Постанова 4824 № 759/542/24

Справа № 759/542/24 Головуючий в суді І інстанції Єросова І.Ю. Провадження № 33/824/45/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О., за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №528497 від 23.12.2023 року ОСОБА_1 23.12.2023 р. о 21:40 год. у м. Києві по бул. Ак. Вернадського, 85 керував транспортним засобом «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Не погодившись з такою постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він є військовослужбовцем, а отже, згідно ст. 266-1 КУпАП його огляд на стан сп`яніння може бути проведений лише посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. З огляду на наведене, вважає, що працівники поліції не мали повноважень щодо проведення його огляду на стан сп`яніння, а отже, порушено процедуру, визначену ст. 266-1 КУпАП. Апелянт також звертає увагу на те, що він не був водієм, посилаючись на п. 1.10 ПДР України, оскільки автомобілем він не керував, зокрема в стані алкогольного сп`яніння, працівниками поліції автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не зупинявся. Також у доводах апеляційної скарги посилається на недотримання працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки працівники поліції не конкретизували, від якого огляду відмовляється ОСОБА_1 , а саме від огляду на стан сп`яніння на місці, чи від огляду в медзакладі. Посилається на те, що у порушення ст. 268 КУпАП працівники поліції склали протокол відносно нього в службовому автомобілі, тобто без його присутності. Крім того, вважає, що судом було вирішено справу без дослідження оригіналів відеозаписів, а лише шляхом дослідження копії відеозаписів. Стверджує, також, що огляд на місці було проведено без участі двох свідків. У матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим, на переконання апелянта, порушено п. 10 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Стверджує, що йому не були роз`яснені його права і обов`язки. У судове засідання, призначене на 26 листопада 2025 року, ОСОБА_1 не з`явився, з`явився його захисник Цибульський В.В., який доводи апеляційної скарги підтримав. Також вважав, що наявні підстави для зупинення розгляду апеляційного провадження до закінчення розгляду справи №760/4941/24 в Солом`янському районному суді м. Києва за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови. Як слідує із матеріалів справи у підтвердження відкриття провадження у справі №760/4941/24 ОСОБА_1 було надано ухвалу від 01 квітня 2024 року, унаслідок чого постановою від 19 квітня 2024 року було зупинено провадження у цій справі. Проте, в подальшому в порядку перевірки стану розгляду справи було встановлено, що жодних процесуальних дій у справі №760/4941/24 не було здійснено. Станом на 05 листопада 2025 року ухвала про відкриття провадження у справі не була внесена до ЄДРСР. Ураховуючи наведені обставини провадження у цій справі було відновлено. У задоволені повторного клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи №760/4941/24 було відмовлено. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також додаткові пояснення, надані протягом розгляду в апеляційному провадженні, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та відеоматеріали, дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Для встановлення події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом. Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Відповідно до п. 2.5. Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, 2.5. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Порядок проходження огляду водіїв на стан сп`яніння регламентується ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1103). Проте, вимоги названих пунктів ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом серії ААД №528497 від 23.12.2023 року, відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, направленням на огляд водія транспортного засобу, протоколом серії А3 №065297 про адміністративне затримання за ст. 261 КУпАП, поясненням ОСОБА_2 , постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1151116 від 23.12.2023 р. за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вказані докази здобуті з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд першої інстанції правильно визнав належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень. Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху. Дані відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції містять фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Як правильно зазначено судом першої інстанції, доводи ОСОБА_1 про те, що його огляд на стан сп`яніння може бути проведений лише у порядку 266-1 КУпАП є помилковими. Відповідно до ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Оцінюючи правомірність дій працівників поліції під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суддя суду першої інстанції мотивовано зазначив у оскаржуваній постанові, що ненадання ОСОБА_1 документального підтвердження наявності статусу військовослужбовця, позбавило працівників поліції можливості забезпечення окремої процедури огляду, яка передбачена ст. 266-1 КУпАП. Також, судом правильно визнано, що, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції правомірно застосували до останнього загальний порядок проходження огляду на стан сп`яніння, передбачений ст. 266 КУпАП. Встановивши факт відмови ОСОБА_1 (запис 22:36 год.) від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до порядку, передбаченого ст. 266 КУпАП, працівники поліції правомірно склали щодо останнього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, працівниками патрульної поліції, докладно та неодноразово роз`яснено ОСОБА_1 можливість пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки за допомогою спеціального приладу, так і в медичному закладі, на що останній відповів відмовою. Відтак, спростованими є доводи апеляційної скарги щодо нероз`яснення порядку проходження огляду на стан сп`яніння працівниками патрульної поліції, у тому числі проходження огляду на місці працівниками поліції чи в медзакладі. Окрім того, суддею в оскаржуваній постанові мотивовано роз`яснено, що передбачений ч. 2 ст. 266-1 КУпАП окремий порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, стосується тих військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В той час, як у даній справі відсутні будь які відомості, що керуючи цивільним транспортним засобом, з ознаками алкогольного сп`яніння, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби. Вказаний факт ОСОБА_1 не зміг також підтвердити під час розгляду справи. При цьому, суд також правильно звернув увагу на те, що передбачений ч. 3 ст. 266-1 КУпАП окремий порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння стосується, лише осіб з відповідним статусом, які безпосередньо перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В той час, як у даній справі ОСОБА_1 керував цивільним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, що не охоплюється диспозицією вказаної норми. Отже, з аналізу вказаних вище норм вбачається, що застосування, передбачених законом окремих порядків огляду військовослужбовців та прирівняних до них осіб, здійснюються лише у випадках, коли останні: виконують обов`язки військової служби, перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_1 не керував автомобілем ґрунтуються виключно на тому факті, що відповідна обставина не зафіксована на відеозаписах. В той же час, із відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 було затримано, коли він тікав від місця знаходження свого автомобіля після того, як він ледь не в`їхав у іншій автомобіль, яким керував ОСОБА_2 . Згодом керований ОСОБА_1 автомобіль наїхав на бордюр. ОСОБА_2 під`їхавши до автомобіля ОСОБА_1 побачив, як з автомобіля вийшов ОСОБА_1 з ознаками сильного алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим ОСОБА_2 викликав поліцію по телефону "102" і очікував на поліцію на місці події. Після приїзду поліції надав свої письмові пояснення, які наявні у матеріалах справи. Жодних підстав для сумніву щодо достовірності заявлених свідком обставин не встановлено. Відтак, доводи про відсутність підстав для огляду ОСОБА_1 поліцейським на стан сп`яніння, оскільки до протоколу не долучений відеозапис про керування ОСОБА_1 автомобілем та ОСОБА_1 не був зупинений працівником поліції під час керування автомобілем, не заслуговують на увагу, оскільки керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується дослідженими судом доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, а дії поліцейських щодо вимоги пройти огляд на стан сп`яніння знаходяться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Посилання у доводах апеляційної скарги на те, що у порушення ст. 268 КУпАП працівники поліції склали протокол відносно нього в службовому автомобілі, тобто без його присутності, є безпідставні, оскільки відповідна норма регламентує порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді, а не складання протоколу. Крім того, складений протокол був наданий особі, що притягається до адмінвідповідальності, для ознайомлення, проте, ОСОБА_1 відмовився від його ознайомлення та підпису. Безпідставними є також доводи апеляційної скарги з приводу того, що судом було вирішено справу без дослідження оригіналів відеозаписів, а лише шляхом дослідження копії відеозаписів. Як слідує із матеріалів справи відео із б/к №470652, №472268 були приєднані до протоколу. ОСОБА_1 в суді першої інстанції не заявляв про обставини, які свідчать про недостовірність зафіксованих на відео подій. Не звертався до суду із клопотанням про дослідження оригіналів відео. Також безпідставними є твердження, що огляд на місці було проведено без участі двох свідків, оскільки сама обставина інкримінованого порушення п. 2.5 ПДР була зафіксована на відео з бодікамери поліцейских, що є об`єктивним і самостійним доказом. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп`яніння, чим на переконання апелянта порушено п. 10 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності не за фактом керування у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Також безпідставними є твердження ОСОБА_1 , що йому не були роз`яснені його права і обов`язки, оскільки відповідні твердження спростовані відеоматеріалами. Крім того, як уже було зазначено в тексті цієї постанови, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна, які зобов`язаний знати. Відтак, винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколів про адміністративне правопорушення та вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 262, 266, 268 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Писана