. літ. «Д» площею 86,5 кв.м., огорожі 1, 2, 3, воріт, водонапірної вежі та замощення, що за адресою АДРЕСА_1 ; на 1/2 сіносховища літ. «А» площею 348,6 кв.м., що за адресою АДРЕСА_1 ; на 1/2 свинарника літ. «А» площею 1395,3 кв.м., що за адресою АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 за зобов`язаннями власника залишено без розгляду (справа №608/1852/15-ц) (а.с.90,91, 108). Із відповіді Чортківського районного суду Тернопільської області № 608/1852/15-ц/6022/2023 від 26.12.2023 року вбачається, що справа №608/1852/15-ц від 27.11.2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно за зобов`язанням власника була знищена (а.с.92, 109). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що укладення спірних договорів дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мало місце з метою уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_2 при виконанні рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2022 року про стягнення заборгованості у справі №608/324/22, яке набрало законної сили 08 листопада 2022 року. Також, суд першої інстанції звертав увагу на те, що рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2022 року у справі №608/324/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики в розмірі 23 230,57 доларів США, було ухвалено після укладення договорів дарування та станом на момент укладення спірних договорів відповідачами 23 лютого 2022 року виконавче провадження №70655164 по виконанню даного рішення відкрито не було. Крім цього, суд першої інстанції вказував на те, що позивачем не доведено обставини, що після відчуження нерухомого майна у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором ОСОБА_1 . Також, суд першої інстанції взяв до уваги те, що майно, яке було предметом оспорюваних договорів дарування, відчужено в користь ОСОБА_3 , який не є родичем ОСОБА_2 та будь-яких арештів нерухомого майна та заборони на його відчуження, не було, а між відповідачами існували боргові зобов`язання. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для кваліфікації спірних договорів дарування як фраудаторних. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд першої інстанції виходив з того, що вони є похідними від позовних вимог про визнання договорів недійсними. Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається якщо: недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, провадження № 61-8593св21). У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися договору, правочину, акта органу юридичної особи, державної реєстрації чи документа. В ЦК України закріплений підхід, за яким оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Разом із тим, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним. У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)». Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Верховний Суд вже звертав увагу, що правочин, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний правочин), може бути як оплатний, так і безоплатний правочин. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св)). Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20, провадження № 61-2612св23). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України». Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України). Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторного правочину навіть до пред`явлення позову про стягнення боргу, зазначивши, що «договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора». До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 910/12093/20. У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16 від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності)після виникнення у нього зобов`язання з повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора. (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №753/11680/20). Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень») (постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у справі №607/6215/23). Як вбачається з ЄДРСР, рішенням Чортківського районного суду Тернопільської від 29 вересня 2022 року (яке набрало законної сили) у справі №608/324/22, встановлено, що 24 жовтня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 20000,00 доларів США, а відповідач зобов`язувався повернути позивачу дані грошові кошти до 31.03.2020 року. Доказом укладеного договору позики є розписка, складена відповідачем 24 жовтня 2019 року та передана позивачу. 26 грудня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 1000,00 доларів США, а відповідач зобов`язувався повернути позивачу дані грошові кошти до 01.04.2020 року. Доказом укладеного договору позики є розписка, складена відповідачем 26 грудня 2019 року та передана позивачу. Із вищезазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся 15.02.2022 року. Вказані обставини сторонами не заперечуються. Незважаючи на це, ОСОБА_2 23.02.2022 року, у період настання у нього грошового зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором ОСОБА_1 та після того, як ОСОБА_8 . Звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики, уклав із ОСОБА_3 вищезгадані договори дарування, згідно яких подарував останньому належні йому: 1/2 частку будівлі та споруди току, 1/2 частку сіносховища, 1/2 частку свинарника. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Так, надаючи ОСОБА_2 у борг грошові кошти, ОСОБА_1 розраховував на виконання боржником свого обов`язку з повернення коштів з огляду на його платоспроможність та наявність у нього нерухомого майна. В свою чергу ОСОБА_2 , отримуючи в позику грошові кошти, усвідомлював свій обов`язок з їх повернення на умовах, визначених договорами позики. Укладаючи 23 лютого 2022 року оспорювані договори дарування, дарувальник ОСОБА_2 передбачав можливе стягнення з нього на користь ОСОБА_1 боргу, з огляду на невиконані зобов`язання за вищезгаданими договорами позики від 24 жовтня 2019 року та 26 грудня 2019 року. Сукупність наведених обставин свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 діяв недобросовісно у розумінні пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належних йому часток об`єктів нерухомого майна (1/2 частки будівлі та споруди току, 1/2 частки сіносховища, 1/2 частки свинарника) відбулося з метою уникнення звернення стягнення на це його майно, як боржника. Оспорювані договори дарування, які укладені між відповідачами, спрямовані на перехід права власності на вищезгадане нерухоме майно із метою його приховання від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення коштів із боржника ОСОБА_2 . Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що загальна вартість відчуженого майна (часток в майні) становить 575 700 грн., тому враховуючи суму заборгованості за договорами позики в розмірі 23 230,57 доларів США, ОСОБА_2 , як боржник явно передбачав можливе звернення стягнення на належні йому частки у вищезгаданому нерухомому майні. Таким чином, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обставини наявності у ОСОБА_2 іншого нерухомого майна, не спростовує висновків про те, що спірні договори дарування є фраудаторними, оскільки спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно боржника, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципу недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Не звернувши увагу на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договори дарування не є фраудаторними, тобто, такими, що вчинені на шкоду кредитору ОСОБА_1 . Разом з тим, позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволенню не підлягають, оскільки є неналежним способом захисту порушеного права позивача, оскільки рішення суду про визнання недійсними відповідних правочинів є достатньою та самостійною підставою для внесення, згідно абзацу третьої частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом приведення записів про речові права у попередній стан. Із урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що між відповідачами у даній справі існували відносини позики, згідно розписки від 10 липня 2014 року, які не виконані, що слугувало підставою для укладення договорів дарування спірного нерухомого майна на виконання цього грошового зобов`язання, колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що вартість боргу за зазначеним договором позики становила суму 140000 грн., а вартість подарованого спірного майна становить суму 575 700 грн., що значно перевищує суму боргу; те що ОСОБА_2 зобов`язувався повернути грошові кошти ОСОБА_3 за вказаним договором позики до 31 грудня 2014 року і не виконав в строк взяті на себе зобов`язання; те що в суді існував спір щодо повернення вказаних коштів і ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2015 року (справа №608/1852/15-ц) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 було залишено без розгляду на підставі поданої позивачем заяви про залишення без розгляду; те що протягом шести років до виникнення спору за грошовими зобов`язаннями ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не звертався з будь-якими вимогами до ОСОБА_2 за вказаними зобов`язаннями. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує те, що кредитор, право вимоги якого виникло пізніше, навіть у разі, якщо його право вимоги «підкорене» умові чи строку, може оспорювати фраудаторні оплатні (безоплатні) договори. У фраудаторному оплатному (безоплатному) договорі контрагентом боржника може бути інший його кредитор, право вимоги якого виникло раніше. Відповідно в такому разі фраудаторний договір вчинятися боржником для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди), а його контрагентом (іншим кредитором) - для створення переваг одного кредитора перед іншим, що очевидно нерозумно та відбувається всупереч принципу добросовісності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 754/18852/21 (провадження № 61-3711св23)). Інші доводи відзиву на апеляційну скаргу висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки такі кореспондуються із висновками Верховного Суду, які містяться у постановах від 07 лютого 2024 року у справі №753/11680/20, від 23 жовтня 2024 року у справі №601/2035/23 та ін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 року у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 року у справі № 910/17345/20, від 15.02.2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07.03.2023 року у справі № 922/3289/21, від 14.07.2021 року у справі № 761/15741/17, від 26.07.2023 року у справі № 754/4352/21, від 24.01.2024 року у справі № 752/1058/23. Відтак додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2024 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. також підлягає скасуванню. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 141 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2024 року та додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки будівлі та споруди току, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 23 лютого 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем Сергієм Михайловичем і зареєстрований в реєстрі за №765, зобов`язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 вказане нерухоме майно. Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки свинарника, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 23 лютого 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем Сергієм Михайловичем і зареєстрований в реєстрі за №766, зобов`язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 вказане нерухоме майно. Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки сіносховища, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 23 лютого 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем Сергієм Михайловичем і зареєстрований в реєстрі за №767, зобов`язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 вказане нерухоме майно. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_3 ) 3220 грн. 80 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції по 1610 грн. 40 коп. з кожного та 4831 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції по 2 415 грн. 60 коп. з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст постанови складено 17 січня 2025 року. Головуючий: Гірський Б.О. Судді: Костів О.З. Хома М.В.