Постанова 4824 № 359/1552/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/2518/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2026 року місто Київ справа №359/1552/26 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., при секретарі Балковій А.С., за участю: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сергєєва Андрія Михайловича, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Сергєєва Андрія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Сергєєв А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Вказував, що наявний в матеріалах справи відеозапис не доводить факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , що має важливе значення для кваліфікації дій відповідно за ч.1 ст.130 КУПАП. Зазначав, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб та жодним чином не обґрунтували причину зупинки ОСОБА_1 , таким чином, зупинка транспортного засобу відбулася без законних підстав, що є істотним порушенням вимог закону. А отже, незаконна зупинка тягне за собою недопустимість усіх подальших доказів, отриманих унаслідок такої зупинки, оскільки вони є похідними від первинного порушення. Посилався на те, що зазначення працівниками поліції ознак сп`яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. Вказував, що посадовій особі - сержанту поліції Урді О.О., який склав протокол серії ЕПР1 №597226 від 21 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 та проводив його огляд на місці зупинки транспортного засобу прилад Drager Alcotest 6820 ARHF-0029 не видавався. Оскільки матеріали справи не містять доказів законного використання технічного засобу вимірювання, результати огляду не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у розумінні ст.251 КУПАП, а отже відсутні підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Зазначав, що як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортного засобу після складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, що вказує на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння водія, передбачений ст.266 КУПАП. Посилався на те, що наявні в матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У судовому засіданні захисник-адвокат Сергєєв А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника-адвоката Сергєєва А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пунктом 2.9 а) ПДР України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено, що до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597226, 21 лютого 2026 року о 02:09 год. в місті Борисполі по вулиці Нахімова, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку за згодою ОСОБА_1 проводивсяна місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 ARHF-0029. Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння - 1,02 % проміле. Чим порушив п.2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2026 року серії ЕПР1 №597226; даними проведеного тесту №2633 від 21 лютого 2026 року за допомогою приладу DRAGER ALCOTEST 6820, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 1,02 %, який був підписаний останнім; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного поліцейським взводу №2 роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержантом поліції Урдою Ю.О., який містить підпис ОСОБА_1 про те, що останній погодився з результатами огляду; рапортом поліцейського взводу №2 роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Урди Ю.О., в якому зазначено, що 21 лютого 2026 року о 02:09 год. під час патрулювання в складі екіпажу Лемур-104 в місті Бориспіль по вулиці Нахімова було зупинено транспортний засіб ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 під час перевірки документів у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення мови. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в найближчому закладі охорони здоров`я, на що останній погодився пройти огляд на місці зупинки. ОСОБА_1 пройшов огляд на приладі газоаналізатор Drager Alcotest 6820, прилад ARHF-0029, результат позитивний - 1,02 % проміле. На ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Видано тимчасовий дозвіл серія НОМЕР_2 . Водія було відсторонено від керування, транспортний засіб залишено без порушення ПДР України; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції №475277, №476784. Посилання в апеляційній скарзі на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не доводить факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , що має важливе значення для кваліфікації дій відповідно за ч.1 ст.130 КУПАП, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, на запитання працівника поліції куди ОСОБА_1 рухається в комендантську годину, останній зазначив, що їде на заправку (02:09:54). Як вбачається з відеозапису, на момент коли працівники поліції підійшли до транспортного засобу ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 безпосередньо перебував за кермом вказаного автомобіля. Доводи захисника-адвоката Сергєєва А.М. про те, що працівниками поліції було безпідставно зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції оцінюються критично виходячи з наступного. Відповідно до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. За приписами п.5 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування. Згідно з абзацом 3 п.8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року №573 (далі - Порядок) на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Відповідно до п.5 Порядку комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення). Підпункт 4 пункту 16 Порядку визначає, що патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби. За розпорядженням Київської міської військової адміністрації з 26 березня 2023 року в м. Києві комендантська година діє щодня з 00:00 до 05:00 годин. ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 21 лютого 2026 року о 02:09год., тобто, під час комендантської години, перепустки на право пересування у комендантську годину не надав. Враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто, в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, у зв`язку із чим зупинка транспортного засобу ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції є правомірною. Посилання захисника-адвоката Сергєєва А.М. на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортного засобу після складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, що вказує на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння водія, передбачений ст.266 КУПАП., суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що він не може керувати транспортним засобом, на що останній повідомив, що він зрозумів (03:36:37). Доводи апеляційної скарги про те, що посадовій особі - сержанту поліції Урді О.О., який склав протокол серії ЕПР1 №597226 від 21 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 та проводив його огляд на місці зупинки транспортного засобу прилад Drager Alcotest 6820 ARHF-0029 не видавався, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, під час проведення огляду працівниками поліції було виявлено технічну несправність приладу Drager, у зв`язку з чим іншим екіпажем поліції було доставлено інший справний газоаналізатор Drager Alcotest 6820, за допомогою якого в подальшому і проведено огляд особи на стан алкогольного сп`яніння (02:22:10-02:35:00). При цьому положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, не містять імперативної заборони щодо проведення такого огляду працівником поліції, якому безпосередньо не було видано відповідний технічний засіб. Будь-яких порушень Інструкції №1452/735 від 09 листопада 2015 року працівниками поліції та норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено. Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9 а)ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9 а) ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника-адвоката Сергєєва Андрія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.