Постанова Хмельницький апеляційний суд № 669/1118/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 669/1118/25 Провадження № 22-ц/820/1115/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2026 року (суддя Давидюк О.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» (далі - ТОВ «ФК «Сіті колект») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромв якому просило: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №3537541 від 19.03.2023 року, в сумі 23300 грн., а також судові витрати пов`язані з розглядом справи: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті колект» заборгованість за кредитним договором від 19 березня 2023 року № 3537541 в розмірі 23300 гривень, з яких: 5000 грн. - тіло кредиту та 18300 грн. - нараховані відсотки, судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9000 грн. Суд керувався тим, що сторони уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «ФК «Сіті колект» надало ОСОБА_1 кредит, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за надання кредиту. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, тому з нього на користь товариства слід стягнути вказану заборгованість. Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн., які підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про їх відшкодуння в заявленому розмірі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Сіті колект» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ «ФК «Сіті колект» у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх до розумного розміру не більше 1000-1500 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не дослідив належним чином критерії реальності та розумності заявлених позивачем витрат. Позивач посилався на договір про надання правової допомоги від 17.10.2025 № 25 з адвокатом Бацюк О.М., прайс-лист, акт від 26.11.2025 № 819 та платіжну інструкцію від 01.12.2025 №

711. Проте суд не перевірив, чи відповідає заявлена сума 9 000 грн. обсягу фактично виконаних робіт, складності справи та конкретним обставинам. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін для участі в судових засіданнях. Обсяг роботи представника позивача зводився до підготовки типової позовної заяви про стягнення споживчого кредиту з типовими додатками (договори цесії, виписки тощо). Така справа не є складною, не потребує значного аналітичного чи дослідницького навантаження. Заявлена сума 9 000 грн. є явно завищеною не відповідає критерію розумності, та підлягає зменшенню до 1000 -1500 грн. Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників у справі не надходило. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по кредиту сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині не переглядається. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України). Частиною 1 статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Відповідно до ч.ч. 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Згідно з п.п. 1-2 частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 17 жовтня 2025 року № 25, укладений з адвокатом Бацюк О.М., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 12 березня 2012 року № 691, додаток № 1 (прайс-лист) до договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2025 року № 25, заявку про надання правової допомоги від 25 листопада 2025 року № 819, витяг з акту про надання правової допомоги від 26 листопада 2025 року № 819, платіжну інструкцію від 01 грудня 2025 року № 711 про оплату правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2025 року №

25. У позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у тому числі на правничу допомогу в сумі 9000 грн. Відповідно до заявки про надання правової допомоги № 819, ТОВ «Сіті колект» та адвокат Бацюк О.М. погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатом товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 усна (з вивченням документів) 2 год. вартістю 3000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 год. вартістю 9000 грн. Згідно витягу з акту про надання правової допомоги №819 ТОВ «Сіті колект» та адвокат Бацюк О.М. погодили надання наступних правових послуг адвокатом товариству відповідності зо заявки на надання юридичної допомоги усна (з вивченням документів) 2 год. вартістю 3000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 год. вартістю 9000 грн. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції враховано конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер дійшов висновку про задоволення заяви в межах заявленої суми 9000 грн. Цей висновок місцевого суду ґрунтується на фактичних обставинах справи, з ним погоджується апеляційний суд. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 12 травня 2026 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк