Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 646/994/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 р.Справа № 646/994/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Глоба М.М., м. Харків, повний текст складено 16.10.24 у справі № 646/994/24 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима Анатолія Миколайовича , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима Анатолія Миколайовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (залучено ухвалою суду першої інстанції до участі у справі в якості співвідповідача, далі також відповідачі), в якому просив скасувати постанову Інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима А.М. від 20.01.2024 серії ЕНА №1278598 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2024 року позов задоволено. Постанову 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима Анатолія Миколайовича у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 1278598 від 20.01.2024 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. скасовано. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605 грн 00 коп. Стягнуто з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 2000 грн 00 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того, що відповідачем чи співвідповідачем у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху має бути саме Департамент патрульної поліції, який є юридичною особою і має рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а. Вказує, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою від 20.01.2024 серії ЕНА №1278598 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп. за те, що він о 13 год. 12 хв. за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 1, керуючи транспортним засобом Lexus IS 250, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух транспортного засобу по тротуару, чим порушив п.11.13 ПДР (а.с. 3-4). Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наданими до матеріалів справи доказами не підтверджується вчинення позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: як зокрема порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а, від 09 квітня 2020 року у справі №181/581/17 у подібних правовідносинах. Згідно з п.п. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73, ДПП є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Повне найменування - Департамент патрульної поліції, скорочена назва - ДПП. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції). Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення. Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов до Інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима Анатолія Миколайовича, а Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції було залучено ухвалою суду першої інстанції до участі у справі в якості співвідповідача. Натомість, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції. Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Колегія суддів зазначає, що оскільки Інспектор 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизим Анатолій Миколайович є посадовою особою управління ДПП, а Управління патрульної поліції в Харківській області - територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не являється окремою юридичної особою, тому відповідно до ст. 43 КАС України вони не мають адміністративної процесуальної правосуб`єктності та не можуть виступати самостійними відповідачами по справі. Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у цій справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та не був залучений судом першої інстанції, заміну неналежного відповідача або залучення ДПП в якості співвідповідача судом також не проведено. Отже, позивачем заявлено позов до неналежних відповідачів, а судом вирішено справу за участю неналежних відповідачів. За приписами статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Водночас обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Разом з цим колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача. Заміна відповідача, залучення співвідповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Проте суд першої інстанції наведених вимог процесуального закону не дотримався та, вирішуючи спір, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. У цьому випадку суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України залучити до участі у справі співвідповідача Департамент патрульної поліції. Разом з цим колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 48 КАС України слідує, що залучення до участі у справі співвідповідача належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки внаслідок залучення співвідповідача справа має розглядатися спочатку. Такий висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 29.06.2021 у справі № 460/2903/20, від 14.12.2020 у справі № 826/17787/14, від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18, від 26.08.2020 у справі № 500/2972/17, від 23.06.2020 у справі № 540/2269/18 та від 30.09.2019 у справі № 140/72/19. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. В силу наведених вище приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та залучити до участі у справі співвідповідача. Так само в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача Департамент патрульної поліції, як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів уважає, що у цьому випадку слід відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного органу. Одночасно слід указати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його залучення на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності. За приписами ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених частинами 3, 4 ст. 48 КАС України з урахуванням приписів ст. 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення. Отже, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.10.2024 у справі № 646/994/24 скасувати. Прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк