Постанова 4851 № 643/17681/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 р.Справа № 643/17681/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10.04.2026 року (ухвалене суддею Афанасьєвим В.О.) в справі № 643/17681/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 4533413 від 18.04.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 10.04.2026 р. позов задоволено, а саме: скасовано постанову серія ЕНА №4533413 від 18.04.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.; провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 127 КУпАП закрито; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10.04.2026 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: Кодексу України про адміністративні правопорушення (в подальшому КУпАП), Кодексу адміністративного судочинства України, та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що судом першої інстанції розглянуто справу за участі неналежного відповідача, а саме, Управління патрульної поліції в Харківській області, який відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності та не може виступати самостійним відповідачем у справі № 643/17681/25. Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у цій справі має бути Департамент патрульної поліції, який є юридичною особою і має рахунки відкриті в Державній казначейській службі України, проте останній не був визначений позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача або залучення Департаменту патрульної поліції в якості співвідповідача судом також не проведено. Таким чином, апелянт вважає, що викладене вище є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. 08.06.2026 р. позивачем подано до суду заяву про закриття апеляційного провадження в справі №643/17681/25, оскільки Департамент патрульної поліції не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції та не був залучений до участі у справі № 643/17681/25 під час її перегляду судом апеляційної інстанції. Позивач зазначив, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб містяться дані про те, що Управління патрульної поліції в Харківській області є самостійною юридичною особою, яка має код ЄДРПОУ 40012425 на відміну від коду Департамент патрульної поліції, який має код ЄДРПОУ 40108646, тому вважає, що Управління патрульної поліції в Харківській області може бути відповідачем в справі про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що 18.04.2025 р. поліцейським 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області капралом поліції Сімбірьовим Д.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4533413, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що він 18.04.2025 р. о 19:56 по вул. Ахієзерів у м. Харкові, 16, здійснив перехід проїзної частини поза пішохідним переходом, чим порушив п. 4.14 г) ПДР України. Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із п.п. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 р. № 73 ДПП є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Повне найменування - Департамент патрульної поліції, скорочена назва - ДПП. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції). Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в справі позивачем та судом першої інстанції визначено Управління патрульної поліції в Харківській області, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без створення окремої юридичної особи. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, щодо правил дорожнього руху за частиною першою статті 127 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 р. в справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. в справі за №724/716/16-а, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом. Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 1 ст. 127 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції. Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції. Відповідно до ч. 3 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки Управління патрульної поліції в Харківській області є територіальним (структурним) підрозділом ДПП та не являється окремою юридичної особою, то, відповідно до ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності та не може виступати самостійним відповідачем по справі, а належним відповідачем, в даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесено оскаржуване рішення, проте останній не був визначений позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача або залучення ДПП в якості співвідповідача судом також не проведено. Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача. Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з належним та обґрунтованим клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. Згідно з ч. 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (ч. 4 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до ч. 6 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що можливість залучення належного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції, а залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими Кодексом адміністративного судочинства України, в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.04.2022 р. в справі № 400/3989/19, від 29.06.2021 в справі № 460/2903/20, від 14.12.2020 р. в справі № 826/17787/14, від 26.08.2020 р. в справі № 500/2972/17, від 23.06.2020 р. в справі № 540/2269/18, від 30.09.2019 р. в справі № 140/72/19. Крім того, визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Проте, встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Також обов`язком суду є встановлення належності відповідача, та його заміна у разі необхідності. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте, під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або за ініціативою суду. Відповідно до ч. 7 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими Кодексу адміністративного судочинства України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постановах Верховного Суду від 02.09.2020 р. в справі № 162/445/16-а, від 09.07.2020 р. в справі № 2040/5355/18. Крім того, суд зазначає, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір. Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення). Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального законодавства, не з`ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача, отже суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову. Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи позивача, що Управління патрульної поліції в Харківській області є самостійною юридичною особою, яка має код ЄДРПОУ 40012425, так як згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 40012425 зареєстровано інший орган, а саме, Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Харкові, щодо якого 19.02.2019 р. внесено запис про припинення юридичної особи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10.04.2026 р. та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10.04.2026 року по справі № 643/17681/25 скасувати. Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич