Ухвала КАС ВС № 990/228/26

УХВАЛА 10 червня 2026 року м. Київ справа №990/228/26 адміністративне провадження № П/990/228/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Рибачука А.І., суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 08.06.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, в якій позивач просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України під час прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині невключення витрат на повернення грошових коштів позивачу в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; - визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо розгляду звернення (скарги) позивача про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" (537/96-ВР) стосовно повернення коштів за вкладами СРСР станом на 01.01.1992 які належали батькові позивача - ОСОБА_2 ; - зобов`язати Верховну Раду України внести зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині витрат на повернення коштів СРСР ОСОБА_1 , в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; - визнати протиправною бездіяльність Президента України під час підписання Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині невключення витрат на повернення позивачу коштів за вкладами колишнього СРСР в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; - зобов`язати Президента України підписати Закон України про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» № 537/96-ВР щодо повернення коштів за вкладом колишнього вкладника СРСР після прийняття такого закону Верховною Радою України та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі - зобов`язати Президента України підписати Закон України про внесення змін до Закону України «Про Державного бюджету України на 2026 рік» в частині витрат на повернення коштів СРСР позивачу в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України під час підготовки проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині невключення витрат на повернення позивачу коштів за вкладами колишнього СРСР в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо розгляду звернення (скарги) позивача про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»; - зобов`язати Міністерство фінансів України: підготувати зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» щодо передбачення видатків на компенсаційні виплати позивачу в розмірі 1 426 226 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок; визначити механізм відновлення заощаджень громадян України, внесених до установ Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, які знаходилися на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років; визначити механізм проведення першочергових компенсаційних виплат за вкладами померлих вкладників колишнього СРСР, відкритих до 01.01.1992; поновити строк проведення компенсаційних виплат за вкладами колишнього СРСР, відкритими до 01.01.1992; забезпечити здійснення таких виплат у порядку, визначеному Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (537/96-ВР); встановити в Законі України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (537/96-ВР) фіксовану суму грошових коштів на 2026 рік в розмірі 17 344 311 821 (сімнадцять мільярдів триста сорок чотири мільйони триста одинадцять тисяч вісімсот двадцять одна) гривень 23 копійки для реалізації бюджетної програми з погашення зобов`язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян, розміщеними в установах Ощадного банку СРСР, а також за державними цінними паперами колишнього СРСР; - зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити за рахунок коштів Державного бюджету України виплату позивачу (ІПН - 2069700714 , IBAN - НОМЕР_1 в банку - ПУМБ) компенсації моральної шкоди в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень та компенсації матеріальної шкоди в розмірі 426 226 (чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять шість) гривень 79 копійок. Відповідно до частини восьмої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною другою статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, Верховний Суд встановив наступне. Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті. Главою 2 розділу І "Загальні положення" КАС України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, відповідно до яких КАС України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикції (підсудність). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Статтею 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті. Згідно з частиною першою статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті. Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності чітко визначеного кола суб`єктів владних повноважень, перелік яких не підлягає розширеному тлумаченню. Згідно з частиною першою статті 27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. При цьому правила виключної підсудності визначенні статтею 27 КАС України, згідно з частиною третьою якої підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом. Як видно із змісту позовної заяви і доданих до неї документів, позивач оскаржує бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України. Частиною четвертою статті 22 КАС України передбачений вичерпний перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а саме: справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 266 КАС України, частиною першою якої передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат. Як видно з позовної заяви ОСОБА_1 об`єднано кілька вимог до різних суб`єктів владних повноважень, зокрема до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України, які належать до підсудності різних судів. Отже, до юрисдикції Верховного Суду належить розгляд позовних вимог лише в частині вимог до Верховної Ради України та Президента України, а тому, Верховний Суд не є судом, уповноваженим розглядати цей спір. Відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Згідно з частиною п`ятою статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання позивачем в одне провадження позовних вимог, які належать до підсудності (інстанційної) різних судів. Відповідно до частини шостої статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №215/3640/22, від 11.07.2024 у справі №990/198/24 та від 05.12.2024 у справі №990/308/24. За таких обставин в цьому випадку роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом Верховним Судом як судом першої інстанції є неможливим, оскільки КАС України не передбачає можливості розгляду Верховним Судом вимог, заявлених до Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України, які підсудні окружному адміністративному суду як суду першої інстанції. Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Враховуючи, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню особі яка її подала. Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 160, 169, 172, 266, 294 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернути позивачеві. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження. Суддя-доповідач А.І. Рибачук Суддя Я.О. Берназюк Суддя А.Ю. Бучик Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб