Постанова 4811 № 463/5285/25

Справа № 463/5285/25 Головуючий у 1 інстанції: Бобрової Ю.Ю. Провадження № 22-ц/811/3810/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А.Левика, М.М. Шандри секретар: Л.М. Чиж розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оброни України, військова частина НОМЕР_1 , Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою, ВСТАНОВИВ: 06.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив оголосити померлим за особливих обставин під час виконання військового обов`язку щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України внаслідок збройної агресії російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - село Іванівське Бахмутського району Донецької області. В обґрунтування заяви посилався на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.02.2022 року призваний за мобілізацією на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після призову на військову службу ОСОБА_2 проходив службу у Збройних Силах України, що підтверджується наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 68 від 05.03.2024 року. Сповіщенням №75 від 20.04.2024 року ОСОБА_3 (батька ОСОБА_4 ) повідомлено про те, що його син, відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов?язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність, під час обстрілу противника 19.04.2024 року зник безвісти у районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області. У подальшому батьком ОСОБА_4 отримано витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 397 від 22.04.2024 року про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 . За фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 розпочато кримінальне провадження 12024141370000465 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у якому ОСОБА_5 визнано потерпілим. ІНФОРМАЦІЯ_4 батько ОСОБА_4 - ОСОБА_6 помер. Зазначив, що він ( ОСОБА_1 ) є племінником ОСОБА_4 , оскільки його мати, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою. Враховуючи, що його мати ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , баба ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , дід ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті діда ОСОБА_5 . Факт смерті ОСОБА_4 в органах державної реєстрації актів цивільного стану не зареєстровано та спадкова справа у визначеному законом порядку не заведена. У зв?язку з наведеним, він змушений звернутися до суду з заявою про оголошення ОСОБА_4 померлим для реалізації свого права на спадщину. Щодо обставин, які дають підстави припускати, що особа пропала безвісти у зв?язку з воєнними діями зазначив, що військовослужбовець ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у бойових зіткненнях та здійсненні заходів з відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України. Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 397 від 22.04.2024 року, солдат ОСОБА_2 вважається таким, що виконував обов?язки військової служби. З матеріалів службового розслідування вбачається, що 19.04.2024 року під час виконання ним бойового завдання на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 24.03.2024 року у районі АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 був втрачений зв?язок, що також підтверджується змістом сповіщення № 75 від 20.04.2024, у якому зазначено, що ОСОБА_2 зник безвісти у районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання ним обов?язків військової служби, а також Актом наявності власних речей, цінностей і особистих документів загиблого (померлого)/зниклого безвісти військовослужбовця від 25.05.2024 року. З урахуванням наведеного, наявними є підстави вважати, що зникнення безвісти 19.04.2024 року його дядька обумовлене (пов?язане з) воєнними діями, які відбувалися у районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області, безпосередню участь у яких брав ОСОБА_2 . При цьому, станом на час звернення до суду з заявою місце перебування, місце поховання чи місцезнаходження останків ОСОБА_2 не встановлено. Просив заяву задоволити. Оскаржуваним рішенням заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оброни України, військова частина НОМЕР_1 , Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою - задоволено. Оголошено померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за особливих обставин під час виконання ним військового обов`язку щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України внаслідок збройної агресії російської федерації. Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - село Іванівське Бахмутського району Донецької області. Рішення суду оскаржило Міністерство оборони України. Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 № 397 «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_9 та солдата ОСОБА_10 », ОСОБА_2 зник безвісти в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Разом з тим, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, активні бойові дії у населеному пункті Іванівське Бахмутського району Донецької області закінчились 19.02.2025 року, а заяву про оголошення померлим фізичної особи подано ОСОБА_1 до суду 05.06.2025 року, тобто до закінчення шестимісячного строку з дня закінчення активних бойових дій у населеному пункті Іванівське Бахмутського району Донецької області, про що наголошувалося в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22. У зв`язку з наведеним, вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. 18.12.2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11 подала відзив на апеляційну скаргу Міністерства оборони України, в якому зазначила, що доводи апеляційної скарги про недотримання заявником шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2024 року у справі № 127/28463/23, шестимісячний строк обчислюється з дня ймовірної загибелі особи, а не з моменту завершення бойових дій. При цьому, під час розгляду справи судом першої інстанції Міністерство оборони не заявляло жодних заперечень щодо недотримання ОСОБА_1 строку звернення з заявою про оголошення особи померлою. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо строку звернення фактично є новими запереченнями, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, що суперечить засадам процесуальної добросовісності та правової визначеності. Щодо посилань апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила, що таке є вибірковим та таким, що не враховує відмінність фактичних і правових обставин даної справи та справи № 755/11021/22. У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11 проти скарги заперечила. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, представник Міністерства оборони України - Тіщенко А.В. подав заяву про розгляд справи без участі апелянта, а тому, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_11 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження справи, визначений у ч. 2 ст. 293 ЦПК та такими серед інших є: визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 465/3147/22). Цивільним законом передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 490/342/17). Згідно ч.ч. 2-3 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Статтею 47 ЦК України передбачено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23, особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. Зазначені обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото- та відеоматеріали тощо. Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 року у справі № 607/1612/23. Разом з тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (постанова Верховного Суду від 08.02.2024 року у справі № 148/1207/22, від 04.06.2025 року у справі № 591/11696/23, від 18.12.2025 року у справі № 357/16463/24). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . ОСОБА_12 є рідною сестрою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 . Заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_13 (рідної сестри ОСОБА_2 ). Бабуся заявника ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 . Дідусь заявника ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_6 . ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 . Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 397 від 22.04.2024 року солдат ОСОБА_2 вважається таким, що виконував обов?язки військової служби. З матеріалів службового розслідування вбачається, що 19.04.2024 року на підставі бойового розпорядження командира 5 ошбр №1196 дск від 24.03.2024 року, в ході проведення наступальних дій по відновленню позицій у районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області був втрачений зв?язок з ОСОБА_2 . Проведення ефективних наземних евакуаційних заходів у районі зникнення безвісти ускладнене ворожими та мінометними обстрілами місцевості. На дату завершення службового розслідування достовірно підтвердити факт загибелі солдата ОСОБА_2 не вбачається можливим. Під час виконання бойового завдання ОСОБА_2 перебував у засобах індивідуального захисту, не вчиняв дій, що містять ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, не перебував у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин, не вчиняв дій, пов`язаних з навмисним заподіянням шкоди своєму здоров`ю, не використовував у особистих цілях без відома командування транспортні засоби, устаткування, інструменти на матеріали, які належать військовій частині. Відповідно до сповіщення №75 від 20.04.2024 року, врученого батькові ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , його син відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов?язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність під час обстрілу противника 19.04.2024 року зник безвісти у районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області. Слідчим відділом ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024141370000465 від 26.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 , у ході якого встановлено, що місцем вчинення кримінального правопорушення є населений пункт Іванівське Бахмутського району Донецької області, що належить до територіальної юрисдикції слідчого відділу поліції Бахмутського районного відділу ГУ НП в Донецькій області. Згідно листа Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 10.07.2025 року інформація про зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , про його місцезнаходження, здоров`я, ймовірне утримання в полоні тощо до Секретаріату Уповноваженого не надходила. Як убачається з відповіді ДП «Український національний центр розбудови миру» від 11.07.2025 року відомості про перебування ОСОБА_2 у полоні відсутні. Відповідно до листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 11.07.20225 року, під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями відомості про місцезнаходження ОСОБА_2 , перебування його у полоні держави-агресора тощо не отримувалися. Згідно відповіді Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими № 222/кш/19579 від 29.07.2025 року, інформація з приводу перебування ОСОБА_2 у полоні, стану його здоров`я та місця утримання до них не надходила. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_2 померлим, суд першої інстанції виходив з наявності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 в ході проведення наступальних дій по відновленню позицій, виконуючи бойове завдання, міг загинути в районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області. При цьому, суд враховував, що ОСОБА_2 безвісти відсутній з 19.04.2024 року, вжитими заходами щодо розшуку встановити місце його перебування виявилось неможливим, а тому вважав наявними передбачені законом підстави для оголошення його померлим. Під час судового розгляду судом також встановлено, що ОСОБА_2 не був одружений, дітей не мав, а батьки та рідна сестра померли. Враховуючи, що оголошення ОСОБА_2 померлим необхідне заявнику, який є його племінником, для реалізації права на спадкування, суд вважав подану ним заяву такою, що підлягає задоволенню. З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає встановленим судом обставинам та матеріалам справи, які в сукупності дають підстави для обгрунтованого припущення настання вірогідної смерті ОСОБА_2 . При цьому, колегія суддів враховує, що відомості про місце перебування ОСОБА_2 з 19.04.2024 року, а також про те, що він протиправно позбавлений волі чи перебуває у полоні на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні. Доводи апеляційної скарги щодо звернення ОСОБА_1 з заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим до спливу шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 46 ЦК України, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного. Так, відповідно до правової позиції Великої Палата Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року. Суди можуть використовувати дані з Наказу № 309 для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності. Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності. З Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, вбачається, що активні бойові дії у населеному пункті Іванівське Бахмутського району Донецької області закінчились 18.02.2025 року. Отже, саме з 18 лютого 2025 року має обраховуватися початок шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, як дата закінчення активних бойових дій на території населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Відтак, на час ухвалення судом оскаржуваного рішення про оголошення ОСОБА_2 померлим по суті сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, а саме, як виснувала Велика Палата постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, від дня закінчення активних бойових дій на території населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Враховуючи, що в апеляційній скарзі Міністерство оборони України не зазначило інших доводів, крім як неправильного, на думку апелянта, застосування судом частини другої статті 46 ЦК України, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2025 року залишити без змін. Стягнути з Міністерства оборони України 726,72 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 26 червня 2026 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А.Левик М.М. Шандра