Постанова Сумський апеляційний суд № 591/5393/26

Справа №591/5393/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косар А.І. Номер провадження 33/816/1280/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., розглянув з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, УСТАНОВИЛА: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 рокуОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Судом установлено, що водій ОСОБА_1 06 травня 2026 року о 23:08 год у м. Суми по вул. Лінійній, 17 керував електросамокатом Jet н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6820, ARHE - 2014 та у закладі охорони здоров`я відмовився в категоричній формі. Відмова зафіксована на відеореєстратор Xiaomi Yi CAR DVR Motorola Solutions Video Badge vb 400 471965, 471505. Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала. Не погодившись з указаним судовим рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою. Судом першої інстанції належним чином не досліджені технічні характеристики електросамоката, яким він пересувався, а саме його потужність, максимальна швидкість та інші технічні параметри, що мало істотне значення для вирішення справи. Суд не надав належної оцінки всім доказам у їх сукупності та не усунув наявні сумніви щодо фактичних обставин справи. Відеозаписи та інші матеріали справи не були досліджені у повному обсязі. Не перевірена законність дій працівників поліції, наявність підстав для проведення перевірки та направлення його на огляд на стан сп`яніння, дотримання порядку проведення процесуальних дій. Суд не в повній мірі врахував його особу та обставини, зокрема, що з 2008 року він перебуває на обліку у Сумському обласному центрі профілактики СНІДу, приймає антиретровірусну терапію, також хворіє на гепатит С3 та є інвалідом 2 групи. Окрім того, він має онкохвору матір, яка потребує сторонньої допомоги, у тому числі матеріальної підтримки. Штраф, накладений судом, є надмірним фінансовим навантаженням для нього. Позиція учасників апеляційного розгляду. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Мотиви суду. Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду дійшла такого висновку. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Частиною 2 статті 251 передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що, розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції зазначені вимоги дотримала у повному обсязі та дійшла правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням: -протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №659106 від 06 травня 2026 року, у якому зафіксовані обставини правопорушення. Даний протокол складений з дотриманням вимог статті 256 КУпАП, виготовлений на спеціальному бланку, має підпис посадової особи, яка його склала, та підпис та пояснення ОСОБА_1 (а. с. 1); -акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду (а. с. 3); -направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4); -довідки УПП в Сумській області про те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався та має посвідчення водія (а. с. 6); -відеозаписів з нагрудних камер поліцейських на оптичному носії, на яких зафіксовані обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння (а. с. 8). Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є встановлений факт наявності у особи алкогольного сп`яніння, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці скоєння правопорушення або в умовах лікувального закладу, щодо вживання алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Переглядом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських установлено, що під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські повідомили йому причину зупинки: керуючи електроскутером, його носило по всій дорозі. ОСОБА_1 на запитання поліцейських чи вживав він алкоголь повідомив, що так, але це було зранку, ввечері він не вживав. Спочатку на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки останній погодився, але потім, дізнавшись від поліцейських наслідки продуття Драгера у випадку виявлення у нього алкогольного сп`яніння, що перевищує допустиму норму, відмовився. Поліцейські також пояснили, що у випадку незгоди із результатом огляду на місці зупинки, можна пройти огляд у медичному закладі. Однак ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Після цього поліцейські повідомили про те, що будуть складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Враховуючи викладене, у даному випадку працівниками поліції правильно була розцінена поведінка ОСОБА_1 як не бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та встановлено, що у діях останнього наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд зазначає, що відеозаписи є достатніми для того, щоб зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. З огляду на викладене апеляційний суд не приймає доводи апелянта про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою з огляду на їх безпідставність. Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 про те, що суд не надав належної оцінки всім доказам у їх сукупності та не усунув наявні сумніви щодо фактичних обставин справи з огляду на таке. Судом першої інстанції у повному обсязі досліджено докази, долучені до матеріалів справи та надано їм відповідну правову оцінку, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови суду. Доказів протилежного апелянтом не надано. Стосовно тверджень ОСОБА_1 про те, що судом належним чином не перевірена законність дій працівників поліції, наявність підстав для проведення перевірки та направлення його на огляд на стан сп`яніння, дотримання порядку проведення процесуальних дій, то апеляційний з цього приводу зазначає таке. Підставою для зупинки ОСОБА_1 було те, що їхавши, на електросамокаті його носило по всій дорозі, що разом з наявними у нього ознаками алкогольного сп`яніння стало у подальшому підставою для проведення його перевірки поліцейськими на стан сп`яніння. Вказане не суперечить вимогам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Щодо доводів апелянта про те, що електросамокат не є транспортним засобом апеляційний суд зазначає таке. У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19 грудня 2008 року роз`яснено, що при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема ст. 121 КУпАП, п. 1.10 ПДР України. Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Згідно з п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Отже, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електросамокат, і у вузькому - механічний транспортний засіб. У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №127/5920/22 касаційна інстанція зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину. Електросамокат відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до легкого персонального електричного транспортного засобу. Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів. Системний аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить про те, що електросамокат відноситься до транспортних засобів, а тому ОСОБА_1 , як водій даного транспортного засобу, зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху та за порушення яких нести передбачену законом відповідальність. Зазначені вище обставини спростовують доводи апелянта про те, що судом першої інстанції належним чином не встановлені та не досліджені технічні характеристики електросамоката, яким він пересувався, а саме його потужність, максимальна швидкість та інші технічні параметри, що мало істотне значення для вирішення справи. Стосовно доводів апелянта про те, що суд не в повній мірі врахував його особу, стан здоров`я та інші обставини, а штраф, накладений судом, є надмірним фінансовим навантаженням для нього, апеляційний суд зазначає таке. Згідно зі ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом. Отже, оскільки санкцією статті не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, що направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Висновки суду. З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні цього правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи. Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскарженої постанови, під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не допущено. Враховуючи зазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржену постанову судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИЛА: Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Ольга ТЕРЕЩЕНКО