Постанова Київський апеляційний суд № 373/3716/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/9522/2026 Справа № 373/3716/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 17 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Лебедя В.В. в м. Переяслав 29 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У грудні 2025 року позивач АТ «ПУМБ» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 112804,70 грн. та витрати зі сплати судового збору 2422,40 грн. Заявлені вимоги мотивував тим, що 07 березня 2020 року ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» укладено кредитний договір № 20115709028 та видано кредит у розмірі 26350 грн., 05 березня 2021 року укладено кредитний договір № 1001829657301 та видано кредит у розмірі 30000 грн., 05 липня 2021 року укладено кредитний договір № 1001914887301 та видано кредит у розмірі 25476 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 09 квітня 2025 року по кредитному договору № 20115709028 від 07 березня 2020 року становить 53327,56 грн., з яких: 24527,37 грн. - заборгованість за кредитом, 28800,19 грн. - заборгованість за процентами; по кредитному договору № 1001829657301 від 05 березня 2021 року заборгованість відповідача становить 25811,78 грн., з яких: 8767,45 грн. - заборгованість за кредитом, 1,33 грн. - заборгованість за процентами; 17043,00 грн. - заборгованість за комісією; по кредитному договору № 1001914887301 від 05 липня 2021 року заборгованість відповідача становить 33665,36 грн., з яких: 12610,51 грн. - заборгованість за кредитом, 2,03 грн. - заборгованість за процентами, 21052,82 грн. - заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості за вказаними кредитним договорам станом на 09 квітня 2025 року становить 112804,70 грн. Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року позов АТ «ПУМБ» частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитними договорами № 1001829657301 від 05 березня 2021 року, № 1001914887301 від 05 липня 2021 року в загальному розмірі 59477,14 грн. та судовий збір у розмірі 1283,87 грн. Позивач АТ «ПУМБ», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його часткову незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року в частині відмови в позові та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, вирішити питання про стягнення судових витрат. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що позивачем надано суду виписки по рахункам відповідача, які є належним і допустимим доказом використання відповідачем коштів кредитного ліміту у зазначеній в розрахунку сумі. Такий кредит у формі відновлювальної кредитної лінії, хоч і є споживчим кредитом, проте не надається на рахунок позичальника одноразово з подальшим його поверненням частинами згідно графіку до повного погашення. Кредит на кредитній картці використовується клієнтом кожного разу з можливістю у разі сплати повторного використання цих коштів. За даних обставин, ніяких інших документів (як-от платіжна інструкція про одноразове перерахування кредиту клієнту на поточний рахунок), крім виписки по рахунку, неможливо надати чи взагалі виготовити. Повідомляв, що 07 березня 2020 року відповідач звернувся до банку з метою отримання кредиту, підтвердженням надання кредиту є заява про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 20115709028 від 07 березня 2020 року, яка була підписана відповідачем. Банк належним чином виконав свої зобов`язання, надавши позивачу грошові кошти в повному обсязі. Ліміт кредитування - 3000 грн., який був збільшений до 26350 грн. Відповідач погодився із запропонованими умовами кредитування, підписав заяву, паспорт споживчого кредиту та фактично отримав грошові кошти. У розділі заяви «Кредитна картка» відповідач зазначив, що просить банк встановити на його поточний рахунок у гривнях відкритий за цією заявою кредитний ліміт в сумі 3000 грн. Підписанням заяви ОСОБА_1 підтвердив, що ним отримана платіжна картка і ПІН, а також, що з правилами користування платіжною карткою він ознайомлений та зобов`язується їх дотримуватись. Підписавши заяву, ОСОБА_1 погодився з її умовами і жодних заперечень банку не висловлював. У підписаній відповідачем заяві також зазначено, що підписання заяви беззастережно підтверджує, що позичальник приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування, яка розміщена на сайті pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування. Пояснював, що протягом дії договору та після спливу 12 місяців з моменту його укладення відповідач користувався кредитними коштами - неодноразово здійснював операції покупки, здійснював переказ між рахунками, вносив готівкові кошти та отримував їх, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача. Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за даним договором, що спростовується заявою на приєднання до ДКБО, власноруч підписаною відповідачем, виписками по рахункам, довідкою про збільшення кредитного ліміту та розрахунком заборгованості. Наводив зміст ст. 638, 626, 628, 1054, 1055, 1050, 1056-1, 1048, 549, 1049 ЦК України, правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, пояснював, що сторонами було укладено в письмовій формі договір, згідно якого відповідач отримав кредит. Заява містить всі суттєві умови, притаманні кредитному договору згідно ЦК України. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявними матеріалами справи - заявою, виписками по рахунку, розрахунком заборгованості, який має табличну форму та містить детальну інформацію відносно графіку повернення тіла кредиту та процентів з розбивкою на суми та конкретні календарні дати, відомості щодо фактичної суми погашення відповідачем кредиту з розбивкою на суми та конкретні календарні дати, залишок непогашеної суми за кожним платежем. Жодним нормативним актом не затверджена форма розрахунку заборгованості, і розробка такого роду документу віднесена до компетенції кожної банківської установи. Наданий відповідачу та суду розрахунок заборгованості є формою, встановленою банком, метою якого є фіксування кредитної заборгованості боржника з метою надання до суду при ініціюванні судового провадження. Наводив зміст Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, вказував, що виписка по рахунках/картах банка є належним та допустимим доказом, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц та інших. Посилався на правові висновки Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 щодо презумпції правомірності правочину, вказував, що у даному випадку позивачем надано суду виписку по рахунку, на якому обліковуються операції з зарахуванням коштів відповідачем з подальшим розподілом. Після 30 жовтня 2022 року надати виписки не є можливим, після цієї дати відповідач не здійснював будь-яких операцій, разом з тим, нарахована заборгованість відповідача по сплаті відсотків за розрахунком заборгованості обліковується на інших внутрішньобанківських рахунках, відмінних від тих, які відкривались та використовувались з метою обслуговування саме цього кредитного продукту за договором. Наголошував, що відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу неотримання кредитних коштів, натомість майже з моменту укладення кредитного договору порушує умови та не повертає кредит в установлені договором строки та розміри. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. В судове засідання учасники справи не з`явились. АТ «ПУМБ» належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету, ОСОБА_1 - на поштову адресу, отримав судову повістку-повідомлення 09 червня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами № 1001829657301 від 05 березня 2021 року, № 1001914887301 від 05 липня 2021 року в загальному розмірі 59477,14 грн., суд першої інстанції виходив із того, що наявними у справі доказами підтверджується заборгованість відповідача. У зазначеній частині судове рішення ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в частині, що оскаржується, не відповідає. Із матеріалів справи вбачається, що 07 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав паспорт споживчого кредиту (а. с. 28) і заяву № 20115709028 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту, підписанням яких підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті банку. В зазначеній заяві ОСОБА_1 просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку, встановити на його поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у сумі 3000 грн., зі строком дії 12 місяців та з автопролонгацією на такий самий строк. Розрахунковий день 30 число місяця. Процентна ставка погоджена в розмірі 47,88 % річних. Підписанням заяви ОСОБА_1 підтвердив, що ним отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН (а. с. 27). Згідно довідки АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту, 07 березня 2020 року ОСОБА_1 по договору № 20115709028 від 07 березня 2020 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 3000 грн., який в подальшому збільшувався і станом на 03 березня 2022 року становив 26350 грн. (а. с. 47). Крім цього, 05 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № 1001829657301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту (а. с. 30), підписанням яких підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті банку. За умовами кредитування банк видав ОСОБА_1 споживчий кредит у розмірі 30000 грн. на строк 36 місяців, з процентною ставкою в розмірі 0,01% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить 2,99 %, яка нараховується щомісячно залежно від суми кредиту, який надається. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 62298,46 грн. (а. с. 29). Згідно платіжної інструкції № TR.47849344.38132.8810 від 05 березня 2021 року відповідачу ОСОБА_1 видано кошти в розмірі 30000 грн., у якій призначенням платежу є надання кредитних коштів за договором № 1001829657301 від 05 березня 2021 року (а. с. 31). Крім цього, 05 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № 1001914887301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту (а. с. 34), підписанням яких підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті банку. За умовами кредитування банк видав відповідачу споживчий кредит у розмірі 25476 грн. на строк 36 місяців, з процентною ставкою в розмірі 0,01% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить 2,99 %, яка нараховується щомісячно залежно від суми кредиту, який надається. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 52901,98 грн. (а. с. 32 - 33). Згідно платіжної інструкції № TR.50471153.64050.8810 від 05 липня 2021 року ОСОБА_1 видано кошти в розмірі 25476 грн., де призначенням платежу є надання кредитних коштів за договором № 1001914887301 від 05 липня 2021 року (а. с. 35). Також позивачем надано виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 07 березня 2020 року по 09 квітня 2025 року (а. с. 36, 39), з 05 березня 2021 року по 09 квітня 2025 року (а. с. 37), з 05 липня 2021 року по 09 квітня 2025 року (а. с. 38). Згідно розрахунків заборгованості, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 09 квітня 2025 року по кредитному договору № 20115709028 від 07 березня 2020 року становить 53327,56 грн., з яких: 24527,37 грн. - заборгованість за кредитом, 28800,19 грн. - заборгованість за процентами; по кредитному договору № 1001829657301 від 05 березня 2021 року заборгованість відповідача становить 25811,78 грн., з яких: 8767,45 грн. - заборгованість за кредитом, 1,33 грн. - заборгованість за процентами; 17043,00 грн. - заборгованість за комісією; по кредитному договору № 1001914887301 від 05 липня 2021 року заборгованість відповідача становить 33665,36 грн., з яких: 12610,51 грн. - заборгованість за кредитом, 2,03 грн. - заборгованість за процентами, 21052,82 грн. - заборгованість за комісією (а. с. 40 - 46). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України. Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22), а також у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 2-2431/11 (провадження № 61-9441св22) зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19), від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23), від 15 травня 2025 року у справі № 488/3972/23 (провадження № 61-1680св25). Відмовляючи в позові про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20115709028 від 07 березня 2020 року, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачу коштів у сумі 26350 грн. на його банківський рахунок, а тому позивачем не доказано, що відповідач отримав кошти за договором. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою, що умови кредитування за кредитним договором № 20115709028 від 07 березня 2020 року передбачають надання коштів не шляхом їх одноразового перерахування на рахунок позичальника під час укладення кредитного договору, з подальшим поверненням кредиту частинами згідно графіку до повного погашення, як за іншими кредитними договорами у цій справі, а шляхом встановлення кредитного ліміту, який використовується клієнтом кожного разу з можливістю у разі сплати повторного використання цих коштів, і станом на 03 березня 2022 року кредитний ліміт становив 26350 грн., що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту (а. с. 47). Крім того, суд першої інстанції не дослідив належним чином виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 07 березня 2020 року по 09 квітня 2025 року, яка є належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором. При дослідженні цієї виписки вбачається, що незважаючи на відсутність достатніх коштів на рахунку, позичальником здійснювалися операції з переказу коштів, купівлі-продажу, тобто банком фактично здійснювалось кредитування рахунка відповідно до ст. 1069 ЦК України. За даних обставин, висновки суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачу коштів у сумі 26350 грн. на його банківський рахунок, а тому в стягненні заборгованості за цим договором необхідно відмовити, є передчасними, помилковими і не ґрунтуються на умовах кредитування і наявних у справі доказах. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову в позові зроблено із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, такі висновки не відповідають обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, судове рішення в цій частині не може вважатись законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Вирішуючи по суті позов АТ «ПУМБ», апеляційний суд виходить із того, що оскільки відповідач обов`язки щодо поверненні грошових коштів за кредитним договором № 20115709028 від 07 березня 2020 року відповідно до умов договору не виконує, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань згідно наданого позивачем і не спростованого відповідачем розрахунку утворилась заборгованість, яка станом на 09 квітня 2025 року по кредитному договору № 20115709028 від 07 березня 2020 року становить 53327,56 грн., з яких: 24527,37 грн. - заборгованість за кредитом, 28800,19 грн. - заборгованість за процентами, доказів погашення заборгованості ОСОБА_1 не надано, позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом звернення з позовом до суду. Враховуючи наведене, позов АТ «ПУМБ» знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду, є доведеним і обґрунтованим та підлягає задоволенню. З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість по кредитному договору № 20115709028 від 07 березня 2020 року в розмірі 53327,56 грн. та судовий збір у розмірі 1138,53 грн. пропорційно задоволенню позовних вимог. В іншій частині про задоволення позову, якою стягнуто заборгованість за кредитними договорами № 1001829657301 від 05 березня 2021 року, № 1001914887301 від 05 липня 2021 року в загальному розмірі 59477,14 грн., а також судовий збір у розмірі 1287,87 грн., рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного оскарження. Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» судовий збір, сплачений ним за подання апеляційної скарги, в розмірі 3633,60 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити. Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року скасувати в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нову постанову. Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (м. Київ вул. Андріївська 4 код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість по кредитному договору № 20115709028 від 07 березня 2020 року в розмірі 53327,56 грн. та судовий збір у розмірі 1138,53 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.