Постанова 4818 № 629/6202/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 16 червня 2021 року м. Харків справа № 629/6202/20 провадження № 22-ц/818/2806/21 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Гармаш К.В. учасники справи: позивач : ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 третя особа: служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2021 року, в складі судді Цендра Н.В., В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі. В апеляційній скарзі представник позивача просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження посилався на те, що є рішення іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Таким рішенням іноземної держави на думку суду є рішення Окружного Суду Фрайзінгу ( Федеративна Республіка Німеччина) від 26 липня 2017 року, згідно якого ухвалено право визначення місця перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - передається виключно ОСОБА_5 - батькові дитини. Між тим, судовий документ Окружного Суду Фрайзінгу має назву «Примітка» і не може бути остаточним рішенням суду. Вказує, що ця обставина підтверджується змістом Примітки - «вказано на те, що за теперішніх обставин не може бути прийняте остаточне рішення про батьківську опіку» (другий арку Примітки). Отже, зазначає, що виходячи з чітко прописаних речень зрозуміло, що остаточні рішення про батьківську опіку над дитиною - досі відсутнє і мати дитини ОСОБА_1 не може бути позбавлена права на звернення до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дитини. Наголошує, що оскаржувана ухвала позбавляє мати малолітньої дитини ОСОБА_4 як громадянку України захистити свої права і права її дитини. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки є рішення Окружного Суду Фрайзінгу (Федеративна Республіка Німеччина) від 26 липня 2017 року зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому суд відмовляє у відкритті провадження. Однак такі висновки суду є передчасними. Матеріали справи містять Примітку, записану у закритому судовому засіданні Окружного Суду Фрайзінгу від 26.07.2017 року у Фрайзінгу, за змістом якої ведеться процес з приводу регулювання батьківської опіки у сімейній справі ОСОБА_2 проти ОСОБА_6 у звязку з батьківськими правами щодо дитини ОСОБА_4 . Судом зазначено, що за обставин, що існували на той час не може бути прийнято рішення про батьківську опіку, однак з огляду на поведінку відповідачки, судом було прийнято тимчасове розпорядження щодо передачі права визначення місця перебування дитини ОСОБА_7 виключно ОСОБА_2 . Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року визнано та надано дозвіл на примусове виконання в Україні рішення Окружного Суду Фрайзінгу (Федеративна Республіка Німеччина) від 26.07.2017 року (справа № 4F 543/16) про передачу ОСОБА_5 виключного права щодо визначення місця перебування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і передачу дитини її батьку, ОСОБА_5 . Між тим, із наведених матеріалів неможливо встановити чи є вказана Примітка записана у закритому судовому засіданні Окружного Суду Фрайзінгу від 26.07.2017 року остаточним судовим рішенням у справі № 4F 543/16, чи є забезпечувальним заходом, оскільки із змісту вказаної Примітки вбачається, що передача права визначення місця перебування дитини виключно позивачеві є тимчасовим заходом. Закон України «Про міжнародне приватне право»встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом. Статтею 3 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 497 ЦПК України). У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. Відповідно до ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76цього Закону. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Матеріали справи не містять відомостей щодо того, чи перебуває наразі в провадженні Окружного Суду Фрайзінгу (Федеративна Республіка Німеччина) справа про визначення місця проживання дитини (регулювання батьківської опіки), чи ухвалено у справі остаточне рішення. Від зясування вказаних обставин залежить правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Суд першої інстанції вказаних обставин не з`ясував, за таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню, справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова О.В. Маміна