Постанова 4801 № 127/30382/25

Справа № 127/30382/25 Провадження № 22-ц/801/1547/2026 Категорія: 20 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 рокуСправа № 127/30382/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Панасюка О.С., Рибчинського В.П., за участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г. позивач: ТОВ «АТП 1 ЛТД» відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2026 року у цивільній справі за позовом ТОВ «АТП 1 ЛТД» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Вінницької міської ради про витребування земельної ділянки, - Встановив ТОВ «АТП 1 ЛТД» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки. Вказало, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №361 від 25.04.1995 року « Про надання земельної ділянки автотранспортному підприємству №1 ЛТД» , підприємству було надано в постійне користування земельну ділянку ,площею 16 724,64 га по АДРЕСА_1 . Проте, рішенням 52 сесії 7 скликання Вінницької міської ради №2263 від 22.05.2020 року, частини земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні у позивача, площею 0,0811 га, кадастровий № 0510100000:02:084:0076 і площею 0,0851 га , кадастровий № 0510100000:02:084:0078 по АДРЕСА_2 за проектом землеустрою щодо відведення без її вилучення у постійного користувача і без його згоди була передана у власність відповідачам. Оскільки ТОВ «АТП 1 ЛТД» є постійним землекористувачем земельної ділянки, загальною площею 16 724,64 кв.м за державним актом на право користування земельною ділянкою від 31.05.1996 року і згоди на вилучення у нього земельної ділянки не надавало , просило суд витребувати з власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у власність Вінницької міської ради та постійне користування ТОВ «Автотранспортне підприємство №1 ЛТД» земельні ділянки, площею 0,0811 га кадастровий № 0510100000:02:084:0076 та площею 0,0851 га, кадастровий № 0510100000:02:084:0078. В підготовчому засіданні 28.04.2026 року представник позивача адвокат Путілін Є.В. заявив клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, проведення якої просив доручити експертам ТОВ «Подільський центр судових експертиз», на вирішення якої просив поставити питання: визначити, чи суміщається (накладається) земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «АТП 1 ЛТД» згідно державного акту на право постійного користування серії ІІ-ВН № 001987 виданого 31.05.1996 року із земельними ділянками, площею 0,0811 га кадастровий номер 0510100000:02:084:0076, площею 0,0851 га, кадастровий номер 0510100000:02:084:0078 ?Якщо так, зазначити площу, межі та конфігурацію вказаного суміщення. Не заперечив щодо вирішення експертами питання, запропонованого представником відповідачів ОСОБА_4 . В підготовчому засіданні представник відповідачів адвокат Чернілевська Р.В. також заявила клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, проведення якої просила доручити експертам ТОВ «Подільський центр судових експертиз», на вирішення якої просила поставити запитання: чи знаходяться будівлі та споруди, які перейшли у власність ОСОБА_5 (9/25 часток), ОСОБА_1 (27/100 часток), ОСОБА_6 (2/25 часток), ОСОБА_7 (29/100) від ТОВ «АТП 1 ЛТД» в межах земельної ділянки, площею 16 724,64 кв.м. у АДРЕСА_1 , щодо якої ТОВ «АТП 1 ЛТД» видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 001987 від 31.05.1996 року ? Необхідність відповіді на дане питання обґрунтовувала тим, що протягом певного часу позивач ТОВ «АТП 1 ЛТД» відчужував за різними правочинами частки своїх будівель, в зв`язку з чим на підставі ст. 120 ЗК України у позивача поетапно припинялось право користування відповідними частками виділеної земельної ділянки, що в подальшому призвело до припинення права користування ділянкою в цілому. Не заперечила щодо вирішення експертами питання, запропонованого представником позивача. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2026 року у даній справі призначено земельно-технічну експертизу, виконання якої доручено експертам ТОВ «Подільський центр судових експертиз», попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. На вирішення експертам поставлено питання: визначити, чи суміщається (накладається) земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «АТП 1 ЛТД» згідно державного акту на право постійного користування ,серії ІІ-ВН № 001987, виданого 31.05.1996 року із земельними ділянками, площею 0,0811 га кадастровий номер 0510100000:02:084:0076, площею 0,0851 га, кадастровий номер 0510100000:02:084:0078? Якщо так, зазначити площу, межі та конфігурацію вказаного суміщення. У задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_4 про призначення земельно-технічної експертизи відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначену ухвалу скасувати через порушення судом норм процесуального права ,а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказала, що відмова суду у задоволенні їх клопотання про призначення земельно- технічної експертизи суперечить нормам закону і принципам цивільного судочинства ,так як фактично позбавляє відповідачів можливості надати суду свої докази на підтвердження обставин , на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти позову , чим судом було порушено принципи змагальності та рівності сторін у цивільному процесі, зокрема, на надання доказів. Зазначила , що їх заперечення проти позову грунтуються на тому, що ТОВ «АТП 1 ЛТД» в зв`язку з відчуженням 100% нерухомого майна на користь 4 осіб , на кінець 2007 року не мав жодної частки у праві власності на об`єкти нерухомості, розташовані в межах наданої у постійне користування земельної ділянки , а тому в силу вимог земельного законодавства право постійного користування земельною ділянкою у нього припинилося. Встановити факти розташування відчужених об`єктів у межах спірної земельної ділянки можливо лише шляхом проведення земельно- технічної експертизи із поставленим ними питанням , оскільки для цього необхідні спеціальні знання у сфері геодезії та землеустрою, а самої земельної ділянки, площею 16724,64 кв. м. немає на кадастровій карті ,тобто, вона не є сформованою у розумінні ст.79-1 ЗК України. Матеріалами інвентаризаційної справи підтверджено ,що право власності на частки майна за кожним із набувачів зареєстровано в БТІ і видані реєстраційні посвідчення ,а рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2007 року, що не оскаржувалось позивачем ТОВ «АТП 1 ЛТД» , підтверджено припинення права користування останнього на земельні ділянки ,площами 0,1465 га і 0,35 га в зв`язку з набуттям ОСОБА_5 право власності на частину майна на підставі договору про виділ майна від 13.04.2000 року , відтак, підтверджено перехід прав на землю разом із переходом права власності на відчужені об`єкти нерухомості. Висновок суду про те, що поставлене відповідачами питання стосується прав осіб, які не є учасниками справи, є помилковим , оскільки висновок експерта є лише одним із доказів обставин ,що мають значення лише у даній справі та який не несе преюдиційного значення для інших осіб, які не беруть у ній участі. Також представник відповідачів наголошує на тому , що відмова суду у призначенні експертизи з поставленим питанням фактично позбавила їх можливості надати суду свої докази на підтвердження своїх заперечень проти позову , чим судом було порушено принципи змагальності та рівності сторін у цивільному процесі, зокрема, на надання доказів. Заслухавши доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи і оскаржувану ухвалу в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню , а ухвала суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду про призначення судової експертизи , яка у відповідності до статті 258 ЦПК України є видом судових рішень , що відповідно до ст. 379 ЦПК підлягає оскарженню , приведеним вимогам закону не відповідає. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив із того, що предметом та підставами заявленого позову, є витребування ТОВ «АТП 1 ЛТД» земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:084:0076 та 0510100000:02:084:0078, а з`ясування обставин можливого накладення зазначених земельних ділянок на земельну ділянку постійного користування позивача на підставі державного акту потребує спеціальних знань, а тому клопотання представника позивача про призначення земельно-технічної експертизи підлягає задоволенню. При цьому клопотання іншої сторони спору щодо призначення експертизи з питанням про розташування на вказаній ділянці постійного користування будівель та споруд, які належать ОСОБА_5 (9/25 часток), ОСОБА_1 (27/100 часток), ОСОБА_6 (2/25 часток), ОСОБА_7 , не задовольнив, виходячи з того, що того, що таке питання стосується прав та інтересів осіб, які не є учасниками даної справи, а дослідження розміщення належних їм об`єктів нерухомості суперечитиме принципу диспозитивності цивільного судочинства. Крім того, суд виходив із того ,що предметом спору є земельні ділянки, передані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Вінницької міської ради від 22 травня 2020 року, а тому обставини щодо розміщення на них будівель і споруд можуть бути встановлені шляхом дослідження проектів землеустрою та кадастрових планів без необхідності постановки запропонованого відповідачами питання на вирішення експерта. Колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може, оскільки при призначенні судової експертизи у справі , суд порушив норми процесуального права , що привело до хибної ухвали ,з огляду на наступне. Позивач ТОВ «АТП 1 ЛТД» просив суд призначити судову експертизу, для підтвердження обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме - що витребувані ним ділянки знаходяться в межах наданої позивачу в постійне користування в 1996 році земельної ділянки, для чого потрібні спеціальні знання. Відповідач , просив також призначити судову експертизу із одним питанням на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме того, що внаслідок відчуження в 2000-2007 роках усіх об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці колишнього постійного користування, право позивача на користування нею на підставі земельного законодавства припинилось , а встановити факт розташування відчужених об`єктів у межах ділянки постійного користування площею 16724,64 кв.м, можливо лише шляхом проведення експертизи. На підтвердження необхідності з`ясування вказаного питання за допомогою екс перта відповідачі посилалися на матеріали інвентаризаційної справи, реєстраційні посвідчення БТІ, договір про виділ майна, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2007 року, яким було визнано право на частину нерухомого майна за набувачем і припинено право користування ТОВ «АТП 1 ЛТД» частинами земельної ділянки ,а також на те, що надана в постійне користування земельна ділянка на даний час відсутня на кадастровій карті, тобто не є сформованою в розумінні статті 79-1 ЗК України , що ускладнює можливість встановлення зазначених обставин за допомогою інших доказів, що потребує застосування спеціальних знань у сфері землеустрою, геодезії та інженерно-технічних досліджень і не може бути вирішене судом без залучення відповідного спеціаліста. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що допущені судом порушення норм процесуального права при призначенні судової експертизи фактично позбавили відповідачів можливості надати додаткові докази на підтвердження своїх заперечень, чим було порушено принципи змагальності та рівності сторін у процесі, заслуговують на увагу. Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є: змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість : 1) керує ходом судового процесу, 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються ,зокрема, висновками експертів ,а отже останні є джерелом доказів. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони, водночас не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто , певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Як убачається з матеріалів справи, суд задовольнив клопотання позивача про призначення судової експертизи, визнавши необхідним використання спеціальних знань для встановлення обставини на які посилається позивач на обгрунтування своїх вимог . Водночас, клопотання іншої сторони спору про призначення експертизи з відповідним питанням у тій же експертній установі було відхилене попри те, що проти нього представник позивача не заперечував. Згідно ч.ч.1.2 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Згідно до ч.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Відповідно до ч. 3,4 ст.103 ЦПК при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Згідно ч.5 ст. 103 ЦПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Таким чином, суд ,задовольняючи клопотання про призначення експертизи і дотримуючись наведених у ст.2 ЦПК принципів цивільного судочинства, а також враховуючи, що обидві сторони просили призначити експертизу у одній експертній установі, не забезпечив можливість кожній стороні поставити питання ,що потребують спеціальних знань на підтвердження тих обставин на які вони посилаються ,як на підставу своїх вимог і заперечень. Призначивши земельно- технічну експертизу за клопотанням ТОВ «АТП 1 ЛТД» та одночасно відмовивши відповідачам, суд фактично позбавив останніх можливості реалізувати своє процесуальне право на подання доказів і доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень ,чим порушив ч.5 ст.103 ЦПК України - учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких потребує висновку експерта. Відмовляючи відповідачу у проведенні експертизи, суд фактично проігнорував питання відповідачів і не запропонував включити це питання призначеної експертизи, не навівши переконливих мотивів відмови і не звернувши увагу на те, що вказане призвело до порушення процесуального балансу між сторонами та принципу рівності їх процесуальних можливостей. Відтак ,призначення судом земельно- технічної експертизи за клопотанням позивача без забезпечення відповідачам права запропонувати питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта , фактично позбавила відповідачів можливості довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень, чим порушено норми процесуального права та відповідні принципи судочинства. Також обгрунтованими є доводи скарги про те, що суд помилково обгрунтовував відмову у поставленні перед експертом заявленого відповідачем питання ,оскільки воно стосується прав осіб, які не є учасниками справи. Висновок експерта є лише одним із джерел доказів обставин ,що відповідно ч. 4 ст.82 ЦПК мають значення лише для даної справи справі і які не стосуються і не несуть преюдиційного значення для інших осіб, які не беруть у ній участі. Колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд порушив засади змагальності сторін та рівності учасників процесу, закріплені статтями 12, 13 ЦПК України, оскільки позбавив відповідачів можливості використати передбачений процесуальним законом засіб доказування для підтвердження своїх заперечень, тоді як позивачу таку можливість отримання та подання доказу надав . Такий підхід не забезпечує дотримання принципів змагальності та процесуальної рівності сторін, закріпленим у статті 12 ЦПК України, оскільки обмежує відповідачів у реалізації права на подання доказів та доведення обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх заперечень. З огляду на те, що допущені судом порушення процесуальних норм і принципів цивільного судочинства , привели до помилкової ухвали ,що зупиняє провадження у справі , оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду із дотриманням прав сторін, передбачених статтями 12,81,103 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач С. Г. Копаничук судді: О.С. Панасюк В.П. Рибчинський