Ухвала Велика Палата ВС № 990/224/26

УХВАЛА 23 червня 2026 року м. Київ справа № 990/224/26 провадження № 11-267заі26 Суддя Великої Палати Верховного Суду Мартинюк Н. М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 червня 2026 року у справі № 990/224/26 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИЛА: 4 червня 2026 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України (далі також - відповідачі), в якому позивач просив: - визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у частині невключення видатків на повернення коштів позивачу ОСОБА_1 у розмірі 1 175 238 (один мільйон сто сімдесят п`ять тисяч двісті тридцять вісім) грн 40 коп.; - визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України при розгляді скарги ОСОБА_1 «Про внесення змін в Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (537/96-ВР), пов`язані з поверненням коштів померлої ОСОБА_2 , громадянки СРСР за вкладом НОМЕР_1 ; - зобов`язати Верховну Раду України внести зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині витрат на повернення коштів СРСР позивачу ОСОБА_1 у розмірі 1 175 238 (один мільйон сто сімдесят п`ять тисяч двісті тридцять вісім) грн 40 коп.; - визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині невключення витрат на повернення коштів СРСР позивачу в розмірі 1 175 238 (один мільйон сто сімдесят п`ять тисяч двісті тридцять вісім) грн 40 коп.; - зобов`язати Президента України Зеленського Володимира Олександровича підписати Закон України «Про внесення змін в Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (537/96-ВР), пов`язані з вкладом громадянина СРСР, прийнятий Верховною Радою України після набрання законної сили рішення суду у цій справі; - зобов`язати Президента України Зеленського Володимира Олександровича підписати Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині витрат на повернення коштів СРСР позивачу в розмірі 1 175 238 (один мільйон сто сімдесят п`ять тисяч двісті тридцять вісім) грн 40 коп.; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України під час підготовки та прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у частині невключення витрат на повернення коштів СРСР позивачу в розмірі 1 175 238 (один мільйон сто сімдесят п`ять тисяч двісті тридцять вісім) грн 40 коп.; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України при розгляді скарги ОСОБА_1 «Про внесення змін у Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»; - зобов`язати Міністерство фінансів України внести зміни у Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», встановивши загальну суму коштів СРСР на компенсацію виплат ОСОБА_1 в розмірі 1 175 238 (один мільйон сто сімдесят п`ять тисяч двісті тридцять вісім) грн 40 коп.; - зобов`язати Міністерство фінансів України визначити механізм відновлення грошових заощаджень громадян України, внесених до установ Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років та які знаходилися на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років; - зобов`язати Міністерство фінансів України визначити механізм проведення першочергових компенсаційних виплат щодо вкладів померлих вкладників СРСР, відкритим до 1 січня 1992 року; - зобов`язати Міністерство фінансів України поновити строк на проведення компенсаційних виплат щодо вкладів СРСР, відкритим до 1 січня 1992 року; - зобов`язати Міністерство фінансів України здійснити через Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (537/96-ВР) виплати щодо вкладів померлих вкладників СРСР, відкритим 1 січня 1992 року; - зобов`язати Міністерство фінансів України встановити у Законі України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (537/96-ВР) фіксовану суму грошових коштів на 2026 рік в розмірі 17 344 311 821,23 грн на бюджетну програму на погашення зобов`язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку СРСР та державних цінних паперів колишнього СРСР; - зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виплату з Державного бюджету України ОСОБА_1 , ІПН - НОМЕР_2 , IBAN - НОМЕР_3 у банку ПУМБ компенсації моральної шкоди в розмірі 1 000 000 (одного мільйона) грн.; - зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виплату з Державного бюджету України позивачу ОСОБА_1 , ІПН - НОМЕР_2 , IBAN - НОМЕР_3 у банку ПУМБ компенсації матеріальної шкоди в розмірі 175 238 (ста сімдесяти п`яти тисяч двісті тридцять восьми) грн 40 коп. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 9 червня 2026 року позовну заяву повернув позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). ОСОБА_1 не погодився з таким судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції. Під час вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження за зазначеною апеляційною скаргою суд виходить із такого. Статтею 296 КАС України установлені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а за правилами частини шостої зазначеної статті, якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Однак ОСОБА_1 не додав до апеляційної скарги документа про сплату судового збору. Водночас скаржник просить звільнити його від сплати судового збору та посилається на частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі -Закон № 1023-XII), а також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18). Стаття 22 Закону № 1023-XII підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Для застосування цієї пільги необхідною є наявність спору, що виник із правовідносин щодо придбання, замовлення, використання продукції, робіт або послуг для особистих потреб особи, а також порушення прав такої особи саме як споживача. Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогами до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності цих суб`єктів, пов`язаних із прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», внесенням змін до законодавства, визначенням механізмів відновлення грошових заощаджень громадян України та реалізацією державних функцій. Таким чином, предметом спору у справі № 990/224/26 є здійснення відповідачами конституційно визначених законодавчих, бюджетних та інших владних повноважень. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією відповідачами владних управлінських функцій і не ґрунтуються на договірних чи інших приватноправових відносинах між сторонами. Відтак відповідачі у цих правовідносинах не виступають продавцями, виконавцями чи надавачами товарів, робіт або послуг, а позивач не набуває статусу споживача у розумінні законодавства про захист прав споживачів. Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц є безпідставним, оскільки висновки, викладені у зазначеній постанові, сформульовані за інших фактичних обставин та щодо правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин у цій справі. Отже, заявлені вимоги не пов`язані із захистом прав позивача як споживача, а тому підстави для застосування частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII та звільнення скаржника від сплати судового збору відсутні. Згідно з частиною другою статті 169 КАС України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що станом на 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн. Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відтак за подання апеляційної скарги на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 червня 2026 року ставка судового збору становить 2662,40 грн. (3328,00 грн. х 0,8). Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055), призначення платежу: 101__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від __________(Дата оскаржуваного рішення) по справі __________(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду). Крім того, пунктом 2 частини п`ятої статті 296 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додаютьсякопії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Частина дев`ята статті 44 КАС України передбачає, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. За приписами абзацу 1 частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. За правилами пункту 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (далі також - Положення про ЄСІТС), у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету. З аналізу вказаних норм вбачається, що апеляційна скарга та документи, що до неї додаються, в електронній формі направляються з використанням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи. Докази надсилання до Електронного кабінету іншого учасника справи поданих до суду документів (у разі наявності у нього зареєстрованого Електронного кабінету) надаються суду та учаснику справи в автоматичному режимі з використанням функціоналу Електронного суду. У разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про це такі документи направляються в паперовій формі листом з описом вкладення, що також є доказом їх надіслання іншому учаснику справи. Водночас процесуальний закон передбачає випадки, за яких учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи, а саме - якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 КАС України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його. Підпунктом 5.41 пункту 5 Положення про ЄСІТС визначено, що електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Згідно з підпунктом 5.51 пункту 5 цього Положення, суб`єктами, які не мають ідентифікаційних даних є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України, Рада національної безпеки і оборони України тощо. Отже, відповідачами у цій справі визначено Верховну Раду України та Президента України, які не мають ідентифікаційних даних, а отже не є учасниками справи, що відповідно до частини шостої статті 18 КАС України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет. Як видно з матеріалів апеляційної скарги, скаржник через підсистему «Електронний суд» надіслав копію апеляційної скарги та доданих до неї документів Управлінню справами Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120) та Державному управлінню справами (код ЄДРПОУ 00037256). Однак вказані органи, хоч і мають зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, проте не є представниками вказаних відповідачів у судах. За таких обставин скаржник не звільняється від обов`язку надсилання копій документів таким учасникам справи, а отже і від обов`язку надати докази, які це підтверджують. Отже, скаржник, звертаючись до Великої Палати Верховного Суду з цією апеляційною скаргою, повинен був додати до неї докази надсилання її копії та копій доданих до неї документів Верховній Раді України та Президенту України в паперовій формі листом з описом вкладення. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Нормами частин першої, другої статті 169 КАС України, зокрема, визначено, що суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання установлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення такої ухвали. Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику апеляційної скарги строку для усунення недоліків шляхом надання: документа про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. або доказів щодо наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати; доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї документів Верховній Раді України та Президенту України. Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Великої Палати Верховного Суду УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 червня 2026 року у справі № 990/224/26 залишити без руху. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали суду в установлений судом строк апеляційна скарга разом з доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Великої Палати Верховного Суду Н. М. Мартинюк