LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851635/4785/24

від 24.06.2025 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09.05.2025 р. по справі № 635/4785/24 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 р.Справа № 635/4785/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Харківського районного суду Харківської області від 09.05.2025 р. (ухвалене суддею Назаренко О.В.) по справі № 635/4785/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції , Інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Літвіненка Юрія Андрійовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Літвіненка Ю.А., Департамент патрульної поліції, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №386979 від 02.05.2024 р. щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн.; закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 386979 від 02.05.2024 р. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09.05.2025 р. позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 09.05.2025 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України, та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що 02.05.2024 р. інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 3 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Літвиненком Ю.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серія БАД № 386979 про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за те, що він, будучи посадовою особою заступником Височанського селищного голови, в смт. Високий Харківського району Харківської області, по вул. Височанський шлях, 39, своєчасно не вжив заходів щодо відновлення для руху транспортних засобів шляхом усунення на покритті проїзної частини вибоїн завбільшки 0,08 м, які перевищують гранично допущеними ДСТУ 3587:2022 значення, а також не забезпечив негайне встановлення перед такою ділянкою … за порушення пунктів 5.1.1, 5.1.7, 5.1.10 ДСТУ 3587:2022, пунктів 14.3.1,14.3.6 ДСТУ 4100:2021, пункту 1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (в подальшому Правила). Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження необхідно закрити. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в подальшому КУпАП), орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 140 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП, порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Згідно із п. 1.5 Правил, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Пунктом 1 Правил встановлено, що дія цих Правил поширюються на автомобільні дороги загального користування, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів, залізничні переїзди, у межах смуги їх відведення та «червоних ліній» відповідно і є обов`язковими для власників дорожніх об`єктів, органів, що здійснюють управління ними, та їх користувачів, а також для підприємств та організацій, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів. Відповідно до пункту 38 Правил, основними вимогами до транспортно- експлуатаційного стану дорожніх об`єктів є відповідність контрольованих показників окремих їх елементів і об`єктів у цілому ДСТУ 3587. Пунктами 1.1, 1.2 ДСТУ 3587 «Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану» встановлено, що стандарт поширюється на автомобільні дороги загального користування, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів та перехрещення автомобільних доріг із залізничними та трамвайними коліями. Також, встановлює вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг за умовами забезпечення безпеки дорожнього руху. Пунктом 5.1.1. ДСТУ 3587 визначено, що автомобільні дороги, залізничні та трамвайні переїзди повинні відповідати рівню вимог до експлуатаційного стану їх складових і забезпечувати безпеку учасників дорожнього руху та ТЗ під час їх руху з дозволеною швидкістю. Пунктом 5.2.1 встановлено, що дорожнє покриття не повинно мати дефектів, що впливають на безпеку дорожнього руху, гранично допустимі величини яких перевищують наведені у таблиці

2. В Таблиці 2, зокрема, одним з видів дефектів дорожнього покриття виділяється вибоїни площею не більше ніж 0.08 м.. Вимоги та стандарти щодо дорожніх знаків, які призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов, напрямків, режимів руху на автомобільних дорогах і вулицях та виїздах на них з прилеглих територій, на територіях об`єктів дорожнього сервісу, також на матеріали для світлоповертальних поверхонь технічних засобів організації дорожнього руху визначає ДСТУ 41 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування». Пунктом 14.3.1 ДСТУ 4100 встановлено, що попереджувальні знаки застосовують для інформування учасників руху про наближення до небезпечної ділянки дороги та характер небезпеки на ділянці, рух якою потребує вжиття заходів відповідно до попередження на знаках. Пунктом 14.3.16 встановлено, що знак 1.12 «Вибоїна» потрібно встановлювати за наявності на ділянках доріг вибоїн, просідань дорожнього покриття, розміри які перевищують допустимі значення згідно з ДСТУ 3587. Знак 1.12 рекомендовано застосовувати спільно зі знаком 3.29. Згідно із п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р. (в подальшому Інструкція), постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Інструкції, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд. Відповідно до посадової інструкції заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства, затвердженої Височанським селищним головою Морозом О.В. 05.01.2021 р., посадовими обов`язками заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства не передбачені повноваження щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг. Суд апеляційної інстанції зазначає, що лист заступника Височанського селищного голови з питань житлово-комунального господарства Олега Тройно від 31.05.2023 р. за №03-09/1123, надісланий на запит заступника начальника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області, не може бути належним та допустимим доказом того, що за безпеку дорожнього руху відповідає заступник Височанського селищного голови з питань житлово-комунального господарства Тройно О.В. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилань на належні та допустимі докази, які б підтверджували, що позивач є суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП та до його обов`язків входить вжиття заходів щодо ліквідації недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі. Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що до службових обов`язків позивача входить вжиття заходів щодо відновлення безпечних умов руху, а також того, що заступник Височанського селищного голови з питань житлово-комунального господарства Тройно О.В. є посадовою особою, який відповідальний. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що позивач є суб`єктом адміністративного правопорушення, тобто посадовою особою, яка не вжила заходів щодо відновлення безпечних умов руху, то відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням вищевикладеного, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 09.05.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 77, 242, 243, 308, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, .

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09.05.2025 р. по справі № 635/4785/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»