Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/1100/26

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1100/26 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В. суддів Галушко Н.А. Желіка М.Б. секретар судового засідання Стронська А.І. розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західстандарт система» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 (повну ухвалу складено 14.05.2026, суддя Бургарт Т.І.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західстандарт система», м. Одеса до Фізичної особи-підприємця Панчишин Софії Володимирівни, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Воля Якубова про забезпечення позову до його подання у справі № 914/1100/26 За участю представників: від заявника Сергійчук В.В., Старицька Ю.Ю. від особи, яка може набути статусу відповідача Ловінський Д.В. Господарський суд Львівської області в ухвалі від 04.05.2026 у справі № 914/1100/26 постановив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Західстандарт система» у задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західстандарт система» оскаржило його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд: - долучити до матеріалів справи аудіо записи та пояснення надані 19.05.2026 АТ «Райффайзен Банк» в рамках справи № 910/640/26; - скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі № 914/1100/26; - ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДСТАНДАРТ СИСТЕМА" про забезпечення позову до подання позовної заяви до Фізичної особи-підприємця Панчишин Софії Володимирівни задоволити у повному обсязі. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026, склад колегії з розгляду справи № 914/1100/26 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західстандарт система», поданою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у цій справі. 04.06.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/1100/26. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що заявником не доведено наявності передбачених законом підстав для застосування такого виняткового заходу, як арешт коштів і майна особи, яка може набути статусу відповідача. Суд дійшов висновку, що наявні у справі докази підтверджують лише факт зарахування спірних коштів на рахунок ФОП Панчишин С.В. та їх подальше перерахування третім особам. Водночас доказів набуття, збереження чи фактичного розпорядження цими коштами особою, щодо якої проситься застосувати заходи забезпечення позову матеріали справи не містять. Водночас, обставини справи свідчать про ймовірне вчинення щодо обох сторін кримінального правопорушення, пов`язаного з несанкціонованим доступом до банківських систем та здійсненням неавторизованих транзакцій, що потребує дослідження в межах кримінального провадження та розгляду спору по суті. Суд також врахував відсутність доказів ризику відчуження ФОП Панчишин С.В. майна чи ухилення від виконання можливого судового рішення, а також те, що накладення арешту може призвести до непропорційного втручання у підприємницьку діяльність, блокування виконання господарських зобов`язань, створення ризику втрати робочих місць та інших негативних наслідків. З огляду на недоведеність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову та предметом спору, їх неспівмірність і відсутність належного обґрунтування необхідності такого втручання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви. Заявник не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що: - суд безпідставно проігнорував надані докази, які ставлять під сумнів достовірність пояснень ФОП Панчишин С.В. щодо її необізнаності про рух коштів по рахунку. Зокрема, суд не надав належної оцінки відомостям про користування особою, яка може набути статусу відповідача фінансовим номером телефону, обставинам активації банківського рахунку та системи дистанційного обслуговування, а також суперечностям у поясненнях ФОП Панчишин С.В. щодо її місцезнаходження у день проведення спірних операцій. Такі обставини мають істотне значення для висновку про наявність чи відсутність контролю ФОП Панчишин С.В. над рахунком та спірними коштами; - суд дійшов висновку, що особа, щодо якої проситься застосувати заходи забезпечення позову могла бути лише транзитним отримувачем коштів, однак такий висновок зроблено без достатньої доказової бази. Натомість, наявні матеріали, а також отримані після постановлення ухвали пояснення банку свідчать про використання особистого електронного підпису ФОП Панчишин С.В. для здійснення операцій та підтвердження окремих платежів із фінансового номера телефону, визначеного нею при відкритті рахунку. Ці обставини спростовують твердження про повну необізнаність щодо зарахування та подальшого списання коштів; - у спорах про стягнення грошових коштів ризик невиконання рішення суду обумовлений самою можливістю відповідача вільно розпоряджатися належним йому майном та коштами. Вимога доводити конкретні дії щодо приховування активів або намір ухилитися від виконання рішення не відповідає правовим висновкам Верховного Суду. Суд першої інстанції фактично поклав на заявника обов`язок довести обставини, які за своєю природою не можуть бути підтверджені наперед, що призвело до необґрунтованої відмови у застосуванні заходів забезпечення позову; - суд дійшов висновку, що арешт коштів може заблокувати підприємницьку діяльність особи, щодо якої проситься застосувати заходи забезпечення позову, однак такі твердження ґрунтуються переважно на припущеннях і не підтверджені належними доказами. Водночас, арешт коштів не позбавляє особу права власності на них, а має тимчасовий характер і спрямований виключно на забезпечення виконання судового рішення. Крім того, ФОП Панчишин С.В. не довела неможливість здійснення обов`язкових платежів чи виплати заробітної плати, а чинне законодавство передбачає механізми здійснення окремих видаткових операцій навіть за наявності арешту рахунків; - наявність кримінального провадження не виключає можливості застосування заходів забезпечення позову в господарському процесі та не усуває необхідності захисту майнових прав заявника. Суд першої інстанції фактично відмовив у судовому захисті, пославшись на можливість використання механізмів кримінального провадження, хоча предметом майбутнього спору є стягнення грошових коштів у порядку господарського судочинства. Такий підхід не відповідає завданню інституту забезпечення позову та не забезпечує ефективного захисту порушених прав заявника. Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Фізичною особою-підприємцем Панчишин Софією Володимирівною подано відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається, зокрема, на таке: - доводи апелянта про те, що суд переклав на нього надмірний тягар доказування, є безпідставними. Відповідно до процесуального законодавства та усталеної практики Верховного Суду, саме особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна довести наявність обставин, що обґрунтовують необхідність застосування відповідних заходів. Суд не вправі самостійно збирати докази або виконувати функцію сторони у процесі. Оскільки заявником не було надано належних і достатніх доказів існування підстав для арешту майна та коштів ФОП Панчишин С.В., суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви; - ключовою обставиною у справі є відсутність доказів того, що ФОП Панчишин С.В. фактично отримала майнову вигоду від спірних коштів або мала реальну можливість розпоряджатися ними. Надані матеріали підтверджують лише факт тимчасового зарахування коштів на рахунок ФОП Панчишин С.В. та їх подальше перерахування на рахунки третіх осіб. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що за наявних доказів особа, щодо якої є вимога про застосування заходів забезпечення позову, може розглядатися лише як транзитний отримувач коштів, а не як особа, яка їх набула або зберегла у своїй майновій сфері. За таких обставин, відсутні правові підстави для застосування до неї обмежувальних заходів; - твердження апелянта про позбавлення його права на судовий захист не відповідають змісту оскаржуваної ухвали. Суд не відмовив у можливості розгляду спору в господарському судочинстві, а лише зазначив, що вказані обставини пов`язані з ймовірним вчиненням кримінальних правопорушень та потребують належного дослідження під час розгляду справи по суті з врахуванням результатів досудового розслідування. Висновок суду полягав не у виключній належності спору до кримінальної юрисдикції, а в тому, що на стадії забезпечення позову відсутні достатні докази для застосування арешту до особи, причетність якої до протиправних дій не встановлена; - суд першої інстанції правильно врахував наслідки накладення арешту на кошти та майно фізичної особи-підприємця. Матеріали справи підтверджують здійснення ФОП Панчишин С.В. реальної підприємницької діяльності, наявність працівників та господарських зобов`язань. За відсутності доказів володіння спірними коштами накладення арешту фактично покладало б негативні наслідки можливого кримінального правопорушення на особу, яка сама може бути потерпілою від таких дій. У зв`язку з цим, суд обґрунтовано дійшов висновку про невідповідність заявлених заходів принципам співмірності та балансу інтересів сторін; - апелянт обґрунтовує свої вимоги доказами, які не були предметом дослідження суду першої інстанції. Водночас, законність та обґрунтованість ухвали повинна оцінюватися виходячи з тих матеріалів, які існували на момент її постановлення. Крім того, частина поданих доказів могла бути отримана та подана раніше, однак апелянт не навів належних причин їх неподання до суду першої інстанції. За таких обставин, підстав для переоцінки висновків суду або скасування ухвали не вбачається. Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду. В судове засідання з`явились учасники справи, які підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї. В апеляційній скарзі ТзОВ «Західстандарт система» заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи аудіозапису та пояснень АТ «Райффайзен Банк», поданих 19.05.2026 у межах справи № 910/640/26, яка, на думку заявника, є тотожною даній справі. Заявник зазначає, що вказані докази підтверджують розпорядження відповідачкою коштами, які надійшли на її рахунок, а неможливість їх подання до суду першої інстанції обґрунтовує тим, що відповідні пояснення банком були подані вже після складення повного тексту оскаржуваної ухвали. Колегія суддів, порадившись на місці, відхилила заявлене клопотання, з огляду на таке: Відповідно до ч.8 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно з ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів зазначає, що заявником не доведено наявності виняткового випадку, з яким процесуальний закон пов`язує можливість прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів. Сам по собі факт подання АТ «Райффайзен Банк» відповідних пояснень після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали не свідчить про існування об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали подання належних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції. При цьому, заявником не надано доказів вжиття всіх залежних від нього заходів для отримання та подання відповідних доказів у встановленому процесуальному порядку. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим, клопотання ТзОВ «Західстандарт система» про їх долучення до матеріалів справи задоволенню не підлягає. Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши повноважних представників сторін, судова колегія встановила такі обставини: Фізична особа-підприємець Панчишин Софія Володимирівна здійснює господарську діяльність як суб`єкт підприємницької діяльності. Рішенням Державного центру зайнятості від 11.10.2024 Фізичній особі підприємцю Панчишин С.В. надано мікрогрант у розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується заявою про приєднання до договору про надання мікрогранту від 25.10.2024. На виконання умов надання мікрогранту та в процесі його освоєння ФОП Панчишин С.В. відкрила коктейльний бар «Pardox» у місті Трускавець Львівської області. Для забезпечення діяльності зазначеного закладу, ФОП Панчишин С.В. прийняла на роботу двох працівників на посаду бармена та на посаду кухаря. 30.09.2025 ФОП Панчишин С.В. звернулася до АТ «Райффайзен Банк» із заявою про відкриття банківського рахунку, що підтверджується заявою-приєднанням до договору банківського обслуговування. За результатами розгляду поданої заяви АТ «Райффайзен Банк» відкрив ФОП Панчишин С.В. банківський рахунок за реквізитами НОМЕР_1 . 10.10.2025 на вказаний банківський рахунок ФОП Панчишин С.В. із банківського рахунку ТзОВ «Західстандарт система» НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Асвіо Банк», було здійснено чотири транзакції з переказу грошових коштів на загальну суму 1 044 057,00 грн, що підтверджується банківською випискою, долученою до матеріалів справи. Відповідно до даних банківської виписки АТ «Асвіо Банк», 10.10.2025 списання грошових коштів із банківського рахунку ТзОВ «Західстандарт система» на користь ФОП Панчишин С.В. здійснювалося на підставі платіжних доручень № 1534 (на суму 299 800,00 грн), № 1535 (на суму 245 809,00 грн), № 1536 (на суму 231 908,00 грн) та № 1537 (на суму 266 540,00 грн) на загальну суму 1 044 057,00 грн із призначенням платежу «оплата за товар» згідно з договорами № 322, № 323, № 325 та № 327 від 10.10.2025. З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2025 на банківський рахунок ФОП Панчишин С.В. було здійснено перерахування коштів також з рахунку ТзОВ «Евростандарт система» на суму 432 100,00 грн. Зазначені обставини підтверджуються банківською випискою по рахунку ФОП Панчишин С.В. в АТ «Райффайзен Банк». Того ж дня, 10.10.2025, грошові кошти в сумі 1 044 057,00 грн, які надійшли від ТзОВ «Західстандарт система», а також кошти в сумі 432 100,00 грн, які того ж дня надійшли від ТзОВ «Евростандарт система», були перераховані з рахунку ФОП Панчишин С.В. на розрахункові рахунки третіх осіб. 10.11.2025 ФОП Панчишин С.В. звернулася до Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області із заявою щодо обставин надходження грошових коштів на її розрахунковий рахунок. За результатами розгляду цієї заяви ознак кримінального правопорушення встановлено не було, що підтверджується листом тимчасово виконуючого обов`язки начальника Дрогобицького районного відділу поліції. 29.12.2025 Солом`янським управлінням поліції ГУ Національної поліції у місті Києві на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва та за заявою ТзОВ «Західстандарт система» було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100090003283 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, якою встановлено відповідальність за шахрайство, вчинене у великих розмірах або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Вказані обставини підтверджуються витягом з ЄРДР від 29.12.2025. 30.12.2025 за зверненням ТзОВ «Евростандарт система» Солом`янським управлінням поліції ГУ Національної поліції у місті Києві було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100090003301 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, яка встановлює відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем та електронних комунікаційних мереж, вчинене в умовах воєнного стану. Надалі, ТзОВ «Евростандарт система» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. За результатами розгляду вказаної заяви, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2026 у справі № 914/640/26 до ФОП Панчишин С.В. було застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 432 100,00 грн. Як вбачається зі змісту зазначеної ухвали, підставами для її постановлення були обставини, тотожні тим, на які посилається ТзОВ «Західстандарт система» у цій справі, а саме: здійснення 10.10.2025 несанкціонованих переказів коштів із рахунку товариства на рахунок ФОП Панчишин С.В.; оформлення таких переказів на підставі платіжних інструкцій із призначенням платежу «оплата за товар»; відсутність між сторонами фактичних господарських відносин; заперечення керівником товариства факту здійснення відповідних платіжних операцій. Таким чином, суд дійшов висновку, що 10.10.2025 за однаковим механізмом через систему «Клієнт-Банк» із використанням електронного підпису керівника дві різні юридичні особи, а саме ТзОВ «Евростандарт система» та ТзОВ «Західстандарт система», здійснили перерахування грошових коштів на рахунок однієї й тієї самої особи Фізичної особи-підприємця Панчишин Софії Володимирівни. 31.03.2026 директор ТзОВ «Західстандарт система» звернувся до АТ «Асвіо Банк» із листом, у якому повідомив про те, що 10.10.2025 невстановлені особи здійснили шахрайські дії шляхом несанкціонованого списання грошових коштів із рахунку товариства на користь ФОП Панчишин С.В. 02.04.2026 ФОП Панчишин С.В. звернулася до Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві з клопотанням про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні № 12025100090003301. У поданому клопотанні ФОП Панчишин С.В. зазначила, що вона, так само як і ТзОВ «Евростандарт система», стала жертвою протиправних дій невстановлених осіб, які у невідомий спосіб отримали несанкціонований доступ до її банківського рахунку в АТ «Райффайзен Банк» та через кілька хвилин після надходження коштів від ТзОВ «Евростандарт система» і ТзОВ «Західстандарт система» здійснили переказ цих коштів на рахунки інших осіб без її відома та участі. Листом від 07.04.2026 АТ «Асвіо Банк», у відповідь на зазначене звернення, повідомлено товариству реквізити банківського рахунку ФОП Панчишин С.В., на який здійснено зарахування списаних коштів, а також про те, що в період з 10.10.2025 по 31.03.2026 (день подання запиту товариства) списані кошти на рахунок ТзОВ «Евростандарт система» не поверталися. При цьому вказану відповідь надано директору ТзОВ «Західстандарт система». Постановою слідчого від 13.04.2026 у задоволенні клопотання ФОП Панчишин С.В. про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні № 12025100090003301 було відмовлено. Встановлено, що господарська діяльність ТзОВ «Евростандарт система» та ТзОВ «Західстандарт система» є взаємопов`язаною. З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що посадові особи ТзОВ «Евростандарт система» та ТзОВ «Західстандарт система» можуть бути причетними до вчинення кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, розслідування яких здійснюється в межах кримінального провадження № 62021000000000861 від 07.10.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ч. 3 ст. 212 КК України (відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою) та ч. 3 ст. 209 КК України (відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, якщо такі дії вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі). Зі змісту ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 09.11.2023 у справі № 712/12228/23 вбачається, що під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряється інформація щодо функціонування ймовірної протиправної схеми у сфері сертифікації транспортних засобів та діяльності пов`язаних із нею випробувальних лабораторій і суб`єктів господарювання, до числа яких віднесено, зокрема, ТзОВ «Евростандарт система» та ТзОВ «Західстандарт система». Також у вказаній ухвалі наведені відомості щодо можливого використання зазначених суб`єктів господарювання у структурі відповідної діяльності, а також щодо ймовірного ухилення їх службових осіб від виконання процесуальних рішень суду, зокрема ухвал про надання тимчасового доступу до речей і документів. Аналогічні відомості містяться в ухвалі Черкаського апеляційного суду від 27.11.2024 у справі № 712/13118/24, постановленій в межах того ж кримінального провадження. Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 09.04.2025 в межах кримінального провадження № 62021000000000861 було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТзОВ «Евростандарт система» та ТзОВ «Західстандарт система» в АТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Банк Восток». Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 22.01.2026 зазначений арешт було скасовано, у зв`язку з порушенням органом досудового розслідування принципу розумності строків застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Посилаючись на те, що 10.10.2025 з банківського рахунку ТзОВ «Західстандарт система» невстановленими особами шляхом несанкціонованого доступу до системи «Клієнт-Банк» та використання електронного цифрового підпису керівника товариства було здійснено переказ грошових коштів у сумі 1 044 057,00 грн на банківський рахунок ФОП Панчишин Софії Володимирівни за відсутності будь-яких господарських відносин між сторонами та правових підстав для проведення таких платежів, а також з огляду на намір звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів, як безпідставно набутих, ТзОВ «Західстандарт система» подало до Господарського суду Львівської області заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви до ФОП Панчишин С.В., у якій просило накласти арешт на належний їй транспортний засіб марки Ford Mondeo, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , а також на грошові кошти, що належать ФОП Панчишин С.В. та обліковуються на рахунках у банківських і інших кредитно-фінансових установах, в межах суми 1 044 057,00 грн. Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до таких висновків: За змістом ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.12.2021 у справі № 927/481/21. Судова колегія зазначає, що інститут забезпечення позову є однією із гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав виконання майбутнього рішення суду та ефективний захист особи, який неможливий без негайного втручання суду. Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (ч.4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного суду від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21). Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України). Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував докази, які, на думку заявника, підтверджують відсутність у особи, яка може набути статусу відповідача добросовісного характеру набуття спірних коштів та свідчать про наявність підстав для накладення арешту, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, виходив із наявних у матеріалах доказів та дав їм правову оцінку у сукупності, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність доказів набуття або збереження ФОП Панчишин С.В. спірних коштів. При цьому, саме факт подальшого перерахування коштів третім особам у день їх надходження свідчить про відсутність у особи, щодо якої проситься застосувати заходи забезпечення позову фактичного контролю над ними, що виключає можливість визнання таких коштів об`єктом ефективного заходу забезпечення позову у вигляді арешту. Посилання апелянта на використання відповідачем фінансового номера телефону, електронного підпису та системи дистанційного обслуговування банку не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки самі по собі ці обставини не доводять факту усвідомленого володіння чи розпорядження спірними коштами саме ФОП Панчишин С.В., а питання авторизації банківських операцій є предметом дослідження у межах кримінального провадження. Відповідно до положень ст. 136, 137 ГПК України та усталеної практики Верховного Суду, саме заявник зобов`язаний довести існування обставин, які свідчать про реальну загрозу утруднення або неможливості виконання судового рішення, а також довести необхідність втручання суду у права іншої сторони, що випливає з загальних засад доказування, визначених ст. 74, 77, 79 ГПК України. У цьому контексті слід також врахувати, що заявник не звернувся до суду з позовом у передбачений ч.3 ст. 138 ГПК України десятиденний строк після звернення із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що заявлені заходи забезпечення позову можуть бути застосовані лише щодо майна, яке перебуває у сфері фактичного або юридичного контролю особи, до якої вони застосовуються. Однак, в даному випадку встановлено, що спірні кошти вибули з рахунку ФОП Панчишин С.В. у день їх надходження та були перераховані на рахунки третіх осіб, що виключає наявність у особи, щодо якої проситься застосувати заходи забезпечення позову можливості ними розпоряджатися. Посилання апелянта на те, що арешт коштів не позбавляє особу права власності, а є лише тимчасовим заходом, не спростовує висновків суду, оскільки застосування такого заходу можливе лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що відповідна особа володіє майном або може вчинити дії щодо його відчуження. За відсутності таких підстав арешт набуває характеру непропорційного втручання у господарську діяльність особи. Доводи апелянта про те, що наявність кримінальних проваджень не виключає можливості застосування заходів забезпечення позову не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність у даній конкретній справі належного зв`язку між заявленим заходом забезпечення та предметом майбутнього позову. Навпаки, встановлені обставини свідчать, що спірні правовідносини виникли внаслідок ймовірного несанкціонованого втручання у банківські системи та здійснення платіжних операцій без волі сторін, що зумовлює необхідність їх дослідження насамперед у межах кримінального провадження та під час розгляду спору по суті, а не на стадії забезпечення позову. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних доказів того, що ФОП Панчишин С.В. набула або зберегла спірні кошти у своєму володінні, що є визначальною умовою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна. Покликання скаржника на те, що накладення арешту на грошові кошти не призведе до блокування господарської діяльності ФОП Панчишин С.В., спростовуються матеріалами справи. З наявних у справі доказів вбачається, що ФОП Панчишин С.В. здійснює господарську діяльність у сфері громадського харчування, забезпечує функціонування відповідного закладу, використовує найману працю та виконує поточні господарські зобов`язання. За таких обставин, накладення арешту на кошти у заявленому розмірі може істотно ускладнити здійснення господарської діяльності, що не відповідає принципу співмірності заходів забезпечення позову. Безпідставними є й доводи апелянта про те, що суд першої інстанції фактично переклав вирішення спору у площину кримінального провадження. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд не вирішував питання про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення, а лише врахував характер встановлених обставин, як додатковий елемент оцінки співмірності та обґрунтованості заявлених заходів забезпечення позову. За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не доведено наявності передбачених статтею 136 ГПК України підстав для застосування заходів забезпечення позову, а обраний захід не відповідає критеріям обґрунтованості, співмірності та безпосереднього зв`язку з предметом майбутнього позову. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, зводяться до переоцінки встановлених обставин та не містять правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі № 914/1100/26 відсутні. Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В : В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західстандарт система» відмовити. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі 914/1100/26 залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України. Справу повернути в місцевий господарський суд. Повний текст постанови складено 26.06.2026. Головуюча суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік