Постанова 4818 № 754/5625/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 16 червня 2026 року м. Харків справа №754/5625/23 провадження № 22-ц/818/1636/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Смелянець К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради Київської області, орган опіки та піклування в особі Вишгородської міської ради Київської області, орган опіки та піклування Чугуївської міської військової адміністрації Харківської області, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Лихота Оксани Володимирівни на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року, постановлене під головуванням судді Оболєнської С.А.,- п о с т а н о в и в: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради Київської області, орган опіки та піклування в особі Вишгородської міської ради Київської області, орган опіки та піклування Чугуївської міської військової адміністрації Харківської області, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Лихота Оксана Володимирівна просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дітей з матір`ю в Німеччині, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що сторони є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки дітей, сторони по справі, проживали окремо, діти мешкали то з татом, то з мамою. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України діти разом з матір`ю мешкали у Німеччині, з метою їх безпеки до стабілізації ситуації в Україні. У квітні 2023 року діти повернулися в Україну та проживали з батьком, позивач опікувався їх здоров`ям, уклав відповідні медичні декларації, діти проходили медичні огляди, навчались у Вишгородському ліцеї «Сузір`я» Вишгородської міської ради. Згідно висновку №21 оцінки потреб сім`ї соціальна картка №21, позивач піклується про дітей, створює належні умови для виховання та розвитку дітей. Фахівцем відділення соціальної роботи Вишгородського міського територіального центру соціального обслуговування в акті №21 від 03.06.2024 зазначено, що зі слів ОСОБА_3 він проживає з татом та бабусею, мама проживає в Німеччині, він їздив до мами, сумує за нею, боїться звуків сирен, на початку воєнних дій з мамою та братом виїжджали у Німеччину, щоб бути у безпеці; зі слів ОСОБА_4 : любить тата, з мамою спілкується телефоном, мама проживає в Німеччині, він їздив до мами, сумує за нею, не боїться звуків сирен, на початку воєнних дій з мамою та братом виїжджали у Німеччину, щоб бути у безпеці. Згідно висновку орану опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 25 червня 2024 року №381, визнано доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з батьком, ОСОБА_1 27.06.2024 діти перетнули кордон, відповідно до листа головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 28.06.2024 №19/К-8226/9105. Позивач 11.06.2022 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис №144. Квартира, розміром 75,0 кв. м., де мешкає позивач, належить його дружині та її родичам. Актом №133 служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради від 04.12.2023 зафіксовано, що в квартирі АДРЕСА_1 мешкають 9 осіб: позивач з 2 синами, його дружина зі своїми двома дітьми, батьками та братом. Для дітей створені належні умови для проживання, розвитку та проведенню дозвілля. Відповідач з дітьми 04.03.2022 зареєстрували своє перебування у Республіці Німеччина за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою- підтвердженням від орендодавця помешкання (відповідно до § 19 Федерального закону про реєстрацію громадян за місцем перебування та проживання Квартира за адресою: АДРЕСА_3 , дата поселення: 04.03.2022, особи, що вселяються: у вказану квартиру переїхала така особа/особи:

1. БУРМЕНКО СВІТЛАНА

2. КРИЖАНІВСЬКИЙ ІВАН

3. ОСОБА_6 ), де Відповідач проживає й досі та проходить інтеграційні мовні курси для можливості подальшого працевлаштування. Відповідач з дітьми перебуває на соціальному забезпеченні Республікою Німеччина. Відповідно до довідки Муніципальної католицької початкової школи - 4 рівень - Католицька початкова школа Грабенштрассе від 26.10.2023 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , станом на даний час дійсно навчається в 03Б класі даної школи. Відповідно до довідки Муніципальної католицької початкової школи - Початковий рівень - Католицька початкова школа Грабенштрассе від 26.10.2023 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , станом на даний час дійсно навчається в 02А класі даної школи. Відповідно до довідки, виданої лікарем-педіатром ГАНА ЛАЙОУН, Університет медицини та фармації Клаузенбург щодо пацієнта ОСОБА_4 , останній був на прийомі у лікаря: 26.09.2022 року, де було проведено вакцинацію КПК (кір, паротит, краснуха) та вакцинацію проти вітряної віспи; 05.12.2022 року на прийомі у дитини виявили гемангіому під лівою груддю, рекомендовано лише контроль в динаміці; 31.01.2023 року прийшов на обстеження через гемангіому під лівою груддю, дитина мочиться в штани вдень і вночі. Було видане направлення до відділення дитячої хірургії з діагнозами: гемангіома (D18.00 G). Загалом поставлені діагнози: - гіперактивність, - підозра на синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), - гіперактивність (R46.3 G) - підозра на синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) (F90.0 V) - направлення до: Соціально педіатричного центру з діагнозами: гіперактивність (R46.3 G), підозра на синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) (F90.0 V). Відповідно до довідки, виданої лікарем-педіатром ГАНА ЛАЙОУН, Університет медицини та фармації Клаузенбург щодо пацієнта ОСОБА_3 , останній був на прийомі у лікаря: 05.12.2022 року, де у дитини виявлено плоскостопість; 12.12.2022 року - грипозна інфекція; 31.01.2023 року - результат огляду профілактика захворювань У10, направлення до відділення ортопедії, з діагнозами: плоскостопість (M21.4 G); 07.03.2023 року гіперактивність, підозра на синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Загалом поставлені діагнози: гіперактивність (R46.3 G), - підозра на синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) (F90.0 V) - направлення до Соціально-педіатричного центру з діагнозами: гіперактивність (R46.3 G), підозра на синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) (F90.0 V). Так, з вищевикладеного вбачається, що мати не нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо надання освіти та медичної допомоги дітям, всебічному їх розвитку та адаптації до нового БЕЗПЕЧНОГО середовища. Відповідач створила своїм дітям належні умови для їх проживання, може забезпечити дітей матеріально. Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що діти фактично проживають з ним у АДРЕСА_5 . ОСОБА_3 переведено до 3-Д класу Вишгородського ліцею «Сузір`я», що підтверджується довідкою № 02-23/435 від 09.11.2023, а ОСОБА_4 до 2 Д класу Вишгородського ліцею «Сузір`я», що підтверджується довідкою № 02-23/434 від 09.11.2023, однак 27.06.2024 діти перетнули кордон без його відома під час надання ним можливості відповідачу бачитись з дітьми на виконання ухвали Чугуївського районного суду Харківської області від 24.04.2024 у справі № 754/5625/23. Він обмежений в побаченнях з дітьми та у вільному спілкуванні з ними, та обмежений в праві брати участь у їх вихованні, хоча сумлінно виконував батьківські обов`язки та хоче брати участь у вихованні дітей, що підтверджується висновком органу опіки та піклування Вишгородської міської ради про визначення місця проживання дітей з ним. В ГУНП в Рівненській області ОСОБА_1 було написано заяву № 576 від 21.06.2024 про оголошення дітей в розшук. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини. Частина 2, 3 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції). У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. При цьому під забороною розлучення дитини з своєю матір`ю в контексті Декларація прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі матері прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією. 01 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини (ЄСПЛ) було ухвалено рішення у справі «М.С. проти України», яке набуде статусу остаточного відповідно до порядку, передбаченого пунктом 2 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в якому ЄСПЛ констатував порушення Україною права заявника, гарантованого статтею 8 «Право на повагу до приватного і сімейного життя» Конвенції, у зв`язку з рішеннями національних судів про визначення місця проживання дитини заявника та зазначив, що під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин, що в свою чергу узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Матеріали справи свідчать про те, що сторони у справі є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки дітей проживали окремо, діти мешкали то з татом, то з мамою. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України діти разом з матір`ю мешкали у Німеччині, з метою їх безпеки до стабілізації ситуації в Україні. У квітні 2023 року діти повернулися в Україну та проживали з батьком, позивач опікувався їх здоров`ям, уклав відповідні медичні декларації, діти проходили медичні огляди, навчались у Вишгородському ліцеї «Сузір`я» Вишгородської міської ради. Згідно висновку №21 оцінки потреб сім`ї соціальна картка №21, позивач піклується про дітей, створює належні умови для виховання та розвитку дітей. Фахівцем відділення соціальної роботи Вишгородського міського територіального центру соціального обслуговування в акті №21 від 03.06.2024 року зазначено, що зі слів ОСОБА_3 він проживає з татом та бабусею, мама проживає в Німеччині, він їздив до мами, сумує за нею, боїться звуків сирен, на початку воєнних дій з мамою та братом виїжджали у Німеччину, щоб бути у безпеці; зі слів ОСОБА_4 : любить тата, з мамою спілкується телефоном, мама проживає в Німеччині, він їздив до мами, сумує за нею, не боїться звуків сирен, на початку воєнних дій з мамою та братом виїжджали у Німеччину, щоб бути у безпеці. Згідно висновку орану опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 25 червня 2024 року №381, визнано доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з батьком, ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України). При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України). У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено правовий висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону України «Про міжнародні договори України», а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у 2022 році після початку військової агресії Російської Федерації відповідачка із дітьми виїхала у Німеччину, де проживала разом із дітьми. Діти навчались у школі, що підтверджується довідкою Католицької початкової школи Грабенштрассе від 26.10.2023 року. Тимчасово діти повертались в Україну та жили разом із батьком. Згідно даним фахівця відділення соціальної роботи Вишгородського міського територіального центру соціального обслуговування з акту №21 від 03.06.2024 року вбачається, що станом на час звернення позивача до суду діти проживали разом з татом та бабусею, люблять як маму так і тата, мама проживала в Німеччині, вони їздили до мами, сумують за нею, на початку воєнних дій разом з мамою виїжджали у Німеччину, щоб бути у безпеці. 27.06.2024 року діти разом із матір`ю переткнули державний кордон та продовжили проживати у Німеччині. Позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що проживання дітей разом з матір`ю суперечитиме інтересам дітей та мати негативно впливає на них. Суд першої інстанції, враховуючи передусім інтереси дітей, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в умовах воєнного стану в Україні дітям безпечніше залишатись з матір`ю в Німеччині, які вже тривалий час там проживають. Висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дітей з батьком колегія суддів не приймає, оскільки при його наданні не враховано, що діти проживали та продовжують проживати з матір`ю у Німеччині і таке проживання дітей відповідає насамперед інтересам дітей та їх безпеці. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання дітей разом із батьком. Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 370, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лихоти Оксани Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова