Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/2222/24

Справа № 346/2222/24 Провадження № 22-ц/4808/1188/24 Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Томин О.О., Фединяка В.Д., секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Атаманюка Володимира Михайловича на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Яремин М.П. 01 липня 2024 року в м. Коломия Івано-Франківської області, повний текст якого складено 03 липня 2024 року, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 травня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальність «Мілоан»( https://miloan.ua/) подано заявку на отримання кредиту за №4926098. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого ОСОБА_1 підтвердив прийняття умов кредитного договору №4926098 від 08.05.2021 року. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №4926098 від 08.05.2021 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000,00 гривень. Однак, відповідачем не виконані належним чином зобов`язання за кредитним договором. 13 вересня 2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором №4926098 від 08.05.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс» та, відповідно, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 . Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становить 40 918,80 грн, із яких: 9 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 30 718,80 грн заборгованість за відсотками; 700,00 грн заборгованість за комісійними винагородами; 0,00 грн заборгованість за пенею. Позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4926098 від 08.05.2021 року у розмірі 40 918,80 грн та судові витрати (а.с.1-12). Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4926098 від 08.05.2021 року в загальному розмірі 40 918,80 грн, визначену станом на 20.02.2024 року; 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 422,40 грн сплаченого судового збору (а.с.139-143). Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини внаслідок укладеного договору про надання кредиту, із запропонованими умовами якого відповідач ознайомився і погодився, зґенерувавши свій електронний підпис; представник відповідача у поданому відзиві підтвердив факт отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення заборгованості за несвоєчасне виконання зобов`язань; відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором, внаслідок чого утворилася заборгованість; розрахунок заборгованості ним не спростований, заборгованість у добровільному порядку не погашена, дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги Не погодившись з рішенням суду, представником ОСОБА_1 адвокатом Атаманюком В.М. подано апеляційну скаргу з мотивів його незаконності та необґрунтованості та порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає розрахунок заборгованості, наданий позивачем, некоректним. Так, позивачем не надано жодних формул, за якими передбачено нарахування відсотків. На думку представника апелянта, нарахування боргу слід було нараховувати наступним чином. Так, згідно кредитного договору ОСОБА_1 надано кредитні кошти в сумі 10 000,00 гривень, які надавалися строком на 25 днів. За користування кредитними коштами відповідач повинен сплачувати 0,88% на день. Тобто, проценти розраховуються наступним чином: 10 0000 гривень (кредит) х 0,88% (відсотки за день) х 25 днів (строк кредитного договору) = 2 200,00 грн (всього відсотків). Загалом сума боргу становить: 10 000,00 грн (основна сума боргу) + 2 200,00 грн (відсотки) = 12 200,00 грн. Отже, з наведеного вбачається, що сума боргу за кредитним договором №4926098 від 08.05.2021 року становить 12 200,00 грн, а не 40 918,80 грн, як вказує позивач. Натомість, конкретних розрахунків ТОВ «Діджи Фінанс» стосовно вказаної ним суми заборгованості у позові, яку він бажає стягнути, не надано. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 не відмовляється від сплати коштів, які заборгував у позивача. Проте не погоджується із сумою заборгованості. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4926098 від 08.05.2021 року в розмірі 12 200,00 грн. Судові витрати розділити між сторонами за результатами даної справи (а.с.148-150). Позиція інших учасників справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» подано відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування зазначає, що позивачем до суду було надано достатню кількість доказів на підтвердження своїх позовних вимог, у той час як відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження або спростування своїх заперечень. Сторонами надано свої пояснення та суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в сукупності, дійшов висновку про під ставність позовних вимог. Згідно умов кредитного договору, якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного цим Договором, виконання зобов`язання зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору. У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. Товариство звертає увагу суду, що всі нарахування процентів здійснювались первісним кредитором виключно у відповідності до умов кредитного договору, з яким відповідач погодився при його укладанні. Вважає, що рішення суду є обґрунтованим та законним та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с.169-172). Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що, відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду У судове засідання сторони не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції та на електронну адресу. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що 08.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4926098, відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, надати позичальнику грошові кошти у сумі 10 000 грн строком на 25 днів, з 08.05.2021 року по 02.06.2021 року, а позичальник - повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( а.с. 32-39 ). Відповідно до п.1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.7 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 2 900 грн в грошовому виразі та 100,00% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 12 900 гривень. Комісія за надання кредиту 700 грн, яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом - 2 200 грн, які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6); тип процентної ставки фіксована, особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього договору. Аналогічна інформація міститься в анкеті-заяві на кредит № 4926098 від 08.05.2021 року, де, серед іншого, також вказані надані позичальником згоди, процес оформлення та розгляду заяви № 4926098, прийняті рішення по заяві та погоджені умови кредитування ( а.с. 16-17 ). Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Відповідно до п. 2.2, 2.2.2 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору. Згідно п. 2.2.3, 2.3.1.2 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, що визначена п.1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, вставлену в п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно з п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно з п. 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб визначений цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору. Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну кредитування, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Згідно з п.5.1 договору позичальник підтверджує, що до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору, а також з інформацією, передбаченою ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримав його проект разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, розміщеними на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору; умови договору йому зрозумілі; до укладення договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в Законах України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про споживче кредитування». Пунктом 6.1 договору визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідно до п. 6.2 договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству. Згідно з п. 6.4 договору укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Згідно з Графіком платежів, який є додатком №1 до договору про споживчий кредит №4926098 від 08.05.2021 року, ОСОБА_1 зобов`язався сплатити 12 900 грн, з яких: 10 000 грн сума кредиту; 2 200 грн проценти за користування кредитом; 700 грн - комісія за надання кредиту ( а.с. 40). У паспорті споживчого кредиту, що є додатком №2 до договору про споживчий кредит №4926098 від 08.05.2021 року, наведені аналогічні умови кредитування: тип кредиту - кредит; сума кредиту 10 000 грн; строк кредитування - 25 днів; мета отримання кредиту - задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням найманого працівника; спосіб надання кредиту - переказ на картковий рахунок; процентна ставка 0,88 % за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.3 договору; стандартна (базова) ставка - 5,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування вказаного в п.1.3 договору на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 договору; тип процентної ставки - фіксована; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору (а.с. 41-42). Відповідно до платіжного доручення № 45721878 від 08.05.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти у сумі 10 000,00 грн на картковий рахунок отримувача « ОСОБА_1 », код отримувача: 3581510010; призначення платежу: кошти згідно з договором №4926098 (а.с. 49). Відповідно до відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за період з 08.05.2021 року по 08.08.2021 року включно, а також розрахунку позивача за період з 13.09.2021 року по 20.02.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4926098 від 08.05.2021року становить 40 918,80 грн і складається із: 9500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 718,80 грн заборгованість за відсотками; 700 грн заборгованість по комісії. З розрахунку ТОВ «Мілоан» вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалися відповідно до умов договору, а саме 25 днів кредитування нараховувалися за ставкою 0,88 % за кожен день та 60 днів користування кредитом (на умовах пролонгації) - 5,00 % (а.с. 20-21, 26-29). 13.09.2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Мілоан» (фактор) укладено договір факторингу №07Т, відповідно до п. 2.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором ( а.с. 72-77 ). Згідно з п. 4.1 зазначеного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору. Відповідно до акту приймання передачі реєстру прав вимог від 13.09.2021 року до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року, ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Діджи Фінанс», а останнє прийняло реєстр прав вимог від 13.09.2021 року, кількість боржників 9315 на загальну суму заборгованості 200 189 234, 88 грн (а.с. 84). Згідно з даними витягу з додатку до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року позивач набув права вимоги до боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за кредитним договором №4926098 від 08.05.2021 року на загальну суму заборгованості 40 918,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 500,00 грн; за відсотками 30 718,80 грн; за комісією 700 грн (а.с. 99). Копії платіжних інструкцій свідчать, що ТОВ «Діджи Фінанс» здійснило оплату ТОВ «Мілоан» за відступлення прав вимоги за договором факторингу №07Т від 13.09.2021 року (а.с. 50-64). З матеріалів справи встановлено, що представником позивача на адресу відповідача направлялась досудова вимога від 27.09.2023 року щодо сплати вказаної заборгованості в строк до 15.11.2203 року (а.с. 45-46), однак, враховуючи подальше пред`явлення позову, заборгованість в добровільному порядку не погашена. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, встановлено, що за період з 13.09.2021 року по 20.02.2024 року, тобто з моменту відступлення первісним кредитором права вимоги, до відповідача на користь позивача будь-які додаткові нарахування за кредитним договором позивачем не здійснювалися (а.с. 20-21). Застосовані норми права Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору. Згідно з частиною першою статті1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 536 ЦК Українипередбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України). Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов`язання. Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит. Так, вказана норма передбачає, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Згідно статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника. Електронний договір має включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору, оформленого в електронній формі з використанням електронного підпису. Представник апелянта в апеляційній скарзі зазначив, що ОСОБА_1 не відмовляється від сплати заборгованості за кредитом. Проте не погоджується із сумою зазначеної позивачем заборгованості. Кредитні кошти за Договором про споживчий кредит №4926098 від 08.05.2021 року в сумі 10000,00 грн надавались ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити банківської карти, вказаної відповідачем особисто. Ці обставини відповідачем не заперечувались. Отже, представник ОСОБА_1 підтвердив факт отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення заборгованості за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав. Крім того, ОСОБА_1 здійснювалися сплати в рахунок часткового погашення заборгованості. Так, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4926098 від 08.05.2021 року, відповідачем сплачено: 01.06.2021 562,00 грн; 01.06.2021 500 грн (нарахування за пролонгацією); 01.06.2021 500 грн (сплата комісії за пролонгацією); 01.06.2021 500 грн (сплата тіла кредиту). Колегія суддів погоджується, що ТОВ «Діджи Фінанс»має право на стягнення з боржника встановлених договором відсотків, оскільки в цьому договорі зазначені такі обов`язкові умови. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про повне задоволення позовних в частині стягнення відсотків та комісії. Аналіз указаних вище норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Договори (зокрема, додаткові) щодо пролонгації кредиту (продовження строку дії договору) із визначення відповідної процентної ставки суду не надані, що суперечить положенням статті 639 ЦК України щодо форми договору. Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за споживчим кредитом № 4926098 від 08.05.2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 25 днів (з 08.05.2021 року по 02.06.2021 року), тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом (пункт 1.7 Договору) та відповідно до пункту 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом становлять 2200,00 грн, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки. ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку, а також з розміру збільшеної процентної ставки за кредитом від 03.06.2021 року. При цьому позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, щодо розміру заборгованості за вказаним договором про споживчий кредит суд зазначає наступне. За умовами Договору про споживчий кредит №4926098 від 08.05.2021 року сума кредиту становила 10000,00 грн, процентна ставка за користування кредитом в строк кредитування 0,88% на день, весь строк кредитування 25 днів. Отже, розмір відсотків за 25 днів кредитування складає 2200,00 грн (10000 грн х 0,88% х 25 днів). Доказів про розмір узгоджених сторонами процентів за цим кредитним договором в розмірі 30718,80 грн, які просить стягнути позивач, а ні умови договору, а ні інші письмові докази не містять. При цьому суд не приймає до уваги визначену у договорі стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом на рівні 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6), оскільки договором встановлена фіксована процентна ставка, умови договору його сторонами не змінювалися, тому до правовідносин застосовуються положення частини 3 статті 1056-1 ЦК України щодо незмінності фіксованої процентної ставки і неможливості її зміни в односторонньому порядку. Щодо стягнення заборгованості за комісійними винагородами в розмірі 700,00 грн, суд виходить з такого. Поза увагою суду залишилось те, що якщо в кредитному договорі Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які Товариством встановлена комісія за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, виходячи з того, що відповідачем визнається уся сума «тіла кредиту» (основної заборгованості по кредиту), колегія суддів дійшла висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 12200,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 2200,00 грн - сума заборгованості по процентах за користування кредитом. Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення такої в розмірі 3500,00 грн. Як встановлено судом, 11.12.2023 року між ТОВ Діджи фінанси та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» укладено договір про надання правової допомоги № 42649746, згідно з умовами клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором ( а.с.67-71). Згідно з п. 4.1 договору загальна вартість послуг, що надається адвокатським бюро, складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.7 даного договору, а також гонорар, який зазначений у п.4.8 договору. Відповідно до умов додаткової угоди №003444508174 від 09.02.2024 року до договору про надання правової допомоги №42649746 від 11.12.2023 року, адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов`язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, клієнт виплачує адвокатському бюро гонорар у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро ( а.с. 31 ). Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20.02.2024 року вартість правничої допомоги складає 6 000,00 грн. та складається з: правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» ( 1,5 год., загальна вартість - 2 250,00 грн.); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи ( 3 год., загальна вартість - 3 000,00 грн.) ; формування додатків до позовної заяви (письмові докази (1 год., загальна вартість - 750 грн ( а.с. 22 )). Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), сторони підтверджують, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правничу допомогу загальною вартістю 6 000 грн., зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 2 250 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач 3 000 грн., формування додатків до позовної зави (письмові докази) 750 грн. ( а.с. 25 ). Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6 000 грн є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та обмежив розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 500 грн. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Слід змінити розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 , апеляційну скаргу якого задоволено, стягнуто з відповідача 12200 грнзаборгованості за кредитом, в іншій частині рішення суду залишено без змін. Таким чином, апеляційну скаргу відповідача задоволено на 70,18 %, тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в сумі 1827,82 грн. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. На підставі викладеного, керуючись ст.374,376,381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Атаманюка Володимира Михайловича задовольнити. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2024 року змінити, скасувавши його в частині задоволення позову у повному обсязі, стягненні процентів за користування кредитом та комісії. В цій частині ухвалити нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ, заборгованість за кредитом в розмірі 10 000 грн та заборгованість по процентах за користування кредитом розмірі 2200 грн, а всього 12200,00 грн (дванадцять тисяч двісті гривень нуль копійок). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Змінити розподіл судових витрат, стягнувши з товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 1827,82 грн (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень вісімдесят дві копійки). Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач І.О. Максюта Судді: О.О. Томин В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 05 листопада 2024 року.