Постанова Хмельницький апеляційний суд № 669/137/26

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 669/137/26 Провадження № 22-ц/820/1553/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року (суддя Бараболя Н.С.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У лютому 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначило, що 11.12.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит №8716201 (далі кредитний договір), за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 14 000 грн, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію. На підставі договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26 квітня 2024 (далі договір відступлення прав вимоги) ТОВ «Мілоан» відступило позивачеві за плату право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим на дату відступлення права вимоги новому кредитору виникла заборгованість у розмірі 42890,40 грн., а саме 12600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 29310,40 грн. заборгованість за відсотками, 980 грн. заборгованість за комісією. За таких обставин ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 8716201від 11.12.2023 рокуу розмірі 42890,4 грн. та судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8716201 від 11.12.2023 року у розмірі 42890,40 грн., а саме 12600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 29310,40 грн. заборгованість за відсотками, 980 грн. заборгованість за комісією, судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за укладеним із ТОВ «Мілоан» в електронній формі кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість. Понесені товариством витрати зі сплати судового збору мають бути покладені на відповідача. У зв`язку з розглядом справи ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесло витрати на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідача з урахуванням принципу співмірності та розумності правових послуг у розмірі 4 000 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитних коштів та розмір заявленої до стягнення заборгованості. Надане платіжне доручення саме по собі не підтверджує зарахування коштів на рахунок відповідача, а матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів та доказів належності вказаного карткового рахунку відповідачу. За відсутності таких доказів неможливо перевірити розмір нарахованої суми боргу та процентів. Крім того, заявлена до стягнення сума процентів є явно неспівмірною розміру отриманого кредиту та суперечить принципам справедливості, добросовісності й розумності, не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Нарахування процентів у розмірі, що значно перевищує суму фактично отриманих коштів, створює істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу. Апелянтом зазначено, що позивачем здійснено нарахування процентів після закінчення встановленого договором строку кредитування, тоді як доказів пролонгації договору або укладення відповідних додаткових угод матеріали справи не містять, суд при ухваленні рішення не врахував строку на який надано кредит, стягнув проценти поза строком кредитування. У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимим доказами. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 11.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №8716201 шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого відповідач отримав 14000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів передбачених договором. Відповідно до умов укладеного договору: кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором, кредит надавався з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, договору визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 14000 грн. Кредит надавався строком на 105 днів з 11.12.2023 року, і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26.12.2023 року, поточний період 90 днів, що настає з наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 25.03.2023 року. Комісія за надання кредиту 980,00 грн., яка нараховується за ставкою 7% відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. Договору). Згідно з пунктами 1.5.2, 1.5.3, 1.6. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2436,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,16 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 44100,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором, фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 516875*12 (п. 2.1 договору). Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.5.3. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду з урахуванням пролонгацій, проценти поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюєте до письмової) згоди позичальника (пункт 2.2.3. договору). Відповідно до п. 2.3.1. договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3. договору та розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Згідно п. 6 цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт або відповідний мобільний додаток. Пунктом 7.1. Кредитного договору визначає, що цей Договір (з додатками №1, №2, №3), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Товариством та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті. У графіку розрахунків за цим договором, що є Додатком №1 до Договору вказана сума, що підлягає поверненню - 14000,00 гривень, а також сума комісії за надання кредиту - 980,00 гривень, проценти - 46536,00 гривень. Як вбачається з довідки про ідентифікацію, відповідачем прийнято умови договору шляхом використання одноразового ідентифікатора «612981» за номером телефону позичальника НОМЕР_1 . Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних позичальником умов кредитування. На виконання умов кредитного договору 11.12.2023 року ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу на його банківську картку 14000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №117452141 від 11.12.2023 року. 26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, відповідно до якого кредитор передав новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачено ТОВ «Мілоан» кошти. 26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 26 квітня 2024 року до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26 квітня 2024 року. Додатковою угодою №1 від 04 лютого 2025 року до договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26 квітня 2024 року сторони досягли взаємної згоди змінити договір. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимог 105-МЛ від 26 квітня 2024 року (у новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 04 лютого 2025 року), відступлено право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 8716201, сума заборгованості по якому становить 42890,40 грн., з яких 12600 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 980 грн. - заборгованість за комісією, 29310,4 грн. - заборгованість за відсотками. Відповідно до наданої ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» виписки з особового рахунку, загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору №8716201 від 11.12.2023 року становить 42890,4 грн., з яких 12600 заборгованість за тілом кредиту, 980 грн. - заборгованість за комісією 29310,4 грн. - заборгованість за відсотками. Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»( далі Закон). У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №8716201 про надання споживчого кредиту в розмірі 14000 грн., які були перераховані відповідачу того ж дня. Умовами кредитного договору сторони передбачили строк кредитування 105 днів, який складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період 15 днів, поточний період 90 днів з що настає з наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 25.03.2023 року. Також сторони визначили можливість продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, у тому числі у випадку його пролонгації згідно з п. 2.3.1. Договору. Умови договору про розміри процентної ставки погоджено сторонами, договір було укладено в електронній формі, з умовами договору відповідач був ознайомлений, а тому погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2 договору про споживчий кредит №8716201 від11.12.2023 року, укладеному між сторонами. Відповідно до п.2.2.1-2.2.3 розділу 2 договору «Умови виконання» встановлено: позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.3. Договору, в один з термінів (дат) вказаних в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2., в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.5.3. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду з урахуванням пролонгацій, проценти поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюєте до письмової) згоди позичальника. У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування. Відповідно до п. 2.3.1. договору передбачено, що Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду ті збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). З огляду на зазначене, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. 11 грудня 2023 року на виконання умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти (14000 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_2 який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти. У встановлений договором строк ОСОБА_2 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти. З відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №8716201, відповідач 26.12.2023 року сплатив тіло кредиту в розмірі 1400,00 грн., проценти по кредиту в розмірі -1400,00 грн., та комісію за пролонгацію в розмірі 1400,00 грн., після цієї дати кошти не були повернуті, тому строк кредитування був пролонгований на пільгових умовах до 10.01.2024 року. ТОВ «Мілоан» продовжено строк кредитування на 15 днів, з 27.12.2023 року було здійснено пролонгацію та нараховані проценти відповідно до п.1.5.2 та п. 2.3.1.1 кредитного договору. У період з 11.01.2024 року по 09.04.2024 року нарахування процентів здійснювалося відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору. На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості з зазначенням щоденних нарахувань процентів та погашення по кредитному договору. Відповідачем не надано доказів на спростування розміру заборгованості по кредитному договору. З огляду на зазначене твердження апелянта щодо нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування спростовуються вищезазначеними обставинами та підлягають відхиленню. Доводи апелянта про ненадання позивачем до суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження заборгованості, а саме виписки по рахунку, не заслуговують на увагу, скільки ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банківськими установами, а мають статус фінансових установ, які здійснюють господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт укладення 11 грудня 2023 року кредитного договору № 8716201 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а відтак доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про ненадання доказів перерахування коштів за кредитним договором відповідачу, оскільки вони є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які належно оцінені судом першої інстанції. А саме, платіжним дорученням 117452141 від 11.12.2023, згідно якого вбачається, що ТОВ «Мілоан» перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 згідно договору № 8716201 (а.с.15). Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. 26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, відповідно до якого кредитор передав новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачено ТОВ «Мілоан» кошти. 26 квітня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 26 квітня 2024 року до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26 квітня 2024 року. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимог 105-МЛ від 26 квітня 2024 року (у новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 04 лютого 2025 року), відступлено право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 8716201, сума заборгованості по якому становить 42890,40 грн., з яких 12600 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 980 грн. - заборгованість за комісією, 29310,4 грн. - заборгованість за відсотками. З огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 . Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Мілоан» кредитним договором. В матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто, погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, та відсутність доказів повернення отриманого кредиту. Відсотки у розмірі 29310,4 грн. нараховувались по 09.04.2024 року, тобто, в межах строку дії договору кредиту, визначеного п.1.3 та п.2.3 договору пролонгації пільгового періоду позичальником на 15 днів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №8716201 від 11.12.2023 року у загальному розмірі 42890,4 грн. Посилання апелянта, що нарахований позивачем розмір процентів за кредитним договором є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов, суд не бере до уваги, з огляду на наступне. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. З огляду на положення ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними. Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання кредитного договору в судовому порядку недійсним, в цілому або в частині. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції не заявлялося зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним, в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Відповідно до ч.ч. 5, 6статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107, укладеного між адвокатом Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», акт №Д/16046 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 12.02.2026, відповідно до якого сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням «Апологет» та прийняттям клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн.; детальний опис наданих послуг до акту №Д/16046 від 12.02.2026 до договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107. Відповідно до детального опису робіт адвокат Усенко М.І. надав ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» юридичні послуги в суді першої інстанції: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0,30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год., погодження правової позиції клієнта у справі - 0,30 хв., складання позовної заяви - 3,5 години. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховуються конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також те, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції враховуючи співмірність складності справи з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), враховуючи ціну позову, середній рівень цін на аналогічні послуги ринку юридичних послуг дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 4000 грн. При цьому суд керувався тим, що визначений Адвокатським об`єднанням і ТОВ «ФК «Кредит-капітал» розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Цей висновок місцевого суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та не оспорюється сторонами. Відтак із ним погоджується й апеляційний суд. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року зашити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 18 червня 2026 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк