Постанова Харківський апеляційний суд № 638/21153/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/21153/25 Номер провадження 22-ц/818/3742/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Візіра О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року в складі судді Семіряд І.В., присяжних Косміної А.І., Ломовської І.В. по справі № 638/21153/25 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про оголошення померлим,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулись до суду із заявою про оголошення особи померлим, заінтересовані особи: Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Заява мотивована тим, що вони є батьками військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , що був призваний на військову службу під час мобілізації. Під час несення військової служби ОСОБА_5 зник безвісті у районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області, про що на адресу батьків надійшло сповіщення та акт службового розслідування. Разом з ОСОБА_5 у військовій частині НОМЕР_1 проходив службу його брат ОСОБА_4 , з яким вони виконували бойове завдання, під час якого ОСОБА_5 зник безвісті. ОСОБА_4 повідомив, що бачив, як його брат загинув від вогневого ураження ворога, однак тіло не вдалося евакуювати через інтенсивність бойових дій. Оскільки з моменту закінчення активних бойових дій на території, де зник безвісті ОСОБА_5 , та набуття останнім статусу особи зниклої безвісті за особливих обставин, пройшло більше ніж шість місяців, і інформація про його перебування у полоні держави агресора відсутня, за місцем свого проживання та\або несення служби він не з`являвся, а здійснити заходи щодо розшуку його тіла неможливо, з огляду на інтенсивність бойових дій та фактичну окупацію н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області, вважають за необхідне оголосити сина померлим. Оголошення ОСОБА_5 померлим необхідно їм для отримання одноразової грошової допомоги. Просили оголосити померлим ОСОБА_5 , датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті вважати н.п. Іванівське Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, вважати, що смерть ОСОБА_5 настала під час захисту Батьківщини, його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 . 14 листопада 2025 року від командира військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що заява не підлягає задоволенню, оскільки село Іванівське Бахмутської міської територіальної громади станом на сьогоднішній день є територією активних бойових дій. 20 листопада 2025 року від Міністерства оборони України надійшли пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_5 не займав жодної посади в штаті саме Міністерства оборони України, а отже, будь-які безпосередні правовідносини між ОСОБА_5 та Міністерством оборони України відсутні. Заява про оголошення фізичної особи померлою підлягає задоволенню після спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи. У зв`язку з чим просило прийняти рішення в межах чинного законодавства, що не суперечить інтересам обороноздатності України в умовах введеного на території України воєнного стану. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Оголошено померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), громадянина України, уродженця смт. Борова Борівського району Харківської області, останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , в результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 . Датою смерті ОСОБА_5 вважати ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцем смерті ОСОБА_5 вважати населений пункт Іванівське Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області. Рішення суду мотивовано тим, що встановлені судом обставини з достатньою вірогідністю підтверджують загибель під час виконання бойового завдання сина заявників ОСОБА_5 , та існують достатні підстави, підтверджені належними доказами, для оголошення його померлим під час виконання військового обов`язку із захисту Батьківщини від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Іванівське Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області. На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 03 квітня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Апеляційна скарги мотивована тим, що суд не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 щодо початку відліку строку для оголошення судом фізичної особи померлою. Населений пункт Іванівське Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області на сьогодні є окупованою територією, тому оголошення ОСОБА_5 померлим є передчасним. Надані докази акт службового розслідування та сповіщення достовірно не свідчать про смерть особи. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 02 липня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 відповідно до довідки (а.с. 42, т. 2) поштова кореспонденція Харківського апеляційного суду не направляється до населених пунктів, в яких призупинена робота поштових відділень. ОСОБА_2 - відповідно до довідки (а.с. 44, т. 2) поштова кореспонденція Харківського апеляційного суду не направляється до населених пунктів, в яких призупинена робота поштових відділень. Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано в електронному кабінеті 29 квітня 2026 року (а.с. 31, т. 2); Міністерством Оборони України отримано в електронному кабінеті 29 квітня 2026 року (а.с. 32, т. 2); Військовою частиною НОМЕР_1 отримано в електронному кабінеті 29 квітня 2026 року (а.с. 33, т. 2). 01 травня 2026 року від А4010 надійшла заява про розгляд справи без участі. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 50 том 1). Як вбачається з військового квитка серія НОМЕР_3 ОСОБА_5 14 березня 2024 року призваний у Збройні Сили України за призовом під час мобілізації на особливий період, 18 березня 2024 року прийняв військову присягу (а.с. 45-49 том 1). Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №116 від 23 квітня 2024 року, солдата ОСОБА_5 з 23 квітня 2024 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення в районі виконання бойових завдань зі сніданку 24 квітня 2024 року і вважати таким, що з 23 квітня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадовою з посадовим окладом 2730 грн на місць, шпк «солдат» (а.с. 117 том 1). 06 травня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено ОСОБА_2 (батьку ОСОБА_5 ) сповіщення №45, у якому повідомлено, що його син, навідник 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 9 штурмової роти НОМЕР_4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 зник безвісті 04 травня 2024 року у районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області у результаті ворожих штурмових дій, гідно виконуючи свій обов`язок, беручи участь у обороні держави та стримуванні збройної агресії російської федерації (а.с. 54 том 1). 07 травня 2024 року Ізюмським районним відділом поліції ГУНП в Харківській області внесені відомості до ЄРДР за №12024221070000619 за ч. 1 ст. 115 КК України за фактом того, що ОСОБА_5 зник бевісти (а.с. 61 том 1). Згідно акту службового розслідування від 08 травня 2024 року, складеного головою комісії майором ОСОБА_6 , членами комісії: старшим лейтенантом ОСОБА_7 , старшим лейтенантом ОСОБА_8 , старшим лейтенантом ОСОБА_9 , солдат ОСОБА_5 зник безвісті 04 травня 2024 року у районі села Іванівське Донецької області під час виконання бойового завдання (а.с. 55-60, 119-125 том 1). До вказаного акту службового розслідування долучено також бланк отримання пояснень від 06 травня 2024 року ОСОБА_10 , який зазначив, що 04 травня 2024 року приблизно о 06-30 год. під час проведення пошуково розвідувальних дій військовослужбовців 9 штурмової роти НОМЕР_4 штурмового батальйону в\ч НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 було втрачено зв`язок з солдатом ОСОБА_5 , який виконував бойове завдання. Під час даної події військовослужбовець мав на собі засоби захисту. Проведені оперативно пошукові заходи результату не дали, встановити місцезнаходження не виявилося можливим (а.с. 134-135 том 1). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 травня 2024 року №2810 солдата ОСОБА_5 вважати зниклим безвісті 04 травня 2024 року у районі села Іванівське Донецької області, під час виконання бойових завдань (а.с. 114-116 том 1). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 травня 2024 року №134 солдата ОСОБА_5 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира в\ч НОМЕР_1 з 11 травня 2024 року у зв`язку з тим, що вважається зниклим безвісти (а.с. 118 том 1). Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин №20251008-1730 від 08 жовтня 2025 року, наданого Міністерством внутрішніх справ України, ОСОБА_5 зник на території бойових дій, дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - 18 липня 2024 року (а.с. 63-64 том 1). ДП «Український національний центр розбудови миру» 01 жовтня 2025 року за №08-11/32749 на запит адвоката Гур`єва А. повідомлено, що відомості про ОСОБА_5 внесені до реєстру Національного інформаційного бюро, відомості щодо перебування даної особи у полоні відсутні. З наданої виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави агресора, підтвердження про перебування у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста, інформація про стан здоров`я, підтвердження про перебування у полоні ОСОБА_5 відсутні (а.с. 65-67 том 1). Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 30 жовтня 2025 року за вих. №19/85752-25 повідомлено, що відомості про ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території у період з 04 травня 2024 року по 30 жовтня 2025 року у базі даних відсутні (а.с. 26 том 1). Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 листопада 2025 року у Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_5 за період з травня 2024 року по серпень 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 . ОСОБА_5 отримував допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 жовтня 2023 року по 31 березня 2024 року через АТ «Сенс банк» (а.с. 87 том 1). Згідно з листом Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області від 03 листопада 2025 року місце проживання ОСОБА_5 зареєстроване з 11 грудня 2009 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 89 том 1). Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України 31 жовтня 2025 року повідомив, що ОСОБА_5 є особою, яку 06 вересня 2023 року засуджено Чугуївським міським судом Харківської області за ст. 289 ч. 1 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили. Ізюмським ГРОВД Харківської області ОСОБА_5 оголошений у розшук як особа, зникла безвісті. Дата зникнення 04 травня 2024 року, кримінальне провадження №12024221070000619 від 07 травня 2024 року (а.с. 90 том 1). 06 листопада 2025 року Національна служба здоров`я України повідомила, що ОСОБА_5 у реєстрі пацієнтів Центральної бази даних Електронної системи охорони здоров`я станом на 31 жовтня 2025 року відсутній (а.с. 91 том 1). 31 жовтня 2025 року Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про джерела\суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору за період з 01 травня 2024 року по 30 вересня 2025 року по фізичній особі ОСОБА_5 . З вказаного Реєстру вбачається, що ОСОБА_5 за вказаний період нараховано виплати військовослужбовцям (а.с. 93-95 том 1). 05 листопада 2025 року з Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові надійшов повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00054573380 на ОСОБА_5 . Окрім того, повідомлено, що перевіркою облікових даних архівного фонду Відділу актових записів про розірвання шлюбу та інших актових записів, складених на ОСОБА_5 не виявлено. У витязі з Реєстру зазначено, що ОСОБА_5 01 березня 2019 року уклав шлюб з ОСОБА_12 (а.с. 97-99 том 1). Також це підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 207 том 1). Фактів державної реєстрації смерті або зміни імені стосовно ОСОБА_5 не виявлено, що підтверджується відповіддю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02 жовтня 2025 року (а.с. 68 том 1). Брат ОСОБА_5 - ОСОБА_4 (а.с. 53 том 1), який брав участь у судовому засіданні суду першої інстанції в режимі відеоконференції, зазначив, що брав участь у бойових діях разом з ОСОБА_5 04 травня 2024 року їх оточив ворог, почався мінний обстріл, коли був обстріл брат закричав, він до нього підбіг, почав запитувати, що з ним сталося, оглядав його та виявив, що у нього немає дихання, він вже був мертвим, у брата перевірив всі ознаки життя, перевірив пульс, дихання, нічого не було, брат був у крові, обличчя було у крові, де саме були пошкодження він побачив, оскільки обстріл був щільним, бойових медиків поруч не було. Документів, медальйону брата не забрав, оскільки не було можливості. Тіло брата залишилося на полі бою, оскільки евакуювати його неможливо через обстріл. Після повернення він доповів командиру, написав рапорт. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - оголошення фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України). Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки. Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України). Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи (постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24, провадження № 61-2282св25). Таким чином, оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 465/3147/22, провадження № 61-1296св24). Цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців ( постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про оголошення померлим свого сина ОСОБА_5 . В обґрунтування своїх вимог посилались на те, що ОСОБА_5 був військовослужбовцем, зник безвісті 04 травня 2024 року у районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області у результаті ворожих штурмових дій. На підтвердження своїх доводів заявниками надано та судом першої інстанції витребувано: сповіщення №45 про зниклого безвісти, витяг з ЄРДР за фактом зникнення ОСОБА_5 безвісти, матеріали службового розслідування, відомості з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, з ДП «Український національний центр розбудови миру» про відсутність даних щодо перебування у полоні, з Державної прикордонної служби України щодо відсутності даних про перетин кордону у період з 04 травня 2024 року, з ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області та ГУ Державної податкової служби у Харківській області про нарахування виплат військовослужбовцям, зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відсутності актового запису про смерть. Крім того, обставини, що з високим ступенем ймовірності дають можливість припускати загибель ОСОБА_5 у ході бойових дій під час обстрілу ворога 04 травня 2024 року, підтвердив його брат ОСОБА_4 , який був очевидцем таких подій. Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_5 , проте дають підстави для обґрунтованого припущення його смерті за обставин, що підтверджені цими доказами. Наявні в справі матеріали не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 та надають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть під час виконання ним обов`язків військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 у населеному пункті Іванівське Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області. Будь-які відомості про те, що ОСОБА_5 живий, перебуває у полоні, виїхав за межі України тощо, у матеріалах даної цивільної справи відсутні. Ураховуючи викладене, за наявності обґрунтованих припущень про факт смерті ОСОБА_5 у зв`язку з воєнними діями суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про оголошення особи померлою. Посилання військової частини НОМЕР_1 на те, що надані докази достовірно не свідчать про смерть особи, висновків суду не спростовують, оскільки при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Надані у справі докази дають підстави з надзвичайно великою вірогідністю припускати смерть ОСОБА_5 в певний час і за певних обставин, що є достатнім для прийняття рішення про оголошення його померлим. Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 639/1567/25, на яку є посилання в апеляційній скарзі, не є застосовними у даній справі, оскільки у вказаній справі судом встановлено, що надані заявницею на підтвердження обставин ймовірної загибелі особи докази не дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати смерть останнього. Доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 про те, що подання цієї заяви до суду є передчасним, оскільки с. Іванівське Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області наразі тимчасово окуповане, колегія суддів відхиляє. У справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того (див. пункт 45 постанови), що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге). У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови). Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником. Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України. Водночас, на переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями (постанова від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25, провадження № 61-1513 св 26). Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з якого вбачається, що активні бойові дії у населеному пункті Іванівське Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області завершені 18 лютого 2025 року, а з 19 лютого 2025 року він є тимчасово окупованим. Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_5 , на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником; у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_5 загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 19 лютого 2025 року. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного висновку Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у розглядуваній справі має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_5 (населений пункт Іванівське Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області), тобто у даному випадку з 19 лютого 2025 року, а отже на момент звернення заявників (24 жовтня 2025 року) до суду і на час ухвалення судом першої інстанції рішення (09 березня 2026 року) - вказаний строк сплив. Такий висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 109 постанови). Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області). Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду по суті справи не спростовують. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для оголошення померлим ОСОБА_5 у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. В окремому провадженні при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (ч. 7 ст. 294 ЦПК України), тому питання розподілу судових витрат не вирішується. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 06 липня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина