Ухвала КГС ВС № 925/969/25

УХВАЛА 22 червня 2026 року м. Київ cправа № 925/969/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» (далі - Підприємство, відповідач, скаржник) на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Товариство, позивач) до Підприємства про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Підприємство 25.05.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило, зокрема, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №925/969/25 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов Товариства до Підприємства залишити без задоволення. Верховний Суд ухвалою від 01.06.2026 повернув касаційну скаргу Підприємства, оскільки до касаційної скарги не додано документів, що посвідчують повноваження представника представляти інтереси Підприємства у Верховному Суді. Підприємство 03.06.2026 через Електронний суд повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №925/969/25 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов Товариства до Підприємства залишити без задоволення. У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Також Підприємство через Електронний суд подало до Верховного Суду додаткові пояснення у справі. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.06.2026 для розгляду справи №925/969/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В. Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у справі №925/969/25 є стягнення 574 921,83 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує та є меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2025 рік - 1 514 000,00 грн). Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України. Підприємство у касаційній скарзі та додаткових поясненнях у справі із посиланням на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, зокрема, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питання щодо правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем, укладеного між сторонами договору зберігання тепло утилізаційної установки від 01.01.2020 №2002000147; відповідно до умов пункту 4.1.4 договору зберігач зобов`язується повернути майно поклажодацеві за першою вимогою останнього, але не пізніше 5 календарних днів з дня одержання такої вимоги; вказана умова договору сторонами трактується по - різному, що по - суті і є причиною виникнення спору, який наразі розглядається судами; при розгляді справи №925/827/23 суди в своїх рішеннях, які набрали законної сили, дійшли висновку про протиправність дій Товариства, яке висуває додаткові вимоги до власника майна для повернення цього майна зі зберігання, що не передбачено умовами договору; натомість, із змісту рішень судів попередніх інстанцій у цій справі вбачається, що суди дійшли висновків про правомірність таких дій; висновок Верховного Суду щодо можливості висунення зберігачем додаткових умов та/або вимог, які не передбачені договором зберігання, без виконання яких неповернення майна поклажодавцем із зберігання є правомірним - відсутній, що, на думку скаржника, порушує принцип правової визначеності та потребує правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; також зазначає, що ця справа має виняткове значення для Підприємства; після закінчення дії укладеного між сторонами договору зберігання тепло - утилізаційної установки від 01.01.2020 №2002000147, Товариство, в порушення умов договору, не повернуло його зі зберігання при цьому, на думку Підприємства, неправомірно притримує майно від повернення зі зберігання, щоб саме за рахунок цього і далі нараховувати плату за його зберігання; щомісячна плата за послуги зі зберігання майна в сумі 22 390,16 грн; невирішення цього спору судом касаційної інстанції зумовить ситуацію, коли Товариство в подальшому, не повертаючи майно зі зберігання, буде нараховувати плату за його зберігання та ініціювати стягнення цієї плати в тому числі і в судовому порядку. Наведені скаржником доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не є очевидно неприйнятними щодо наявності випадків передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 278 ГПК України. Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Підприємство підставами касаційного оскарження судових рішень визначає: пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, на його думку, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, зокрема, частину четверту статті 75 ГПК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/10365/15 щодо розмежування преюдиційних обставин та правової оцінки наданої судом; повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків (постанова Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №904/5121/19); жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова об`єднаної палати від 18.08.2023 у справі №927/211/22); згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.04.2024 у справі №916/101/23, за приписами частини першої статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився; відповідно до обставин цієї справи та справи №925/827/23 на неодноразові вимоги Підприємства до Товариства про повернення належного йому майна зі зберігання позивач висував додаткові вимоги щодо повернення майна зі зберігання, що не передбачено договором, та як наслідок таке майно не повернув, при цьому нараховуючи плату за його зберігання; пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості висунення зберігачем додаткових умов та/або вимог, які не передбачені договором зберігання, без виконання яких неповернення майна поклажодавцем із зберігання є правомірним. З огляду на викладене касаційна скарга Підприємства подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та не є очевидно не прийнятною за пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Водночас згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір». Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми. Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Як вбачається зі змісту судових рішень з цієї справи, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Господарський суд Черкаської області рішенням від 01.10.2025 у справі №925/969/25, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.04.2026 залишив без змін, позов задовольнив повністю; стягнув з відповідача на користь позивача 574 921,83 грн основного боргу на підставі договору зберігання обладнання тепло-утилізаційної установки від 01.01.2020 №2002000147 за період з січня 2023 року до лютого 2025 року. У поданій касаційній скарзі Підприємство просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №925/969/25; ухвалити нове рішення, яким позов Товариства до Підприємства залишити без задоволення. З огляду на наведене, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог касаційної скарги, ураховуючи вимогу майнового характеру, подання касаційної скарги в електронній формі через Електронний суд, скаржник у цьому випадку мав сплати судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 13 798,13 грн, а саме (574 921,83 грн х 1,5% х 200% х 0,8). Скаржником до касаційної скарги додано платіжну інструкцію від 25.05.2026 №63 про сплату судового збору у розмірі 13 780,00 грн, що становить меншу суму ніж належить сплатити за подання касаційної скарги на судові рішення в оскаржуваній частині, тобто недоплаченою є сума 18,13 грн (13 798,13 грн - 13 780,00 грн). Ураховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у сумі 18,13 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами, щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити. З огляду на викладене касаційна скарга Підприємства підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного недоліку, шляхом надання документа, що підтверджує доплату судового збору за подання касаційної скарги у сумі 18,13 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті «Судова влада України» та є актуальними на час вчинення дії. Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в установлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку або не в повному обсязі його усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного. З огляду на те, що касаційна скарга містить недоліки і підлягає залишенню без руху, заявлене у касаційній скарзі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження під час постановлення цієї ухвали Судом не розглядається. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №925/969/25 - залишити без руху.

2. Надати Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Уманський тепличний комбінат» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліку через систему Електронний суд.

3. Роз`яснити Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Уманський тепличний комбінат», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова