Постанова 4875 № 922/1903/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/1903/18 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (938Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/1903/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер", м. Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекуперація свинцю», Харків про визнання банкрутом, Представники учасників провадження у справі згідно з протоколом судового засідання ВСТАНОВИВ: В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/1903/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекуперація свинцю». Господарський суд Харківської області постановою від 10.04.2025 припинив процедуру санації ТОВ "Рекуперація свинцю" та повноваження керуючого санацією ТОВ "Рекуперація свинцю" Майорського О.С.; визнав ТОВ "Рекуперація свинцю" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру; поклав виконання обов`язків ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" на арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, що виконує з дня свого призначення функції з управління та розпорядження майном банкрута та виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.06.2025 постанову Господарського суду Харківської області від 10.04.2025 по справі 922/1903/18 залишив без змін, а скаргу без задоволення. 09.12.2025 року через кабінет системи "Електронний суд" від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява з грошовими вимогами до банкрута, в якій податковий орган просить суд визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 10 471 550, 13 грн та судовий збір 4 844, 80 грн. Господарський суд Харківської області (суддя С.В. Міньковський) ухвалою від 07.04.2026 (ухвала підписана 13.04.2026) визнав грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника частково в розмірі 9 848 048,60 грн (третя черга), з яких 329 466, 94 грн є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, 9 518 581,66 грн є поточними вимогами, а також 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга); в решті вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області у загальному розмірі 623 501,53 грн (з яких 1298,18 грн основний борг та 622 203,35 грн пені) відмовив. Мотивуючи постановлену ухвалу суд першої інстанції зазначив, що загальний розмір грошових вимог по податковому боргу з орендної плати з юридичних осіб, підтверджений доданими до заяви документами та становить 9 848 048,60 грн, з яких: 329 466, 94 грн є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та 9 518 581,66 грн є поточними вимогами, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд відхилив доводи ліквідатора в частині не визнання грошових вимог, які виникли на підставі податкової декларації №9016045560 вiд 09.02.2018 у розмірі 329466,94 грн (основний платіж), у зв`язку зі спливом строку 1095 днів, визначеного ст. 102 ПКУ, оскільки податкова декларація датована 09.02.2018 та в умовах відкриття провадження у справі про банкрутство 30.07.2018, вимоги в цій частині є конкурсними, до того ж в умовах зупинення перебігу строку позовної давності на період дії мораторію, введеного ухвалою суду від 30.07.2018 року строк у 1095 днів, передбачений ст. 102 ПКУ, не пропущений, проте вказані вимоги заявлені з пропуском тридцяти денного строку, у зв`язку з чим є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Щодо невизнання ліквідатором грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області у сумі 1317867, 64 грн за податковою декларацією №9024399930 від 18.02.2019, з посиланням на сплив строку 1095 днів, визначеного ст. 102 ПКУ, суд зазначив, що вказані вимоги є поточними, оскільки виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство та на такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому підстави для зупинення перебігу строку давності у зв`язку із введенням мораторію відсутні. Суд врахував, що перебіг строку, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України, підлягав зупиненню на підставах, прямо передбачених податковим законодавством та строк у 1095 днів, передбачений ст. 102 ПК України, з урахуванням періодів законодавчого зупинення перебігу строків (карантинні обмеження та запровадження воєнного стану) станом на момент звернення із заявою не сплинув. Стосовно податкових декларацій №9424259568 та №9020800143, за якими ліквідатор визнає грошові зобов`язання за податковими деклараціями лише за період до відкриття ліквідаційної процедури, суд зауважив, що вказані декларації датовані 07.02.2025, при цьому боржника визнано банкрутом 10.04.2025 та станом на дату визнання, враховуючи положення ст.59 КУзПБ строк їх виконання настав 10.04.2025, у зв`язку з чим вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню. Щодо інших податкових декларацій по податковому боргу з орендної плати з юридичних осіб суд зазначає, що податковий борг за вищевказаними деклараціями виник після відкриття провадження у справі про банкрутство та підтверджується податковими деклараціями, історією недоїмки інтегрованої картки платника податків станом на 20.11.2025 року та розрахунком виникнення податкового боргу, у зв`язку з чим суд визнав їх обґрунтованими. Відхиляючи вимоги заявника в частині визнання грошових вимог в розмірі 622 203,35грн пені, суд зауважив, що надані ксерокопії документів в підтвердження грошових зобов`язань, на які здійснювалось відповідне нарахування, а саме податкових декларацій № 9017810186 від 18.02.2015 року, №9019514442 від 18.02.2016 року, №9023847884 від 20.02.2017 року не мають належного засвідчення, у зв`язку з чим не відповідають критеріям достовірності та допустимості доказів. Крім того, суд врахував, що відповідно до податкових декларацій моментом початку нарахування пені є 2015 - початок 2018, а тому з урахуванням норм п.п. 129.1.1 п. 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, по цих зобов`язаннях 1095 днів закінчилися до подання кредитором заяви з грошовими вимогами, до того ж в матеріалах справи відсутнє податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 № №0055381237 за яким нарахована пеня в період з 14.05.2018 по 30.07.2018, та доказ його направлення боржнику як і докази в підтвердження факту його знищення через закінчення строку зберігання. Суд звернув увагу також на те, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що пеня по орендній платі в загальній сумі 45 739,08 грн, яку суд визнав ухвалою від 12.08.2019, не увійшла до складу пені в загальному розмірі 622 203,35 грн. Відхиляючи вимоги щодо визнання вимог в частині сплати екологічного податку (за викиди в атмосферне повітря) в розмірі 1 298,18 грн, суд зазначив, що навіть з урахуванням періодів законодавчого зупинення перебігу строків (карантинні обмеження та запровадження воєнного стану), визначений статтею 102 Податкового кодексу України граничний строк у 1095 днів є пропущеним та пред`явлені вказаних вимог поза межами встановленого законом строку унеможливлює їх задоволення. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погоджуючись зі вказаною ухвалою, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/1903/18 в частині відмови у визнанні грошових вимог у сумі 623 501,23грн (з яких 1298,18грн основний борг та 622 203,25грн пеня) та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги до боржника в повному обсязі. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник посилається на те, що нарахування пені на заборгованість було здійснено по 30.07.2018 (відкриття провадження у справі), у зв`язку з чим грошові вимоги з пені на загальну суму 622 203,35грн виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та, на його думку, підлягають визнанню в ліквідаційні процедурі. Скаржник наголошує, що відповідно до розрахунку нарахування пені по орендній платі з юридичних осіб, який міститься у матеріалах справи, нарахування пені у сумі 45 739,08 гривень відсутнє та арбітражним керуючим також не надано доказів того, що сума пені, визнана ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2019 по справі №922/1903/18 входить у склад заявлених контролюючим органом грошових вимог. В частині вимог сплати екологічного податку (за викиди в атмосферне повітря) в розмірі 1298,18грн заявник зазначає, що ним не пропущено строки на звернення до суду з кредиторським вимогами до боржника на вказану суму, враховуючи положення п.102.4 ст. 102 ПК України та ч.3 ст. 41 КУзПБ. 27.05.2026 від ліквідатора через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Харківської області залишити без задоволення, а ухвалу залишити без змін, посилаючись на те, що: у скаржника відсутній належний процесуальний статус кредитора через те, що суд не виносив ухвали про заміну кредитора ГУ ДФС на ГУ ДПС; у матеріалах справи наявні розбіжності між історією недоїмки та детальним розрахунком нарахування пені, крім того, скаржник не надав первинних доказів (податкових повідомлень рішень, тощо), які б дозволили ідентифікувати природу заявленої до стягнення пені та відокремити її від вже визнаної судом; спірна сума екологічного податку виникла на підставі старих нарахувань (до відкриття провадження у справі про банкрутство), граничний строк давності (1095 днів), встановлений ст.102 ПКУ, сплив задовго до моменту подання скаржником заяви з грошовими вимогами у грудні 2025, у зв`язку з чим такий податковий борг набув статусу безнадійного. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2026 апеляційна скарга (938Х/2) у справі №922/1903/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Демідової П.В. судді Крестьянінова О.О. та судді Мартюхіної Н.О. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.04.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишив без руху, та на виконання вимог вказаної ухвали, заявником усунуто недоліки апеляційної скарги. У зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О., яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Керівника апарату суду здійснено повторний автоматизований розподіл та на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.05.2026 апеляційна скарга (938Х/2) у справі №922/1903/18 передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В. Східний апеляційний господарський суду ухвалою від 18.05.2026 відкрив апеляційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (938Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/1903/18; призначив розгляд апеляційної скарги на 16 червня 2026; встановив учасникам справи термін до 02.06.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Харківської області матеріали оскарження ухвали від 07.04.2026 у справі № 922/1903/18, необхідні для розгляду скарги. Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів учасників провадження у справі. Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. Пунктом 2 частини 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі Діловодство спеціалізованого суду копія ухвали суду від 18.05.2026 доставлена до електронних кабінетів скаржника, ліквідатора, боржника та кредиторів (АТ Укрексімбанк, ТОВ АК Груп 1, ПрАТ Лінде Газ України, ГУ ДПС у Харківській області) 18.05.2026, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 18.05.2026. У зв`язку з відсутністю електронних кабінетів у інших кредиторів боржника копія ухвали суду від 18.05.2026 направлена на адреси їх місцезнаходження, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в матеріалах справи, проте конверти з ухвалою повернуто на адресу суду, у зв`язку з відсутністю наступних одержувачів за вказаною адресою: ТОВ Індевер, ОСОБА_1 , ФОП Вєлєшин Д.О., ТОВ Інкод, ТОВ Веста Індастріал, ПАТ Веста Дніпро, ТОВ НВП Дніпромаш, при цьому копія ухвали суду вручена ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ Дніпровський машинобудівний завод. Відповідно до п.п.3, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, учасники провадження у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника. 21.05.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшов 76-й том справи №922/1903/18. Від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області через підсистему "Електронний суд" надійшла заява від 21.05.2026 про участь у судових засіданнях у справі №922/1903/18 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису, яку суд задовольнив частково ухвалою від 25.05.2026. У зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Керівника апарату суду здійснено повторний автоматизований розподіл та на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.05.2026 апеляційна скарга (938Х/2) у справі №922/1903/18 передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекуперація свинцю» надійшла заява про участь у судовому засіданні 15.06.2026 у справі №922/1903/18 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису, яку суд задовольнив ухвалою від 16.06.2026. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.06.2026 розгляд апеляційної скарги відклав на 22 червня 2026 року об 11:30 год. Від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області через підсистему "Електронний суд" надійшла заява від 22.06.2026 про участь у судових засіданнях у справі №922/1903/18 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису, яку суд задовольнив частково ухвалою від 22.06.2026. Представник скаржника в судове засідання з`явилась, брала участь у засіданні в режимі відеоконференції, підтримала подану апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні. Представник боржника в судове засідання з`явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Інші учасники провадження у справі у судове засідання не з`явились. Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги заявника за відсутності представників кредиторів. Частиною 1 статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч.3 ст.273 ГПК України). Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4). Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне. Господарський суд Харківської області ухвалою від 30.07.2018 відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", ввів процедуру розпорядження майном, призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Рибачука В.В. Господарський суд Харківської області ухвалою від 08.10.2019 ввів процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю Рекуперація свинцю", керуючим санацією призначив керівника боржника - Майорського О.С., розпорядником майна - арбітражного керуючого Конового О.С. Господарський суд Харківської області постановою від 10.04.2025 припинив процедуру санації ТОВ "Рекуперація свинцю" та повноваження керуючого санацією Майорського О.С.; визнав ТОВ "Рекуперація свинцю" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру; поклав виконання обов`язків ліквідатора на арбітражного керуючого Конового О.С. 09.12.2025 року через кабінет системи "Електронний суд" від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява з грошовими вимогами до банкрута. В поданій заяві ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що має кредиторські вимоги до боржника у сумі загальній сумі 10 471 550, 13 грн (основний борг 9849346,78 грн; пеня - 622 203, 35грн), а саме:

1. Податковий борг з орендної плати з юридичних осіб, який виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 10470251,95 грн (9 848 048, 60 грн основний платіж; 622 203, 35 грн - пеня). Так, з матеріалів справи вбачається, що структура податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб за наступними податковими деклараціями становить: №9016045560 вiд 09.02.2018 у розмірі 329 466, 94 грн (основний платіж); №9024399930 від 18.02.2019 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж); №9029093312 від 19.02.2020 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж); №9027908963 від 17.02.2021 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж); №9160433196 від 16.08.2022 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж); №9302005630 від 27.01.2023 у розмірі 131 786, 76 грн (основний платіж); №9013368270 від 02.02.2023 у розмірі 1 667 102, 56 грн (основний платіж); №9017366987 від 05.02.2024 у розмірі 1 022 072, 79 грн (основний платіж); №9424259568 від 07.02.2025 у розмірі 730 052, 00 грн (основний платіж); №9020800143 від 07.02.2025 у розмірі 696 096, 99 грн (основний платіж). Ліквідатор визнає заявлені вимоги частково у сумі основного боргу у розмірі 7161383,52 грн, у тому числі: 2020 рік (Декларація №9029093312): 1 317 867,64 грн; 2021 рік (Декларація №9027908963): 1 317 867,64 грн; 2022 рік (Декларація №9160433196): 1 317 867,64 грн; 2023 рік (Декларація №9302005630, №9013368270): 1 798 889,32 грн; 2024 рік (Декларація №9017366987): 1 022 072,79 грн; 2025 рік (частина з 01.01.2025 до 10.04.2025): 386 818,49 грн (визнано пропорційно за 99 днів). При цьому, відхиляє вимоги за податковими деклараціями, а саме: декларація №9016045560 від 09.02.2018 329 466,94 грн; декларація №9024399930 від 18.02.2019 1 317 867,64 грн., оскільки вважає, що граничний строк стягнення їх (1095 днів) сплив. Також частково визнає вимоги за податковими деклараціями №9424259568 та №9020800143 у загальному розмірі 386 818,49 грн, решту вимог за цими деклараціями у розмірі 1 039 330,50 грн. відхиляє, оскільки вважає, що вони виникли після відкриття ліквідаційної процедури, що суперечить ст.59 КУзПБ. Нарахування заявником пені в розмірі 622 203,35 грн здійснювалося на податкові розрахунки земельного податку на наступні зобов`язання: податкова декларація № 9017810186 від 18.02.2015 року; податкова декларація №9019514442 від 18.02.2016 року; податкова декларація №9023847884 від 20.02.2017 року; податкова декларація № 9016045560 вiд 09.02.2018 року; податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 № №0055381237. Ліквідатор у наданому до суду повідомленні заперечує проти заявленої пені у розмірі 622 203,35 грн, оскільки вважає, що пеня заявлена із пропуском строку 1095 днів, визначеного ст.102 ПКУ.

2. Борг по екологічному податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 1298,18 грн (основний платіж). В поданій заяві ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що вищевказаний борг у сумі 1298,18 грн. (основний платіж) виник на підставі податкової декларація з екологічного податку № 9310054210 вiд 08.02.2019, отже заявлені вимоги є поточними. В наданих суду поясненнях ліквідатор від 03.04.2026 року не визнає заявлені грошові вимоги з екологічного податку у розмірі 1 298,18 грн, у зв`язку із спливом граничного строку для стягнення (1095 днів), визначеного ст.102 ПКУ. За результатами розгляду заявлених вимог суд першої інстанції постановив ухвалу, якою визнав грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника частково, з мотивів, викладених в ухвалі. Зі змісту доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що сторонами не оспорюється факт визнання грошових вимог до боржника в частині задоволених вимог в розмірі 9 848 048,60 грн. (третя черга), з яких: 329 466, 94 грн є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, 9 518 581,66 грн є поточними вимогами. Заявник оскаржує ухвалу суду першої інстанції в частині вимог у яких відмовлено у загальному розмірі 623 501,53 грн (з яких: 1298,18 грн основний борг та 622 203,35 грн пені). В решті судове рішення не оскаржується учасниками справи. З урахуванням викладеного, ухвала Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/1903/18 переглядається судом апеляційної інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам в частині, яка оскаржується, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Згідно зі ст.1 КУзПБ кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), зокрема до складу грошових зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду. Частиною 3 ст.59 КУзПБ передбачено, що з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України. Заява з вимогами поточного кредитора має відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 45 цього Кодексу. До заяви з вимогами поточного кредитора застосовуються положення статті 46 цього Кодексу (ч.5 ст.59 КУзПБ). Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство; до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника; заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. Верховний Суд неодноразово наголошував стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство у своїх постановах, за якими: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ( Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ : від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18). - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16). Ці висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до його положень незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (ст.ст. 45-47) містить подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом. Заявник звернувся до суду із заявою про грошові вимоги до боржника в якій, зокрема просив суд визнати пеню, нараховану відповідно до положень ст. 129 ПК України, у загальному розмірі 622 203,35 грн, нараховану на зобов`язання за наступними податковими деклараціями: № 9017810186 від 18.02.2015 року; №9019514442 від 18.02.2016 року; №9023847884 від 20.02.2017 року; № 9016045560 вiд 09.02.2018 року, а також згідно податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 № №0055381237. Суд першої інстанції відмовив у визнанні вказаних вимог з огляду на невідповідність копій податкових декларацій № 9017810186 від 18.02.2015 року, №9019514442 від 18.02.2016 року, №9023847884 від 20.02.2017 року критеріям достовірності та допустимості доказів, а також, враховуючи закінчення 1095 днів строку до подання кредитором заяви з грошовими вимогами по нарахованих зобов`язанням з пені. Скаржник у поданій апеляційні скарзі наголосив, що грошові вимоги кредитора на загальну суму пені в розмірі 622 203,55грн виникли до відкриття провадження у справі по банкрутству та мораторію на задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим підлягають визнанню в ліквідаційній процедурі. Відповідно до підп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України) пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п.31.1 ст.31 ПК України). ПК України у пункті 129.1 статті 129 диференціює момент з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов`язання: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3). Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4 статті 129 ПК України). Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України надано право контролюючому органу, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У п. 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Пункт 101.1 ст. 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в п. 101.2 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом. Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу ст. 101 ПК України, а борг підлягає списанню. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. З 01.01.2021 набули чинності зміни до статті 129 ПК України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" № 466-IX від 16.01.2020, якими доповнено цю статтю пунктом 129.9, що визначає перелік випадків коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню, до яких віднесено, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків (підпункт 129.9.1). Аналіз наведених вище приписів дає підстави для висновку, що грошові вимоги у сумі нарахованої контролюючим органом пені можуть бути заявлені до боржника у справі про банкрутство до їх анулювання в силу закону відповідно до пункту 129.9 статті 129 ПК України, отже до спливу 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків. Зазначене кореспондується із положеннями пунктів 101.1, 101.2 статті 101, пункту 102.4 статті 102 ПК України щодо застосування спеціального строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 календарних днів з дня його виникнення) і його списання, як безнадійного, у разі спливу вказаного строку, а також висновками щодо застосування цих норм, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17, 22.04.2021 у справі № 902/873/19, від 02.11.2021 у справі № 917/399/15, від 01.06.2022 у справі № 927/104/21 та інших. З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано пеню на податкові розрахунки земельного податку №9017810186 від 18.02.2015 за періоди з 29.11.2015 по 30.07.2018, №9019574442 від 18.02.2016 за періоди з 31.05.2016 по 30.07.2018, №9023847884 від 20.02.2017 за періоди з 01.06.2017 по 30.07.2018, №9016045560 від 09.02.2018 за періоди з 29.06.2018 по 30.07.2018, а також на податкове повідомлення-рішення №0055381237 від 13.03.2018 за період з 14.05.2018 по 30.07.2018, загальний розмір якої складає 622 203,35грн. Судова колегія враховує, що матеріали справи не містять податкового повідомлення- рішення та докази його направлення боржнику. Заявник в наданих поясненнях зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0055381237 від 13.03.2018 з доказами направлення через закінчення строку зберігання (5 років) знищено, згідно з актом від 05.09.2025 №131 Про вилучення до знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду". Разом з тим, зазначений акт не долучено заявником до матеріалів справи. Враховуючи зазначене, відсутність первинних документів в підтвердження бази нарахування за податковим повідомленням-рішенням №0055381237 від 13.03.2018 за період з 14.05.2018 по 30.07.2018, свідчить про відсутність підстав для визнання суми пені в розмірі 2688,72грн. З огляду на надані документи, моментом початку нарахування заявником пені за податковою декларацією №9017810186 від 18.02.2015 є листопад 2015, за податковою декларацією №9019574442 від 18.02.2016 травень 2016, за податковою декларацією №9023847884 від 20.02.2017 червень 2017, за податковою декларацією №9016045560 від 09.02.2018 червень 2018. При цьому, строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу становить 1095 календарних днів з дня його виникнення. Колегія суддів враховує, що перебіг строку, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України, підлягав зупиненню на підставах, прямо передбачених податковим законодавством. Так, відповідно до п. 522 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України перебіг строків давності було зупинено на період з 18.03.2020 по 24.02.2022. Крім того, на підставі п. 102.9 ст. 102 ПК України (у редакції, чинній у відповідний період), а також п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, перебіг строків було зупинено на період з 24.02.2022 по 01.08.2023. Зупинення перебігу строку давності означає, що час дії таких обставин не зараховується до строку, встановленого законом, а після їх припинення перебіг строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. З урахування викладеного, в умовах звернення до суду із заявою про грошові вимоги 08.12.2025, строк у 1095 днів, передбачений ст. 102 ПК України, з урахуванням періодів законодавчого зупинення перебігу строків (карантинні обмеження та запровадження воєнного стану) сплинув в кінці 2024 року, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення грошових вимоги щодо пені в загальному розмірі 622 203,35 грн. Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що нарахування пені здійснено по 30.07.2018, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію ніяким чином не спростовують факт спливу 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу виникло право нарахувати пеню платнику податків, до звернення із відповідною заявою до суду із грошовими вимогами до боржника. До того ж, колегія приймає до уваги висновки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які зроблені у постанові від 06.02.2018 по справі № 807/2097/16, за змістом яких, у разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу такий борг визнається безнадійним і підлягає списанню разом з нарахованими на нього пенею та штрафними санкціями. З цього часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-яких заходів щодо стягнення суми боргу. Стосовно вимоги сплати екологічного податку (за викиди атмосферного повітря) в розмірі 1298,18грн, колегія суддів зазначає наступне. Заявник у поданій заяві про грошові вимоги зауважив, що борг по екологічному податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двооксиду вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 1298,18грн, згідно податкової декларації з екологічного податку №9310054210 від 08.02.2019. Суд першої інстанції відхилив вказані вимоги посилаючись на те, що граничний строк у 1095 днів є пропущеним та заявлені грошові вимоги в цій частині є такими, що пред`явлені поза межами встановленого законом строку, що унеможливлює їх задоволення. З матеріалів справи вбачається, що борг по екологічному податку в розмірі 1298,18грн виник на підставі податкової декларації екологічного податку №9310054210 від 08.02.2019 за 4 квартал 2018 року, при цьому провадження у справі про банкрутство боржника відкрито 30.07.2018, що свідчить про те, що заявлені вимоги є поточними, тобто такими, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Згідно з ч.5 ст.41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема на вимоги поточних кредиторів. Оскільки заявлені вимоги в цій частині є поточними мораторій не поширюється на вказані вимоги. Як зазначалось судовою колегією для стягнення контролюючим органом податкового боргу застосовується спеціальний строк давності для стягнення, а саме 1095 календарних днів з дня його виникнення, при цьому з урахуванням періодів законодавчого зупинення перебігу строків (карантинні обмеження та запровадження воєнного стану), визначений статтею 102 Податкового кодексу України граничний строк у 1095 днів є пропущеним, оскільки для стягнення суми екологічного податку в розмірі 1298,18грн за податковою декларацією №9310054210 від 08.02.2019 строк сплив у червні 2025 року, а відповідна заява подана ГУ ДПС у Дніпропетровській області у грудні 2025. Судова колегія відхиляє доводи скаржника щодо того, що кредитором не пропущено жодних строків на звернення до суду з кредиторськими вимогами до боржника по справі №922/1903/18 з посиланням на те, що якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що вказана сума боргу стягнута з боржника за рішенням суду, що свідчить про відсутність підстав для стягнення платежу до повного погашення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошові вимоги в розмірі 1298,18грн є такими, що пред`явлені поза межами встановленого законом строку, що унеможливлює їх задоволення. Стосовно посилань ліквідатора на те, що скаржник не набув процесуальних прав кредитора, оскільки суд не виносив ухвали про заміну ГУ ДФС на ГУ ДПС, що на його думку, є самостійною підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції визнав грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника частково, та у частині задоволених вимог ухвала суду не оскаржується, тобто ГУ ДПС у Дніпропетровській області набув статус кредитора щодо визнаних судом вимог та відповідно має право на апеляційне оскарження відхилених вимог. Колегія суддів наголошує, що чинне законодавство не пов`язує необхідність здійснення правонаступництва щодо визнаних іншими ухвалами грошових вимог із статусом кредитора в контексті заявлених нових вимог в межах справи про банкрутство та правом апеляційного оскарження відхилених вимог за новою заявою, що свідчить про безпідставність доводів ліквідатора в цій частині. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній частині судового рішення висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (938Х/2) не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/1903/18 підлягає залишенню без змін. Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання залишається за скаржником. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (938Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/1903/18 - залишити без задоволення. 2.Ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/1903/18 - залишити без змін. 3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 22.06.2026. Головуючий суддя П.В. Демідова Суддя О.О. Крестьянінов Суддя Н.О. Мартюхіна