Ухвала Велика Палата ВС № 990/228/26

У Х В А Л А 22 червня 2026 року м. Київ справа № 990/228/26 провадження № 11-269заі26 Суддя Великої Палати Верховного Суду Губська О. А. перевірила матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі № 990/228/26 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИЛА: 08 червня 2026 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, в якій позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України під час прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині невключення витрат на повернення грошових коштів позивачу в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; - визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо розгляду звернення (скарги) позивача про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" (537/96-ВР) стосовно повернення коштів за вкладами СРСР станом на 01 січня 1992 року, які належали батькові позивача - ОСОБА_2 ; - зобов`язати Верховну Раду України внести зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині витрат на повернення коштів СРСР ОСОБА_1 , в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; - визнати протиправною бездіяльність Президента України під час підписання Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині невключення витрат на повернення позивачу коштів за вкладами колишнього СРСР в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; - зобов`язати Президента України підписати Закон України про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» № 537/96-ВР щодо повернення коштів за вкладом колишнього вкладника СРСР після прийняття такого закону Верховною Радою України та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі; - зобов`язати Президента України підписати Закон України про внесення змін до Закону України «Про Державного бюджету України на 2026 рік» в частині витрат на повернення коштів СРСР позивачу в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України під час підготовки проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині невключення витрат на повернення позивачу коштів за вкладами колишнього СРСР в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо розгляду звернення (скарги) позивача про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»; - зобов`язати Міністерство фінансів України: підготувати зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» щодо передбачення видатків на компенсаційні виплати позивачу в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; визначити механізм відновлення заощаджень громадян України, внесених до установ Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, які знаходилися на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років; визначити механізм проведення першочергових компенсаційних виплат за вкладами померлих вкладників колишнього СРСР, відкритих до 01 січня 1992 року; поновити строк проведення компенсаційних виплат за вкладами колишнього СРСР, відкритими до 01 січня 1992 року; забезпечити здійснення таких виплат у порядку, визначеному Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (537/96-ВР); встановити в Законі України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (537/96-ВР) фіксовану суму грошових коштів на 2026 рік в розмірі 17 344 311 821 (сімнадцять мільярдів триста сорок чотири мільйони триста одинадцять тисяч вісімсот двадцять одна) гривень 23 копійки для реалізації бюджетної програми з погашення зобов`язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян, розміщеними в установах Ощадного банку СРСР, а також за державними цінними паперами колишнього СРСР; - зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити за рахунок коштів Державного бюджету України виплату позивачу компенсації моральної шкоди в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень та компенсації матеріальної шкоди в розмірі 426 226 (чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії було повернуто позивачеві. Позивач не погодився із цією ухвалою та звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2026 року та направити справу для відкриття провадження. Відповідно до частини третьої статті 292 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції. Правила статті 296 КАС України встановлюють форму та зміст апеляційної скарги. За правилами пункту 1 частини п`ятої, частини шостої цієї статті до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Однак ОСОБА_1 не додав до апеляційної скарги документа про сплату судового збору. Водночас скаржник просить звільнити його від сплати судового збору та посилається на частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі -Закон № 1023-XII), а також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18). Стаття 22 Закону № 1023-XII підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Для застосування цієї пільги необхідною є наявність спору, що виник із правовідносин щодо придбання, замовлення, використання продукції, робіт або послуг для особистих потреб особи, а також порушення прав такої особи саме як споживача. Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогами до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності цих суб`єктів, пов`язаних із прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», внесенням змін до законодавства, визначенням механізмів відновлення грошових заощаджень громадян України та реалізацією державних функцій. Таким чином, предметом спору у справі № 990/228/26 є здійснення відповідачами конституційно визначених законодавчих, бюджетних та інших владних повноважень. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією відповідачами владних управлінських функцій і не ґрунтуються на договірних чи інших приватноправових відносинах між сторонами. Відтак відповідачі у цих правовідносинах не виступають продавцями, виконавцями чи надавачами товарів, робіт або послуг, а позивач не набуває статусу споживача у розумінні законодавства про захист прав споживачів. Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц є безпідставним, оскільки висновки, викладені у зазначеній постанові, сформульовані за інших фактичних обставин та щодо правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин у цій справі. Отже, заявлені вимоги не пов`язані із захистом прав позивача як споживача, а тому підстави для застосування частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII та звільнення скаржника від сплати судового збору відсутні. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закону № 3674-VI). Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. На підставі підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 3328,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»). Згідно із частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. З огляду на наведені вище норми законодавства за подання апеляційної скарги на ухвалу суду скаржник має сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн (3328,00 грн х 0,8). Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету 22030102; призначення платежу: 101 ____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ____ (дата оскаржуваного рішення) по справі _____ (номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва суду, де розглядається справа). Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Нормами частин першої, другої статті 169 КАС України, зокрема, визначено, що суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання установлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення такої ухвали. Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику апеляційної скарги строку для усунення недоліків шляхом надання: документа про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн або доказів щодо наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати. Керуючись статтями 169, 296, 297, 298 КАС України, суддя Великої Палати Верховного Суду УХВАЛИЛА: Залишити без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі № 990/228/26 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Установити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, апеляційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Великої Палати Верховного Суду О. А. Губська