Постанова 4818 № 646/10560/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 646/10560/24 Номер провадження 22-ц/818/598/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду Харківської області від 01 липня 2025 року в складі судді Клімової С.В. по справі № 646/10560/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що між банком та ОСОБА_1 08 квітня 2021 року укладено кредитний договір № 20118537509, за яким позичальниці спочатку надано кредитний ліміт у сумі 3 000 грн, який згодом збільшений до 31 165 грн. Відповідачка не виконувала свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідачки станом на 01 липня 2024 року склала 54 026, 38 грн, з яких: 31 164, 99 грн заборгованість за кредитом; 22 861, 39 грн заборгованість за процентами; 0 грн заборгованість за комісією. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 54 026, 38 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. 17 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання. У клопотанні зазначено, що відповідач ОСОБА_1 визнає заборгованість за основним боргом (кредитом) у сумі 31 164, 99 грн, але з урахуванням здійснених після відкриття провадження двох платежів на загальну суму 4 400 грн, при цьому не визнає заборгованість за нарахованими позивачем відсотками у сумі 22 861, 39 грн. Крім того, в клопотанні представник відповідача вказав на необхідність надання додаткового часу для проведення переговорів щодо уточнення взаємних розрахунків сторін та вивчення перспективи досягнення мирової угоди з метою врегулювання спору поза судовим порядком. До клопотання були долучені докази - копії квитанцій про сплату коштів на користь позивача. Рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 01 липня 2025 року у справі № 646/10560/24 позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 20118537509 від 08 квітня 2021 року, яка станом на 01 липня 2024 року становила 54 026, 38 грн, у тому числі: 31 164, 99 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 22 861, 39 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом. Також суд постановив стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами існували кредитні відносини, засновані на заяві № 20118537509 від 08 квітня 2021 року про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідач, ОСОБА_1 , ознайомилась з умовами та надала згоду на них, отримала та використала кредитні кошти в межах встановленого ліміту, однак у подальшому порушила умови договору, не виконуючи зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків належним чином, що призвело до утворення заборгованості. На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 04 серпня 2025 року ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що за кредитним договором від 08 квітня 2021 року початковий кредитний ліміт складав 3000, 00 грн, а надана банком довідка про його збільшення до 31 165, 00 грн не є достатнім доказом, оскільки не підтверджує згоди позичальника на таку зміну та не доводить фактичного отримання нею цієї суми кредитних коштів. Банком не надано належних доказів, що підтверджують видачу саме заявленої суми кредиту, а надані розрахунки та виписки є внутрішніми документами позивача. Крім того, апелянт вважає, що Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також Витяги з Умов та Тарифів, на які посилається банк, не є доказом того, що саме ці правила діяли на дату укладення договору та були доведені до відома позичальниці при його укладенні. Умови щодо нарахування відсотків, зазначені у внутрішніх документах банку, не погоджені з позичальником у єдиній підписаній ним анкеті-заяві, а тому є нікчемними для стягнення заборгованості за відсотками. Окремою підставою для оскарження є відмова суду першої інстанції прийняти до уваги та зарахувати на погашення основного боргу платежі відповідача загальною сумою 4 400, 00 грн, які були здійснені у жовтні 2024 року. Суд першої інстанції вказав, що ані відповідач, ані її представник не надали доказів того, що ці грошові кошти були спрямовані на виконання зобов`язань саме за кредитним договором № 20118537509 від 08 квітня 2021 року. АТ «ПУМБ» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 01 липня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву № 20118537509 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 9, зворот). Підписанням вказаної заяви відповідачка беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням зави підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах. ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях, надати кредитну картку № НОМЕР_2 та встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за заявою, кредитний ліміт у сумі 3000,00 грн. Заява про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 20118537509 узгоджена з ОСОБА_1 та містить суттєві умови кредитного договору, а саме: суму кредитного ліміту 3000,00 грн, відсоткову ставку 47,88%, орієнтовну вартість кредиту 1257, 58 грн, порядок та термін оплати заборгованості. В розділі «Заключні положення» Відповідач підтвердила, що її права і обов`язки та Банку, відповідальність або неналежне виконання умов договору, а також порядок зміни і припинення дії договору визначаються умовами ДКБО, які погоджуються Відповідачем при підписанні Заяви. Відповідач, підписанням Заяви підтвердила, що їй зрозумілий порядок внесення змін до ДКБО (в тому числі умови п.2.3. розділу І ДКБО та інші), вона погоджується з ним. Зміни вносяться у встановлені ДКБО строки, шляхом направлення Банком Клієнту повідомлення на Сайті Банку, і при цьому датою направлення повідомлення є дата розміщення на сайті Банку, а Клієнт погоджується самостійно відстежувати повідомлення на сайті Банку, в тому числі щодо змін до ДКБО, Тарифи, як складова частина ДКБО, можуть змінюватися у порядку та на умовах, що зазначені вище. Крім того, у розділі «Підтвердження та запевнення» Заяви Відповідач підтвердила та запевнила, що ця Заява має інноваційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, ознайомлена з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодна, всі умови ДКБО їй зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення. 08 квітня 2021 року підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с. 10). Паспорт містить інформацію та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти. Водночас, згідно відмітки у Паспорті споживчого кредиту інформація, зафіксована у ньому, є актуальною до 08 квітня 2021 року, тобто лише станом на день укладення договору. Даними довідки про збільшення кредитного ліміту за договором № 20118537509 підтверджується, що станом на 08 квітня 2024 року кредитний ліміт за цим договором становив 3000,00 грн та поступово збільшувався, 21 липня 2021 року кредитний ліміт становив 7 500, 00 грн, 20 серпня 2021 року 17 500,00 грн, 22 жовтня 2021 року 23 500,00 грн, 14 грудня 2021 року 33 500,00 грн, 13 січня 2022 року 41 500,00 грн, 15 лютого 2022 року 50 000,00 грн, 27 лютого 2022 року кредитний ліміт зменшився до 26 165,00 грн, а 03 березня 2022 року збільшився до 31 165,00 грн (а.с.18). Відповідно до змісту виписки з особового рахунку ОСОБА_1 активно користувалася кредитною карткою та використовувала кредитні кошти (знімала кошти через банкомат та розраховувався через РОS термінал), а також частково погашала заборгованість (а.с.30-34). Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, станом на 01 липня 2024 року за кредитним договором № 20118537509 від 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість в загальному розмірі 54 026, 38 грн, з яких: 31 164, 99 грн - заборгованість за кредитом; 22 861, 39 грн заборгованість за процентами; 0,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.29-30) Позивачем АТ «ПУМБ» за вих. № КНО-44.2.2/832 від 08 липня 2024 року ОСОБА_1 направлено письмову вимогу щодо виконання зобов`язань за кредитним договором № 20118537509 від 08 квітня 2021 року (а.с. 26-27). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ "ПУМБ"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі заяви № 20118537509 від 08 квітня 2021 року уклала з АТ «ПУМБ» кредитний договір, за яким отримала кредитний ліміт у розмірі 3 000,00 грн, що у подальшому був збільшений до 31 165,00 грн. Перерахування ОСОБА_1 зазначених кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку, в яких вказані ПІБ позичальниці та рахунок, зазначений нею у заяві. Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності належних доказів отримання нею коштів, з огляду на наявність у матеріалах справи виписки по рахунку, є безпідставними. Водночас під час розгляду справи судом першої інстанції представник боржниці визнавав наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 31 165,00 грн, заперечуючи лише нарахування процентів, тоді як у поданій апеляційній скарзі інший представник боржниці фактично заперечує сам факт отримання будь-яких грошових коштів за спірним кредитним договором та ставить під сумнів належність і допустимість доказів, що підтверджують видачу кредиту. Такі доводи апеляційної скарги не узгоджуються як із наявними у матеріалах справи доказами фактичного користування боржницею кредитними коштами, так і з раніше заявленою нею правовою позицією. Доводи апеляційної скарги про те, що Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також Витяги з Умов та Тарифів, на які посилається банк, не є доказом того, що саме ці правила діяли на дату укладення договору та були доведені до відома позичальниці при його укладенні, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Як убачається з матеріалів справи, боржниця ОСОБА_1 власноручно підписала заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій містяться істотні умови кредитного договору, зокрема відомості про розмір кредитного ліміту, відсоткову ставку, орієнтовну вартість кредиту, порядок та строки погашення заборгованості. Зазначена заява є складовою договірної документації та підтверджує волевиявлення позичальниці на приєднання до відповідних умов банківського обслуговування, що діяли на момент її підписання. Також ОСОБА_1 було власноручно підписано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено інформацію про кредитодавця та його контактні дані, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки, а також орієнтовну загальну вартість кредиту. Підписання боржницею зазначеного документа свідчить про доведення до її відома умов кредитування, у тому числі щодо нарахування процентів, та про її згоду з такими умовами. За таких обставин твердження апелянта про непогодженість умов кредитування, у тому числі щодо процентної ставки, та про відсутність доказів доведення відповідних правил до відома позичальниці не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються письмовими доказами, підписаними безпосередньо боржницею. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного неврахування судом першої інстанції платежів, здійснених відповідачкою 09 жовтня 2024 року та 15 жовтня 2024 року на загальну суму 4 400 грн, колегія суддів вважає необґрунтованими. Як убачається з матеріалів справи, позов у цій справі було подано 23 вересня 2024 року, тобто до здійснення вказаних платежів. Надані відповідачкою копії квитанцій підтверджують лише сам факт перерахування грошових коштів у зазначені дати, однак не містять можливості встановити зміст призначення таких платежів, оскільки відповідний текст є нечитабельним. За таких обставин з поданих квитанцій неможливо з`ясувати, з якою саме метою здійснювалися платежі та в рахунок виконання якого саме зобов`язання вони були сплачені. Відповідно до статей 76, 77, 78, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, при цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими - отримані у спосіб, передбачений законом. Подані відповідачкою квитанції у зв`язку з неможливістю встановлення їх призначення не містять відомостей, які б дозволяли ідентифікувати їх як докази часткового виконання зобов`язань саме за спірним кредитним договором, а відтак не відповідають вимогам належності та допустимості доказів. Крім того, відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України саме сторона, яка посилається на часткове виконання зобов`язання як на підставу своїх заперечень проти позову, зобов`язана довести, що відповідні грошові кошти були сплачені саме в рахунок виконання конкретного зобов`язання. Твердження апелянта про обов`язок позивача спростовувати непов`язаність таких платежів зі спірним кредитним договором ґрунтуються на неправильному розумінні розподілу доказового тягаря у цивільному процесі. За відсутності належних і допустимих доказів того, що платежі від 09 жовтня 2024 року та 15 жовтня 2024 року були здійснені саме в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором, який є предметом цього спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для врахування зазначених сум при вирішенні спору. Відповідно до статті 49 ЦПК України зменшення розміру позовних вимог є правом, а не обов`язком позивача, а тому часткова сплата грошових коштів після звернення до суду не зумовлює автоматичної зміни предмета чи розміру позову за відсутності відповідної заяви позивача та належних доказів зарахування таких коштів у рахунок спірного зобов`язання. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 01 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 03 березня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук