Постанова 4820 № 601/1560/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 601/1560/25 Провадження № 22-ц/820/1098/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І., секретар Плінська І.П., за участю представника позивача адвоката Зембри Є.Й. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року (суддя Бараболя Н.С.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів з спадкоємця боржника, в с т а н о в и в : У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів з спадкоємця боржника. Позовну заяву мотивовано тим, що 28 грудня 2020 року ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху що спричинило позивачу (потерпілому) середньої тяжкості тілесні ушкодження та його дії були кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України. Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 286 КК України у зв`язку із дійовим каяттям. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 березня 2022 року було затверджено мирову угоду укладену між позивачем та ОСОБА_3 згідно умов якої ОСОБА_3 зобов`язався сплатити позивачу по справі майнову та моральну (немайнову) шкоду у загальному розмірі 172263,84 грн. впродовж 35 місяців, починаючи з лютого 2022 року по 5000 грн. щомісячно у продовж 34 місяців та 2263,84 грн. в грудні 2024 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ним як боржником на час подання позовної заяви на користь ОСОБА_2 частково в рахунок відшкодування спричиненої шкоди, було сплачено 60252,91 грн. 30 вересня 2024 року позивачем направлено претензію до відповідача ОСОБА_1 як спадкоємця за законом про погашення решти заборгованості. Крім того, 30.09.2024 року позивачем направлено приватному нотаріусу ОСОБА_4 лист-претензію з копією вимоги до спадкоємця боржника. Листом приватного нотаріуса Разумей Л.О. від 08.10.2024 року повідомлено, що спадкова справа щодо майна боржника, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 була закрита 19 квітня 2024 року у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину. Посилаючись на зазначене, та що спадкоємець померлого боржника ОСОБА_1 добровільно зобов`язання, які були покладені на боржника мировою угодою від 09.03.2023 року не виконав, просив стягнути з ОСОБА_1 несплачені кошти за мировою угодою в розмірі 112010,93 грн. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року позов задоволено. Cтягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму несплаченої за мировою угодою від 09 березня 2022 року майнової та моральної (немайнової) шкоди в розмірі 112010,93 грн. одноразовим платежем у межах вартості спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , 1974 року народження, яке одержане у спадщину. Cтягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 з вимогою до єдиного спадкоємця померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , звернувся з дотримався приписів частини третьої статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення відповідної вимоги, моральна та матеріальна шкода визначена рішенням суду в повному обсязі спадкодавцем в повному обсязі погашена не була, після смерті ОСОБА_3 наявне спадкове майно яке прийнято та оформлена спадкоємцем ОСОБА_1 , а тому в межах вартості спадкового майна, дійшов висновку про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини прийняття спадщини, меж відповідальності спадкоємця та обізнаності відповідача про існування боргових зобов`язань спадкодавця. Відповідач на момент укладення мирової угоди був неповнолітнім, участі у її укладенні не брав та не був повідомлений про наявність боргу до отримання претензії кредитора у вересні 2024 року. Обраний позивачем спосіб захисту є неналежним. Оскільки відповідач фактично не погодився на одноразовий платіж, позивач мав право звернутися лише з вимогою про звернення стягнення на конкретне спадкове майно, а не з позовом про стягнення коштів. Крім того, суд не встановив дійсний розмір заборгованості станом на день відкриття спадщини. Вирішуючи спір, суд не перевірив, який саме обсяг зобов`язань існував на момент смерті спадкодавця 16.02.2023 року. Мировою угодою від 09 березня 2022 року передбачено щомісячну сплату по 5 000,00 грн. починаючи з лютого 2022 року. Більша частина зобов`язань за мировою угодою платежі з березня 2023 по грудень 2024 року на момент смерті боржника ще не настала за строком. Суд першої інстанції стягнув 112 010,93 грн. як залишок несплаченого боргу за всім строком дії мирової угоди (до грудня 2024 року), не здійснивши власної перевірки розміру заборгованості саме станом на 16.02.2023. При цьому суд не встановив, які саме платежі були прострочені на день відкриття спадщини, а які є платежами, строк настання яких припав на час після смерті боржника. Такий підхід суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у справах №640/6274/16-ц, №496/4363/15-ц, №645/1566/16-ц, де наголошено на обов`язку суду встановити дійсний розмір боргу саме станом на день відкриття спадщини. У відзиві на апеляційну скаргу позивач в особі свого представника адвоката Зембри Є.Й. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Представник позивача адвокат Зембра Є.Й. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 березня 2022 року у справі №601/1906/21 затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за якою сторони визнають, що розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 становить 157 263,грн. Сторони визнають, що розмір моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , становить 35 000 грн. Сторони узгодили такий порядок та строки сплати ОСОБА_3 ОСОБА_2 майнової та моральної (немайнової) шкоди, що визначена у пунктах 1, 2 мирової угоди: до укладення мирової угоди ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 20 000 грн. в рахунок завданої моральної (немайнової) шкоди, передбаченої пунктом 2 цієї Мирової угоди; ОСОБА_3 , зобов`язується сплатити ОСОБА_2 майнову та моральну (немайнову) шкоду у загальному розмірі 172 263,84 грн., впродовж 35 місяців, починаючи з лютого 2022 року, по 5 000 грн. щомісячно впродовж 34 місяців та 2263,84 грн. в грудні 2024 року. Боржником ОСОБА_3 сплачено 60252,91 грн., що підтверджується квитанціями про оплату в АТ КБ «Приватбанк». За матеріалами спадкової справи №75/2023 заведеної 11.08.2023 року приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Разумей Л.О. та зареєстрованою у спадковому реєстрі за №548, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видаою Білогірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 28 лютого 2023 року. 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 було подано заяву до приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Разумей Л.О. про прийняття спадщини. Інші спадкоємці, дружина померлого ОСОБА_5 та дочка померлого ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовилися. Того ж дня, приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Разумей Л.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцем майна померлого є його син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається із: страхової виплати у сумі 50000,00 грн. згідно укладеного договору № HNBWNS-22BD4J2 від 13 грудня 2022 року; земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5126 га, кадастровий номер 6820386000:05:009:0184, що знаходиться на території Мокроволянської сільської ради Білогірського району Хмельницької області та належала померлому на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯЗ №102125 виданого Білогірською райдержадміністрацією Хмельницької області 04 лютого 2009 року на підставі розпорядження №509/2008-р від 24 грудня 2008 року. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №010974800090. Згідно витягу № НВ-9932422252023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6820386000:05:009:0184 становить 132165,34 грн. земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,4615 га, кадастровий номер 6820386000:04:007:0179, що знаходиться на території Мокроволянської сільської ради Білогірського району Хмельницької області та належала померлому на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯЗ №102186 виданого Білогірською райдержадміністрацією Хмельницької області 04 лютого 2009 року на підставі розпорядження №509/2008-р від 24 грудня 2008 року. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №010974800091. Згідно витягу № НВ-9932423072023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6820386000:04:007:0179 становить 3790,44 грн. 30 вересня 2024 року ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_1 , як до спадкоємця померлого ОСОБА_3 щодо сплати заборгованості спадкодавця ОСОБА_3 в розмірі 112263 грн. (а.с.10 т.1). Цією ж датою ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Разумей Л.О. з вимогою до спадкоємця ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с.11 т.1). Приватним нотаріусом Разумей Л.О. листом від 08.10.2024 року №01-16-143 повідомлено ОСОБА_2 , що спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 закрита 19.04.2024 року у зв`язку з видачею в цей день свідоцтва про право на спадщину(а.с.12 т.1). Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частиною першою статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Аналізуючи наведене необхідно дійти висновку, що зобов`язання ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 березня 2022 року у справі №601/1906/21 про затвердження мирової угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є таким, що нерозривно пов`язане з його особою. Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах третій і четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України. Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України регламентовано, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення шкоди визначену рішенням суду включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. У разі смерті фізичної особи-боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц зауважував, що у ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи. Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора. Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника. Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців боржника. Відповідно до усталеної судової практики судами традиційно визнавались за кредиторами спадкодавця права на вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов`язань попереднього боржника, спадкодавця. Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І «Основні положення», у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами. Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі права передбачається спеціальний спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги, але такий спосіб захисту не є єдино можливим. Верховний Суд у справі № 645/3265/13-ц зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі. Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обрати один з способів захисту, які надаються йому законом, якщо інше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. Вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд. Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний з наміром спадкоємця прийняти спадщину. Спірні правовідносини у справі, що переглядається, стосуються реалізації кредитором свого права на стягнення зі спадкоємця боржника, шкоди відповідно до ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 березня 2022 року у справі №601/1906/21, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за якою сторони визнають, що розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 становить 157 263,84 грн. Сторони визнають, що розмір моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , становить 35 000 грн. Сторони узгодили такий порядок та строки сплати ОСОБА_3 ОСОБА_2 майнової та моральної (немайнової) шкоди, що визначена у пунктах 1, 2 мирової угоди: до укладення мирової угоди ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 20 000 грн. в рахунок завданої моральної (немайнової) шкоди, передбаченої пунктом 2 цієї Мирової угоди; ОСОБА_3 , зобов`язується сплатити ОСОБА_2 майнову та моральну (немайнову) шкоду у загальному розмірі 172 263,84 грн., впродовж 35 місяців, починаючи з лютого 2022 року, по 5 000 грн. щомісячно впродовж 34 місяців та 2263,84 грн. в грудні 2024 року. Зважаючи на зазначене, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції встановивши, що обов`язки померлого ОСОБА_3 щодо повернення боргу не є такими, що нерозривно пов`язані з його особою, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після його смерті та отримав свідоцтво про право на спадщину, є ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та стягнення боргу ОСОБА_1 , як спадкоємця боржника в межах вартості спадкового майна. Зазначена апелянтом практика Верховного Суду є нерелеватною спірним правовідносинам. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року). Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення підстав для розподілу судових витрат не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 червня 2026 року. Судді: Т.О. Янчук А.М. Костенко О.І. Ярмолюк