Постанова Київський апеляційний суд № 373/436/26

Справа №373/436/26 Головуючий в суді І інстанції Залеська А.О. Провадження № 33/824/3092/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О., за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кожуховського Олега Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 11.02.2026 близько 21:40 год у місті Переяславі Бориспільського району по вулиці Михайла Грушевського, поблизу будинку 51, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MAZDA-б», р/н НОМЕР_1 , у темну пору доби по злегка засніженій дорозі з асфальтним покриттям, порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, а саме: не дотримався безпечної дистанції в залежності від обраної ним швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан дорожнього покриття, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода Октавія», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду в попутному напрямку з меншою швидкістю та пригальмував перед переїздом штучної дорожньої нерівності, що встановлена для примусового зниження швидкості руху (далі ШДН). Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вищевказані дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП. Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення, в суді ОСОБА_1 своєї винуватості не визнав та пояснив, що увечері 11.02.2026 він рухався автомобілем «MAZDA-б» по вул. Грушевського у м. Переяславі не більше ніж 50 км/год. Приблизно за 25-30 метрів попереду нього у попутному напрямку рухався транспортний засіб «Шкода Октавія», задні габарити якого (стоп-сигнали) раптово засвітились. Той автомобіль рухався повільніше за нього. Він вирішив здійснити обгін задля того, щоб не гальмувати та не ризикувати, оскільки асфальт був слизький. Коли досягнув задньої частини того автомобіля, водій «Шкоди» різко почав «уходити вліво» в напрямку автобусної зупинки, де й вдарив його у передню частину автомобіля своїм заднім крилом. Після удару він своїм автомобілем поїхав вперед на ліве узбіччя та трохи далі, повалив кущ правою передньою частиною автомобіля, де й зупинився. «Лежачий поліцейський» лишився позаду нього приблизно за 30 метрів від того куща. Зіткнення сталось навпроти автобусної зупинки ближче до лівого краю проїжджої частини дороги (на зустрічній смузі руху), за 15-20 м., не доїжджаючи до «лежачого поліцейського». За твердженням ОСОБА_1 водій автомобіля «Шкода Октавія» р/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 хотів об`їхати перешкоду (лежачого поліцейського) по обочині зліва та різко виїхав перед ним на зустрічну смугу і за секунду вдарив його своїм заднім лівим крилом. Інший учасник ДТП - водій автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_2 надав суду пояснення, що того вечора (11.02.2026 близько 21:45) він рухався на автомобілі «Шкода Октавія», р/н НОМЕР_2 , по вул. Михайла Грушевського у місті Переяславі. Було темно, вулиця не освітлювалась, асфальтне покриття майже чисте та сухе, так як був мороз. Безпосередньо перед ударом його швидкість руху була не більше 15 км/год, оскільки він рухався повільно та ще й пригальмував, перед штучною дорожньою перешкодою («лежачим поліцейським») та «взяв трохи лівіше», щоб переїхати його у місці, де була менша нерівність («вкатано»). Коли він частково (лівими колесами автомобіля) був на зустрічній смузі та вже переїжджав «лежачого поліцейського», відчув сильний удар у заднє крило, від чого його машину трохи розвернуло і далі пішов протяжний удар автомобілем «MAZDA» по всій лівій частині його автомобіля до низу передніх дверей з пошкодженням порогу та переднього лівого крила. ОСОБА_2 також пояснив, що попереду місця, де сталась ДТП, стоїть обмежувальний знак швидкості руху «ЗО км» та попереджувальний знак нерівності дороги «пагорб», а безпосередньо там де відбулось зіткнення, на краю дороги стоїть знак «пішохідний перехід». Після зіткнення автомобіль «MAZDA-б» р/н НОМЕР_1 не зупинився, а поїхав вперед, оскільки рухався на великій швидкості, з`їхав з дороги, переїхав ліве узбіччя, після чого в`їхав у кущ та повалив його на прилеглій території. Він розгубився, був в стресі та поїхав за ним на ліве узбіччя, де й зупинився. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кожуховський О.В. просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки він розпочав обгін, коли була ще переривчаста лінія дорожньої розмітки, що розділяє дві смуги руху. Вважає ОСОБА_2 винуватим у цій дорожньо- транспортній пригоді тому, що він різко, з порушенням правил дорожнього руху розпочав маневр вліво, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки (1.1) та виїхав на зустрічну смугу, по якій вже рухався автомобіль ОСОБА_1 в попутному напрямку. Таку позицію сторона захисту підкріпила висновком експерта №76/26 від 03.04.2026, який складено судовим експертом Скороход К.М. на замовлення ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеного Переяславський міськрайонний суд Київської області визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень). Було стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. Не погоджуючись із ухваленою постановою захисник ОСОБА_1 - адвокат Кожуховський О.В. звернувся до суду із апеляційною скаргою. Скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права; суд першої інстанції не з`ясував всі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам та документам, дослідивши їх формально. Сторона захисту зазначає, що суд першої інстанції невірно оцінив наявні у матеріалах справи докази, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, та невірно застосував норми матеріального права. Зокрема, вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи невірно встановив причинно-наслідковий зв`язок між нібито порушенням ОСОБА_1 та ДТП, вказавши у оскаржуваній постанові, що він недотримався безпечної дистанції, що й призвело до зіткнення. На переконання скаржника ніякого порушення ОСОБА_1 не допускав: рухався з допустимою швидкістю, почав маневр обгону на ділянці дороги, де це дозволено, коли виникла небезпека - часу зреагувати вже не було. Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував пояснення іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , який фактично визнав вину у порушенні пункту 10.1 ПДР, вказавши, що він «...рухався в м. Переяслав по вул. М. Грушевського на власному автомобілі Skoda Octavia днз НОМЕР_2 в сторону вул. Шкільна під час руху дотримувався скоросного режиму згідно ПДР швидкість було близько 20км/год перед собою побачив перешкоду на дорозі, а саме штучну дорожню нерівність та переїжджаючи його прийняв лівіше а саме до центру дороги так як там менша нерівність та переїджав його після чого сталося ДТП і мене автомобіль Mazda д.н.з НОМЕР_1 здійснив зіткнення з лівою частиною мого автомобіля...». Також скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, надав невірну оцінку висновку судового експерта від 03.04.2026 №76/26, який дає чітку відповідь щодо причинно-наслідкового зв`язку ДТП саме з порушенням ОСОБА_2 . Надаючи оцінку цьому доказу, суд вказує, що експерт нібито «визнав, що допустив неточність, використавши термін «обгін» замість «об`їзд» стосовно руху транспортного засобу «Мазда» та впевнено сказав, що з урахуванням дорожніх знаків та більш якісних фото з місця події, а також за додаткових вихідних даних, зокрема щодо швидкості руху автомобілів міг бути зовсім інший висновок». Проте, сторона апелянта не погоджується із такими твердженнями, які на його переконання, не відповідають дійсності. За таких обставин сторона захисту наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано залишив поза увагою, що ОСОБА_1 не порушував Правил дорожнього руху; рухався з допустимою швидкістю, виконував дозволений обгін, а до зіткнення призвів виїзд на зустрічну смугу, де вже рухався ОСОБА_1 , іншого учасника ДТП, та зазначає, що будь-яких доказів винуватості ОСОБА_1 матеріали справи не містять. А отже, протокол, складений щодо нього поліцейськими, є неправомірним та незаконним. Порушень Правил дорожнього руху він не допускав, рухався правильно. Тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а між його діями і наслідками ДТП у виді механічних пошкоджень транспортних засобів відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Ураховуючи вищевикладене, сторона захисту просить скасувати постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08.05.2026 у справі №373/436/26 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі №373/436/26 щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У судове засідання, яке було призначене на 04.06.2026 року, ОСОБА_1 та його адвокат Кожуховський О.В., будучи повідомленим через електронний кабінет, не з`явились, клопотань про неможливість участі у розгляді справи не заявлено. Обставин, які унеможливлюють розгляд апеляційної скарги без участі учасників справи не встановлено. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з пунктом 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Відповідальність за ч. 1 ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями. Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості дорожньої обстановки та технічний стан транспортного засобу. Із матеріалів справи встановлено, що 11.02.2026 близько 21:40 год у місті Переяславі Бориспільського району по вулиці Михайла Грушевського, поблизу будинку 51, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MAZDA-6», р/н НОМЕР_1 , у темну пору доби по злегка засніженій дорозі з асфальтним покриттям, порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, а саме: не дотримався безпечної дистанції в залежності від обраної ним швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан дорожнього покриття, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода Октавія», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду в попутному напрямку з меншою швидкістю та пригальмував перед переїздом штучної дорожньої нерівності, що встановлена для примусового зниження швидкості руху (далі ШДН). Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, іншими письмовими матеріалами справи. Зокрема, судом першої інстанції досліджені пояснення обох учасників події, схема місця ДТП (м. Переяслав, вул. Грушевського, 51), складена 11.02.2026 інспектором СРПП ВП №1 Пінчук С.О., взято до уваги первинні письмові пояснення обох водіїв, написані ними власноручно на місці події, а також подані учасниками справи фотознімки з місця події, як безпосередньо після ДТП, так і у світлу пору доби, переглянуто, наданий ОСОБА_1 фрагменти відеозапису на DVD-R диску та досліджено висновок експерта. Доводи апеляційної скарги про безпідставне неврахування судом першої інстанції висновку експерта №76/26 від 03.04.2026 року апеляційний суд вважає необґрунтованими. Як убачається зі змісту зазначеного висновку, при проведенні дослідження експерт досліджував питання відповідності дій водія вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Водночас ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення інкриміновано порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. Отже, предметом дослідження експерта фактично не були питання дотримання чи недотримання ОСОБА_1 саме тих вимог Правил дорожнього руху, порушення яких йому ставилося у вину. Натомість у дослідницькій частині висновку основна увага приділена аналізу дій іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - водія автомобіля «Skoda», тоді як належної технічної оцінки дотриманню водієм автомобіля «Mazda» вимог пунктe 13.1 Правил дорожнього руху України, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, експертом не надано. Так, відповідно до 1.10 ПДР терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру; безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху; безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах. Таким чином, предметом дослідження у цій справі є дотримання водієм саме безпечної швидкості, дистанції та інтервалу, а не допустимої швидкості, на дотриманні якої наполягає сторона апелянта. Також судом першої інстанції було надано належну оцінку тій обставині, що на фотографіях, та відеозаписі наданих суду ОСОБА_1 видно легку засніженість проїжджої частини дороги, на якій видно дорожню розмітку та штучну дорожню нерівність (ШДН) для примусового зниження швидкості руху, встановлену приблизно за 10-15 м. вперед після зупинки громадського транспорту зліва (а.с. 30). Отже, матеріали справи свідчать, що дорожня обстановка була ускладненою, яка також зобов`язувала вчинення дій щодо зниження швидкості руху, що потребувало обережності та врахування водієм. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що зазначений експертний висновок не спростовує обставин, покладених в основу протоколу про адміністративне правопорушення, та не підтверджує відсутність у діях ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху, які є предметом розгляду у даній справі. Відповідно до статті 251 КУпАП висновок експерта є одним із доказів у справі та не має наперед встановленої сили. За змістом статті 252 КУпАП жоден доказ не має переваги перед іншими, а оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням після їх дослідження у сукупності. При цьому висновок експерта не спростовує встановленого матеріалами справи факту, що водій ОСОБА_1 залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Досліджені судом докази об`єктивно відображають механізм дорожньо-транспортної пригоди та підтверджують, що виконання ОСОБА_1 маневру щодо об`їзду без дотримання безпечної дистанції та безпечного інтервалу перебувало у причинному зв`язку з виникненням зіткнення. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди із висновками суду першої інстанції, однак не містять даних, які б свідчили про неповноту судового розгляду або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Сам по собі факт незгоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, із висновками суду не свідчить про їх незаконність чи необґрунтованість. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, не містять відомостей про істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив надані докази, дав їм оцінку відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу адвоката Кожуховського Олега Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Писана