Постанова КГС ВС № 902/90/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ cправа № 902/90/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я., розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на ухвалу Північно-західного господарського суду (головуючий - Юрчук М. І., судді: Крейбух О. Г., Тимошенко О. М.) від 21.01.2026 у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Право О.П." (ОСОБА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд " про визнання банкрутом.

1. Короткий зміст вимог 1.1. 03.03.2021 Господарський суд Вінницької області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Право О.П." (ОСОБА_1) провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядника майна Боржника тощо. 1.2. 10.03.2025 Господарський суд Вінницької області постановив, зокрема, про: - відмову у задоволенні клопотання розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Багінського А. про затвердження плану санації, схваленого зборами кредиторів 14.01.2025, та введення процедури санації Боржника з призначенням керуючого санацією; - припинення процедури розпорядження майном Боржника та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Багінського А.О. у цій справі; - визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Багінського А. О. тощо. 1.3. 28.03.2025 арбітражний керуючий Багінський А. О. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Господарського суду Вінницької області від 10.03.2025 в частині відмови в затверджені плану санації Боржника та введені наступної судової процедури санації, визнанні Боржника банкрутом та введення судової процедури ліквідації та прийняти нову постанову, відповідно до якої задовольнити клопотання розпорядника майна Багінського А. О. та затвердити план санації Боржника, схвалений зборами кредиторів 14.01.2025, ввести процедуру санації Боржника та призначити керуючим санацією арбітражного керуючого Багінського А. О. 1.4. В апеляційному суд справа переглядалась неодноразово. 22.10.2025 Верховний Суд постановив про часткове задоволення касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 (про скасування постанови Господарського суду Вінницької області від 10.03.2025 з ухваленням нового рішення - про затвердження плану санації Боржника, введення процедури санації у цій справі з призначення керуючим санацією Боржника арбітражного керуючого Багінського А. О.) та направлення цієї справи в скасованій частині на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду. 1.5. Судове рішення касаційного суду мотивоване, зокрема, передчасністю висновку апеляційного суду про скасування постанови суду першої інстанції (про визнання Боржника банкрутом) та прийняття нового рішення про задоволення заяви розпорядника майна та затвердження плану санації Боржника, оскільки апеляційний суд належним чином не дослідив питання дотримання порядку схвалення плану санації податковим органом як кредитором Боржника, тоді як саме від встановлення періоду виникнення податкового боргу Боржника, визначеного в плані санації, залежить обґрунтованість висновків суду щодо можливості його списання, і, як наслідок, про відповідність плану санації вимогам КУзПБ, зокрема щодо дотримання порядку схвалення такого плану кредиторами. При цьому, касаційний суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив, зокрема з того, що не мають нормативного підґрунтя висновки суду апеляційної інстанції про те, що поняття "податковий борг" згідно з нормою частини третьої статті 52 КУзПБ є автономним щодо податкового законодавства і є тотожним визначеному цим Кодексом поняттю "грошове зобов`язання". Тож, передаючи цю справу в скасованій частині на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суд зазначив про неправильну кваліфікацію апеляційним судом податкового боргу боржника у справі про банкрутство та порушив перед апеляційним судом питання співвідношення визначення "податкового боргу" та порядку обчислення строку для його списання за нормами КУзПБ та нормами податкового законодавства. 1.6. В ході здійснення апеляційного провадження у цій справі (з перегляду постанови Господарського суду Вінницької області від 10.03.2025) 19.01.2026 арбітражний керуючий Багінський А. О. подав клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1194/24 та оприлюднення повного тексту відповідної постанови. 1.7. Клопотання обґрунтовано: - порушенням Верховним Судом у постанові від 22.10.2025 при передачі цієї справи на новий розгляд до апеляційного суду питання визначення правової природи податкового боргу, моменту його виникнення та співвідношення норм ПК України із нормами КУзПБ при вирішенні питання про списання (визнання безнадійним) податкового боргу у справі про банкрутство; - наявністю у провадженні судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1194/24 (що призначена до розгляду на 11.02.2026), яку було передано на розгляд цієї судової палати у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо вирішення виключної правової проблеми, а саме: 1) щодо співвідношення положень КУзПБ (про списання податкового боргу, який виник більше ніж за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство) із нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Порядком списання безнадійного податкового боргу; 2) щодо застосовування формального критерію часу виникнення податкового боргу або норм ПК України про строки давності та переривання строків; - залежністю правильності застосування норм права у цій справі від висновку судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1194/24 з огляду на тотожність правових питань, порушених у цій справі та у справі № 908/1194/24, попри те що на розгляді цієї справи в апеляційному суді порушено питання щодо списання податкового боргу у процедурі санації Боржника (за правилами статті 52 КУзПБ), а у справі № 908/1194/24 - у процедурі неплатоспроможності фізичної особи (за правилами статті 125 КУзПБ), оскільки в обох справах суди порушили питання колізії: КУзПБ дозволяє/вимагає списання боргу, що виник за 3 роки до відкриття провадження (або зборів кредиторів), а податковий орган стверджує, що згідно з ПК України податковий борг виникає лише після його узгодження, відповідний трирічний строк для списання податкового боргу обчислюється іншим чином (пов`язаний з моментом узгодження податкового боргу) і відповідні норми ПК України мають враховуватися.

2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 2.1. 21.01.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив про задоволення клопотання арбітражного керуючого Багінського А. О. та зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Багінського А. О. постанову Господарського суду Вінницької області від 10.03.2025 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1194/24 та оприлюднення повного тексту постанови. 2.2. Судове рішення мотивоване подібністю правовідносин у цій справі з правовідносинами у справі № 908/1194/24, відповідне судове рішення у якій переглядається судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також відсутністю заборон згідно з положення КУзПБ для зупинення апеляційного /касаційного провадження з перегляду ухвалених у справі про банкрутство по суті судових рішень.

3. Встановлені судами обставини 3.1. Верховний Суд ухвалою від 11.12.2025 справу № 908/1194/24 за касаційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2025 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 щодо списання боргу та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.07.2024 щодо закриття провадження у справі передав на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з мотивів необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у судовій практиці наявні різні підходи до питання: - чи є визнання податкового боргу безнадійним у розумінні частини другої статті 125 КУзПБ самостійною процесуальною дією у процедурі реструктуризації боргів боржника, - чи таке списання можливе виключно після завершення процедури погашення боргів боржника відповідно до вимог ПК України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 220 (далі - Порядок № 220). Крім того, зазначено, що у цій справі потребує вирішення питання щодо порядку визнання податкового боргу безнадійним у процедурі неплатоспроможності фізичної особи, зокрема чи має таке визнання здійснюватися виключно з урахуванням формального критерію часу виникнення податкового боргу, чи також із встановленням добросовісної поведінки боржника, повноти та достовірності відомостей про його майновий стан, а також реальної неможливості погашення відповідних зобов`язань. Верховний Суд відзначає існування різних підходів стосовно застосування вимог частини другої статті 125 КУзПБ під час вирішення питання щодо визнання податкового боргу безнадійним і його подальше списання. 3.2. Згідно з ухвалою 17.11.2025 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв до провадження справу № 908/1194/24 за касаційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2025 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 (щодо списання боргу) і від 25.07.2024 (щодо закриття провадження) до провадження. Розгляд справи №908/1194/24 за касаційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області призначено на 11.02.2026 о 14 год 30 хв.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги 4.1. 29.01.2026 кредитор, Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області, подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 і ухвалити рішення, яким направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд неправильно тлумачив норми пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, оскільки неправильно визначив подібність правовідносин у цій справі з правовідносинами у справі № 908/1194/24, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 щодо визначення подібності правовідносин, що призвело до протиправного зупинення апеляційного провадження у цій справі, а у подальшому може призвести до неправильного вирішення цієї справи по суті спору, тоді як ця справа та справа № 908/1194/24 мають різний суб`єктний склад, зміст правовідносин та предмет, а також різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що є вирішальним у питанні зупинення/не зупинення розгляду апеляційного провадження у цій справі.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 6.1. Боржник в особі арбітражного керуючого Багінського А. О. у відзиві на касаційну скаргу, в якій він заперечує аргументи в касаційній скарзі з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду, зводяться до: - неврахування скаржником критеріїв подібності правовідносин, що були визначені згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19; - подібності правовідносин у цій справі з правовідносинами у справі № 908/1194/24, оскільки у цій справі спірним є питання списання на підставі статті 52 КУзПБ податкового боргу, що виник протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, як і у справі № 908/1194/24, переданій на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій вирішується аналогічне питання щодо застосування статті 125 КУзПБ, яка змістовно за своєю правовою конструкцією є ідентичною з відповідними нормами статті 52 цього Кодексу, норми цих статей впроваджують єдиний механізм визнання податкового боргу безнадійним у процедурах неплатоспроможності суб`єктів господарювання; - правової невизначеності у разі прийняття апеляційним судом рішення до моменту формування позиції відповідною судовою палатою Верховного Суду, а якщо висновок судової палати касаційного суду у справі № 908/1194/24 суперечитиме постанові апеляційного суду, це стане підставою для подальшого скасування судового акта апеляційного суду в касаційному порядку та направлення справи на нове коло розгляду.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права Щодо критеріїв подібності правовідносин у різних справах для вирішення питання щодо зупинення провадження у справі 7.1. Відповідно пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. 7.2. Щодо застосування наведених положень ГПК України у справах про банкрутство (неплатоспроможність) Суд зазначає, що заборона зупинення провадження на час оскарження судових рішень у процедурі банкрутства (частина п`ята статті 9 КУзПБ) має наслідком неможливість застосування судом загальних повноважень, наданих ГПК України, оскільки така процесуальна дія суду відбувається у процедурі, яка повинна здійснюватися судом без зупинення провадження у справі, що передбачено Кодексом України з процедур банкрутства. Натомість за положенням статей 9 та 39 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що зазначеним Кодексом передбачена заборона зупинення провадження у справі про банкрутство у суді при розгляді справи по суті. Водночас, суди апеляційної та касаційної інстанцій не позбавлені права зупинити апеляційне/касаційне провадження під час розгляду окремих процесуальних питань та в окремих випадках, передбачених процесуальним законом, коли така зупинка розгляду справи не обмежує дії учасників справи про банкрутство в межах передбачених Кодексом процедур банкрутства (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 44/610-б-43/145). 7.3. Щодо критеріїв подібності правовідносин у розумінні, зокрема наведеної норми ГПК України, то у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. 7.4. Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) про неподібність правовідносин з посиланням скаржника на різний суб`єктний склад, зміст правовідносин та предмет, а також різне матеріально-правове регулювання правовідносин у цій справі та у справі № 908/1194/24, оскільки: - скаржник зазначає про неврахування апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постанові від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та інших постановах, які Велика Палата Верховного Суду між тим конкретизувала (пункт 38.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19); - правовий висновок, який наводить скаржник, - про тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) як критерії подібних правовідносин визнаний неактуальним згідно з наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 7.3 цієї постанови, пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19). 7.5. Поряд з наведеним, щодо подібності правовідносин у цій справі (щодо встановлення періоду виникнення податкового боргу Боржника, визначеного в плані санації, від якого залежить можливість його списання і, як наслідок, відповідність умов плану санації вимогам КУзПБ, з урахуванням висновків Верховного Суду від 22.10.2025 у цій справі, пункти 1.4, 1.5), з правовідносинами у справі № 908/1194/24, Суд зазначає про таке. 7.6. Предметом оскарження у справі № 908/1194/24 стали, зокрема судові рішення, згідно з якими був визнаний безнадійним та таким, що підлягає списанню, податковий борг, заявлений податковим органом як грошові вимоги до боржника у процедурі реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Підставою для передачі справи № 908/1194/24 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стала наявність різних підходів у практиці судових колегій цієї ж судової палати у застосуванні частини другої статті 125 КУзПБ під час вирішення питання про визнання податкового боргу безнадійним та його списання, та необхідність у зв`язку з цим формування єдиної судової практики щодо застосування наведених положень КУзПБ (висновки в ухвалі Суду від 11.12.2025 у справі № 908/1194/24). При цьому, перед Судовою палатою постало питання визначення умов, за наявності яких податковий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, зокрема, чи є визнання податкового боргу безнадійним у розумінні частини другої статті 125 КУзПБ самостійною процесуальною дією у процедурі реструктуризації боргів боржника, чи таке списання можливе виключно після завершення процедури погашення боргів боржника відповідно до вимог ПК України та Порядку № 220, тобто на якому етапі розгляду справи про неплатоспроможність фізичної особи, зокрема, в межах якої процедури, вирішується питання про визнання податкового боргу безнадійним та його списання; співвідношення положень частини другої статті 125 КУзПБ із нормами як ПК України, так і Порядку № 220, а також щодо того, хто може бути суб`єктом ініціювання питання про визнання податкового боргу безнадійним та його списання на підставі частини другої статті 125 КУзПБ (висновки в ухвалі Суду від 11.12.2025 у справі № 908/1194/24). 7.7. За змістом положень КУзПБ цей Кодекс регламентує лише 2 випадки визнання податкового боргу безнадійним та його списання: у справах про банкрутство (юридичних осіб) та у справах про неплатоспроможність фізичних осіб. Так, що стосується юридичних осіб, то приписи абзацу третього частини третьої статті 52 КУзПБ передбачають, що: у разі якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів із сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов`язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органом стягнення; при цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, які затверджують план санації, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, які повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які голосували за схвалення плану санації, а також розмір та порядок задоволення вимог, які були б застосовані у разі введення процедури ліквідації. Частиною другою статті 125 КУзПБ передбачено, що податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (фізичної особи), визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника. 7.8. Водночас, спеціальними нормами податкового законодавства визначені такі правила визнання "безнадійним" податкового боргу платника податку у справі про банкрутство. Відповідно підпункту 101.2.1 пункту 101.2 статті 101 ПК України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 220 безнадійним податковим боргом є податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута, - станом на дату набрання законної сили ухвалою суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (у разі банкрутства боржника - юридичної особи) або ухвалою суду про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність (у разі банкрутства боржника - фізичної особи). 7.9. Отже, попри відмінність правил визначення податкового боргу, що визнається безнадійним та списується, для боржників юридичних та фізичних осіб у справі про банкрутство за правилами КУзПБ (частиною третьою статті 52 та частиною другою статті 125), за спеціальними нормами податкового законодавства відповідні правила визначення податкового боргу платника податку, що визнається безнадійним та списується, для боржників юридичних та фізичних осіб у справі про банкрутство є однаковими. І саме питання колізії та співвідношення відповідних спеціальних норм законодавства з питань банкрутства зі спеціальними нормами податкового кодексу було порушено у справі № 908/1194/24 при її передачі на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 7.10. Таким чином, попри відмінність: - суб`єктів провадження - боржників у цій справі (юридична особа) та у справі № 908/1194/24 (фізична особа); - норм КУзПБ, якими у справі про банкрутство та у справі про неплатоспроможність врегульовані правила визначення боржнику як платнику податків податкового боргу, що визнається безнадійним та списується; - визначених для цього нормами умов, стадій та проваджень, в яких здійснюється визнання безнадійним та списання податкового боргу у справі про банкрутство /неплатоспроможність; впровадження частиною третьою статті 52 та частиною другою статті 125 КУзПБ єдиного механізму визнання податкового боргу безнадійним у процедурах неплатоспроможності суб`єктів господарювання, а також протиставлення як у цій справі (пункт 1.5), так і у справі № 908/1194/24 норм КУзПБ нормам податкового законодавства в питанні визначення податкового боргу боржника у справі, провадження в якій здійснюється за правилами КУзПБ, визнання його безнадійним та списання задля вирішення відповідної колізії у співвідношенні відповідних норм КУзПБ і податкового законодавства, свідчить про подібність спірних правовідносин у цій справі з правовідносинами у справі № 908/1194/24. Дійшовши цього висновку, Суд погоджується із висновками та рішенням апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у цій справі з перегляду постанови суду першої інстанції до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи № 908/1194/24, а також з аналогічними аргументами Боржника в особі арбітражного керуючого Багінського А. О. у відзиві на касаційну скаргу (пункт 6.1) та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1). Тож відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, оскільки скаржник не довів порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права та не спростував відповідних висновків. 7.11. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована. 7.12. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 902/90/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Васьковський Судді К. М. Огороднік В. Я. Погребняк