Постанова КГС ВС № 910/16507/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/16507/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М., учасника справи - Найди Мирона Мироновича представників учасників справи: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі" - не з`явився, Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" - не з`явився, Спільного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон Капітал" - не з`явився, Приватного акціонерного товариства "Альтана Капітал" - не з`явився розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 (колегія суддів: Ходаківська І.П., Демидова А.М., Євсіков О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі" (далі - ТОВ "ДТЕК Мережі"), 2) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") за участю третіх осіб: 1) Спільного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон Капітал" (далі - ТОВ "Драгон Капітал"), 2) Приватного акціонерного товариства "Альтана Капітал" (далі - ПрАТ "Альтана Капітал") про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування збитків. ВСТУП

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "ДТЕК Мережі" та ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі".

2. Суд першої інстанції відмовив у клопотанні позивача про зменшення розміру судового збору та залишив позовну заяву без руху. При цьому суд встановив розмір судового збору, який позивач повинен сплатити за одну немайнову (визнання договору недійсним) та одну майнову (відшкодування збитків) вимоги.

3. Після усунення недоліків позовної заяви суд відкрив провадження у справі.

4. Суд першої інстанції повторно залишив позовну заяву без руху. Зобов`язав позивача уточнити зміст позову в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину (повернення простих іменних акцій) та, за необхідності, надати докази доплати судового збору.

5. Вважаючи, що позивач у встановлений строк не усунув недоліки позовної заяви, а саме не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, суд залишив позовну заяву без розгляду.

6. За наслідком нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції скасував дві ухвали про залишення позову без руху та ухвалу про залишення позову без розгляду, а також задовольнив клопотання позивача та зменшив розмір судового збору.

7. ТОВ "ДТЕК Мережі" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

8. Перед Верховним Судом постали такі питання: - чи підлягають апеляційному перегляду ухвали про залишення позову без руху під час апеляційного оскарження ухвали про залишення позову без розгляду; яким є строк на їх апеляційне оскарження; - чи може суд першої інстанції повторно залишити позовну заяву без руху, зокрема після відкриття провадження у справі; - чи обґрунтованим є скасування в апеляційному порядку ухвал про залишення позовної заяви без руху та чи обґрунтовано суд зменшив розмір судового збору.

9. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів. ІСТОРІЯ СПРАВИ

10. В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "ДТЕК Мережі" та ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування збитків. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.12.2023 позовну заяву залишив без руху на підставі п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (у сумі 179 611,91 грн)). Відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору.

12. Після усунення недоліків позовної заяви, Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.01.2024 відкрив провадження у справі №910/16507/23 та вирішив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

13. Розгляд справи судом неодноразово відкладався.

14. Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.11.2024 позовну заяву залишив без руху та встановив позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: - письмової заяви з уточненням змісту позову в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину; - доказів сплати судового збору у встановленому розмірі; - доказів можливості повернення виконаного за оспорюваним правочином.

15. Суд мотивував зазначену ухвалу тим, що позовна заява в частині застосування наслідків недійсності правочину не містить змісту позовних вимог. Від визначення змісту позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності правочину залежить вирішення питання розміру судового збору, який підлягає оплаті за подачу позову.

16. Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі ч.13 ст.176 ГПК.

17. Мотивуючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, уточнюючи зміст позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності правочину, заявив вимогу про повернення на його користь 5 244 141 шт. простих іменних акцій ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", що свідчить про її майновий характер. Однак, позивач у встановлений строк не усунув недоліки позовної заяви, а саме не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також до письмової заяви з уточненням змісту позовних вимог не додав доказів направлення її копії іншим учасникам справи.

18. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 та від 13.11.2024 повернув скаржнику з підстав того, що вказані ухвали не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

19. Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.02.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 (про залишення без розгляду позовної заяви) скасував. Справу №910/16507/23 направив до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

20. Верховний Суд постановою від 26.11.2025 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №910/16507/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у цій справі скасував, а справу направив на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

21. Підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення цієї справи на новий розгляд став висновок суду касаційної інстанції про порушення норм процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, які полягали у тому, що суд не надав оцінки змісту позовних вимог та правомірності залишення судом першої інстанції позовної заяви без руху, які не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.

22. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.03.2026 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 (про залишення позову без руху), ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 (про залишення позову без руху), ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 (про залишення позову без розгляду); задовольнив клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору та зменшив розмір судового збору до 13 420,00 грн; справу №910/16507/23 передав до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

23. Постанова суду апе6ляційної інстанції мотивована, зокрема, таким: - після усунення недоліків позовної заяви, прийнявши ухвалою від 16.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкривши провадження у справі №910/16507/23, суд першої інстанції будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність позову вимогам статей 162, 164, 172, 173 ГПК, не встановив; - у розумінні положень частин 11-13 ст.176 ГПК залишення позовної заяви без руху в такому випадку, який є винятком із загального правила відкриття провадження у справі, можливе лише в тому разі, коли про обставини, що стали підставою для залишення позову без руху, стало відомо після відкриття провадження у справі; - суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, повинен був зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), чого в порушення вимог процесуального законодавства (ч.2 ст.174 ГПК) не було зроблено судом першої інстанції в ухвалі суду від 13.11.2024 (при залишенні позовної заяви без руху); при цьому інформація про ціну спірного договору купівлі-продажу та номінальну вартість однієї акції наявна в матеріалах справи; - не погодившись із визначенням ОСОБА_1 заявленої позовної вимоги про визнання недійсним договору та застосування наслідків такої недійсності як немайнової та враховуючи пояснення позивача щодо повернення йому акцій, місцевий суд міг встановити вартість майна (акцій) при розгляді справи; - виходячи зі змісту позовної заяви, а також того, що учасник розпоряджається своїми правами щодо предмета на власний розсуд, колегія вважає безпідставною вимогу суду першої інстанції в ухвалі від 13.11.2024 про зобов`язання позивача подати до суду письмову заяву з уточненням змісту позову; - колегія суддів вважає неправомірними ухвали суду першої інстанції як про залишення позову без руху від 13.11.2024, так і про залишення позову без розгляду від 17.12.2024, яка постановлена за наслідком невиконання ухвали про залишення позову без руху від 13.11.2024; - оцінивши наведені доводи та надані на їх підтвердження докази з урахуванням норм ст.8 Законом "Про судовий збір", колегія суддів дійшла висновку про зменшення ОСОБА_1 розміру судового збору за подання позову у цій справі з 179 611, 91 грн до 13 420 грн, оскільки сукупність наданих позивачем доказів підтверджує те, що його майновий стан на день звернення з позовною заявою перешкодив йому сплатити судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі, який є непропорційним та непосильним тягарем, який фактично позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати право на доступ до суду. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу 24. 09.04.2026 ТОВ "ДТЕК Мережі" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026, у якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків) просить: "Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №910/16507/23.

2. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 у справі №910/16507/23.

3. Справу №910/16507/23 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду, зокрема для повторного вирішення питання про залишення позовної заяви без руху, відповідно до ч.11 ст.176 ГПК України".

25. На виконання п.5 ч.2 ст.290 ГПК ТОВ "ДТЕК Мережі" в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частини 1, 2 ст.8 Закону "Про судовий збір" та порушив статті 256, 261 ГПК.

26. Також скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції (як і суд касаційної інстанції) не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, щодо застосування ч.11 ст.176 ГПК; висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 21.05.2021 у справі №910/5120/20, щодо застосування частин 11, 13 ст.176 і п.8 ч.1 ст.226 ГПК.

27. Вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання можливості суду апеляційної та/або касаційної інстанції вирішувати питання зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції, без окремого оскарження рішення суду першої інстанції.

28. У скарзі вказує, зокрема, таке: - оскаржуваною постановою суд апеляційної інстанції задовольнив вимоги щодо скасування ухвал Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 та від 13.11.2024 та щодо зменшення ОСОБА_1 розміру судового збору в суді першої інстанції, апеляційне провадження за якими не було відкрито; судами апеляційної і касаційної інстанцій розглядалася лише апеляційна скарга в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 (щодо залишення позовної заяви без розгляду); саме в цій частині розглядалася апеляційна скарга і відповідачами надавалися пояснення і заперечення саме в цій частині; ухвалення рішення щодо вимог, апеляційне провадження за якими не було відкрите, і фактичне позбавлення права відповідачів заперечувати щодо таких вимог є грубим порушенням норм процесуального законодавства та основних засад (принципів) господарського судочинства; - судом апеляційної інстанції скасовано ухвали Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 та від 13.11.2024, при цьому (1) питання щодо поновлення строків на оскарження таких ухвал не заявлялося та не розглядалося; (2) апеляційне провадження щодо оскарження таких ухвал не було відкрито; - вирішення питання про зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції належить до дискреційних повноважень судді першої інстанції; суд апеляційної інстанції не уповноважений вирішувати питання щодо зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції; - суд першої інстанції діяв повністю правомірно і виконав обов`язок, визначений ч.11 ст. 176 ГПК, а саме залишив позовну заяву без руху з метою (і) встановлення дійсного змісту позовних вимог (відповідно до ч.3 ст.162 ГПК), який початково не був належним чином визначений позивачем у позовній заяві, та, за необхідності, (іі) належної доплати судового збору і надання відповідних доказів (ст.164 ГПК); очевидно, що вимога стягнути (повернути) акції вартістю близько 22 млн грн і вимога про відшкодування 11,7 млн грн збитків не можуть вважатися однією майновою вимогою; - скаржник погоджувався з початковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, в якій судом апеляційної інстанції, за наслідком всебічного дослідження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 (про залишення позову без руху), встановлено, що така ухвала не містить інформацію про необхідний розмір доплати судового збору, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 (про залишення позову без розгляду) підлягає скасуванню; - скаржник не погоджується з позицією суддів Північного апеляційного господарського суду (Ходаківська І.П., Євсікова О.О., Демидова А.М.) і суддів Верховного суду (Студенець В.І. та Бакуліна С.В.) щодо обмеження судді першої інстанції залишати позов без руху після відкриття провадження у справі, з метою встановлення дійсного змісту позовних вимог, а також обмежувати його дискреційне право (а фактично обов`язок) вимагати належної оплати судового збору. 29. 14.05.2026 надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому просить закрити касаційне провадження, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Також просить постановити окрему ухвалу щодо представників відповідачів.

30. У відзиві, зокрема, зазначає: - уточнені вимоги скаржника є внутрішньо суперечливими та фактично збігаються з результатом оскаржуваної постанови; скаржник заявив лише додаткове побажання "для повторного вирішення питання про залишення позовної заяви без руху"; жоден пункт ст.308 ГПК не надає суду касаційної інстанції повноважень давати вказівки суду першої інстанції залишити позов без руху - це дискреційне повноваження судді першої інстанції; - зміна адвоката безпосередньо під час касаційного провадження може свідчити про визнання самим АО "Перший радник" проблемності дій адвоката Перцева Д.П. у цій справі (з урахуванням того, що ОСОБА_2 раніше вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності); зміна адвоката не усуває процесуальних наслідків подання касаційної скарги, яку підписав саме ОСОБА_2 , діючи з конфліктом інтересів та проти інтересів обох відповідачів, права та інтереси яких оскаржувана постанова не вирішувала та не зачіпає; - поданням касаційної скарги скаржник фактично не погоджується із кінцевими рішеннями Верховного Суду у цій самій справі №910/16507/23, а саме постановою від 26.11.2025; фактично скаржник просить повернути законність та чинність вже скасованій постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025; у зв`язку із цим касаційне провадження має бути закрите; - об`єднана палата в ухвалі від 17.10.2025 виснувала, що справа №910/5120/20 та справа №910/16507/23 не є подібними, про що достовірно відомо скаржнику, однак він вчергове просить застосувати висновки зі справи №910/5120/20; вказане робить таку поведінку не випадковою помилкою, а систематичним свідомим зловживанням; також не є подібними справи №910/16507/23 і №910/13737/19; у зв`язку із цим касаційне провадження має бути закрите; - оскаржувана постанова не вирішує питання про права, інтереси та обов`язки скаржника, а виключно вирішує питання про права позивача сплатити менший розмір судового збору; касаційне провадження має бути закрите за п.3 ч.1 ст.296 ГПК; - адвокати скаржника не мають законного права подавати касаційну скаргу на рішення, що стосується виключно розміру судового збору; задоволення касаційної скарги призведе до збільшення можливих судових витрат (при задоволені позовних вимог позивача) відповідачів, які будуть зобов`язані компенсувати позивачу збільшений розмір судового збору; адвокати фактично діють всупереч майновим та правовим інтересам скаржника, що не відповідає ГПК та Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; одночасно адвокати скаржника фактично діють із конфліктом інтересів іншого свого клієнта - ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (яке не приєдналося до касаційної скарги); при задоволені позовних вимог ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" буде зобов`язане солідарно компенсувати позивачу збільшений розмір судового збору; зазначене є окремою підставою закриття касаційного провадження; - касаційна скарга фактично спрямована на перегляд судового рішення, яким усунуто численні процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, та поновлено право позивача на доступ до правосуддя; при розгляді попередньої касаційної скарги позивача у цій самій справі скаржник у своєму відзиві від 19.01.2026 погоджувався із постановою суду апеляційної інстанції від 04.02.2025 про скасування ухвали суду першої інстанції від 17.12.2024; скаржник змінює свою процесуальну позицію, що суперечить доктрині естопель; - довід про вихід за межі апеляційного провадження є юридично неспроможним, оскільки: (1) позивач оскаржив ухвалу від 17.12.2024 і включив до апеляційної скарги заперечення проти взаємопов`язаних з нею ухвал від 29.12.2023 та від 13.11.2024; (2) цей процесуальний підхід прямо підтверджений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №607/23244/21, Верховним Судом у постанові від 19.02.2024 у справі №5011- 15/2045-2012 (910/15777/21); (3) саме цей обов`язок суду апеляційної інстанції надати оцінку правомірності залишення позову без руху прямо підтверджено Верховним Судом у постанові від 26.11.2025 у цій самій справі №910/16507/23 (п.4.18); (4) твердження скаржника про нібито "фактичне позбавлення його права заперечувати" є такими, що не відповідають обставинам справи; (5) посилання скаржника на дисциплінарну відповідальність суддів є відверто некоректним та неприпустимим; такі "завуальовані погрози суддям" прямо суперечать принципу незалежності судової влади, є відвертою неповагою до суду і порушенням адвокатської етики; - скаржник одночасно наполягає на двох взаємно суперечливих позиціях: (1) що ухвали від 29.12.2023 та від 13.11.2024 можуть бути оскаржені лише разом з рішенням суду; (2) що позивач нібито мав оскаржити їх окремо у 10-денний строк і пропустив його; - суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення; скасовуючи ухвалу від 29.12.2023 у частині відмови у зменшенні судового збору, суд апеляційної інстанції був зобов`язаний вирішити це питання по суті, бо інакше право позивача на ефективний судовий захист залишилося б не відновленим; саме такий підхід відповідає "принципу процесуальної економії"; посилання скаржника на мотивувальну частину постанови від 04.02.2025 є некоректним, оскільки цю саму постанову Верховний Суд скасував у повному обсязі; - справа №910/5120/20 не є подібною до справи №910/16507/23 (про це вказала об`єднана палата в ухвалі від 17.10.2025); також не є подібними справи №910/16507/23 і №910/13737/19; подібною до цієї справи є постанови Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №916/3255/17, від 09.09.2021 у справі №904/6150/20; - скаржник заперечує обґрунтованість зменшення розміру судового збору, наводячи низку тверджень про майновий стан позивача; ці твердження є безпідставними; - касаційна скарга не містить жодної належно обґрунтованої підстави касаційного оскарження, передбаченої ст.287 ГПК, тому підлягає відмові у задоволенні; уточнена прохальна частина касаційної скарги не відповідає повноваженням суду касаційної інстанції. Рух справи у суді касаційної інстанції

31. Верховний Суд ухвалою від 07.05.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ДТЕК Мережі", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 17.06.2026. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Щодо обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження

32. Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на, зокрема, ухвали суду першої інстанції, зазначені в п.14 ч.1 ст.255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

33. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз.2 ч.2 ст.287 ГПК).

34. Помилковим є ототожнення підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-4 ч.2 ст.287 ГПК, які стосуються виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК (зокрема, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції), та підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 ч.1 ст.287 ГПК, що врегульовані окремо.

35. Випадки, передбачені пунктами 1-4 ч.2 ст.287 ГПК не застосовуються в контексті підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 ч.1 ст.287 ГПК.

