Постанова Північний апеляційний господарський суд № 920/1167/23(591/6979/22)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" червня 2026 р. Справа№ 920/1167/23(591/6979/22) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Владимиренко С.В. Демидової А.М. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників: від позивача: не з`явились від відповідача 1: не з`явились від відповідача 2: Щербань О. О. (в режимі відеоконференції) від третьої особи: не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2025 (повне рішення підписано 10.12.2025) у справі № 920/1167/23(591/6979/22) (суддя Соп`яненко О. Ю.) за позовом ОСОБА_1 до:

1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича про визнання права власності на майно, виключення з опису та зняття з нього арешту В С Т А Н О В И В : Короткий зміст і підстави позовних вимог ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича, у якому просив визнати за ним право власності на усе майно, зазначене у постанові приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича про опис та арешт майна від 13.12.2022, винесеної у зведеному виконавчому провадженні № 70433337 у складі ВП №70432936, ВП №70433164, виключити з опису та зняти арешт з усього майна згідно переліку, вказаному у заяві (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 10.07.2023, прийнятої і розглянутої судом). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, як стало відомо позивачу, приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Мукорезом О. Л. винесена постанова про опис та арешт майна боржника від 13.12.2022, у зведеному виконавчому провадженні № 70433337 по примусовому виконанню судового рішення від 06.10.2022, на підставі виконавчого листа № 591/1680/22, виданого 17.11.2022 Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики у розмірі 3890250,00 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 270 185,86 грн, та на підставі виконавчого листа № 591/1680/22, виданого 17.11.2022 Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 10 055, 49 грн та судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 053,00 грн; описано та накладено арешт на майно, що належить позивачу на праві власності на підставі договору від 01.10.2021 про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Накладенням арешту на майно порушуються права позивача, як власника такого майна. Обґрунтовуючи заперечення проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_3 посилався на наявність ознак фраудаторності в договорах, наданих позивачем в якості доказу права власності на спірне майно, а сама розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів не є доказом виникнення у ОСОБА_2 грошових зобов`язань і, як наслідок, їх погашення за договором припинення зобов`язання угодою сторін від 01.10.2021. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29.01.2024 передано матеріали справи № 591/6979/22 до господарського суду Сумської області для розгляду в межах справи №920/1167/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Короткий зміст судового рішення та мотиви його ухвалення Рішенням господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі №920/1167/23(591/6979/22) у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову у цій справі, вжиті ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 31.10.2023 у справі № 591/6979/22. Судове рішення мотивоване тим, що підстави, якими обґрунтовував позивач вимоги про визнання права власності на майно, виникли з укладення договору про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021, в той час коли судом прийнято рішення у справі № 920/292/24 та визнано недійсним з моменту його укладення договір про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за яким передано майно ОСОБА_2 згідно додатку № 1 до цього договору у власність ОСОБА_1 , відпали. Короткий зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі №920/1167/23(591/6979/22). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та поновити заходи забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до такого: суд першої інстанцій при розгляді справи безпідставно застосував преюдиційність, посилаючись на рішення у справі № 920/11673/23 (920/292/24). Рішення стосується виключно дійсності правочину та не встановлювало правового режиму майна на момент накладення арешту, що має самостійне юридичне значення; преюдиційність не звільняла суд першої інстанції від обов`язку досліджувати фактичні обставини у новому спорі з іншим предметом доказування; ухвалою Верховного Суду від 04.12.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 та рішення господарського суду Сумської області від 06.03.2025 у справі №920/11673/23 (920/292/24) і призначено її до розгляду на 15.01.2026; суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, а невідповідність висновків суду обставинам справи призвела до неправильного вирішення спору, що відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Від ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Процедура апеляційного провадження Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2026 (колегія суддів у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, Євсікова О. О., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/1167/23(591/6979/22) та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 за клопотанням представника ОСОБА_3 розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 розгляд справи відкладено на 09.06.2026 та продовжено строк її розгляду. Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2026. У судовому засіданні 09.06.2026 в режимі відеоконференції взяв участь ОСОБА_3 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Інші учасники справи явку своїх представників у судове засідання 09.06.2026 не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. До визначеної дати проведення судового засідання від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 09.06.2026. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників ОСОБА_4 та Чабанова О. В. Обставини справи Господарськими судами розглядався спір за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021, укладеного між відповідачами. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач ( ОСОБА_3 ) вказував на те, що боржник відчужив належне йому рухоме майно на користь відповідача-2 ( ОСОБА_1 ) у період існування заборгованості перед позивачем, усвідомлюючи, що на нього в подальшому може бути звернено стягнення, тобто вчинив правочин на шкоду кредитора, і такий правочин має ознаки фраудаторного та підлягає визнанню недійсним, оскільки не відповідає принципу добросовісності, а його вчинення зводиться до зловживання правом. Рішенням господарського суду Сумської області від 06.03.2025 у справі №920/1167/23(920/292/24), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025, позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту його укладення договір про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за яким передано майно ОСОБА_2 згідно з додатком № 1 до цього договору у власність ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 майно, передане згідно з додатком № 1 до договору про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021, укладеного між ними, перелік якого зазначено в п. 3 резолютивної частини рішення суду. Здійснено розподіл судового збору. В ході розгляду справи № 920/1167/23(920/292/24) судами були встановлені наступні обставини, які є преюдиційними при вирішенні спору у цій справі №920/1167/23(591/6979/22): 03.06.2019 між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладений договір позики (у формі розписки) про надання у борг 250 000, 00 доларів США зі строком повернення до 15.08.2019. Вказана розписка вчинена у присутності свідка ОСОБА_1 ; факт укладення 03.06.2019 договору позики у вигляді розписки був визнаний боржником ( ОСОБА_2 ), про що вказано у рішенні Зарічного районного суду міста Суми від 06.10.2022 у справі №591/1680/22, з якого стягнуто суму боргу у розмірі 3890250,00 грн, що еквівалентно залишку суми боргу за договором позики в сумі 133000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день підписання позовної заяви (10.05.2022), 3% річних від простроченої суми в розмірі 270185,86 грн, судовий збір в розмірі 10055,49 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4053,00 грн; на виконання вказаного рішення Зарічного районного суду міста Суми виданий виконавчий лист, на підставі якого відкриті виконавчі провадження №70433164 (про стягнення боргу та 3 % річних) та №70432936 (про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу); отже, боржник був зобов`язаний у строк до 15.08.2019 повернути позику в повному обсязі, втім станом на 10.05.2022 залишок заборгованості становив 133000,00 доларів США, який присуджений до стягнення за рішенням суду. під час здійснення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №70433164 та №70432936 позивачу стало відомо про укладення 01.10.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням (оспорюваний договір); за умовами оспорюваного договору відповідачі узгодили, що укладений між ними 11.04.2019 договір позики, за яким ОСОБА_2 був зобов`язаний повернути на користь ОСОБА_1 у строк до 11.04.2021 борг у сумі 24 000,00 доларів США, припиняє свою дію і набуває чинності даний договір, в силу якого ОСОБА_2 зобов`язується передати належне йому на праві власності майно у власність ОСОБА_1 . Зазначене майно ОСОБА_2 зобов`язується передати до 01.10.2021. Після передачі зазначеного майна всі розрахунки між сторонами вважаються закінченими. відповідно до акта приймання-передачі від 01.10.2021 рухоме майно (у кількості 79 одиниць, офісні меблі та спортивний інвентар, побутова та комп`ютерна техніка) було передано ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 ; 01.10.2021, в той же день що і оспорюваний договір, відповідачі уклали договір оренди майна №1, за яким ОСОБА_1 (орендодавець) передав в оренду ОСОБА_2 майно. Те саме майно ОСОБА_1 отримав у власність за оспорюваним договором від 01.10.2021 та актом приймання-передачі. Тобто, майно, яке було предметом оспорюваного договору, фактично не вибувало з володіння та користування ОСОБА_2 термін оренди визначений у п. 4.2 договору і становить "з дати передачі орендованого майна в оренду і до дати його повернення з оренди, визначеної відповідно до п. 3.2.5 договору (з дати підписання сторонами акта повернення з оренди)"; орендна плата за місяць відповідно до п. 5.2 договору становить 1500,00 грн; ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є учасниками Повного товариства "Автоломбард "Вектор-С", Кленько і Компанія", ОСОБА_1 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Драйв" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп", учасником яких є ОСОБА_2 ; у жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Сумської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Заява була мотивована наявністю заборгованості перед кредиторами (10 осіб) в сумі 14950965,16 грн, в тому числі і перед позивачем. провадження у справі № 920/1167/23 про неплатоспроможність боржника відкрито 30.10.2023 за заявою ОСОБА_2 , а ухвалою господарського суду Сумської області від 06.06.2024 провадження у цій справі закрито на підставі п. 2 ч. 8 ст. 123 КУзПБ у зв`язку з відмовою зборів кредиторів у схваленні плану реструктуризації. Відповідну ухвалу залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, про визнання права власності на усе майно, зазначене у постанові приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О. Л. про опис та арешт майна від 13.12.2022, винесеної у зведеному виконавчому провадженні №70433337 у складі ВП №70432936, ВП №70433164, виключення з опису та зняття арешту з усього майна згідно переліку, вказаному у позові. В обґрунтування позовних вимог у цій справі позивач зазначає, що: 11.04.2019 між ОСОБА_1 (як позикодавцем) та ОСОБА_2 (як позичальником) укладений договір позики (у формі розписки) про надання у борг 24 000,00 доларів США зі строком повернення до 11.04.2021; зобов`язання за договором позики у визначений в розписці строк ОСОБА_2 не виконав, грошові кошти не повернув; у зв`язку з цим, 01.10.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням, за яким сторони домовились про те, що укладений договір позики від 11.04.2019 року припиняє свою дію, і набуває чинності даний договір, в силу якого ОСОБА_2 зобов`язався передати в цей же день, тобто 01.10.2021, належне йому на праві власності майно, згідно додатку № 1 до цього договору у власність ОСОБА_1 ; на виконання вказаного договору від 01.10.2021 та акту прийому-передачі від 01.10.2021, ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність майно, що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 , згідно опису в акті; окрім того, 01.10.2021 між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем Чабановим О. В. укладено договір оренди майна № 1, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язується передати, а фізична особа-підприємець Чабанов О. В. прийняти у тимчасове користування за плату на умовах, в порядку і строки, встановлені договором, майно згідно додатку № 1 до цього договору; на виконання вказаного договору сторонами було підписано акт прийому-передачі орендованого майна орендодавцем орендарю від 01.10.2021; позивачу ( ОСОБА_1 ) стало відомо, що приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Мукорезом О. Л. винесена постанова про опис та арешт майна боржника від 13.12.2022, у зведеному виконавчому провадженні №70433337 по примусовому виконанню судового рішення від 06.10.2022, на підставі виконавчого листа № 591/1680/22, виданого 17.11.2022 Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики у розмірі 3890250,00 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 270 185,86 грн, та на підставі виконавчого листа № 591/1680/22, виданого 17.11.2022 Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 10 055,49 грн та судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4053,00 грн; описано та накладено арешт на майно, що належить позивачу на праві власності. накладенням арешту на майно порушуються права позивача, як власника такого майна. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою від 07.11.2024, зупиняв провадження у цій справі № 920/1167/23(591/6979/22) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 920/292/24. Предметом спору у справі №920/1167/23(920/292/24) було визнання недійсним з моменту його укладення договору про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за яким передано майно ОСОБА_2 згідно додатку №1 до цього договору у власність ОСОБА_1 . В той час як предметом розгляду даної справи є визнання за ОСОБА_1 права власності на усе майно, зазначене у постанові приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О. Л. про опис та арешт майна від 13.12.2022. Майно, яке описано та арештовано приватним виконавцем належало на праві власності ОСОБА_2 . Рішенням господарського суду Сумської області від 06.03.2025 у справі №920/1167/23(920/292/24), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025, позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту його укладення договір про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за яким передано майно ОСОБА_2 згідно з додатком № 1 до цього договору у власність ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 майно, передане згідно з додатком № 1 до договору про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021, укладеного між ними, перелік якого зазначено в п. 3 резолютивної частини рішення суду. Здійснено розподіл судового збору. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Схожі за змістом загальні висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 07.07.2020 у справі № 927/513/19, від 23.07.2020 у справі № 910/5315/19, від 05.08.2020 у справі № 906/282/16, від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18, від 11.08.2020 у справі № 910/4919/19, від 06.10.2020 у справі № 5026/1089/2012, від 03.11.2020 у справі № 909/948/18. У свою чергу, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 927/513/19, від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18, від 11.08.2020 у справі № 910/4919/19, від 11.01.2024 у справі № 911/84/22, від 25.06.2024 у справі № 910/7859/23, від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23 наголошено, що правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Отже, за змістом частини четвертої статті 75 ГПК України фактичні обставини, установлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, є обов`язковими для врахування судом під час розгляду іншої справи за участю тих самих осіб або особи, стосовно якої ці обставини встановлено, у межах їх значення для вирішення відповідного спору. У справі № 920/1167/23(920/292/24) господарські суди встановили такі преюдиційні обставини: 03.06.2019 між позивачем ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 (відповідач-1) укладено договір позики на 250 000 доларів США зі строком повернення до 15.08.2019; боржник у встановлений строк зобов`язання повністю не виконав, станом на 10.05.2022 залишок заборгованості становив 133 000,00 доларів США, що підтверджується рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 06.10.2022 у справі №591/1680/22; 11.04.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір позики на 24 000,00 доларів США, строк повернення до 11.04.2021; 01.10.2021, тобто після настання строку виконання зобов`язань перед позивачем та перед ОСОБА_1 , сторони оспорюваного договору уклали договір про припинення зобов`язання шляхом заміни одного зобов`язання іншим з переданням значного обсягу рухомого майна (79 об`єктів) від боржника до ОСОБА_1 ; вартість переданого майна в договорі не визначено, що унеможливлює перевірку його еквівалентності сумі боргу 24 000,00 доларів США; у той же день (01.10.2021) між тими самими особами укладено договір оренди, за яким усе передане майно фактично повертається в користування боржнику для здійснення ним підприємницької діяльності, при цьому орендна плата встановлена у символічному розмірі 1500,00 грн на місяць; боржник і набувач майна є пов`язаними особами: вони спільно є учасниками (бенефіціарами) повного товариства, ОСОБА_1 є уповноваженою особою юридичних осіб, засновником яких є боржник, що свідчить про наявність ознак заінтересованості в розумінні ст. 1 КУзПБ; провадження у справі про неплатоспроможність боржника відкрито 30.10.2023, тобто оспорюваний правочин укладено в межах трирічного "підозрілого періоду", передбаченого ст. 42 КУзПБ; боржник, ініціюючи справу про неплатоспроможність, сам послався на значну суму прострочених зобов`язань перед низкою кредиторів, включно з позивачем. Задовольняючи позовні вимоги у справі № 920/1167/23(920/292/24), суди виходили з того, що відповідачі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), укладаючи оспорюваний договір, діяли з порушенням принципу добросовісності. Таке вбачається з того, що договір укладено протягом підозрілого (три роки до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) періоду, між особами, що є пов`язаними дружніми, майновими та організаційно-управлінськими відносинами, без визначення у договорі вартості переданого майна тощо. При цьому ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на передачу майна у власність, будучи достеменно обізнаним про необхідність виконання свого зобов`язання про повернення позивачу отриманих у борг коштів після настання граничного строку, зі спливом якого позивач отримав би право звернутися до суду за вжиттям примусових заходів до захисту його прав (рішення суду про стягнення на користь позивача заборгованості прийнято судом у жовтні 2022 року). Отже у справі № 920/1167/23(920/292/24) суди дійшли висновку, що позивач ( ОСОБА_5 ) надав належні та переконливі докази наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору як фраудаторного. 29.01.2026 Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 920/1167/23(920/292/24), якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 та рішення господарського суду Сумської області від 06.03.2025 у цій справі залишив без змін. У пунктах 56-63, 75 зазначеної постанови Верховний Суд зробив такі висновки: "56. Додатково Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на визначення вартості майна в межах іншого провадження та наведені ним розрахунки еквівалентності, оскільки вони не спростовують наведених вище встановлених судами обставин у цій справі. Зокрема господарські суди попередніх інстанцій встановили, що в оспорюваному договорі вартість (ціна) переданого майна не визначена і це унеможливлює перевірку еквівалентності зустрічного надання саме в момент укладення правочину. Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що одночасна передача цього майна боржнику в користування на умовах символічної плати свідчить про формальність зміни титулу. Доводи скаржника у цій частині фактично спрямовані на іншу оцінку доказів і виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

57. Враховуючи викладені обставини, господарські суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір: 1) укладений у "підозрілий період", передбачений ст. 42 КУзПБ; 2) укладений між боржником та заінтересованою особою; 3) призвів до виведення з власності боржника матеріального майна без належної визначеності його вартості, з подальшим фактичним залишенням цього майна у користуванні боржника; 4) ускладнив можливість задоволення вимог кредиторів за рахунок відповідного активу та створив ризик виведення цього активу з-під потенційного стягнення.

58. Доводи скаржника про те, що у боржника нібито залишалися інші активи та що неплатоспроможність у "повному" значенні не доведена, не спростовують висновків судів. По-перше, застосована судами підстава, передбачена п. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ (укладення договору із заінтересованою особою у межах підозрілого періоду), є самостійною і не зумовлює необхідності доведення того, що боржник унаслідок правочину позбувся всього майна чи став абсолютно неплатоспроможним. По-друге, у межах оцінки фраудаторності достатнім є встановлення того, що правочин ускладнив задоволення вимог кредитора та створив ризик виведення відповідного активу з під потенційного стягнення.

59. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що на момент укладення договору від 01.10.2021 рішення суду про стягнення заборгованості ще не було ухвалено, оскільки це не спростовує фраудаторного характеру правочину. Так, відповідно до встановлених господарськими судами обставин справи, зобов`язання боржника перед позивачем уже існувало і було простроченим; саме боржник був обізнаний про наявність його заборгованості та ризик її примусового стягнення; зловживання правом полягає не лише в ухиленні від виконання вже ухваленого судового рішення, але й у свідомому зменшенні майнових активів для майбутнього виконання обов`язку. У цій справі такі ознаки підтверджені встановленими судами обставинами укладення правочину в підозрілий період, відсутності визначення вартості майна у договорі та одночасного повернення майна боржнику в користування за умов символічної орендної плати.

60. Посилання скаржника на правову природу оспорюваного договору як відступного (ст. 600 ЦК України) саме по собі не виключає можливості його оскарження кредитором як такого, що вчинений на шкоду кредиторам. Оцінці підлягає не лише формальна конструкція правочину, а його економічна мета, наслідки для складу активів боржника та добросовісність поведінки сторін (ст.ст. 3, 13 ЦК України). Отже, навіть правочин, який за формою відповідає конструкції відступного, може бути визнаний недійсним за наявності встановлених судами ознак недобросовісності та зловживання правом.

61. Верховний Суд також враховує, що провадження у справі №920/1167/23 про неплатоспроможність боржника відкрито 30.10.2023 за заявою ОСОБА_2 , а ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 провадження у цій справі закрито на підставі п. 2 ч. 8 ст. 123 КУзПБ у зв`язку з відмовою зборів кредиторів у схваленні плану реструктуризації; відповідну ухвалу залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024. У сукупності наведені обставини узгоджуються з висновками судів про оцінку поведінки боржника у процедурі та додатково підтверджують, що оспорюваний правочин мав характер формальної зміни власника із фактичним збереженням можливості боржника користуватися майном.

62. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оспорюваний договір відповідає ознакам фраудаторного правочину, сформульованим у практиці Верховного Суду; він підпадає під дію ст. 42 КУзПБ як правочин, укладений із заінтересованою особою у трирічний період до відкриття справи про неплатоспроможність; наявні підстави для визнання його недійсним із застосуванням наслідків, передбачених ст.ст. 216, 236 ЦК України, зокрема, повернення майна боржнику та відновлення його зобов`язання перед набувачем у межах суми позики.

63. Доводи скаржника про арешт майна та визначення боржника відповідальним зберігачем стосуються стадії виконання судового рішення та/або питань, що вирішуються у порядку, визначеному законодавством про виконавче провадження, і самі по собі не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору про недійсність правочину. Фактичні труднощі виконання не є критерієм законності судового рішення та не спростовують установлених судами висновків щодо фраудаторного характеру оспорюваного правочину. Наявність арешту як заходу у виконавчому провадженні не трансформує зміст матеріально-правового спору про недійсність правочину і не є самостійною підставою для висновку про неправильне застосування судами норм права." "75. Твердження скаржника про відсутність ознак фраудаторності правочину є безпідставними, оскільки господарські суди встановили, що на момент укладення договору боржник мав прострочене зобов`язання перед позивачем; правочин укладено у межах трирічного "підозрілого періоду", визначеного ст. 42 КУзПБ; передача значного обсягу майна відбулася без визначення його вартості; майно фактично продовжувало використовуватись боржником на умовно-символічній орендній платі; сторони правочину є пов`язаними особами; вчинення правочину зменшило можливість задоволення вимог інших кредиторів.". Враховуючи наведене і те, що договір про припинення зобов`язання угодою сторін, про заміну одного зобов`язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021, за яким передано майно ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 (на якому ґрунтуються позовні вимоги у цій справі) визнаний судом недійсним з моменту його укладення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженого судового рішення та залишає апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/1167/23(591/6979/22) залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повна постанова складена 15.06.2026. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді С.В. Владимиренко А.М. Демидова