Постанова 4818 № 638/18889/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 24 червня 2026 року м. Харків справа № 638/18889/25 провадження №22-ц/818/3724/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сас Олександра Миколайовича на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, постановлене суддею Штих Т.В., в с т а н о в и в: У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 101261127 від 09.07.2021 в загальному розмірі 80 060,00 грн, також просив стягнути суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 101261127 від 09.07.2021 у розмірі 80 060,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та інші судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 5422,40 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Сас О.М., подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та застосувати строки позовної давності. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що позивач не довів перехід до нього права вимоги за Договором про споживчий кредит № 101261127 від 09.07.2021 від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «Діджи фінанс», оскільки доданий позивачем Витяг з Додатку до Договору факторингу №11Т від 29.10.2021 року не є належним доказом, так як не є Витягом з Реєстру прав вимог і не може бути належним доказом відступлення прав вимоги щодо заборгованості відповідача, заміна кредитора на думку апелянта, не може свідчить про беззаперечне підтвердження того, що до позивача перейшло право вимоги саме на той розмір заборгованості, який зазначено у витязі з додатку до договору факторингу. Вважає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримував кредитні кошти у визначеному договором порядку та розмірі, як і інформації про їх повернення, строки повернення, які впливають на застосування процентної ставки, оскільки належним доказом вважаю наявність первинних бухгалтерських документів, а наданий позивачем розрахунок заборгованості вважає внутрішнім документом позивача, який не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися кошти позичальнику в кредит. Вважає, що сума, заявлена позивачем до стягнення - 80060 грн, не може бути заборгованістю, виходячи зі строку кредитування - на 30 днів і процентної ставки - 0,01% на суму 20000 грн., що складає 1200% процентів річних, тоді, як за ставкою 0,01% повинно бути 3,65% річних. Крім того вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що 09.07.2021 року відповідачем за власним волевиявленням з повним розумінням умов кредитування, у особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подано заявку на отримання кредиту № 101261127, заявка знаходиться у власному кабінеті відповідача на веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідачу було направлено електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, при введенні якого, відповідач підтвердив прийняття умов договору№ 101261127 від 09.07.2021. Щодо зазначення одноразового ідентифікатора зазначає, що на договорі файл зашифрований підписом, у зв`язку з чим, при стандартному завантаженні чи друку не відображається, у зв`язку з чим, позивач долучив до відзиву скріншот першого листа Договору з одноразовим ідентифікатором. PDF файл договору, який міститься у матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів, наприклад ADOBE READER? Microsoft Edge, тощо, суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор, як зображено на скріншоті. У відповідності до умов договору, його підписання здійснювалось шляхом використання одноразового ідентифікатора, тобто в електронній формі, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток. До укладення договору кредитодавець надає позичальнику усю необхідну інформацію у письмовій формі або у вигляді електронного документа, і у такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит. Позичальник до укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав паспорт кредиту, який є невід`ємною частиною договору, проект самого договору та підтвердив, що умови йому зрозумілі і він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а тому вважає, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. На виконання договору ТОВ «МІЛОАН» згідно умов договору № 101261127 від 09.07.2021 перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 20000 грн., що підтверджується платіжним доручення №29712023 від 09.07.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи і є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує надання кредитних коштів позивачем і отримання таких відповідачем на зазначену ним платіжну картку, номер якої вказано в платіжному дорученні. Такі умови перерахування коштів було погоджено сторонами при укладенні кредитного договору. Зазначення номера картки замість номера рахунку жодним чином не унеможливлює перерахування кредитних коштів відповідачу, у платіжному дорученні відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги. В особистому кабінеті під час реєстрування, товариством здійснюється верифікація картки. Таким чином товариство перевіряє, що банківська картка активна та заявник має доступ до управління картковим рахунком. Перед отриманням кредиту ТОВ «МІЛОАН» отримав підтвердження, що відповідач має доступ до управління картковим рахунком НОМЕР_1 та може розпоряджатися коштами на цьому рахунку. ТОВ «МІЛОАН» є фінансовою установою і може надавати згідно ліцензії лише одну фінансову послугу - надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Здійснення переказу коштів не охоплюється цією ліцензією. А отже, для видачі кредитів в безготівковій формі, ТОВ «МІЛОАН» може залучати надавача платіжних послуг, а тому, копія платіжного доручення №29712023 від 09.07.2021 є належним доказом перерахування кредитних коштів відповідачу. Розмір заборгованості розраховано за умовами договору, оскільки відповідач 09.08.2021 отриманий ним кредит у розмірі 20000 грн не повернув, а продовжував користуватися кредитним коштами, то з наступного дня проценти почали нараховуватися за умовами п.1.6. в розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що становить 1000 грн за 60 днів, тобто, з 09.08.2021 по 07.10.2021, в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. На відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах за процентною ставкою 0,01%, продовження строку кредитування на стандартних (базових) мовах, з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. А тому у спірному випадку строк кредитування пролонговувався на стандартних (базових) умовах та максимального міг бути продовженим на цих умовах на 60 днів, а тому, заборгованість за відсотками становить 60060 грн, відсотки нараховані згідно п.1.5.2. та 1.6, п. 2.3.1.2. Договору. Вказане нарахування відповідає вимогам ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору. Щодо відступлення прав вимоги, зазначає, що до позову було долучено копію договору факторингу №11Т від 29.10.2021 разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю, Витяг з Додатку до Договору факторингу №11Т від 29.10.2021, відповідно до якого заборгованість відповідача за кредитним договором становить 80060 грн, заборгованість за відсотками - 60060 грн., копій платіжних інструкцій за Договором факторингу №11Т від 29.10.2021. Вказує, що Додаток до Договору про відступлення права вимоги (Реєстр права вимоги) містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги і тому позивачем долучено до позову саме витяг з Додатку до Договору факторингу №11Т від 29.10.2021, який був підписаний директором ТОВ «МІЛОАН» і з іншої сторони - Директором ТОВ «Діджи фінанс», що не суперечить вимогам п.2 ст.95 ЦПК України. Таким чином право грошової вимоги за кредитним договором №29712023 від 09.07.2021 перейшло до позивача ТОВ «Діджи фінанс» Щодо строків позовної давності посилається на всиновлений на території України карантин з 12.03.2020 по 30.06.2023, та на розпочатий в Україні воєнний стан, який діє на теперішній час, внаслідок чого, перебіг строків позовної давності почав перебіг лише з 04 вересня 2025 року, а тому позивачем здійснено звернення до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством. У відповідь на відзив позивача, відповідач посилався на те, що матеріали справи не містять Реєстру прав вимог, який відповідно до умов Договору факторингу є документом, що підтверджує передачу конкретних прав вимоги новому кредитору. До матеріалів справи долучено лише витяг з додатку до Договору факторингу. Крім того, не надано доказів оплати за відступлення прав вимоги. Вважає, що надане позивачем платіжне доручення не доводить фактичне отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки воно не підтверджує факту зарахування на рахунок отримувача та факту отримання ним коштів. Позивачем не надано виписку з банку, підтвердження виконання платіжної операції, які б підтверджували фактичне зарахування кредитних коштів відповідачу. Первинних документів позивачем не додано. Доказів належності відповідачу карткового рахунку № НОМЕР_1 , позивачем не надано, оскільки відсутні будь-які документи банківської установи, які б підтверджували належність відповідного рахунку відповідачу або його право розпоряджатися таким рахунком. Посилання позивача на проведення процедури верифікації банківської картки не підтверджені належними та допустимими доказами. Також вважає, що позивачем на надано доказів, кому саме належав номер телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, хто фактично отримав повідомлення та хто саме здійснював введення ідентифікатора, який направлений позивачем, на яку, як на доказ укладення договору, посилається позивач. Вказані позивачем доводи свідчать лише про наявність певної інформації у внутрішній системі кредитора, однак не підтверджують факту укладення договору саме відповідачем. А тому вважає, що доводи позивача не спростовують аргументи апеляційної скарги і позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факт переходу прав вимоги, ані факт отримання відповідачем кредитних коштів, ані факт укладення спірного договору саме відповідачем. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, який є електронним правочином та підписаний клієнтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний примірник кредитного договору у форматі PDF долучено позивачем до позовної заяви за допомогою системи «Електронний суд». Враховуючи умови та зміст кредитного договору, його було укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства та ідентифікації позичальника, такий договір не був би укладений. На підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 20 000 грн позивачем надано Платіжне доручення № 29712023 від 09.07.2021, яке на думку суду, є належним та допустимим доказом щодо перерахування кредитних коштів відповідачу відповідно до умов кредитного договору № 101261127 від 09.07.2021.Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно з абз. 2 п. 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. Таким чином, при перерахуванні коштів банк повторно провів встановлення особи для зарахування коштів. Наданий позивачем Детальний розрахунок заборгованості - Відомість про щоденні нарахування, на думку суду, містить інформацію про щоденні нарахування, у зв`язку з чим визнається належним та допустимим доказом заборгованості відповідача за кредитним договором № 101261127 у розмірі 80 060,00 грн, з яких: 20 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 60 060,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Зі змісту та форми договору відступлення права вимоги судом не встановлено обставин, які би свідчили про його нікчемність. Доказів того, що вказаний договір визнаний судом недійсними, матеріали справи не містять. На підставі договору відступлення права вимоги № 11Т від 29.10.2021 від ТОВ «ФК «МІЛОАН» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право дійсної грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 101261127 від 09 липня 2021 року у розмірі 80 060,00 грн. Суд вважав, що не отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги, не звільняє відповідача від обов`язку щодо реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором ані первісному кредитору, ані новому кредитору, тому відповідач зобов`язаний сплатити ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду не в повному обсязі, виходячи з наступного. Згідно ст. 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Матеріалами справи встановлено, що 09 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 101261127, відповідно до п. 1.1 якого Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Згідно із п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн. у валюті: Українські гривні. Відповідно до п. 1.3. Кредитний договір, кредит надається строком на 30 днів з 09.07.2021 (строк кредитування). Пунктом 1.4. Кредитного договору, визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 08.08.2021. Згідно з п. 1.5. Кредитного договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 60,00 грн. в грошовому виразі та 4,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 20 060,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору, комісія за надання кредиту: 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 60 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору). Згідно з п. 1.6 - 1.7 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору. Відповідно до п. 2.1. Договору про споживчий кредит № 101261127 від 09.07.2021, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Згідно з п. 2.3.1. Кредитного договору, продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином: - у відповідності до п. 2.3.1.1. Кредитного договору, пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці наведеній у договорі; Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.; - у відповідності до 2.3.1.2. Договору пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Тобто сторонами погоджено, що на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачає вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. У п. 5.1. позичальник підтвердив ознайомлення з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені у публічному доступі на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з п. 6.1 Договору, Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству (п. 6.2 Договору). У пункті 6.3 Договору сторони погодили, що приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтвердив, зокрема, що ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною. У п. 6.4 Договору сторони погодили, що укладення договору в електронній формі є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору). Договір разом Додатками 1 та 2 (Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту №101261127 відповідно) підписано ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронним підписом одноразовим ідентифікатором На підтвердження перерахування кредитних коштів, позивачем надано платіжне доручення № 29712023 від 09.07.2021, згідно якого, 09 липня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» зарахувало на банківських рахунок ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 20 000 грн, призначення платежу: «Кошти згідно договору 101261127». Відповідно відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної генеральним директором ТОВ «МІЛОАН», станом на 07 жовтня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 101261127 складає 80 060,00 грн, з яких 20 000 грн - борг за тілом кредиту, 60 060,00 грн - борг за відсотками. 29 жовтня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» (Кредитор) та ТОВ «Діджи Фінанс» (Новий кредитор) уклали Договір відступлення прав вимоги № 11Т, відповідно до п.2.1 якого згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Згідно з п. 4.1 Договору № 11Т Права Вимоги переходять до Нового Кредитора в день підписання сторонами цього Договору. Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу №11Т від 29.10.2021 року ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 101261127 від 09.07.2021 на суму 80 060,00 грн, з яких: 20 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 60 060,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача заборгованість за укладеним нею договором про споживчий кредит № 101261127 від 09.07.2021, в сумі - 80 060,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить - 60 060,00 грн. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст.1048та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Слід зазначити, що Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1. Договору). Згідно п. 6.5 Договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.( а.с.166-171) Із наданих суду позивачем доказів вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ «Мілоан», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ « Мілоан») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора. Одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису Кредитора (логи (лог-файли) - містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у Кредитному договорі, переданому первісним кредитором Позивачу у pdf.форматі, проте є зашифрованим, у зв`язку із чим при стандартному завантаженні до електронного кабінету чи під час друку не відображається, у зв`язку із чим Позивач надав скрін-шот першого листа Договору із одноразовим ідентифікатором - F47859. (а.с. 242) А отже, факт укладення кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі знайшов своє підтвердження. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено. Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 року № 524/5556/19, від 07.10.2020 року № 127/33824/19, від 23.03.2020 року № 404/502/18. Виходячи з вищевикладеного суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що договір укладений в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором «F47859», що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. А тому, твердження відповідача про відсутність доказів підписання ним кредитного договору, є безпідставними та спростовуються вищезазначеними доказами. Згідно з пунктом 7.1. Договору кредитний договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту. Відповідно до пункту 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. На підтвердження позовних вимог, позивачем надано платіжне доручення №29712023 від 09.07.2021, в якому зазначено, що на картковий рахунок № НОМЕР_1 переведено 20 000,00 грн., отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 101261127 (а.с.176) Слід зазначити, що платіжне доручення, на яке посилається позивач як на підставу переведення коштів на рахунок відповідача, не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки видане самим кредитодавцем, а доказів, що кошти прийняті банком та надіслані на рахунок боржника, позивачем не надано. Крім того, не надано доказів, що зазначений картковий рахунок належить саме ОСОБА_1 . Сам кредитний договір №101678746 від 21.07.2021 не містить інформації про номер картки, на яку за умовами договору мають бути перераховані кредитні кошти. За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів. Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Крім того, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції виснував про те, що виписки із банківських рахунків також можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику. Натомість, належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки та отримання нею грошей, матеріали справи не містять. При цьому, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування суми кредиту на рахунки, відкриті рахунку, та чи видавалась на ім`я відповідача відповідна картка. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, без його узгодження з іншою стороною, є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідача. З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що кредитні кошти були перераховані відповідачу відповідно до умов кредитного договору, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом, як припущення. Представник позивача посилається у якості доказів наявності у відповідача заборгованості на Витяг з Реєстру боржників, отриманий під час відступлення права вимоги. Однак такий Реєстр сам собою не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не містить даних про видачу та отримання кредитних коштів, або за яким банківським рахунком зроблено той чи інший витяг. Між тим, у матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості за Договором про споживчий кредит № 101261127 від 09.07.2021 та виписка по особовому рахунку, що позбавляє суд можливості перевірити, з якого періоду нарахована та яка саме існує заборгованість (якщо існує взагалі), а також розмір щомісячних платежів, а, отже, і правильність нарахування вказаної суми. Відповідно до ч. 2ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19. При цьому, в разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Однак, позивач не надав доказів на підтвердження факту зарахування кредитних коштів за вказаним кредитним договором. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). Суд зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19. Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Суд враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять. При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той час, клопотань від ТОВ «Діджи фінанс» про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду не подавалось. Апеляційний суд зауважує, що у справі, яка переглядається, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких районний суд та (або) суд апеляційної інстанції був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором. Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20. Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін. Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Статтею 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів та інформації про належність відповідачу платіжної картки, підтвердження зарахування грошових коштів саме на картку ОСОБА_1 , а також те, що надані позивачем документи, які засвідчують укладення кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Мілоан» не містять номеру розрахункового або карткового рахунку, на який необхідно було зарахувати кредитні кошти, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем позовних вимог в повному обсязі. Оскільки позивачем не доведено заявлених позовних вимог, судова колегія вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права. Згідно ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,00 грн., Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сас Олександра Миколайовича - задовольнити. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року - скасувати та постановити нове. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3633,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований В.Б. Яцина