36. За таких обставин не береться до уваги посилання скаржника на випадки, передбачені пунктами 1 та 3 ч.2 ст.287 ГПК (вказані обґрунтування можуть братися до уваги лише як допоміжні аргументи), оскільки відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Щодо можливості апеляційного перегляду ухвал про залишення позову без руху та строку на їх оскарження

37. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції скасовано ухвали Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 та від 13.11.2024, при цьому (1) питання щодо поновлення строків на оскарження таких ухвал не заявлялося та не розглядалося; (2) апеляційне провадження щодо оскарження таких ухвал не було відкрито.

38. Вказує, що оскільки апеляційна скарга розглядалася лише в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 (щодо залишення позовної заяви без розгляду), то саме в цій частині відповідачами надавалися пояснення і заперечення; ухвалення рішення щодо вимог, апеляційне провадження за якими не було відкрите, і фактичне позбавлення права відповідачів заперечувати щодо таких вимог є грубим порушенням норм процесуального законодавства та основних засад (принципів) господарського судочинства.

39. Щодо цих доводів скаржника Верховний Суд зазначає таке.

40. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами ГПК.

41. Відповідно до ч.2 ст.254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст.255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

42. Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про залишення позову (заяви) без розгляду (п.14 ч.1 ст.255 ГПК).

43. Згідно з ч.3 ст.255 ГПК заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

44. Верховний Суд у постанові від 25.02.2025 у справі №917/542/22 вказав, що зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

45. Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі №5011-15/2045-2012 (910/15777/21) дійшов висновків щодо можливості касаційного оскарження ухвали про залишення апеляційної скарги без руху разом з ухвалою про залишення апеляційної скарги без розгляду з підстав несплати судового збору у визначеному ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху розмірі. Верховний Суд зазначив, що ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху у цій справі підлягає касаційному оскарженню разом з рішенням суду (у даному випадку - з ухвалою про залишення апеляційної скарги без розгляду), оскільки в цій ухвалі суд встановив розмір судового збору, який скаржник має сплатити при зверненні з апеляційною скаргою, та порядок його обчислення, однак особа не погоджується з таким розміром та з порядком обчислення. Адже саме через незгоду скаржника з висновком суду в частині визначеного розмірі судового збору не було усунуто недоліки апеляційної скарги, визначені в ухвалі про залишення його апеляційної скарги без руху, наслідком чого стало постановлення ухвали про залишення його апеляційної скарги без розгляду. В даному випадку, обмеження права на апеляційне оскарження ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині визначення розміру судового збору, з яким не погоджується скаржник, суперечитиме гарантіям, закріпленим у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

46. Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду і є тим процесуальним документом, яким закінчилося провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції мав надати оцінку правомірності залишення місцевим господарським судом позову без руху, за наслідком невиконання якої прийнято ухвалу про залишення позову без розгляду.

47. На вказане звернув увагу Верховний Суд у постанові від 26.11.2025, направляючи цю справу (№910/16507/23) на новий апеляційний розгляд.

48. Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 у цій справі також зазначив, що із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду ухвали про залишення позову без розгляду, яка була прийнята за наслідком невиконання ухвали місцевого господарського суду про залишення позову без руху, судом апеляційної інстанції не надавалася оцінка правомірності залишення місцевим господарським судом позову без руху.

49. Враховуючи такі висновки (з постанов від 25.02.2025 у справі №917/542/22 та від 19.02.2024 у справі №5011-15/2045-2012 (910/15777/21), а також вказівки (з постанови від 26.11.2025 у цій справі) Верховного Суду, суд апеляційної інстанції при новому апеляційному розгляді, з урахуванням заперечень позивача на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду (від 29.12.2023 та від 13.11.2024 про залишення позову без руху), включені до апеляційної скарги на рішення суду (ухвалу від 17.12.2024 про залишення позову без розгляду), правомірно такі заперечення розглянув, чим фактично визначив такі ухвали про залишення позову без руху як предмет апеляційного оскарження.

50. При цьому, оскільки такі ухвали оскаржуються та, відповідно, переглядаються судом лише разом з рішенням суду (у цьому випадку ухвалою про залишення позову без розгляду), то процесуальні строки на їх оскарження обраховуються не самостійно, а виходячи зі строків оскарження рішення суду (у цьому випадку ухвали про залишення позову без розгляду).

51. Отже, доводи скаржника про те, що питання поновлення строків на оскарження ухвал від 29.12.2023 та від 13.11.2024 самостійно не заявлялося та не розглядалося, є необґрунтованими.

52. Також Верховний Суд відхиляє посилання на те, що відповідачі не могли заперечувати щодо доводів позивача про незаконність ухвал про залишення позову без руху, оскільки, як було зазначено вище, Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 у цій справі прямо вказав, що заперечення на такі ухвали (про залишення позову без руху) мають розглядатися разом із доводами скарги на ухвалу про повернення позовної заяви.

53. Відповідно, відповідачі були обізнані, що при новому апеляційному розгляді будуть оцінюватися такі доводи позивача (щодо ухвал про залишення позову без руху), а тому не були позбавлені можливості подати свої заперечення щодо цих доводів.

54. Більше того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідачі такою можливістю скористалися, оскільки у ній (постанові) вказано, що (І) у письмових поясненнях на апеляційну скаргу ТОВ "ДТЕК Мережі" зазначає, що суд першої інстанції діяв правомірно і обґрунтовано при поставленні оскаржених ухвал про залишення позовної заяви без руху та про залишення її без розгляду; (ІІ) присутній у судовому засіданні 19.03.2026 представник відповідачів просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Щодо скасування ухвал про залишення позову без руху та без розгляду, зменшення розміру судового збору

55. Скаржник наголошує, що суд першої інстанції діяв правомірно і виконав обов`язок, визначений ч.11 ст.176 ГПК, а саме залишив позовну заяву без руху з метою (і) встановлення дійсного змісту позовних вимог (відповідно до ч.3 ст.162 ГПК), який початково не був належним чином визначений позивачем у позовній заяві, та, за необхідності, (іі) належної доплати судового збору і надання відповідних доказів (ст.164 ГПК).

56. Вважає, що суд апеляційної інстанції (як і суд касаційної інстанції) не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, щодо застосування ч.11 ст.176 ГПК; висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 21.05.2021 у справі №910/5120/20, щодо застосування частин 11, 13 ст.176 і п.8 ч.1 ст.226 ГПК.

57. Також зазначає, що вирішення питання про зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції належить до дискреційних повноважень судді першої інстанції; суд апеляційної інстанції не уповноважений вирішувати питання щодо зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

58. Щодо цих доводів Верховний Суд зазначає таке. (І) щодо ухвал про залишення позову без руху від 13.11.2024 та про залишення позову без розгляду від 27.12.2024

59. У цій справі ухвала про залишення позовної заяви без руху від 13.11.2024 постановлена судом під час розгляду справи із застосуванням процесуального механізму, передбаченого ч.11 ст.176 ГПК.

60. Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч.11 ст.176 ГПК).

61. Отже, у суду першої інстанції є повноваження на залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, якщо обставини недодержання вимог ст.164 ГПК встановлено саме після відкриття провадження.

62. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 щодо доводів скаржника про повторне залишення Господарським судом міста Києва позовної заяви без руху (ухвалою від 26.11.2019 після відкриття провадження у справі та постановлення ухвали від 08.10.2019 про залишення позовної заяви без руху) зазначила, що відповідно до ч.11 ст.176 ГПК суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Отже, суд першої інстанції, залишаючи ухвалою від 26.11.2019 позовну заяву без руху, після відкриття провадження у справі №910/13737/19 діяв у межах процесуальних норм права, визначених ГПК (пункти 68, 69 названої постанови Великої Палати Верховного Суду).

63. До того ж 29.11.2023 Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про повторне залишення без руху заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а Верховний Суд в ухвалах від 30.04.2024 у справі №914/1757/22 та від 23.10.2023 у справі №922/5231/21 застосовував ч.11 ст.176 ГПК без прив`язки до того, що її застосування є винятком із загального правила відкриття провадження у справі, яке можливе лише в тому разі, коли про обставини, що стали підставою для залишення позову без руху, стало відомо після відкриття провадження у справі.

64. При цьому у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції.

65. Відтак, зазначені процесуальні норми не містять жодних застережень щодо допустимості залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі. Навпаки, положення частин 11, 13 ст.176 ГПК регламентують обов`язок суду залишити позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі, у випадку встановлення недотримання позивачем вимог статей 162, 164, 172 цього Кодексу.

66. Разом з тим, з оскаржуваної постанови вбачається, що хоча суд і вказав про те, що повторне залишення позовної заяви без руху є винятком із загального правила (можливе лише в тому разі, коли про обставини, що стали підставою для залишення позову без руху, стало відомо після відкриття провадження у справі), однак висновку про неможливість повторного залишення позову без руху він не робив, і відповідно, такий висновок про незаконність повторного залишення позову без руху не став підставою для скасування ухвали від 13.11.2024.

67. Натомість підставою для такого скасування стало те, що: - зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем було заявлено до суду спільно дві вимоги: одну вимогу немайнового характеру (визнання договору недійсним) та одну вимогу майнового характеру (застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування 11 795 194, 20 грн збитків), про що також зазначалося судом першої інстанції; - виходячи зі змісту позовної заяви, а також того, що учасник розпоряджається своїми правами щодо предмета на власний розсуд, безпідставною є вимога суду першої інстанції в ухвалі від 13.11.2024 про зобов`язання позивача подати до суду письмову заяву з уточненням змісту позову; - суд повинен був зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), чого в порушення вимог процесуального законодавства (ч.2 ст.174 ГПК) не було зроблено судом першої інстанції в ухвалі суду від 13.11.2024; при цьому, інформація про ціну спірного договору купівлі-продажу та номінальну вартість однієї акції наявна в матеріалах справи.

68. Отже, фактично суд апеляційної інстанції не заперечив права суду першої інстанції на повторне залишення позову без руху.

69. Натомість підставою для скасування такої ухвали про повторне залишення позову без руху стали недоліки самої ухвали, а не сам факт її постановлення.

70. Відповідно до частин 12, 13 ст.176 ГПК якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

71. У п.8 ч.1 ст.226 ГПК унормовано, що суд залишає позов без розгляду якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.164 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

72. Оскільки саме за наслідком невиконання незаконної (у зв`язку із безпідставністю вимоги подати уточнення змісту позову та не зазначенням точної суми судового збору) ухвали про повторне залишення позову без руху було постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду, то скасуванню підлягає також і остання (про залишення позову без розгляду).

73. Верховний Суд звертає увагу, що скаржник фактично погодився з таким підходом, стверджуючи у касаційній скарзі про свою згоду з початковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, в якій, за твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції, за наслідком всебічного дослідження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 (про залишення позову без руху), встановлено, що така ухвала не містить інформацію про необхідний розмір доплати судового збору, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 (про залишення позову без розгляду) підлягає скасуванню.

74. Таким чином, не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції при скасуванні ухвал від 13.11.2024 та від 27.12.2024 частин 11, 13 ст.176 і п.8 ч.1 ст.226 ГПК та суперечність його висновків висновкам Верховного Суду. (ІІ) щодо ухвали про залишення позову без руху від 29.12.2023 та зменшення розміру судового збору

75. Зі встановлених обставин вбачається, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.12.2023 позовну заяву залишив без руху на підставі п.2 ч.1 ст.164 ГПК, оскільки до позовної заяви не було додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (у загальній сумі 179 611,91 грн).

76. При цьому суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру судового збору до 13 420 грн.

77. Разом з тим, суд апеляційної інстанції оскаржуваною постановою вказану ухвалу суду від 29.12.2023 скасував та зменшив позивачу розмір судового збору до 13 420 грн.

78. Зменшення судового збору мотивував тим, що сукупність наданих позивачем доказів підтверджує те, що його майновий стан на день звернення з позовною заявою перешкодив йому сплатити судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі, який є непропорційним та непосильним тягарем, який фактично позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати право на доступ до суду.

79. Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції у цій частині помилковими, виходячи з таких міркувань.

80. Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

81. Отже, в силу вищенаведених положень ст.275 ГПК у порядку апеляційного перегляду відповідного рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції може вирішити питання щодо зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

82. Разом з тим, для цього у суду мають бути наявні відповідні підстави.

83. Статтею 8 Закону "Про судовий збір" визначено перелік умов, за яких суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

84. Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20).

85. При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору суд має перевірити конкретні обставини певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.

86. Згідно з частинами 1, 2, 5 ст.236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

87. Однак, скасовуючи ухвалу від 29.12.2023 та зменшуючи судовий збір за подання позову у цій справі, апеляційний господарський суд не врахував встановлених у ній обставин.

88. Так, суд першої інстанції виявивши недоліки, які полягали у несплаті судового збору за подання позовної заяви, розрахував судовий збір, виходячи із заявлених однієї вимоги немайнового характеру (визнання договору недійсним) та однієї вимоги майнового характеру (відшкодування 11 795 194,20 грн збитків), а саме: 2 684 грн + 176 927,91 грн (загалом 179 611,91 грн).

89. Обставина того, що у цій справі заявлено щонайменше такі позовні вимоги ніким не оспорюється, відповідно не оспорюється й сума судового збору, яка підлягає обрахуванню, виходячи із таких вимог (179 611,91 грн).

90. Після усунення недоліків позовної заяви, Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.01.2024 відкрив провадження у справі №910/16507/23 та вирішив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

91. Отже, після відмови у зменшенні розміру судового збору та залишення позову без руху з мотивів необхідності сплатити судовий збір у встановленому судом розмірі, позивач усунув відповідні недоліки та судовий збір сплатив.

92. Таким чином, сама по собі обставина того, що позивач на виконання вимог ухвали від 29.12.2023 про залишення позову без руху сплатив відповідний судовий збір, спростовує твердження суду апеляційної інстанції про те, що майновий стан позивача перешкоджає йому сплатити судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі (який розрахований судом в ухвалі від 29.12.2023 і є фактично безспірним).

93. Більше того, за наслідком такого усунення, яке відбулося на виконання вимог ухвали від 29.12.2023, стало постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі (яка ніким не оскаржується).

94. Натомість залишення позову без розгляду, рішення про що є предметом розгляду у цій справі, відбулося за наслідком невиконання іншої ухвали - про повторне залишення позову без руху (від 13.11.2024).

95. Враховуючи зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника у цій частині знайшли часткове підтвердження, а оскаржувана постанова в частині скасування ухвали від 29.12.2023 про залишення позову без руху та самостійного зменшення судом апеляційної інстанції розміру судового збору до 13 420 грн підлягає скасуванню. Щодо постановлення окремої ухвали

96. Позивач у відзиві просить постановити окрему ухвалу у зв`язку із зловживанням представником відповідачів правом на подання касаційної скарги, порушенням процесуальних обов`язків, неналежним виконанням професійних обов`язків (в т. ч. на шкоду інтересам своїх клієнтів) та адвокатської етики (в т. ч. щодо неетичного відношення до суддів).

97. Відповідно до положень ст.246 ГПК суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

98. Окрема ухвала суду у розумінні положень ст.246 ГПК є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

99. Разом з тим, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у п.47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №171/2124/18, у п.72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №521/18287/15-ц, постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №906/344/21).

100. Право суду касаційної інстанції постановити окрему ухвалу є самостійним, і не залежить від волевиявлення про це учасника судового процесу, а результатом розгляду касаційної скарги має бути прийняття відповідного рішення, передбаченого пунктами 1-7 ч.1 ст.308 ГПК (постанови Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №916/1206/18, від 29.09.2022 у справі №910/9924/19, від 30.05.2024 у справі №912/3032/19, від 31.07.2025 у справі №910/5627/23).

101. Суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №750/3192/14).

102. Дослідивши доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, передбаченої ст.246 ГПК.

103. Водночас позивач за необхідності не позбавлений права на самостійне звернення до відповідних органів, зокрема кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, з відповідною заявою, щодо обставин, викладених у клопотанні (відзиві). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

105. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

106. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст.300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (ст.312 ГПК).

107. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги та (І) скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині скасування ухвали суду першої інстанції від 29.12.2023 про залишення позову без руху та самостійного зменшення судом апеляційної інстанції розміру судового збору; (ІІ) залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції у іншій частині. Судові витрати

108. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК). Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 у справі №910/16507/23 в частині, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 та задоволено клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору, скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 у справі №910/16507/23 залишити в силі.

4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 у справі №910/16507/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець