Постанова 4852 № 280/5918/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5918/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року в адміністративній справі №280/5918/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-ТРЕЙД КОМПАНІ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-ТРЕЙД КОМПАНІ» (далі позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати ухвалене Головним управлінням ДПС у Запорізькій області рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних №12925185/45554818 від 30.05.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 09.04.2025; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 09.04.2025. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: - визнав протиправним рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних №12925185/45554818 від 30.05.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 09.04.2025; - зобов`язав Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО- ТРЕЙД КОМПАНІ» № 4 від 09.04.2025 датою її фактичного подання; - стягнув на користь Приватного акціонерного товариства «ЕЛЕКТРО- ТРЕЙД КОМПАНІ» 2422, 40 грн судового збору та 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області. Головне управління ДПС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. В обґрунтування вимог скарги апелянт посилається на те, що позивач, на повторну пропозицію щодо надання необхідних документів, не надав на розгляд Комісії Повідомлення про надання додаткових пояснень та/або копій документів, необхідних для розгляду прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, тож, після спливу строку у 5 робочих днів, наданих позивачу для подання додаткових пояснень, Комісією ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідно додатку 1 до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН (пункт 9), Наказу МФУ від 12.12.2019 № 520 (зі змінами), були винесені оскаржувані Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ «ЕЛЕКРО-ТРЕЙД КОМПАНІ» були прийняті комісією в межах, на підставі, у спосіб та у формі, що передбачені діючим законодавством. Контролюючий орган іншого рішення, ніж відмова у реєстрації вказаних ПН за встановлених обставин на підставі не наданих позивачем документів, прийняти не міг. Ненадання Товариством відповідних відповідей на повідомлення про надання додаткових пояснень підтверджується самим ТОВ «ЕЛЕКТРО-ТРЕЙД КОМПАНІ» у адміністративному позові про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язанні вчинити певні дії від 08.07.2025 року, у якому вказано: «Разом із тим, оскільки у повідомленні від 20.05.2025 року №12882036/45554818 не було конкретизовано перелік документів, що необхідно надати, натомість всі необхідні документи були надані, а інших документів підприємство позивача не мало, то платник податків не скористався своїм правом на подання додаткових пояснень». Відповідно до абз. 6-9 п.9 Порядку № 520, якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту відповідачі вважають, що господарська операція між сторонами договору, що її опосередковує, повинна відображатися у документації, умова щодо обов`язковості оформлення якої погоджена самими сторонами такої угоди. У такому разі складові договору, які визначені як невід`ємні його частини його сторонами, зокрема специфікація та видаткові накладні, повинні бути поданні для розгляду Комісії, чого зроблено не було. Враховуючи, що надані пакети документів не містили копій документів, які б належно підтверджували обставини виконання робіт, комісія, в порядку передбаченому п. 9 Наказу № 520, направили платнику повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку. Оскільки, як було зазначено податковим органом у повідомленні про необхідність надання додаткових пояснень, для розгляду питання прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 4 від 09.04.2025, запропоновано надати такі додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування: «копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційні описи, рахунків-фактури, інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, вказано які саме та на підтвердження якої інформації їх слід надати, а Товариство правом на подання зазначених документів не скористалося, тому Комісія вважала, що позивачем до контролюючого органу не було подано належні та достатні копії первинних документів, для розгляду питання про прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної. Також апелянт заперечує щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 8 000,00 грн. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-ТРЕЙД КОМПАНІ» ідентифікаційний код юридичної особи 45554818, зареєстроване як юридична особа 18.10.2024. Основним видом діяльності підприємства за класифікатором видів економічної діяльності є 26.11 Виробництво електронних компонентів. 03.03.2025 між ТОВ «Електро-Трейд-Компані» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Елемент-перетворювач груп» укладено Договір про виготовлення продукції з давальницької сировини №1. Відповідно до умов цього договору та в порядку визначених цим Договором, «Продавець», згідно Рахунку № 6 від 09.04.2025 зобов`язувався у визначенні в Договорі строки виготовити із матеріалів замовника та передати Діоди ДЛ161-200-12УХЛ2 в кількості 1000 штук, які є послугою з виготовлення Діод ДЛ161-200- 12 УХЛ2. Вказану продукцію було виготовлено із матеріалів замовника та передано 09.04.2025р., згідно: акту надання послуг з переробки № 1 від 09 квітня 2025 р. на загальну суму 1440 000,00 (Один мільйон чотириста сорок тисяч гривень 00 копійок) грн.., в тому числі ПДВ - 240 000,00 (Двісті сорок тисяч гривень 00 копійок) грн. Факт надання послуг підтверджується актом надання послуг, сертифікатом відповідності №UA.276.340.01-24 від 05.12.2024 на Діоди ДЛ161, а також актом надання послуг із випробовування виконаної продукції №14 від 09 квітня 2025р. складеного між ТОВ «Електро-Трейд Компані» та ФОП ОСОБА_1 . Крім того, у межах господарської діяльності позивача вже було реалізовано продукцію діоди ДЛ161-200-12УХЛ2 у кількості 480 штук на загальну суму 1 094 400,00 грн, у тому числі ПДВ 182 400,00 грн, що підтверджується податковою накладною №1 від 03.03.2025 року, яка була успішно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, позивачем було реалізовано послуги за кодом КВЕД 25.62, предметом яких є виготовлення продукції (діодів) із давальницької сировини Замовника. Факт виконання таких операцій підтверджується належними первинними документами, а саме: договором про переробку, рахунками, актами надання послуг, документами на придбання супутніх товарів та матеріалів, документами внутрішнього переміщення сировини, а також доказами наявності відповідної матеріально-технічної бази у позивача. Згідно до п. 201.1, 201.10 Податкового кодексу України, по факту підписання акту здачі- приймання виконаних робіт позивачем була виписана податкова накладна №4 від 09.04.2025 року на суму 1440 000,00грн, в т.ч. ПДВ 240 000,00 грн., та направлена на реєстрацію до податкового органу. Згідно отриманої квитанції від 29.04.2025 до податкової накладної, реєстраційний номер документа 9116333580, «Документ збережено. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 09.04.2025 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 25.62 , перевищує величину залишку визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомлено показник «D» = .0000%, «Р» = 201361. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач скористався своїм правом та надав на розгляд Комісії Повідомлення від 15.05.2025 №01 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено з відповідними документами. 20.05.2025 за результатом розгляду, наданих Позивачем пояснення та копій документів, Комісією ГУ ДПС у Запорізькій області направлено Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН № 12882036/45554818, в якому зазначено, що для розгляду питання прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 4 від 09.04.2025, пропонується надати такі додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування: «копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/ послуг, зберігання і транспортування навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційні описи, рахунків-фактури, інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних». Додаткова інформація: «Надати: пояснення та документальне підтвердження причин формування рядка 21 декларації з ПДВ, а також пояснення щодо розумної мети роботи підприємства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, складські документи, інвентаризаційні описи, а також пояснення щодо нарахування (виплати) заробітньої плати на рівні (нижче) мінімальної». Рішенням Комісії №12925185/45554818 від 30.05.2025 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 09.04.2025, у зв?язку з: «ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку». Додаткова інформація. Додаткова інформація: «не надано документальне підтвердження причин формування рядка 21 декларації з ПДВ, а також пояснення щодо розумної мети роботи підприємства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, складські документи, інвентаризаційні описи, а також пояснення щодо нарахування (виплати) заробітної плати на рівні (нижче) мінімальної». Позивач оскаржив рішення Комісії №12925185/45554818 від 30.05.2025 до ДПС України, як комісії центрального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. За результатами розгляду скарги, рішенням від 16.05.2025 року №25228/45554818/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову реєстрації податкової накладної залишено без змін. Не погоджуючись із рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно з п.201.16. ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок №1165) визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів. Відповідно до п. 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. Згідно з п.11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Додатком 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Критерії ризиковості здійснення операцій, п. 1 яких є: обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування (зокрема обсягом постачання за операціями з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19-2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»), зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку. Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДПС. Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216; далі - Порядок № 520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Згідно із пунктами 6, 7 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)). Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до пунктів 9 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Пунктом 13 Порядку № 520 визначено, що Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постановах від 18.11.2021 у справі № 380/3498/20, від 20.01.2022 у справі № 140/4162/21 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено письмовими доказами наявними у матеріалах справи, що оскаржуваними рішеннями комісії ГУ ДПС у Запорізькій області №12925185/45554818 від 30.05.2025 року відмовлено в реєстрації податкової накладної №4 від 09.04.2025 року, а підставою зазначеного рішення є «ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку». Додаткова інформація. Додаткова інформація: «не надано документальне підтвердження причин формування рядка 21 декларації з ПДВ, а також пояснення щодо розумної мети роботи підприємства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, складські документи, інвентаризаційні описи, а також пояснення щодо нарахування (виплати) заробітної плати на рівні (нижче) мінімальної». Колегія суддів також звертає увагу на те, що квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної не містить інформації (конкретного переліку) документів, необхідних контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірного розрахунку коригування, в результаті чого позивач потрапив у стан правової невизначеності. Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18 зазначено, що у випадку не конкретизації переліку документів у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Зупинення реєстрації податкової накладної та в подальшому відмова в її реєстрації не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних. Отже, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації розрахунку коригування призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого не зміг належним чином зареєструвати розрахунок коригування. Разом із тим, надаючи оцінку рішенню відповідача, що оскаржується, суд першої інстанції правильно зазначив, що контролюючим органом визначено загальні підстави прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття. Водночас, контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання розрахунку коригування не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію розрахунку коригування. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачами не надано та матеріали справи не містять доказів подання платником податку контролюючому органу копій документів, які складені з порушенням законодавства. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було. Вживання податковим органом загального посилання на пункти Критеріїв ризиковості здійснення операцій, та без зазначення переліку документів, які пропонується надати контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд. У постанові від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18 Верховний Суд наголосив, що при вирішенні питання про реєстрацію податкових накладних адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - встановлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов`язків. Так, на переконання суду, надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів повністю відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентами та були достатніми для прийняття податковим органом рішень про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, незважаючи на надані позивачем пояснення, документи, Комісією було прийнято спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що за відсутності конкретної пропозиції про необхідність надання певних документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, які подані позивачем є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність такого рішення. Визначені в повідомленні контролюючого органу від 20.05.2025 року, документи, які необхідно додатково надати для вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної, а саме: «пояснення та документальне підтвердження причин формування рядка 21 декларації з ПДВ, а також пояснення щодо розумної мети роботи підприємства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, складські документи, інвентаризаційні описи, а також пояснення щодо нарахування (виплати) заробітної плати на рівні (нижче) мінімальної», не відносяться до переліку документів, визначених Порядком № 520, та не впливають на розгляд питання щодо реєстрації податкової накладної за господарською операцією щодо реалізації діодів за Договором про виготовлення продукції з давальницької сировини №1, укладеним між ТОВ «Електро-Трейд-Компані» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Елемент-перетворювач груп». Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 виклав правову позицію, у відповідності до якої за загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки відповідачем в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, які саме конкретно документи та в підтвердження якої обставини необхідно подати. Водночас, відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу на стадії вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних не може бути підставою для відмови в реєстрації таких податкових накладних чи розрахунку коригування без наведення відповідного обґрунтування, а також за умови, якщо інші надані документи підтверджують можливість їх реєстрації. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що платник податків належним чином виконав свій обов`язок щодо надання належних пояснень та документів на підтвердження необхідності реєстрації податкових накладних, у контролюючого органу були наявні достатні документи для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операції, а наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Таким чином, враховуючи встановлені обставини, зважаючи на наявність у позивача передбачених чинним законодавством документів, необхідних для складання податкової накладної та беручи до уваги, що реальність господарських операцій може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації в ЄРПН податкової накладної. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30.05.2025 року №12925185/45554818, про відмову в реєстрації податкової №4 від 09.04.2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, - є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Щодо вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 09.04.2025 року, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з ч.4ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. Натомість, у даному випадку колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та не вважає повноваження ДПС України дискреційними, оскільки даний суб`єкта владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. У цьому випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту201.16 статті201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, відповідно до пунктів 19 та 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до Державної фіскальної служби відповідного рішення суду). У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246). Таким чином, для відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 09.04.2025 року, що складена позивачем, датою подання її на реєстрацію. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, є необґрунтованими, а тому не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в частині спірних правовідносин. Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, колегія суддів зазначає наступне. Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн. є реальними та підтвердженими. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте вважає визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу значно завищеним, з огляду на наступне. Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката наведено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано наступні документи: Копію договору на надання правничої допомоги від 03.07.2025р. з додатковою угодою до нього, копія рахунку № 00000000264 від 04.07.2025; копію платіжної інструкції №204 від 07.07.2025, копію акту приймання-передачі №260 від 04.07.2025 р. Так, 03.07.2025 року між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Радник» укладено договір про надання правової допомоги від 03.07.2025 року. 03.07.2025 року між Сторонами укладено Додаткову угоду від 03.07.2025 № 1 до про надання правової допомоги від 03.07.2025, відповідно до якої сторонами узгоджено вартість правової допомоги, що надається, у тому числі, щодо складання та подання адміністративного позову до ГУ ДПС в Запорізькій області, ДПС України щодо визнання протиправними та скасування рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних рішення № 12925185/45554818 від 30.05.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 09.04.2025 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, датою її направлення. На підставі наданих Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Радник» послуг з професійної правничої допомоги, позивачу було виставлено рахунок № 00000000264 від 04.07.2025, який сплачено відповідно до копію платіжної інструкції № 204 від 07.07.2025 на суму 8000,00грн. Самі ж послуги з професійної правничої допомоги прийняті позивачем відповідно до акту - прийманняпередачі №260 від 04.07.2025 р. Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі надання послуг від 04.07.2025 за № 260 року підтверджує надання послуги зі складання та подання позову до ГУ ДПс у Запорізькій області, ДПС УКраїни щодо скасування рішення № 12925185/45554818 від 30.05.2025 року. При цьому, колегія суддів враховує, щопредмет спору у справі № 280/5918/25 відноситься до категорії типових справ, за результатом розгляду яких узгоджено єдину правову позицію та вироблено сталу судову практику, в тому числі й Верховного Суду; розгляд цієї справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, що свідчить про завищення вартості наданих юридичних послуг. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі №520/12026/19 та від 3 грудня 2021 року у справі №817/861/18, від 23 червня 2022 року у справі № 640/9792/20. Як підтверджується матеріалами справи, до суду першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву наполягав на зменшенні судових витрат, аргументуючи свої вимоги тим, що предмет позову у цій справі не є складним, проте не зазначив розмір витрат на правничу допомогу, яка, на його переконання, є співмірною до заявлених позовних вимог та відповідає наданим адвокатом послугам. Однак, суд першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення не врахував клопотання відповідача та відповідність витрат на правничу допомогу наданим адвокатом послугам. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Сукупність наведених обставин дає підстави для висновку про відсутність підтверджень того, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу були необхідними та розумними. Недоведеність розміру витрат на правову допомогу свідчить про відсутність підстав для покриття таких витрат за рахунок коштів державного бюджету, з якого фінансується відповідач. За викладених обставин колегія суддів, з урахуванням викладених вище аргументів, вважає за необхідне змінити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача з 8000,00 грн на 5000 грн. Саме така сума є співмірною із обсягом наданих послуг, витраченим часом та складністю справи. Згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Враховуючи, що судом першої інстанції правильно було враховано відповідність витрат на правничу допомогу критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), однак помилково визначено розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне змінити додаткове рішення в цій частині. Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року в адміністративній справі №280/5918/25 - задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року в адміністративній справі №280/5918/25 змінити. В абзаці четвертому резолютивної рішення цифри та слова 8000 грн змінити цифрами та словами 5 000 грн. В іншій частині на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року в адміністративній справі №280/5918/25- залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак