Ухвала КГС ВС № 925/969/25

УХВАЛА 08 липня 2026 року м. Київ cправа № 925/969/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» (далі - Підприємство, скаржник) на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Товариство) до Підприємства про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Підприємство 03.06.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №925/969/25 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов Товариства до Підприємства залишити без задоволення. У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Також Підприємство через Електронний суд подало до Верховного Суду додаткові пояснення у справі. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.06.2026 для розгляду справи №925/969/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В. Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у справі №925/969/25 є стягнення 574 921,83 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2025 рік - 1 514 000,00 грн). Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України. Підприємство у касаційній скарзі та додаткових поясненнях у справі із посиланням на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, зокрема, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питання щодо правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем, укладеного між сторонами договору зберігання тепло утилізаційної установки від 01.01.2020 №2002000147; відповідно до умов пункту 4.1.4 договору зберігач зобов`язується повернути майно поклажодацеві за першою вимогою останнього, але не пізніше 5 календарних днів з дня одержання такої вимоги; вказана умова договору сторонами трактується по - різному, що по - суті і є причиною виникнення спору, який наразі розглядається судами; при розгляді справи №925/827/23 суди в своїх рішеннях, які набрали законної сили, дійшли висновку про протиправність дій Товариства, яке висуває додаткові вимоги до власника майна для повернення цього майна зі зберігання, що не передбачено умовами договору; натомість, із змісту рішень судів попередніх інстанцій у цій справі вбачається, що суди дійшли висновків про правомірність таких дій; висновок Верховного Суду щодо можливості висунення зберігачем додаткових умов та/або вимог, які не передбачені договором зберігання, без виконання яких неповернення майна поклажодавцем із зберігання є правомірним - відсутній, що, на думку скаржника, порушує принцип правової визначеності та потребує правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; також зазначає, що ця справа має виняткове значення для Підприємства; після закінчення дії укладеного між сторонами договору зберігання тепло - утилізаційної установки від 01.01.2020 №2002000147, Товариство, в порушення умов договору, не повернуло його зі зберігання при цьому, на думку Підприємства, неправомірно притримує майно від повернення зі зберігання, щоб саме за рахунок цього і далі нараховувати плату за його зберігання; щомісячна плата за послуги зі зберігання майна в сумі 22 390,16 грн; невирішення цього спору судом касаційної інстанції зумовить ситуацію, коли Товариство в подальшому, не повертаючи майно зі зберігання, буде нараховувати плату за його зберігання та ініціювати стягнення цієї плати в тому числі і в судовому порядку. Наведені скаржником доводи, у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі, не є очевидно неприйнятними щодо наявності випадків, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 278 ГПК України, з огляду на означені мотиви, які з достатнім ступенем переконливості не є очевидно невідповідними застосовних Верховним Судом підходів щодо визначення фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та щодо виняткового значення для скаржника. Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Підприємство підставами касаційного оскарження судових рішень визначає: пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, зокрема, частину четверту статті 75 ГПК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/10365/15 щодо розмежування преюдиційних обставин та правової оцінки наданої судом; повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків (постанова Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №904/5121/19); жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова об`єднаної палати від 18.08.2023 у справі №927/211/22); згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.04.2024 у справі №916/101/23, за приписами частини першої статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився; відповідно до обставин цієї справи та справи №925/827/23 на неодноразові вимоги Підприємства до Товариства про повернення належного йому майна зі зберігання позивач висував додаткові вимоги щодо повернення майна зі зберігання, що не передбачено договором, та як наслідок таке майно не повернув, при цьому нараховуючи плату за його зберігання; пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості висунення зберігачем додаткових умов та/або вимог, які не передбачені договором зберігання, без виконання яких неповернення майна поклажодавцем із зберігання є правомірним. З огляду на викладене касаційна скарга Підприємства подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та не є очевидно не прийнятною за пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Верховний Суд ухвалою від 22.06.2026 касаційну скаргу Підприємства на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №925/969/25 залишив без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України; визначивши, що для усунення недоліку касаційної скарги скаржнику необхідно надати документ на підтвердження доплати судового збору у сумі 18,13 грн. Встановлено скаржникові строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.06.2026 у строк, встановлений судом, Підприємством 22.06.2026 через Електронний суд направлено суду касаційної інстанції додаткові пояснення до яких, зокрема, додано платіжну інструкцію від 22.06.2026. За подання касаційної скарги скаржник доплатив судовий збір у сумі 19,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.06.2026. Отже, колегія суддів доходить висновку, що на виконання ухвали Верховного Суду від 22.06.2026 у справі №925/969/25 у строк, встановлений судом, скаржник усунув недолік касаційної скарги. Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу. Щодо поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі. У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у справі, в обґрунтування поважності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що первинна касаційна скарга була подана до суду 25.05.2026 представником Підприємства, адвокатом Заболотнім В.М. через Електронний суд у межах передбаченого ГПК України строку на касаційне оскарження; однак ухвалою Суду від 01.06.2026 касаційну скаргу у справі №925/969/25 повернуто у зв`язку з відсутністю підтвердження повноважень підписанта на вчинення дій від імені Підприємства, оскільки в матеріалах відсутній відповідний ордер адвоката; вказує, що відсутність ордеру при поданні касаційної скарги 25.05.2026 спричинено технічною помилкою або внаслідок збою в роботі системи Електронний суд, оскільки функціонал системи Електронний суд при поданні будь-якої заяви представником передбачає першочергову необхідність прикріпити документ, який підтверджує відповідні повноваження представника на її подання, та без виконання зазначених дій подальші дії в системі Електронний суд неможливі, а тому вважає строк на касаційне оскарження у цьому випадку пропущений з поважних причин та просить Суд поновити цей строк. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно частини третьої статті 288 ГПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд звертається до правової позиції, яка викладена у постанові від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, в якій суд зазначив, що процесуальний строк може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: (1) первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; (2) повторне подання апеляційної скарги відбулося у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; (3) скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; (3) доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; (4) наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 вказала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони в причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням звернення до суду тощо. Беручи до уваги вищезазначене, Суд врахував: (1) первісне звернення до суду здійснено у межах передбаченого процесуальним законом строку на оскарження; (2) повторне подання скарги відбулося упродовж розумного строку; (3) на момент повторного звернення скаржником усунуто недоліки, які стали підставою для повернення вперше поданої скарги; (4) аргументами і доводами підтверджується наявність поважних причин, зокрема, з урахуванням необхідності забезпечення права доступу до правосуддя, дотримання процесуальних строків, а також принципу юридичної визначеності. Зважаючи на викладене, враховуючи доводи поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також положення частини третьої статті 288 ГПК України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, у сукупності із діями скаржника, колегія суддів вважає наведені скаржником причини для поновлення строку на касаційне оскарження поважними, а відтак клопотання Підприємства про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №925/969/25 на підставі частини третьої статті 288 ГПК України слід задовольнити. З огляду на зміст частини тринадцятої статті 8 та частини четвертої статті 301 ГПК України, перегляд оскаржених рішень має здійснюватися без повідомлення/виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №925/969/25, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи. Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292, 294, 301, 314 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновити Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Уманський тепличний комбінат» строк на подання касаційної скарги.

2. Відкрити касаційне провадження у справі №925/969/25 за касаційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

3. Інший учасник справи має право подати відзив на касаційну скаргу до 23 липня 2026 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами або паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

4. Витребувати матеріали справи №925/969/25 Господарського суду Черкаської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» про стягнення коштів.

5. Копії ухвали надіслати до Господарського суду Черкаської області та Північного апеляційного господарського суду для виконання. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова