Постанова Вінницький апеляційний суд № 143/1055/25

Справа № 143/1055/25 Провадження № 22-ц/801/1147/2026 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 рокуСправа № 143/1055/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Міхасішина І.В. суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу № 143/1055/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року, встановив: Короткий зміст вимог В листопаді 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 19.08.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9912216, відповідно до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» надало відповідачу кредит в розмірі 9200,00 грн., а він зобов`язувався повернути кошти кредиту та сплатити проценти. 17.02.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9912216 від 19.08.2024. Однак після відступлення прав грошової вимоги, ОСОБА_1 погашення існуючої заборгованості не здійснює, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 21260,00 грн., з яких: 9200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8816,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3200,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф). В зв`язку з цим, посилаючись на норми ЦК України, позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 18016,00 грн. та понесені ним судові витрати у справі. Рішення суду першої інстанції. Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №00-9912216 від 19.08.2024, у розмірі 18016,00 грн. (вісімнадцять тисяч шістнадцять гривень 00 коп). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у розмірі 3922,40 грн. (три тисячі дев`ятсот двадцять дві гривні 40 коп.), що складається з судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Просив рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал». Також відповідач вважає, що право вимоги за кредитним договором з нього не могло входити до відповідних реєстрів прав вимоги, оскільки не існувало на момент укладення договору факторингу. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Фактичні обставини справи, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено, що 19.08.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9912216, який відповідач підписав електронним підписом, створеним за допомогою персонального ідентифікатора 54004, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а. с. 26-30). Як вбачається з листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 07.22.2025 №БТ/Е-17444 номер телефону НОМЕР_1 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_2 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а. с. 64). Згідно з умовами вищезазначеного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором (пункт 1.1 договору). Згідно з п.1.2 договору, сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 8000,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідключна). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби. Пунктом 1.3 договору визначено, що строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 14 серпня 2025 року. Згідно з п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 1,45% від сум кредиту за кожен день користування кредитом. Знижена процентна ставка 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом. Відповідно до п.1.6 договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає 1200,00 грн. Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 19.08.2024. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 8000,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної карти) НОМЕР_3 (п.2.8 договору). ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, що вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів з додатком (а. с. 14-16) та листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 07.22.2025 №БТ/Е-17444 з випискою про рух коштів по картці (а. с. 64-65). Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАКС КРЕДИТ» за кредитним договором № 00-9912216 від 19.08.2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 17.02.2025, становить 18016,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 8816,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами та 1200,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими комісіями. Також нараховано 3200,00 штрафних санкцій (а.с.39). 17.02.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал (а. с. 43-48). Предметом даного договору факторингу є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал від 17.02.2025, від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9912216 від 19.08.2024 на суму 18016,00 грн. (а.с.41-42). Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів, сплати процентів не виконав, ТОВ «Юніт Капітал», як новий кредитор, звернувся до суду з даними позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість в загальному розмірі 18016,00 грн, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, свої зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором в установлені в ньому строки не виконав, відсотки не сплатив. ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги за договором факторингу щодо вказаного кредитного договору між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Позиція суду апеляційної інстанції. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Колегією суддів враховано, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. Відповідач ОСОБА_1 не оспорює факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак вважає, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал». Щодо права вимоги позивача Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Позивач надав належні і допустимі докази укладення 19.08.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 . Договору кредитної лінії № 00-9912216, право вимоги за яким було відступлено позивачу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Однак відповідач ОСОБА_1 порушив взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, а тому з метою захисту прав позивача, як сторони кредитного договору, суму заборгованості слід стягнути з відповідача у примусовому порядку. Суд звертає увагу, що передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності договору факторингу, оскільки даним договором не обмежена можливість передачі прав вимог лише тими договорами, які існували до моменту укладення договору. Таким чином, колегія суддів визнає, що вищезазначені копії договорів факторингу, додаткових угод та реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи договору факторингу, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору, а отже ТОВ «Юніт Капітал» довело своє право вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Тому, доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення їх прав відповідачем, а також те, що не підтверджено перехід права вимоги до позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року в справі №727/2790/25 викладено правовий висновок згідно з яким, «за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України). Касаційний суд зауважив, що: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом». 17.02.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал (а. с. 43-48). Предметом даного договору факторингу є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал від 17.02.2025, від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9912216 від 19.08.2024 на суму 18016,00 грн. (а.с.41-42). Отже, фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредиту № 00-9912216, укладеного між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «Юніт Капітал». Крім того, матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 17.02.2025за № 17022025-МК недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена. Отже, колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу, додаткові угоди, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу від 17.02.2025за № 17022025-МК. Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повернення кредитних коштів, факт переходу до позивача прав вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню. Висновки суду апеляційної інстанції. Таким чином колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з урахуванням мотивів викладених у цій постанові. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Міхасішин Судді Ю.Б. Войтко І.М. Стадник