Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/4009/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 р. Справа № 480/4009/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 (суддя Савицька Н.В.; м. Суми) по справі № 480/4009/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) (надалі також - відповідач) в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) в частині нарахування та виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017, 2018 роках, без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ НОМЕР_3 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проходження військової служби у НОМЕР_4 прикордонному загоні позивачу не в повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, передбачене п. 1ст. 10-1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011 XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Зокрема, до складу грошового забезпечення, з якого було здійснено обчислення матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2016, 2017 та 2018 роках, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій. Рішенням від 06 січня 2026 року Сумський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 . Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2016, 2017, 2018 роках, без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій від 22.09.2010 №889. Зобов`язав НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій від 22.09.2010 №889, та з урахуванням раніше проведених виплат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на те, що пунктом 1 Постанови №1294 визначено поняття та структура грошового забезпечення військовослужбовців. Так, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Що саме підпадає під поняття «додаткові види грошового забезпечення» та які саме надбавки, доплати, винагороди та премії входять в зазначене поняття чітко нормативно регламентовано. Так, Додаток 25 до Постанови №1294 відносить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення визначені винагороди, однак «щомісячна додаткова грошова винагорода» відповідно до змісту Постанови №1294, не входить у склад грошового забезпечення. З посиланням на практику Верховного Суду вказав, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою КМ України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав. Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.04.2025 №574-ОС з позивачем, звільненим з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 01.04.2025 №487-ОС за підпунктом "б" (за станом здоров`я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 18.04.2025 (з.б.а.с. 7). У свою чергу відповідно до особистої картки грошового забезпечення за 2016 рік, позивачу у вказаний період виплачувалася матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань (квітень) та щомісячна додаткова грошова винагорода (лютий-грудень) (з.б.а.с. 8). Згідно до особистої картки грошового забезпечення за 2017 рік, позивачу у вересні 2017 року виплачувалася матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та з січня по грудень виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода (з.б.а.с. 10). Також відповідно до особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік, позивачу у лютому 2018 року була виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік та з січня по лютий - щомісячна додаткова грошова винагорода (з.б.а.с. 9). При цьому до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017 та 2018 роках, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького та рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій № 889 від 22.09.2010. Позивач, вважаючи, що має право на нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-20178 роки саме з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, виплата якої передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 №889, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер та дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018 роки, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Частиною 1 ст. 25 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі Закон України № 661-IV) визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону України № 661-IV військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України № 2011-ХІІ). Згідно з положеннями пунктів 2 - 4 статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294; постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України № 1052 від 27.12.2017, №103 від 21.02.2018), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (чинна у період з 29.06.2008 по 10.08.2018) (далі - Інструкція № 425). Пунктом 1.2. Інструкції № 425 встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством; до складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія); штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом. Пунктом 3.6 Інструкції № 425 установлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) на підставі рапорту, який подається по команді. Питання виплати матеріальної допомоги розглядається комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Рішення комісії оформляється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців, наявними підтвердними документами передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги. Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби. Розмір матеріальної допомоги визначається, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із законодавством України на день звернення. Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), розмір матеріальної допомоги визначається, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, яке отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, діяла до 01.03.2018, далі по тексту - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій. Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Згідно із п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. На виконання Постанови № 889, 02 лютого 2016 року Міністерством внутрішніх справ України видано наказ, яким затверджено Інструкцію № 73 про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Пунктом 3 Інструкції № 73 встановлено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений). Пунктом 8 Інструкції № 73 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Судом встановлено, що з березня 2016 року по лютий 2018 року позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою №889, що підтверджується з копій архівних відомостей за 2016-2018 роки, які містяться в матеріалах справи. Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця з березня 2016 року по лютий 2018 року включно, а відтак мала постійний (систематичний) характер. З особистої картки грошового забезпечення за 2016, 2017, 2018 роки встановлено, що позивачу у квітні 2016 року виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 760 грн, у вересні 2017 року була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 760 грн., у лютому 2018 року виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 760 грн. Відповідач не заперечує, що відповідна щомісячна додаткова грошова винагорода не включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислено спірну допомогу у 2016-2018 роках. Підставою не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди під час виплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки, відповідач вказує положення постанови № 1294, відповідно до змісту якої щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Разом з тим, застосовуючи вищенаведені норми, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами. Як зазначено вище, ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою №889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII, Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.12.2020 у справі №240/1095/20, вирішуючи спір з аналогічних відносин. Так, у цій справі Верховний Суд зазначив, що суд ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків. "Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 520/5984/2020, від 08.02.2022 у справі №240/3926/20. Відтак, оскільки позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, щомісяця з березня 2016 року по лютий 2018 року, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення у цій справі відсутні. Враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889, мала постійний характер, що також підтверджується архівними відомостями позивача, наявними в матеріалах справи, остання має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, виплачена позивачу в 2016-2018 роках. Доводи апеляційної скарги про те, що вищевказана грошова винагорода не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого розраховується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, є необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 по справі № 480/4009/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.А. Спаскін