Постанова КГС ВС № 904/5093/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ cправа № 904/5093/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Студенця В. І., за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В., за участю представників: позивача - Віслобокова В. О. (у порядку самопредставництва), відповідача - Козаренко С. В. (адвоката), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 (суддя Кеся Н. Б.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 (головуючий - Чус О. В., судді: Кощеєв І. М., Дармін М. О.) у справі за позовом Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнат" про стягнення 4 708 304,62 грн. Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька теплоцентраль") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнат" (далі - ТОВ "Барнат") про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів у сумі 4 708 304,62 грн у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. На обґрунтування позовних вимог послалося на неповернення ТОВ "Барнат" невиконаного авансу за договором від 06.09.2022 № 516 про надання послуг з відновлення асфальтобетонного покриття у місцях заміни ділянок теплових мереж. Фактичні обставини справи, встановлені судами 3. 06.09.2022 АТ "Криворізька теплоцентраль" як замовник і ТОВ "Барнат" як виконавець уклали названий вище договір, згідно з яким останнє зобов`язалося за обумовленими у договорі адресами надати послуги з відновлення асфальтобетонного покриття у місцях заміни ділянок теплових мереж, які замовник мав прийняти й оплатити. Вартість послуг погодили у розмірі 10 750 584 грн з ПДВ, до якої входять вартість матеріалів, витрати на транспортування, страхування, сплата мита, податків та інших зборів і обов`язкових платежів, а також всі інші витрати виконавця, пов`язані з наданням послуг.

4. У пункті 1.5 договору сторони домовилися про те, що обсяги надання послуг за цим договором можуть бути зменшені з урахуванням виробничої необхідності та фінансової можливості замовника.

5. Замовник зобов`язався їх оплатити протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту підписання щомісячного акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і на підставі наданого виконавцем рахунка на оплату, погодили також можливість передплати (пункт 2.3 договору).

6. Виконавець мав обов`язок надати послуги протягом 7 (семи) робочих днів з дати подання заявки замовником згідно з пунктом 3.1 цього договору (пункт 3.4 договору).

7. У пункті 7.14 договору сторони домовилися про те, що у разі неможливості виконання своїх зобов`язань щодо надання послуг за цим договором виконавець повертає замовнику передплату протягом 3 (трьох) банківських днів від дати настання обставин, що унеможливлюють надання послуг згідно з отриманою від замовника заявкою, але у будь-якому разі не пізніше 31.12.2022.

8. Строк закінчення дії договору погодили 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (додаткова угода від 15.12.2022 до цього договору). 9. 31.10.2022 позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок від 27.10.2022 № 71 на попередню оплату на суму 10 750 584 грн, яка відповідала ціні договору.

10. Відповідач протягом 2023-2024 років надав позивачеві обумовлені договором послуги з відновлення асфальтобетонного покриття у місцях заміни теплових мереж на загальну суму 6 042 279,38 грн з ПДВ, з 31.12.2024 припинив їх надання, але кошти у сумі 4 708 304,62 грн йому не повернув.

11. У справі № 904/622/24, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2024 у якій набрало законної сили 20.05.2024, суди встановили обставину закінчення 31.12.2023 строку дії договору.

12. Позивач неодноразово (06.04 і 04.09.2025) звертався до відповідача про повернення частини передплати за відсутності подальшої потреби у наданні послуг і фактичному припиненні правовідносин за цим договором з 31.12.2024. Стверджує, що з 01.01.2025 у позивача немає правових підстав і потреби звертатися до відповідача із заявками, а у останнього - надавати послуги за договором у силу статті 631 ЦК України. Тому просить повернути заявлену у позові суму коштів у порядку статті 1212 цього ж Кодексу. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 13. 16.10.2025 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026, про задоволення позову.

14. Місцевий господарський суд, посилаючись на положення статті 849 ЦК України, зважав на те, що позивач використав своє право на відмову від договору, оскільки відповідач підрядні роботи на всю суму передплати не виконав, що зумовило його обов`язок повернути невикористану суму авансового платежу у заявленому у позові розмірі.

15. Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції про необхідність повернення відповідачем позивачеві невикористаної суми авансового платежу, також послався на відмову останнього від договору, закінчення строку його дії, але правову природу спірних коштів визначив як безпідставно збережене відповідачем майно позивача, що має бути повернуто на підставі статті 1212 ЦК України. Цей же суд спростував посилання ТОВ "Барнат" про закупівлю ним матеріалів на суму 8 445 528,36 грн, позаяк воно не довело цього належними доказами, а на власний комерційний ризик прийняло рішення про закупівлю матеріалів, що не створює обов`язків для АТ "Криворізька теплоцентраль". Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

16. ТОВ "Барнат" у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення й ухвалити нове - про відмову у позові. На обґрунтування підстави касаційного оскарження послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

17. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 1212 ЦК України і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язань і наявність договірних відносин виключає можливість кваліфікувати кошти як безпідставно набуті.

18. На переконання скаржника, суди помилково ототожнили строк дії договору зі строком виконання зобов`язань, тоді як умовами договору передбачено його дію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, а за позицією Верховного Суду сплив строку дії договору не припиняє невиконані зобов`язання сторін. Тому вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність збереження коштів, позаяк кошти як передплату відповідач отримав на підставі чинного договору і правова підстава їх набуття не припинилася, тоді як застосування статті 1212 ЦК України можливе лише за відсутності або припиненні правової підстави. Звідси основним аргументом скаржника є те, що кошти, отримані у межах виконання договору, не є безпідставно набутими до припинення відповідного зобов`язання і до цих правовідносин не підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України. Відповідно вважає, що у цьому позові має бути відмовлено, позаяк здійснена за договором передплата не є безпідставно набутим майном. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

19. АТ "Криворізька теплоцентраль" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. Вважає, що не стосуються предмета розгляду цієї справи твердження ТОВ "Барнат" про правомірність набуття грошових коштів і наведена ним судова практика з питань набуття грошових коштів нерелевантна. Інші аргументи позивача зводяться до такого: - відповідач надавав послуги лише у 2023-2024 роках, тоді як позивач у 2025 році не звертався до нього із заявками про їх надання; - у пункті 1.5 договору передбачена можливість надання послуг у меншому обсязі, ніж передбачено договором; - оскільки правова підстава для збереження відповідачем коштів позивача, на суму, на яку послуги не надані, відпала, то вони мають бути повернуті; - вважає правильним висновок судів по стягнення з відповідача невикористаної частини авансу саме як безпідставно збережені кошти, правова підстава для збереження яких відпала, у порядку статті 1212 ЦК України; - постанови Верховного Суду, на які послався скаржник, узгоджуються з висновками судів попередніх інстанцій у цій справі, тому його доводи про їх невідповідність помилкові. Позиція Верховного Суду

20. Як зазначалося раніше, ТОВ "Барнат" наполягає на тому, що між ним і АТ "Криворізька теплоцентраль" існують договірні відносини, а кошти, які останнє просить стягнути як невикористаний аванс, набуті ним за наявності правової підстави, тому не можуть бути витребувані у порядку статті 1212 ЦК України.

21. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що замовник відмовився від договору у порядку частини другої статті 849 ЦК України, до того ж строк його дії закінчився і виконавець має повернути невикористану частину авансу у порядку статті 1212 цього ж Кодексу.

22. Колегія суддів погоджується з цим висновком судів про необхідність повернення відповідачем позивачеві заявленої суми попередньої оплати, але вважає помилковим їх висновок щодо застосування до цих правовідносинах саме статті 1212 ЦК України.

23. Положення статті 849 ЦК України унормовують право замовника у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

24. Підстави для розірвання названого вище договору, передбачені статтею 849 ЦК України, відсутні, тоді як строк його дії закінчився 31.12.2023.

25. Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

26. Стаття 631 ЦК України і частина сьома статті 180 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачають, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

27. Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду, у пунктах 6.4-6.5 постанови від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 виснувала таке: "Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем".

28. Відповідно, зобов`язання сторін, передбачені названим вище договором, зокрема, фінансові, не припинені.

29. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

30. Частини друга, третя цієї ж статті передбачають, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

31. Відповідно до статті 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

32. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених стаття 11 ЦК України).

33. Загальна умова частини першої статті 1212 цього Кодексу звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

34. Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони у порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати лише після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

35. Разом з тим, як зазначено раніше, незважаючи на закінчення строку дії названого вище договору, фінансові зобов`язання сторін, що виникли між ними до закінчення строку його дії, не є припиненими (обов`язок виконавця повернути невикористану суму авансу, обов`язок замовника оплатити надані послуги).

36. У пункті 6.9 постанови від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала таке: "Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України".

37. ТОВ "Барнат" отримало відповідний аванс на підставі договору, тоді як підстава отримання коштів не перестала існувати. Тому з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 положення статті 1212 ЦК України до цих правовідносин не підлягають застосуванню, а відповідна сума авансу має бути повернута у силу положень ЦК України, що регулюють відносини підряду, та умов договору.

38. Тож дострокового розірвання договору не відбулося і суд апеляційної інстанції безпідставно застосував статтю 1212 ЦК України. Звідси колегія суддів погоджується з висновком судів по суті, але не погоджується з їх мотивуванням також з огляду на таке.

39. Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Він підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

40. Як зазначалося раніше, до цих правовідносин не підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, а повернення авансу має відбуватися відповідно до вимог закону та умов договору.

41. Згідно з положеннями частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У силу частини першої статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

42. Зважаючи на домовленість сторін у пунктах 1.5, 7.14 договору про можливість зменшення замовником обсягів надання послуг за цим договором, у виконавця виник обов`язок у такому випадку повернути невикористану частину авансу, отриманого від замовника за договором. Адже після закінчення строку його дії замовник не звертався до виконавця із заявками, що обумовлено пунктом 3.4 договору, і, зокрема, у претензії від 04.09.2025 про повернення коштів зазначав, що після припинення правовідносин 31.12.2024 у нього немає подальшої потреби у наданні замовником послуг.

43. Тож скаржник не надав доказів використання авансу у заявленій у позові сумі, адже замовник своїми діями (тривалою відсутністю заявок і чітко висловленою вимогою щодо повернення передплати) продемонстрував відсутність потреби у подальшому наданні виконавцем послуг, а оскільки це відбулося після закінчення строку договору, то у цьому випадку відсутні підстави ставити питання про розірвання договору.

44. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову, однак з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові.

45. Стосовно доводів скаржника, про які йдеться у пункті 17 цієї постанови, то слід зазначити про таке.

46. Висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування статті 1212 ЦК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, на які послався у касаційній скарзі скаржник, адже у цих постановах суд касаційної інстанції виснував, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

47. У справі № 910/3395/19 Верховний Суд виснував, що: "до прийняття остаточного судового рішення по суті спору, отримані АТ "ПУМБ" грошові кошти на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, та наказу, виданого на виконання вказаного рішення, не є безпідставно одержаними грошовими коштами, а отримані відповідачем на законних підставах, а тому стаття 1212 ЦК України до спірних правовідносин не може бути застосована".

48. У справі № 918/47/18 укладений між сторонами договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка розірваний, тобто сплачені позивачем кошти як оплата вартості незавершеного будівництва дитячого садочка відповідач утримує безпідставно. Тому суд касаційної інстанції погодився із судами попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення коштів, набутих на підставі договору, який згодом розірваний, на підставі статті 1212 ЦК України.

49. У справі № 904/2444/18 Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення коштів як безпідставно набутих на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки одна сторона у справі надавала іншій стороні житлово-комунальні послуги як за умовами договору та після його припинення, але відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вони мають характер житлово-комунальних послуг і підлягають оплаті.

50. У справі № 910/3831/22 товариство з обмеженою відповідальністю вимагало від Акціонерного товариства сплати інфляційних втрат і 3 % річних на тій підставі, що останнє своєчасно не повернуло позивачу безпідставно отримані від нього кошти, якими протиправно користувалося і за цей період позивач нарахував інфляційні втрати і 3 % річних. При цьому кошти були помилково перераховані позивачем відповідачу і він мав їх повернути відповідно до положень статті 1212 ЦК України, що встановлено постановою апеляційного суду в іншій справі. Цей обов`язок відповідач виконав пізніше. Спір між сторонами існував лише щодо правильного визначення початку періоду прострочення: від моменту отримання грошових коштів відповідачем без належної правової підстави, як вважав позивач, або з дати набрання законної сили постановою апеляційного господарського суду, як стверджує відповідач.

51. Тож висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам суду касаційної інстанції у постановах, на які послався скаржник у касаційній скарзі, адже Верховний Суд вирішував спори щодо застосування статті 1212 ЦК України у конкретних справах, тоді як названа норма є загальною і не може однаково застосовуватися до усіх правовідносин. Єдиною визначальною умовою її застосування є набуття особою майна або його збереження у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), або коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

53. Згідно зі статтею 311 цього ж Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

54. За наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в іншій частині судові рішення залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судові витрати

55. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнат" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 904/5093/25 змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови. В іншій частині судові рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча І. Кондратова Судді Г. Вронська В. Студенець