Постанова Харківський апеляційний суд № 641/1424/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/1424/25 Номер провадження 22-ц/818/315/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Візіра О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 15 травня 2025 року в складі судді Боговського Д.Є., присяжних Свіріденко О.Ю., Чаленко М.І. по справі № 641/1424/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою, В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, звернулась до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою. Заява мотивована тим, що у 2022 році її син ОСОБА_2 у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України був призваний на військову службу. 14 листопада 2022 року вона отримала сповіщення про те, що її син зник безвісти 07 листопада 2022 року під час виконання службових обов`язків по захисту територіальної цілісності України в м. Бахмут Донецької області. З матеріалів службового розслідування та показань побратимів ОСОБА_2 їй стало відомо, що 07 листопада 2022 року після артилерійського обстрілу позиції ОСОБА_2 лежав біля окопу з травмами, несумісними з життям. Вказала, що рішення суду про оголошення її сина померлим необхідно для увіковічнення його пам`яті, реалізації права на оформлення спадщини та виплат, передбачених законодавством. Просила оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Білокуракине Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , померлим, датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті вважати населений пункт Бахмут Донецької області, Україна; вважати, що загибель ОСОБА_2 відбулась під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у зв`язку з військової агресією рф проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 . 07 березня 2025 року від Міністерства оборони України надійшли пояснення по справі, в яких воно посилалось на те, що зниклу безвісти особу у зв`язку з воєнними діями можливо оголосити померлою після спливу щонайменше 6-місячного строку з дня закінчення активних бойових дій, а також на необхідність залучення до участі у справі військової частини НОМЕР_1 . Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 15 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зниклого безвісті за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану у складі військової частини НОМЕР_1 , загиблим. Днем смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, вважати день його вірогідної смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бахмут Донецької області. Рішення суду мотивовано тим, що встановлені судом обставини з достатньою вірогідністю підтверджують загибель під час виконання бойового завдання сина заявниці ОСОБА_2 , та існують достатні підстави, підтверджені належними доказами, для оголошення його померлим під час виконання військового обов`язку із захисту Батьківщини від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Бахмут Донецької області. На вказане судове рішення 16 червня 2025 року через систему «Електронний суд» Міністерство оборони України до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення воєнних дій. Оскільки ОСОБА_2 зник безвісти 07 листопада 2022 року в районі проведення воєнних дій, які до теперішнього часу не припинені, заява про оголошення його померлим є передчасною. Станом на поточний момент день закінчення воєнних дій відсутній, тому відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, у зв`язку із чим звернення заявниці до суду із заявою в порядку окремого провадження є передчасним та зазначена заява підлягає відхиленню. Суд ухвалив рішення до спливу законодавчо встановленого шестимісячного строку від дня закінчення воєнних дій, чим допустив порушення вимог частини другою статті 46 ЦК України. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 11 червня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 отримано 17 жовтня 2025 року (а.с. 135, т. 1); адвокатом Бондаренком Віталієм Володимировичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 17 жовтня 2025 року (а.с. 137, т. 1); Третім відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано в електронному кабінеті 08 жовтня 2025 року (а.с. 140, т. 1); Міністерством оборони України отримано в електронному кабінеті 08 жовтня 2025 року (а.с. 139, т. 1); Ляшенком Олексієм Олександровичем, який діє в інтересах Міністерства оборони України, отримано в електронному кабінеті 08 жовтня 2025 року (а.с. 141, т. 1). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 5 від 10 травня 2022 року старшого сержанта ОСОБА_2 зараховано з 10 травня 2022 року до списків особового складу 17 окремого стрілецького батальйону ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14). У листопаді 2022 року ОСОБА_1 отримала від ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщення сім`ї № 008/11 від 14 листопада 2022 року про те, що її син, стрілець 2 відділення 3 взводу 1 роти військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , при виконанні службових обов`язків 07 листопада 2022 року зник безвісті 09 листопада 2022 року в н.п. Бахмут Донецької області (а.с. 11). Наказом командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) НОМЕР_1 від 12 листопада 2022 року за № 242 призначено спеціальне службове розслідування стосовно зникнення безвісті старшого сержанта ОСОБА_2 (а.с. 15-16). За фактом зникнення безвісті військовослужбовця складено Акт службового розслідування, затверджений 22 грудня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 . За результатами службового розслідування встановлено, що старший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стрілець 2 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до бойового розпорядження брав безпосередню участь для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії рф у Донецькій області, з метою виконання службових (бойових) завдань, займав оборону у складі стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , був задіяний до виконання бойового завдання у м. Бахмут Донецької області. 07 листопада 2022 року вівся оборонний бій на позиції «Фартовий» поблизу м. Бахмут Донецької області, після закінчення бою з вказаної позиції старший сержант ОСОБА_2 не повернувся, тобто зник безвісти, що підтверджується письмовими поясненнями командира роти ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_4 . Нещасний випадок стався внаслідок обставин непереборної сили нанесення артилерійського, мінометного обстрілу збройними силами рф східної околиці м. Бахмут Донецької області. За результатами службового розслідування ОСОБА_2 вирішено вважати зниклим безвісти, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22 грудня 2022 року № 12 (а.с. 17-20, 29-30). 02 грудня 2022 року Бахмутським районним відділом поліції ГУНП в Донецькій області внесені відомості в ЄРДР за ч.1 ст 115 КК України за фактом того, що ОСОБА_2 зник безвісті, відкрите кримінальне провадження № 12022221150001383 (а.с. 31-33). Витягом від 11 квітня 2024 року № 20240411-737 з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, підтверджено, що відомості про ОСОБА_2 як особу рядового або начальницького складу внесено до реєстру, дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин - 19 лютого 2024 року (а.с. 34-35). Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив факт загибелі солдата ОСОБА_2 під час виконання службових обов`язків в м. Бахмут 07 листопада 2022 року. Пояснив, що був командиром 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_2 був стрільцем цієї військової частини. 07 листопада 2022 року останній знаходився на позиції «Фартовий» в м. Бахмут, потрапив під мінометний обстріл, після виводу групи з позиції не вийшов, зі слів іншого солдата ОСОБА_2 до окопу не дійшов, лежав біля нього із тілесними ушкодженнями, не сумісними із життям. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - оголошення фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України). Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки. Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України). Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи (постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24, провадження № 61-2282св25). Таким чином, оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 465/3147/22, провадження № 61-1296св24). Цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців ( постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про оголошення померлим свого сина ОСОБА_2 . В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем, 07 листопада 2022 року вівся оборонний бій на позиції «Фартовий» поблизу м. Бахмут Донецької області, після закінчення бою з вказаної позиції старший сержант ОСОБА_2 не повернувся, тобто зник безвісти. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надала копії сповіщення сім`ї № 008/11 від 14 листопада 2022 року про зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 ; матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти старшого сержанта ОСОБА_2 ; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15 листопада 2022 року; витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , проте дають підстави для обґрунтованого припущення його смерті за обставин, що підтверджені цими доказами. Наявні в справі матеріали не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 та надають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть під час виконання ним обов`язків військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 біля населеного пункту Бахмут Донецької області. Будь-які відомості про те, що ОСОБА_2 живий, перебуває у полоні, виїхав за межі України тощо, у матеріалах даної цивільної справи відсутні. Ураховуючи викладене, за наявності обґрунтованих припущень про факт смерті ОСОБА_2 у зв`язку з воєнними діями суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення особи померлою. Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України про те, що подання ОСОБА_1 цієї заяви до суду є передчасним, оскільки воєнні дії тривають, колегія суддів відхиляє. У справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того (див. пункт 45 постанови), що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге). У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови). Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з якого вбачається, що бойові дії у населеному пункті Бахмут завершені 12 грудня 2023 року, а з 13 грудня 2023 року місто Бахмут є тимчасово окупованим. Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником; у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 13 грудня 2023 року. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного висновку Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у розглядуваній справі має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 (населений пункт Бахмут Донецької області), тобто у даному випадку з 13 грудня 2023 року, а отже на момент звернення ОСОБА_1 (24 лютого 2025 року) до суду і на час ухвалення судом першої інстанції рішення (15 травня 2025 року) - вказаний строк сплив. Такий висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 109 постанови). Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області, позиція «Фартовий»). Отже, доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України висновків суду по суті справи не спростовують. Суд першої інстанції, правильно визначившись із характером спірних правовідносин і встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для оголошення померлим ОСОБА_2 у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого пов`язана з виконанням бойового завдання в умовах воєнного стану. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. В окремому провадженні при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (ч. 7 ст. 294 ЦПК України), тому питання розподілу судових витрат не вирішується. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 15 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина