Постанова 4851 № 642/7761/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2025 р.Справа № 642/7761/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Кіслової О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Грінчук О.П., м. Харків, повний текст складено 31.01.25 у справі № 642/7761/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі також відповідач), в якому просив скасувати постанову інспектора вз. 1 роти 3 бат. 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Терентьєва Р.В. серії ЕНА №3520109 від 21.11.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 127 КУпАП. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції обставин справи, викладених у позовній заяві, зокрема щодо того, що при винесенні постанови не було враховано щире розкаяння, що скоєне правопорушення наслідків не потягнуло, особливої небезпеки для дорожнього руху не виникло, правопорушення не створило перешкод для руху, що раніше за порушення ПДР позивач до відповідальності не притягувався. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з постановою інспектора вз.1 роти 3 батальйону 1 УПП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Терентьєва Р.В. серії ЕНА №3520109 від 21.11.2024, 21.11.2024 о 13 год. 17 хв. в м. Харкові, на вул. Зброярській (колишня назва Малиновського), 1, пішохід ОСОБА_1 здійснив перехід проїзної частини поза пішохідним переходом, чим порушив п. 4.14 «г» ПДР України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 127 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджується вчинення позивачем правопорушення. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: як зокрема порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а, від 09 квітня 2020 року у справі №181/581/17 у подібних правовідносинах. Згідно з п.п. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73, ДПП є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Повне найменування - Департамент патрульної поліції, скорочена назва - ДПП. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції). Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення. Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. Проте при розгляді справ про адміністративні правопорушення управління, які є структурними підрозділами відповідного органу, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції. Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Колегія суддів зазначає, що оскільки Управління патрульної поліції в Харківській області є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не являється окремою юридичної особою, тому відповідно до ст. 43 КАС України воно не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності та не може виступати самостійними відповідачем у справі. Натомість належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у цій справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та не був залучений судом першої інстанції, заміну неналежного відповідача або залучення ДПП в якості співвідповідача судом також не проведено. Отже, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, а судом вирішено справу за участю неналежного відповідача. За приписами статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Водночас обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Разом з цим колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача. Заміна відповідача, залучення співвідповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Проте суд першої інстанції наведених вимог процесуального закону не дотримався та, вирішуючи спір, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. У цьому випадку суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України залучити до участі у справі співвідповідача Департамент патрульної поліції. Разом з цим колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 48 КАС України слідує, що залучення до участі у справі співвідповідача належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки внаслідок залучення співвідповідача справа має розглядатися спочатку. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 29.06.2021 у справі № 460/2903/20, від 14.12.2020 у справі № 826/17787/14, від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18, від 26.08.2020 у справі № 500/2972/17, від 23.06.2020 у справі № 540/2269/18 та від 30.09.2019 у справі № 140/72/19. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. В силу наведених приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та залучити до участі у справі співвідповідача. Так само в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача Департамент патрульної поліції, як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів уважає, що у цьому випадку слід відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного органу. Одночасно слід указати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його залучення на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності. За приписами ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених частинами 3, 4 ст. 48 КАС України з урахуванням приписів ст. 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення. Отже, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31.01.2025 у справі № 642/7761/24 скасувати. Прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк