Постанова КГС ВС № 906/870/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ cправа № 906/870/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М., за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О., представників учасників справи: позивача - Ковальов О. Р. (самопредставництво) відповідача - Кока В. А. (адвокат) розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" про стягнення 1 638 488,23 грн третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Швайківська сільська рада,

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Державна екологічна інспекція Поліського регіону звернулася в Господарський суд Житомирської області з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" 1 638 488,23 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок перевищення встановлених нормативів ГДС при скиді зворотних (стічних) вод у водний об`єкт (далі - Інспекція, Товариство).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.12.2025 у справі № 906/870/25 (суддя Машевська О.П.) відмовлено у задоволенні позову. 2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 (колегія суддів у складі: Саврій В.А., Романюк Ю.Г., Коломис В.В.) рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2025 у справі № 906/870/25 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 3.1. У касаційній скарзі відповідач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить суд касаційної інстанції рішення скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі № 906/870/25 та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2025. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. 4.2. На обґрунтування касаційної скарги із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах: - від 21.06.2022 у справі № 902/90/21, від 22.05.2024 у справі № 911/3450/21, від 10.09.2025 у справі № 906/127/24 (щодо застосування статті 80 та частини третьої статті 269 ГПК України), які стосуються прийняття та врахування доказів, поданих у суді апеляційної інстанції; - від 19.12.2023 у справі № 911/2799/20 (щодо застосування частини четвертої статті 269 ГПК України), які стосуються повноважень апеляційного господарського суду щодо меж апеляційної скарги; - від 17.02.2026 у справі № 910/13524/24, постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23 щодо застосування частини першої статті 75 ГПК України; - від 30.01.2025 у справі № 922/618/22 щодо необхідності належного встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору щодо застосування цивільно-правової відповідальності на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України; - від 23.04.2024 у справі № 911/1549/22, від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 18.02.2025 у справі № 921/166/24 (щодо застосування статті 19 Конституції України, статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), в контексті визнання дій позивача такими, що відповідають вимогам Закону № 877-V, у т.ч. визнання Акта перевірки № 6 допустимим доказом. 4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що: - апеляційним судом неправильно застосовано положення статей 3, 16, 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Вимог до технічної компетентності та незалежності…, затверджених наказом Мінприроди 18.10.2018 № 363 щодо визнання компетентною лабораторію позивача - за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах; - апеляційним судом неправильно застосовано положення статей 44, 70, 110, 111 Водного кодексу України, Правил № 465, Правил № 316, бланку Акта відбору проб стічних вод, Методичних рекомендації з нормативів ГДС № 173 щодо місця відбору проб, правильності відбору стічних вод з водного об`єкту для дослідження, її зберігання, дослідження - за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

5. Доводи інших учасників справи 5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення та залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін. 5.2. Вказаний відзив мотивовано наступним: - доводи касаційної скарги зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів, наданою судами першої та апеляційної інстанцій, та до намагання здійснити їх переоцінку; - доводи скаржника про відсутність причинного зв`язку між діяльністю ТОВ "КЕС" та перевищенням нормативів ГДС, а також твердження щодо неправильності визначення місця відбору проб фактично зводяться до повторного оспорювання обставин, які вже були предметом судового дослідження та отримали належну правову оцінку судом апеляційної інстанції; - доводи касатора про неправомірну відмову суду апеляційної інстанції у прийнятті додаткових доказів є необґрунтованими та спростовуються положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України і сталою практикою Верховного Суду. - чинне законодавство не покладає на контролюючий орган обов`язку визначати "частку" кожного потенційного забруднювача у межах одного випуску, якщо скид здійснюється через точку, яка перебуває у користуванні конкретного суб`єкта та щодо якої саме цей суб`єкт отримав дозвіл; - твердження касатора про можливість механічного "арифметичного" співставлення окремих місячних показників із річним підсумком звіту є методологічно неправильним та не відповідає змісту первинного обліку водокористування; - у різних судових провадженнях скаржник займає протилежні та взаємовиключні позиції щодо одних і тих самих обставин. При цьому позов у справі № 906/870/25 було подано до ухвалення рішення у справі № 906/1011/24, що свідчить про усвідомлене подання ТОВ "КЕС" різних за змістом відомостей залежно від процесуальної ситуації; - відбір проб здійснюється працівниками Інспекції здійснюється з контрольних створів, де здійснюють контроль за якістю стічних вод працівники ТОВ "КЕС" це 2 створи приблизно за 500 метрів вище і нижче місця скиду; - доводи касатора про те, що інспекцією нібито було здійснено загальну перевірку або перевищено межі позапланового заходу лише з огляду на назву акта, є необґрунтованими, формальними та такими, що не підтверджуються змістом самого акта перевірки й матеріалами справи; - скаржник сам визнав факт скиду недостатньо очищених стічних вод у звіті 2 -ТП водгосп самостійно, не вказуючи про участь Райківської колонії у вказаному забрудненні; - у зв`язку з численними та систематичними порушеннями вимог природоохоронного законодавства ТОВ "КЕС" за фактами наднормативного скиду забруднюючих речовин із зворотними водами неодноразово визнавалося винним та зобов`язувалося відшкодовувати шкоду, завдану державі.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 6.1. ТОВ "Комплекс екологічних споруд" здійснює роботи по очистці та водовідведенні стічних вод населення та підприємств і організацій м.Бердичева. Основним видом економічної діяльності Товариства згідно КВЕД-2010 є клас 37.00: каналізація, відведення й очищення стічних вод. 6.2. Товариство здійснює водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування № 114/ЖТ/49д-23 від 27.07.2023, який містить допустимі обсяги скиду зворотних (стічних вод) на рік з гранично допустимими концентраціями забруднюючих речовин згідно переліку з терміном дії по 27.07.2026 (далі - Спецдозвіл № 114/ЖТ/49д-23) (т.1, арк.справи 26-28). 6.3. Згідно з Спецдозволом № 114/ЖТ/49д-23 фактичним місцем водовідведення є: Випуск №1 - скид зворотних (стічних) вод підприємства, від населення, вторинних водокористувачів та дощових і талих вод з території м.Бердичів після очистки на очисних спорудах повної біологічної очистки потужністю 7811,0 тис.м3/рік у річку Гнилоп`ять, притоку річки Тетерів, район річки Дніпро у межах села Швайківка Швайківської ТГ, Бердичівського району, Житомирської області. 6.4. Допустимий обсяг скиду зворотних (стічних) вод - 337,50 м3/год, 8 099,898 м3/добу та 3 612,60 тис.м3/рік, та фактичний обсяг скидання зворотних (стічних) вод - 171,75 м3/год. (згідно з розробленими нормативами ГДС). 6.5. Забруднюючі речовини, скидання яких нормується: азот амонійний (2,0 мг/дм3), БСК5 (15,0 мг/дм3), ХСК (80,0 мг/дм3), завислі речовини (15,0 мг/дм3), нафтопродукти (0,077 мг/дм3), нітрати (18,0 мг/дм3), нітрити (0,31 мг/дм3), сульфати (95,3мг/дм3), фосфати (2,8 мг/дм3), хлориди (213 мг/дм3), залізо загальне (0,61 мг/дм3), СПАР (0,19 мг/дм3), хром 3+ (0,21 мг/дм3)та хром 6+ (0,03мг/дм3). 6.6. Товариство, як водокористувач, зобов`язане дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у річку Гнилоп`ять за показниками: БСК5 з 18,7 до 15,0 мг/дм3, ХСК з 128,9 до 80,0 мг/дм3 та азоту амонійного з 4,0 до 2,0мг/дм3. 6.7. Товариство зобов`язане проводити 1 раз на квартал лабораторний контроль за дотриманням допустимих параметрів складу стічних вод та якості річкової води у фоновому та контрольному створах (т.1, арк.справи 28 на звороті). 6.8. Інспекцією на підставі наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 09.05.2024 № 508, доручення Державної екологічної інспекції України від 22.05.2024 № 817 та направлення від 04.06.2024 № 7 упродовж 05.06.2024 по 18.06.2024 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України в діяльності ТОВ "Комплекс екологічних споруд". 6.9. За результатами позапланового заходу державного контролю Інспекцією складено Акт № 6 від 18.06.2024, яким зафіксовано, що під час здійснення заходу Товариство не мало чинного сертифікату підтвердження компетентності вимірювальної лабораторії, оскільки сертифікат підтвердження компетентності вимірювальної лабораторії № 052/2020 від 09.12.2020, виданий ДП "Житомирстандартметрологія", втратив чинність 09.12.2023. 6.10. Також вказаним Актом зафіксовано, що Товариство у період контрольного заходу здійснювало скиди зворотних (стічних) вод у р.Гнилоп`ять з показниками, що перевищують встановлені нормативи ГДС по: аміаку (азоту), фосфатам, ХСК, хлоридам, БСК-5, чим не виконувався п.2 умов дозволу на спеціальне водокористування № 114/ЖТ/49д-23 від 27.07.2023. 6.11. Вказане підтверджується: - протоколом вимірювань показників складу та властивостей вод від 10.06.2024 № 50-24/1, складеним на підставі Акта відбору проб води від 05.06.2024 № 50-24/1 (т.1, арк.справи 29-30). Акт відбору проб води від 05.06.2024 № 50-24/1 в матеріалах справи відсутній; - протоколом вимірювань показників складу та властивостей вод від 11.06.2024 № 56-24/1, складеним на підставі Акта відбору проб води від 07.06.2024 №62-24/1 (т.1, арк.справи 31-32). Акт відбору проб води від 06.06.2024 №56-24/1 в матеріалах справи відсутній; - протоколом вимірювань показників складу та властивостей вод від 12.06.2024 № 62-24/1 (т.1, арк.справи 33-34). Акт відбору проб води від 07.06.2024 №62-24/1 в матеріалах справи відсутній. 6.12. Протоколи вимірювань містять інформацію про те, що відбір проб проведено відповідно до чинних нормативних документів, перелік яких наведений в акті відбору проб. 6.13. В період проведення позапланового заходу державного контролю Інспекцією витребувано у Товариства довідку №92 від 14.06.2024 щодо обсягу відведених недостатньо очищених зворотних (стічних) вод у р.Гнилоп`ять за період з 01.01.2024 по 31.05.2024, яку отримано Інспекцією 17.06.2024 за вх.№ 2836/2/2-08. У довідці № 92 від 14.06.2024 Товариство зазначає, що у період з 01.01.2024 по 31.05.2024 у р.Гнилоп`ять не було скинуто недостатньо очищених зворотних стічних вод. Кількість відведених зворотних вод по місяцях становить: 125 083 м3 у січні; 126 790 м3 у лютому; 126 610 м3 у березні; 143 790м3 у квітні; 150 655 м3 у травні. Загалом 672 928 м3 (т.1, арк.справи 63, т.1). 6.14. Примірник Акта № 6 отримала 18.06.2024 бухгалтер Товариства Корнієцька В.В. за вх.№ 27 від 18.06.2024. Підписи керівника Товариства Григорука А.М. та еколога Кравченко І.М. на примірнику Акта № 6 від 18.06.2024 відсутні. Реквізит Акта № 6 від 18.06.2024 "відмітка про відмову від підписання керівником суб`єкта господарювання або уповноваженою ним особою, третіми особами цього Акта" не заповнено. 6.15. При цьому, рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 906/1011/24 задоволено позов Державної екологічної інспекції Поліського округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" про стягнення 537 433,35 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок перевищення встановлених нормативів ГДС. 6.16. У вказаному рішенні у справі № 906/1011/24 встановлено, що підписання Акта бухгалтером Товариства обумовлене відпусткою директора Григорука А.М. у період з 17.06.2024 по 23.07.2024 (наказ від 10.06.2024 № 35-к/24). 6.17. На підставі Акта № 6 від 18.06.2024 Товариству складено Припис № 6 від 24.06.2024 щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства (т.1, арк.справи 40-41). 6.18. Припис № 6 від 24.06.2024 містить вимоги до Товариства про забезпечення здійснення скиду зворотних (стічних) вод у р.Гнилоп`ять з показниками, що не перевищують встановлені нормативи ГДС у Спецдозволі № 114/ЖТ/49д-23. 6.19. Рішенням суду у справі № 906/1011/24 встановлено, що 01.08.2024 відносно керівника Товариства складено протокол про адміністративне правопорушення № 019904 за порушення ст.44 ВК України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 136,00 грн, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення № 758-2.2 від 01.08.2021. Штраф в сумі 136,00 грн сплачено 06.08.2024 до бюджету територіальної громади м.Бердичева. 6.20. У рішенні по справі № 906/1011/24 судом було встановлено, що Інспекцією правильно і згідно з встановленими нормативними вимогами, здійснено розрахунок збитків в сумі 537 433,35 грн, заподіяних водному об`єкту р.Гнилоп`ять внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС. 6.21. В подальшому, упродовж 05.06.2024 по 18.06.2024 Інспекцією на підставі наказу Мінзахисту довкілля та природних ресурсів "Про проведення позапланового заходу перевірки державного нагляду (контролю) від 21.01.2025 № 97, доручення ДЕІ України від 24.01.2025 № 119 щодо перевірки вимог припису Державної екологічної інспекції Поліського округу №6 від 24.06.2024, наказу Інспекції "Про здійснення заходу державного нагляду (контролю) від 03.02.2025 № 88-ОД", направлення Інспекції № 2 від 04.02.2025 упродовж 05.02.2025 по 18.02.2025 проведено позапланову перевірку виконання Товариством Припису № 6 від 24.06.2024 за результатами проведеного позапланового заходу державного контролю (т.1, арк.справи 43-45). 6.22. З метою встановлення факту виконання/невиконання пунктів 1,2 та 3 Припису № 6 від 24.06.2024 Інспекцією проведено відбір проб вод на Випуску 1, а також з річки Гнилоп`ять вище Випуску 1 та нижче Випуску 1. 6.23. Ці факти підтверджуються: - актом відбору проб від 05.02.2025 № 4-25/1 та протоколом вимірювань складу та властивостей вод від 11.02.2025 № 4-25/1 (т.1, арк.справи 47-48, 54 на звороті, 55). Акт складено у присутності лаборантів - вимірювальної лабораторії Товариства Сободахи Л.М. та Цицановської Н.Л., які його підписали; - актом відбору проб від 07.02.2025 № 7-25/1 та протоколом вимірювань складу та властивостей вод від 13.02.2025 № 7-25/1 (т.1, арк.справи 49-50, 53). Акт складено у присутності лаборантів - вимірювальної лабораторії Товариства, які його підписали; - актом відбору проб від 10.02.2025 № 8-25/1 та протоколом вимірювань складу та властивостей вод від 17.02.2025 № 7-25/1 (т.1, арк.справи 46, 51 на звороті). Акт складено у присутності лаборантів - вимірювальної лабораторії Товариства, які його підписали. 6.24. За результатами проведених досліджень зворотних (стічних) вод лабораторією Інспекції встановлено перевищення по азоту амонійному в 13,9 рази, фосфатах - 2,7 рази, ХСК - 1,6 рази, БСК-5 - 2,2 рази, завислим речовинам - 1,3 рази. 6.25. В ході позапланового заходу державного контролю, що проводився у період з 05.02.2025 по 18.02.2025 Інспекцією здійснено запит за № 881/2.3-08 від 14.02.2025 до Товариства щодо надання довідки щодо кількості відведених зворотних (стічних) вод (в тому числі недостатньо очищених) у річку Гнилоп`ять за період з 19.06.2024 по 10.02.2025 (т.1, арк.справи 42, 56 на звороті, 68-69). Товариство запит Інспекції не виконало. 6.26. За результатами позапланового заходу державного контролю Інспекцією складено Акт № 2 від 18.02.2025, яким зафіксовано факт невиконання пунктів 1,2 та 3 Припису № 6 від 24.06.2024. 6.27. Керівник Товариства Григорчук А.М. від підпису цього акта відмовився, про що представниками Інспекції проставлено відмітку 18.02.2025. 6.28. Примірник Акта № 2 від 18.02.2025 супровідним листом надісланий Інспекцією Товариству (т.1, арк.справи 39, 41 на звороті). Факт отримання Акта № 2 від 18.02.2025 відповідач не заперечував. 6.29. На запит Інспекції до Басейнового управління водних ресурсів річки Прип`ять, отримано супровідним листом № 08-125/1 від 28.02.2025, Звіт Товариства про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2024 рік , яким підтверджено відведення останнім у річку Гнилоп`ять 1 657,4 тис.куб м. зворотних (стічних) вод, з яких - 684,5 тис.куб м. недостатньо очищених (т.1, арк.справи 65). 6.30. Із витребуваного Звіту про використання води за формою №2ТП-водгосп (річна) за 2024 рік вбачається: - кількість днів роботи водокористувача, що звітує - 366 днів; - всього відведено зворотних (стічних) вод за рік, тис.куб.м - 1 657,4, з них недостатньо очищених - 684,5 та нормативно-очищених - 972,9; - результати очистки стічних вод на очисних спорудах Товариства окремо оформлено за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень місяці 2024 року за підписом начальника лабораторії Гіневського Г.С.; - зведені результати хімічних аналізів зворотних (стічних) вод, відведених у р.Гнилоп`ять за 2024 оформлено додатком 2 до звіту (т.2, арк.справи 31-37, 42). 6.31. На підставі Звіту Товариства про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2024 рік, встановлено наявність протоколів вимірювань показників складу та властивостей вод: № 8-24/1 від 07.02.2024 з посиланням на Акт відбору проб вод від 01.02.2024 № 8-24/1 (відсутній) (т.2, арк.справи 55); № 50-24/1 від 10.06.2024 з посиланням на Акт відбору проб вод від 05.06.2024 № 50-24/1 (відсутній) (т.2, арк.справи 51); № 56-24/1 від 11.06.2024 з посиланням на Акт відбору проб вод від 06.06.2024 № 56-24/1(відсутній) (т.2, арк.справи 49); № 62-24/1 від 12.06.2024 з посиланням на Акт відбору проб вод від 07.06.2024 № 62-24/1 (відсутній) (т.2, арк.справи 47); № 117-24/1 від 05.11.2024 з посиланням на Акт відбору проб вод від 30.10.2024 № 117-24/1 (відсутній) (т.2, арк.справи 57); № 127-24/1 від 03.12.2024 з посиланням на Акт відбору проб вод від 27.11.2024 № 127-24/1 (відсутній) (т.2, арк.справи 59). 6.32. 03.04.2025 Інспекцією складено протокол № 020104 про адміністративне правопорушення щодо невиконання керівником Товариства Григоруком А.М. вимог пунктів 1,2 та 3 Припису № 6 від 24.06.2024 станом на 18.02.2025, від отримання якого останній відмовився (т.1, арк.справи 60). 6.33. 04.04.2025 Інспекцією складено постанову про накладення адміністративного стягнення № 236-2.3 у розмірі 765,00 грн на керівника Товариства Григорука А.М. (т.1, арк.справи 59). 6.34. 08.04.2025 Інспекцією надіслано Товариству претензію 62/11-12 від 08.04.2025 на суму 1 638 488,23 грн. Інспекція вважає, що оскільки Товариство довідкою №92 від 14.06.2024 підтвердило факт скиду у річку Гнилоп`ять 672,928 тис. куб м. очищених зворотних (стічних) вод впродовж січня-травня 2024, тому 684,5 тис.куб м. недостатньо очищених зворотних (стічних) вод відбулося починаючи з 19.06.2024 по 31.12.2024. Відповідно до формули 12 Методики № 389 сума збитків складає 1 638 488,23 грн (т.1, арк.справи 58). У претензії Інспекцією зазначено, що її вимоги мають бути задоволені в місячний строк з дня її отримання , у разі відмови - збитки будуть стягнуті у судовому порядку (т.1, арк.справи 56-57). 6.35. Товариство не заперечило факт отримання претензії № 62/11-12 від 08.04.2025, однак не вчинило дій щодо її визнання. 6.36. Відповідно, результати вимірювань показників складу та властивостей вод за лютий 2025 року відсутні у Басейного управління водних ресурсів річки Прип`ять, оскільки не є складовими Звіту Товариства про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2024 рік. 6.37. 10.07.2024 Товариству видано Сертифікат підтвердження компетентності № 014/2024 від 10.07.2024 з терміном дії до 09.07.2027, яким підтверджено компетентність вимірювальної лабораторії ТОВ "Комплекс екологічних споруд" на проведення вимірювань величин, наведених у додатку до сертифікату (амонію сольового, нітратів, нітритів, хлоридів, завислих речовин тощо) (т.1, арк.справи 92).

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції 7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій 8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 8.2. У справі, що переглядається, предметом позову є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а саме за скидання зворотних (стічних) вод у річку Гнилоп`ять з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин за період з 19.06.2024 по 31.12.2024. 8.3. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. 8.4. Стаття 16 ЦК України передбачає, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. 8.5. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 8.6. Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. 8.7. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення, а саме: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки. 8.8. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки. 8.9. Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. 8.10. За відсутності хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає. 8.11. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. 8.12. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23. 8.13. При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17). 8.14. Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. 8.15. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. 8.16. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров`я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. 8.17. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. 8.18. За статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. 8.19. Пунктом "а" частини першої статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель та про поводження з відходами. 8.20. Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. 8.21. Статтею 40 цього Закону встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України. 8.22. Згідно зі статтею 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб. 8.23. Відповідно до статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані, зокрема: дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами. 8.24. Положеннями частини першої статті 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. 8.25. Згідно зі статтею 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. 8.26. Статтею 70 Водного кодексу України встановлено, що скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, зокрема, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи. 8.27. Відповідно до пункту "в" статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. 8.28. Згідно зі статтею 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України. 8.29. Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 465, передбачено, що скидання зворотних вод у водні об`єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування. Необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні об`єкти, визначається нормативами гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин. Граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування (п.15-17). 8.30. За змістом пунктів 16 та 17 Правил необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні об`єкти, визначається нормативами гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин, обсяг яких встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування. 8.31. Відповідно до пункту 19 вказаних Правил, нормування гранично допустимого скидання інших забруднюючих речовин у водні об`єкти здійснюється органами, уповноваженими видавати дозвіл на спеціальне водокористування, за умови, що досягнута категорія якості води при цьому не погіршиться. 8.32. Згідно з вимогами статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані не допускати заподіяння шкоди об`єктам навколишнього природного середовища. 8.33. Відповідно до статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. 8.34. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач здійснює водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування № 114/ЖТ/49д-23 від 27.07.2023, який містить допустимі обсяги скиду зворотних (стічних вод) на рік з гранично допустимими концентраціями забруднюючих речовин згідно переліку з терміном дії по 27.07.2026. 8.35. Судами встановлено, що відповідно до Спецдозволу № 114/ЖТ/49д-23 фактичним місцем водовідведення є: Випуск №1 - скид зворотних (стічних) вод підприємства, від населення, вторинних водокористувачів та дощових і талих вод з території м. Бердичів після очистки на очисних спорудах повної біологічної очистки потужністю 7 811,0 тис. м3/рік у річку Гнилоп`ять, притоку річки Тетерів, район річки Дніпро у межах села Швайківка Швайківської ТГ, Бердичівського району, Житомирської області. 8.36. Допустимий обсяг скиду зворотних (стічних) вод - 337,50 м3/год, 8 099,898 м3/добу та 3 612,60 тис.м3/рік, та фактичний обсяг скидання зворотних (стічних) вод - 171,75 м3/год. (згідно з розробленими нормативами ГДС). 8.37. Забруднюючі речовини, скидання яких нормується: азот амонійний (2,0 мг/дм3), БСК5(15,0 мг/дм3), ХСК (80,0 мг/дм3), завислі речовини (15,0 мг/дм3), нафтопродукти (0,077 мг/дм3), нітрати (18,0 мг/дм3), нітрити (0,31 мг/дм3), сульфати (95,3мг/дм3), фосфати (2,8 мг/дм3), хлориди (213 мг/дм3), залізо загальне (0,61 мг/дм3), СПАР (0,19 мг/дм3), хром 3+ (0,21 мг/дм3) та хром 6 + (0,03мг/дм3). 8.38. Товариство як водокористувач зобов`язане дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у річку Гнилоп`ять за показниками: БСК5 з 18,7 до 15,0 мг/дм3, ХСК з 128,9 до 80,0 мг/дм3 та азоту амонійного з 4,0 до 2,0мг/дм3. Товариство зобов`язане проводити 1 раз на квартал лабораторний контроль за дотриманням допустимих параметрів складу стічних вод та якості річкової води у фоновому та контрольному створах 8.39. Як встановлено судами, Товариство після 09.12.2023 не мало чинного сертифікату підтвердження компетентності вимірювальної лабораторії, оскільки Сертифікат № 052/2020 від 09.12.2020, виданий ДП "Житомирстандартметрологія", втратив чинність 09.12.2023. 8.40. За встановленими судами обставинами, Товариству видано Сертифікат підтвердження компетентності № 014/2024 від 10.07.2024 з терміном дії до 09.07.2027, яким підтверджено компетентність вимірювальної лабораторії ТОВ "Комплекс екологічних споруд" на проведення вимірювань величин, наведених у додатку до сертифікату (амонію сольового, нітратів, нітритів, хлоридів, завислих речовин тощо). 8.41. Отже, у період з 10.12.2023 до 09.07.2024 включно Товариство не могло самостійно контролювати в лабораторний спосіб допустимі обсяги скиду зворотних (стічних вод) у річку Гнилоп`ять з гранично допустимими концентраціями забруднюючих речовин чи з їх перевищенням. 8.42. Як встановлено пунктом 7 розділу V Методичних рекомендацій з нормативів ГДС № 173 фактичні обсяги забраної води і скинутих зворотних вод приймаються за даними звітів про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) за останній звітний рік. За відсутності додаткової інформації режим скидання зворотних вод рекомендується приймати відповідно до режиму функціонування водокористувача (за кількістю робочих днів на рік і годин на добу та з урахуванням сезонного режиму роботи). 8.43. В свою чергу, за змістом Звіту Товариства про використання води за формою №2ТП-водгосп (річна) за 2024 рік: кількість днів роботи водокористувача, що звітує - 366 днів; кількість годин роботи на добу 24; всього відведено зворотних (стічних) вод за рік, тис. куб. м. - 1 657,4, з них недостатньо очищених - 684,5 та нормативно-очищених - 972,9; результати очистки стічних вод на очисних спорудах Товариства окремо оформлено за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень місяці 2024 року за підписом начальника лабораторії Гіневського Г.С.; зведені результати хімічних аналізів зворотних (стічних) вод, відведених у р.Гнилоп`ять за 2024 оформлено додатком 2 до звіту . 8.44. Товариство визнає, що недостатньо очищені зворотні (стічні) води за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2024 рік склали обсяг - 684,5 тис.куб.м, який утворився за лютий -127,4 тис.куб.м, червень - 145,6 тис. куб.м, вересень -140,8 тис.м.куб, жовтень -137,9 тис.м.куб, листопад -132,3 тис.м.куб. 8.45. Як обгрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, Товариство поданням Звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2024 рік фактично визнало факт недостатнього очищення зворотних (стічних) вод у наведені місяці року, в тому числі після 09.07.2024, коли Товариство вже могло самостійно контролювати в лабораторний спосіб допустимі обсяги скиду зворотних (стічних вод) у річку Гнилоп`ять з гранично допустимими концентраціями забруднюючих речовин чи з їх перевищенням. 8.46. В свою чергу суд першої інстанції зазначив, що показник за лютий - 127,4 тис. куб. м. було враховано Інспекцією при розрахунку збитків за період з 01.01.2024 по 31.05.2024, стягнутих рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 906/1011/24. 8.47. Однак, як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до довідки ТОВ "Комплекс екологічних споруд" № 92 від 14.06.2024 за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 суб`єктом господарювання у водний об`єкт (р.Гнилоп`ять) було відведено 672 928 м. куб. зворотних вод; за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 у водний об`єкт (р.Гнилоп`ять) недостатньо очищених зворотних стічних вод скинуто не було. 8.48. Зі змісту рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 906/1011/24 вбачається, що вказаний відповідачем у довідці № 92 від 14.06.2024 об`єм відведених зворотних вод у розмірі 672 928 м.куб. за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 не міг бути врахований у зв`язку з втратою чинності сертифікату підтвердження компетентності на проведення вимірювань № 052/2020 від 09.12.2020 вимірювальної лабораторії ТОВ "Комплекс екологічних споруд". Відповідно, з урахуванням лабораторних досліджень інспекції, весь задекларований об`єм зворотних вод було визнано недостатньо очищеним для цілей розрахунку збитків. 8.49. Тобто, з рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 906/1011/24 не вбачається врахування показника недостатньо очищених вод за лютий у розмірі 127,4 тис.куб.м при розрахунку збитків за період з 01.01.2024 по 31.05.2024, чим спростовуються аргументи Товариства та суду першої інстанції про протилежне. 8.50. При цьому, як правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки у період з 10.12.2023 до 09.07.2024 включно Товариство не могло самостійно контролювати в лабораторний спосіб допустимі обсяги скиду зворотних (стічних вод) у річку Гнилоп`ять з гранично допустимими концентраціями забруднюючих речовин чи з їх перевищенням, показник за червень - 145,6 тис.куб.м цілком обґрунтовано врахований Інспекцією для розрахунку збитків за період з 19.06.2024 по 31.12.2024. 8.51. Таким чином, враховуючи інформацію із Звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2024 рік, фактичний об`єм скинутих недостатньо очищених зворотних вод у р. Гнилоп`ять за період з 19.06.2024 по 31.12.2024 складає 684 500 м3. 8.52. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається суб`єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю). 8.53. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2018 у справі № 826/4278/14, від 23.02.2024 у справі № 400/3940/21 Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення (припис) контролюючого органу. 8.54. Такий акт є одним із найважливіших джерел екологічної інформації, що становить значний суспільний (публічний) інтерес, використання якої допомагає здійснювати Держекоінспекцією та її підрозділами аналіз дотримання суб`єктом природокористування відповідного законодавства. Посилання на акти, що винесені за результатами попередніх перевірок, може слугувати доказом встановлення хронології порушень та їх повторюваності. Аналіз цих документів дозволяє визначити момент початку порушень природоохоронного законодавства а також заходи, вжиті суб`єктом, що перевіряється, для їх усунення. Це сприяє формуванню уявлення про динаміку відповідності діяльності суб`єкта природокористування вимогам законодавства та виявленню системності цих порушень у часі (постанова Верховного Суду від 23.02.2024 у справі № 400/3940/21). 8.55. Верховний Суд у постановах від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21, від 26.07.2022 у справі № 924/883/21, від 16.08.2022 у справі № 925/1598/20; від 18.05.2023 у справі № 914/669/22; від 11.01.2024 у справі № 918/618/22 в аспекті дослідження питання встановлення необхідних документів в якості доказів для підтвердження фактів правопорушення природоохоронного законодавства, зазначив, що таким є акт перевірки. У такому акті відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" фіксується факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і саме він є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища. 8.56. Як вже було зазначено, за результатами позапланового заходу державного контролю Інспекцією складено Акт № 2 від 18.02.2025, яким зафіксовано факт невиконання пунктів 1,2 та 3 Припису № 6 від 24.06.2024. Керівник Товариства Григорчук А.М. від підпису цього акта відмовився, про що представниками Інспекції проставлено відмітку 18.02.2025. Примірник Акта № 2 від 18.02.2025 супровідним листом надісланий Інспекцією Товариству (т.1, арк.справи 39, 41 на звороті). Факт отримання Акта № 2 від 18.02.2025 Товариство не заперечувало. 8.57. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариство після отримання Припису № 6 від 24.06.2024 мало негайно усунути виявлені порушення, тоді як Інспекція мала право перевірити його виконання шляхом здійснення позапланового заходу фактично на початку липня 2024, однак не у лютому 2025. В свою чергу, на думку суду першої інстанції, Інспекція не пояснила на якій підставі були складені протоколи вимірювань показників складу та властивостей вод № 117-24/1 від 05.11.2024 (акт відбору проб вод від 30.10.2024 № 117-24/1) та № 127-24/1 від 03.12.2024 (акт відбору проб вод від 27.11.2024 № 127-24/1), та чому в той період не було перевірено виконання Припису № 6 від 24.06.2024 шляхом проведення позапланового контрольного заходу. 8.58. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 13.03.2022 № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану", відповідно до пункту 1 якої припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», тобто обмежено проведення планових заходів під час правового режиму воєнного стану в Україні. 8.59. При цьому, у пункті 2 Постанови КМУ від 13.03.2022 № 303 (в редакції, чинній у січні 2025) передбачено, що за наявності загрози, що має негативний вплив на захист навколишнього природного середовища, дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах. 8.60. Державною екологічною інспекцією України видано Доручення № 119 від 24.01.2025 на підставі абз.4 частини першої статті 6 Закону № 877-V, пункту 2 Постанови КМУ від 13.03.2022 № 303, Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 21.01.2025 № 97 про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо виконання Товариством Припису №6 від 24.06.2024 (т.1, арк.справи 75). 8.61. За встановленими судами обставинами, 25.11.2024 на гарячу лінію Інспекції звернувся громадянин Козловський щодо невиконання припису ТОВ "КЕС" та забруднення водних об`єктів. На підставі цього звернення Інспекція здійснила відбір проб вод, що підтверджується протоколом вимірювань показників складу та властивостей вод № 127-24/1 від 03.12.2024 та актом відбору проб вод від 27.11.2024 № 127-24/1, що й стало підставою для перевірки виконання припису. Зафіксувавши перевищення нормативів ГДС відповідно до дозволу на спецводокористування від 27.07.2023 № 114/ЖТ/49д-23 в зворотних (стічних) водах, Інспекцією Поліського округу вказані матеріали направлено на ДЕІ України для отримання погодження від Міністра захисту довкілля та природних ресурсів та Доручення ДЕІ України на проведення перевірки виконання припису, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю)" підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю). Таким чином, був проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо виконання вимог припису ТОВ "КЕС", що зафіксовано в Акті № 2 від 18.02.2025. Інспекція могла провести позаплановий захід лише відповідно до Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)" від 21.01.2025 № 97 та Доручення Державної екологічної інспекції України від 24.01.2025 № 119, щодо перевірки вимог припису Державної екологічної інспекції Поліського округу № 6 від 24.06.2024, які були видані на початку 2025 року. 8.62. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що нормативні акти, які регулюють порядок здійснення державного контролю у сфері охорони та використання водних ресурсів, не містять конкретного строку перевірки виконання вимог приписів, виданих інспекцією. 8.63. Наведеним підтверджується відповідність дій Інспекції щодо проведення у лютому 2025 позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо виконання Товариством Припису № 6 від 24.06.2024, за наявності передбачених законом підстав, із дотриманням встановленої процедури та на підставі відповідних розпорядчих документів уповноважених органів. 8.64. При цьому, Інспекція діяла в межах наданих їй законом повноважень, реалізуючи функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також у спосіб, визначений Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок здійснення таких заходів. Відтак, дії Державної екологічної інспекції Поліського округу відповідають вимогам статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. 8.65. При цьому, за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, дії інспекції з проведення позапланової перевірки, за наслідками яких був складений акт перевірки, не були предметом оскарження в суді та не були визнані в судовому порядку протиправними. Тобто, акт перевірки на час вирішення спору є чинним, зазначені в ньому відомості відповідачем не спростовані. 8.66. Враховуючи наведене, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав вважати позапланову перевірки відповідача Державною екологічною інспекцією Поліського округу незаконною. 8.67. Таким чином, судом апеляційної інстанції визнано Акт № 2 від 18.02.2025 належним та допустимим доказом порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища шляхом забруднення водойми р.Гнилоп`ять наднормативним скидом забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами. 8.68. Також, за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, повноваження лабораторії Інспекції на проведення вимірювань викидів забруднюючих речовин (амонію, БСК, завислих речовин тощо) підтверджені наказом Державної екологічної інспекції України №19 від 21.01.2022 "Про уповноваження на проведення вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг у сфері метрології під час контролю стану навколишнього природного середовища". 8.69. Суд першої інстанції з даних публічної інформації в мережі інтернет за посиланням https://www.dei.gov.ua/post/2909 встановив, що у Переліку територіальних та міжрегіональних територіальних органів Державної екологічної інспекції України, уповноважених на проведення вимірювань (станом на 01.07.2024) значиться Державна екологічна інспекція Поліського округу (підрозділ, який проводить вимірювання - відділ інструментально-лабораторного контролю, місце розташування: адреса 1 - вул. Л. Качинського, 12а, м. Житомир; адреса 2 - вул. Л. Толстого, 20, м. Рівне) та здійснюється посилання на наказ Державної екологічної інспекції України № 19 від 21.01.2022. 8.70. Вказаним наказом Державної екологічної інспекції України від 21.01.2022 № 19 "Про уповноваження на проведення вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг у сфері метрології під час контролю стану навколишнього природного середовища", а також додатками до нього, визначено галузь уповноваження та перелік показників, щодо яких дозволено здійснювати вимірювання. Зазначений наказ є чинним, не скасованим і є належною правовою підставою для проведення інструментально-лабораторних вимірювань у межах державного екологічного контролю. 8.71. У п.2.3 та п.п.2.3.1 розділу ІІ Методики № 389 при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами використовуються розрахункові методи або результати інструментально-лабораторних вимірювань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальними та міжрегіональними територіальними органами, уповноваженими на проведення вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, відповідно до вимог до технічної компетентності та незалежності, визначених Міндовкілля. 8.72. Тому суди попередніх інстанцій правильно відхилили аргументи Товариства про те, що лабораторії Інспекції не є випробувальними лабораторіями з відповідною сферою акредитації, які акредитовані Національним агентством з акредитації України. 8.73. Також, як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, відбір проб зворотних (стічних) вод здійснювався Державною екологічною інспекцією Поліського округу із дотриманням вимог чинних нормативно-правових та нормативно-технічних документів, зокрема відповідно до ДСТУ ISO 5667-10:2005 "Якість води. Відбирання проб. Частина

10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод", яким регламентовано порядок, умови та методику відбору проб, вимоги до місць їх відбору, а також забезпечення репрезентативності та достовірності отриманих результатів лабораторних досліджень. 8.74. При цьому точки відбору проб не визначалися інспекцією довільно чи безпідставно. Відбір проб здійснювався за участю представника ТОВ "КЕС" виключно у тих точках, які заздалегідь встановлені та закріплені у дозвільних документах самого суб`єкта господарювання, а саме у дозволі на спеціальне водокористування від 27.07.2023 № 114/ЖТ/49д-23, зокрема на Випуску № 1, а також у графіку контролю роботи очисних споруд каналізації та інших внутрішніх документах підприємства, що регламентують порядок скиду зворотних вод. 8.75. Таким чином, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, місця відбору проб були визначені самим відповідачем у межах отриманих ним дозвільних документів (дозволі на спеціальне водокористування від 27.07.2023 № 114/ЖТ/49д-23), а тому не потребували їх додаткового встановлення або окремого погодження інспекцією безпосередньо на місцевості. 8.76. Судами встановлено, що у відповідних актах перевірки чітко визначено місце відбору проб шляхом зазначення конкретних контрольних точок, а саме: Випуск № 1 суб`єкта господарювання та річка Гнилоп`ять вище і нижче зазначеного випуску. Таке визначення місця відбору є загальноприйнятим та достатнім для ідентифікації точки контролю у випадку відбору проб зворотних (стічних) вод і поверхневих вод у зоні впливу конкретного випуску. 8.77. Як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, Випуск № 1 не є абстрактним чи умовним поняттям, а є чітко визначеним та закріпленим у дозвільних документах самого відповідача, зокрема у дозволі на спеціальне водокористування. Відтак, зазначення у актах саме цього випуску однозначно ідентифікує місце відбору проб та не потребує додаткової геодезичної або координатної прив`язки на місцевості. 8.78. Аналогічним чином визначення місць відбору проб поверхневих вод річки Гнилоп`ять вище та нижче Випуску № 1 є нормативно обґрунтованим і відповідає вимогам чинних стандартів, зокрема ДСТУ ISO 5667-10:2005, які не містять припису щодо обов`язкового зазначення географічних координат або детальної топографічної прив`язки для кожного випадку відбору проб. Метою такого відбору є саме порівняльна оцінка якості води до та після місця скиду, що досягається шляхом відбору проб відносно конкретного, визначеного випуску. 8.79. Крім того, відповідач, як суб`єкт спеціального водокористування є особою, яка експлуатує відповідний випуск та несе відповідальність за його технічний стан і режим роботи, а отже не може посилатися на неможливість ідентифікації власного випуску або прилеглих до нього ділянок водного об`єкта. 8.80. При цьому, за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, будь-яких доказів того, що відбір проб здійснювався не у визначених дозвільними документами місцях або поза зоною впливу Випуску № 1, відповідачем не надано. Більше того, відбір води здійснювався за участю представників ТОВ "КЕС": лаборанта Ципановської Н.Л., лаборанта Сабодахи Л.М. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять. 8.81. Судом апеляційної інстанції проаналізовано акти відбору проб води та встановлено, що вони складені за уніфікованою формою, яка затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.04.2013 № 179 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.05.2013 за № 739/23271, що надає такій формі статус обов`язкової для застосування під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зазначена уніфікована форма розроблена з урахуванням необхідності її використання для фіксації результатів відбору проб різних видів вод, у тому числі поверхневих, підземних, зворотних (стічних) вод, у різних природних, технологічних та гідрологічних умовах. Саме з цією метою форма акта є універсальною та передбачає заповнення лише тих реквізитів і показників, які є релевантними для конкретного виду вод та способу відбору проб. 8.82. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що акти відбору проб вод складені за уніфікованою формою, затвердженою наказом Мінприроди України № 179, відповідають встановленим вимогам, містять усі необхідні відомості для ідентифікації проб та є належними і допустимими доказами у даній справі. 8.83. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 з наступними змінами та доповненнями (далі - Методика). 8.84. Відповідно до абзацу другого пункту 1.4 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків. 8.85. Згідно з пунктом 2.1 Методики наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об`єкт вважаються: скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством. 8.86. Відповідно до пункту 2.4 Методики нарахування збитків здійснюється з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скиду та триває до моменту усунення порушення або його належного підтвердження. 8.87. Згідно з пунктом 7.1 Методики розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об`єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, грн, здійснюється за формулою (12) Методики. 8.88. Оскільки скид забруднюючих речовин здійснювався у водний об`єкт зі зворотними водами, розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного скиду, здійснено позивачем за формулою № 12 Методики. 8.89. Судом апеляційної інстанції перевірено здійснений позивачем розрахунок шкоди у розмірі 1 638 488,23 грн та встановлено, що його здійснено арифметично правильно. 8.90. Пунктом 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. 8.91. Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. 8.92. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. 8.93. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, згідно з частинами першою і другої якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. 8.94. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. 8.95. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків; під шкодою необхідно розуміти, зокрема зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом; причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника. 8.96. Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність/неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності (висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 30.01.2025 у справі № 922/618/22, від 12.03.2025 у справі № 909/131/24, від 08.05.2025 у справі № 912/3350/21). 8.97. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 виснувала, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. 8.98. Пунктами 3, 7 частини першої статті 44 Водного кодексу України встановлено, що водокористувачі зобов`язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами. 8.99. Суд апеляційної інстанції дослідив встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують неодноразове перевищення ТОВ "Комплекс екологічних споруд" показників гранично допустимого скидання стічних вод у водний об`єкт - річку Гнилоп`ять та дійшов висновку про те, що вони свідчать про наявність в діях ТОВ "Комплекс екологічних споруд" усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка Товариства, що виражається у недотриманні умов ГДС при скиданні стічних вод у р.Гнилоп`ять; безпосередній причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою Товариства, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки Товариства через недотримання природоохоронного законодавства; вина Товариства полягає у недотриманні умов ГДС при скиданні стічних вод у р.Гнилоп`ять. 8.100. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та відшкодування за рахунок відповідача збитків в сумі 1 638 488,23 грн заподіяних водному об`єкту - р.Гнилоп`ять внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС. 8.101. В контексті доводів касаційної скарги Суд звертає увагу на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 Господарського процесуального кодексу України). 8.102. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України). 8.103. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України). 8.104. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 8.105. Апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив про підтвердження обставин наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення. 8.106. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. 8.107. Тобто, судом встановлено, що позивачем доведено такі елементи складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка особи, шкода (збитки) та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками. Наведене судом касаційної інстанції не переоцінюється в силу положень статті 300 ГПК України. 8.108. Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити таке. 8.109. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 8.110. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. 8.111. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. 8.112. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 8.113. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. 8.114. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. 8.115. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. 8.116. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. 8.117. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. 8.118. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини). 8.119. Скаржник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, що містяться в постановах Верховного Суду, які зазначені в розділі 4 цієї постанови. 8.120. Правові висновки у зазначених скаржником справах: № 902/90/21, № 911/3450/21, № 906/127/24 (щодо застосування статті 80 та частини третьої статті 269 ГПК України), які стосуються прийняття та врахування доказів, поданих у суді апеляційної інстанції, № 911/2799/20 (щодо застосування частини четвертої статті 269 ГПК України), які стосуються повноважень апеляційного господарського суду щодо меж апеляційної скарги, є загальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин. 8.121. Мотивуючи вказані доводи скаржник зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про долучення доказів. 8.122. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем до апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення доказів, яке було мотивовано тим, що вказані докази мають суттєве значення та вони не могли бути долучені до відзиву на апеляційну скаргу, оскільки рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі № 240/10849/25, яке відповідач просив долучити в якості доказу, ухвалене вже після розгляду справи № 906/870/25 судом першої інстанції. 8.123. Відповідно до частин другої - четвертої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. 8.124. Згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 8.125. Згідно з висновком щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи. 8.126. В свою чергу така обставина, як відсутність доказів на момент розгляду спору судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18). 8.127. Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не вбачав підстав для поновлення строку для подачі доказів. 8.128. Верховний Суд також зауважує, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення природоохоронного законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях суб`єкта спеціального водокористування щодо незабезпечення ним дотримання нормативів ГДС при скиді зворотних (стічних) вод у водний об`єкт. 8.129. При цьому, судом апеляційної інстанції у справі № 906/870/25 було надано оцінку обставинам як щодо порядку відбирання інспекторами проб води, так і щодо перевищення нормативів ГДС при скиданні зворотних вод у річку Гнилоп`ять через випуск №

1. Тобто в цьому випадку судом апеляційної інстанції надано оцінку вказаним обставинам, на які покликався відповідач у наведеному клопотанні про долучення доказів із посиланням на рішення суду адміністративної юрисдикції у справі № 240/10849/25, а тому відсутні підстави вважати, що такі обставини залишилися поза увагою апеляційного господарського суду. 8.130. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. 8.131. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. 8.132. Наведеним спростовуються зазначені доводи скаржника 8.133. Також, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 911/1549/22, від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 18.02.2025 у справі № 921/166/24 (щодо застосування статті 19 Конституції України, статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), в контексті визнання дій позивача такими, що відповідають вимогам Закону № 877-V, у т.ч. визнання Акта перевірки № 6 допустимим доказом. 8.134. Окрім того, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що: - апеляційним судом неправильно застосовано положення статей 3, 16, 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Вимог до технічної компетентності та незалежності…, затверджених наказом Мінприроди 18.10.2018 № 363 щодо визнання компетентною лабораторію позивача - за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах; - апеляційним судом неправильно застосовано положення статей 44, 70, 110, 111 Водного кодексу України, Правил № 465, Правил № 316, бланку Акта відбору проб стічних вод, Методичних рекомендації з нормативів ГДС № 173 щодо місця відбору проб, правильності відбору стічних вод з водного об`єкту для дослідження, її зберігання, дослідження - за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах. 8.135. В контексті доводів касаційної скарги Суд звертає увагу на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 Господарського процесуального кодексу України). 8.136. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України). 8.137. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України). 8.138. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 8.139. Апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, дослідив, в тому рахунку, відповідність дій позивача вимогам Закону, Акт перевірки № 6, компетентність лабораторії позивача, а також дослідив питання визначення місця відбору проб, правильності відбору стічних вод з водного об`єкту для дослідження. 8.140. Дослідивши наведені доводи, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо порушення норм права, зокрема за відсутності висновків Верховного Суду, судом апеляційної інстанції під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до заперечення обставин, встановлених судом під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Скаржник наводить власне викладення обставин, які на його думку мали бути встановлені, що не узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України, оскільки, касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 8.141. Аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин. 8.142. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. 8.143. Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що у справі, яка розглядається, суд надав оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України. 8.144. Ураховуючи наведене у цій постанові через призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходив суд при ухваленні оскаржуваної постанови, з огляду на межі касаційного оскарження колегія суддів дійшла висновку, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження. 8.145. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові. 8.146. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував. 8.147. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. 9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу у цій справі необхідно залишити без задоволення.

10. Судові витрати 10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі № 906/870/25 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі № 906/870/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Бенедисюк Суддя Ю. Власов Суддя Т. Малашенкова