Постанова 4856 № 120/5381/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5381/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна Суддя-доповідач - Томчук А.В. 11 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Томчука А.В. суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивував протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 та з 01.03.2018 по 31.07.2018, щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошових компенсацій за невикористані відпустки та інших виплат) без врахування при їх обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою КМУ №

889. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2026 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 31.07.2018. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2018, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3841,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2018 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2018 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням при їх обчисленні індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій". Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій". В решті позовних вимог відмовлено. Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; базовим місяцем для нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року; починаючи з березня 2018 року позивачу належить індексація-різниця у фіксованому розмірі 3841,15 грн; індексація входить до складу грошового забезпечення для розрахунку одноразових виплат; щомісячна додаткова грошова винагорода за постановою № 889 має постійний характер і підлягає включенню до розрахунку одноразових видів грошового забезпечення. Водночас суд відмовив у задоволенні вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів на суму невиплаченого грошового забезпечення, адже обчислюється лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки, під час нарахування відповідних недоплачених сум. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Щодо індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.07.2018 відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, у березні 2018 року відбулось підвищення посадового окладу, тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці мало прийматися за 1 або 100 відсотків. Враховуючи, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складав 103,7, а отже індексації грошове забезпечення позивача підлягало в наступному місяці, тобто у грудні 2018 року, тому підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення до грудня відсутні. Так, право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в грудні 2018 року. Щодо включення індексації грошового забезпечення до одноразових видів грошового забезпечення відповідач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 2 розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення (наказ Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260) індексація грошового забезпечення не є постійною складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а отже не може включатися до одноразових грошових допомог. Щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди до одноразових видів грошового забезпечення відповідач вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення, з якого нараховується й виплачується одноразові додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, за пртписами Інструкції № 595 . Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.07.2018 № 114 позивача виключено зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення, з 31.07.2018. Військовослужбовці Військової частини НОМЕР_2 перебували на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем. Однак, як стверджує позивач, під час несення військової служби позивачу не нараховано індексації та не вірно розраховано одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу для оздоровлення і матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань. Позивач вважаючи, що у період з 01.01.2016 по 31.07.2018 протиправно не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження служби, звернувся до суду з цим позовом. Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного. Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. За правилами частини 2 статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Як унормовано статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Наведені вище приписи свідчать про те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. На реалізацію вимог Закону № 1282-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078). Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078). Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Як унормовано абзацом 1 пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078. За правилами абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Варто зауважити, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078). Щодо фіксованої суми індексації, то дійсно Закон № 1282-ХІІ і Порядок № 1078 такого поняття не містять. Проте вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, у якій були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Однак постановою Уряду "Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" № 1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078 поняття фіксованої суми індексації не згадується. Так, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4) Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави дійти висновку, що нарахування та виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 та ряду інших. Водночас, сторонами спору не спростовано, що позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця з 01.03.2018 по 31.07.2018. При цьому з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Так, в ході судового розгляду в суді першої інстанції встановлено, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції надав належну оцінку аргументам позивача, адже відповідач протиправно не виконав вимоги абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та, починаючи з 01.03.2018 по 31.07.2018 не виплачував позивачеві індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності. Продовжуючи перегляд цієї адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. До складу грошового забезпечення, як установлено у пункті 2 статті 9 Закону №2011-XII, входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону № 2011-XII). Приписами пункту 4 статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. У пунктах 2, 3 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації. Згідно з інформацією про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та отриманих у період з 01.01.2016 по 31.07.2018, позивачем фактично отримано грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, а також одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2018 рік, що також підтверджується наказом № 114 від 30.07.2018. Згідно з п. 30.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Наказ Міністра оборони України 11.06.2008 №260 (далі - Інструкція № 260, чинна на момент виникнення спірних правовідносин) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Крім того, за змістом п. 33.1 Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Пунктом 38 Інструкції №260 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Суд зауважує, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого ст. 9 Закону № 2011-XII містить відсилочну норму. Тому, на думку суду, механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не регулюється положеннями Закону № 2011-XII. Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2011-XII, Інструкція № 260 якою імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошові допомоги, при вирішенні цього питання необхідно субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-III, Закону № 1282-XII та Порядку № 1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку, що забезпечує дотримання прав осіб, які перебувають на військовій службі, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування для визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань знеціненого грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18, постанові від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, постанові від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, постанові від 26.02.2021 у справі № 620/3346/19, предметом розгляду яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру "грошової допомоги на оздоровлення" та "одноразової грошової допомоги при звільненні". Отже, індексація повинна враховуватися при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні. Індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та повинна включатися до розрахунку вказаних видів грошового забезпечення, що безпідставно не було здійснено відповідачем. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає слушним висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2018 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомоги на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань , апеляційний суд враховує наступне. Варто врахувати, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат. Таким чином, оскільки додаткова грошова винагорода на підставі Постанови № 889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889, а суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Аналогічні правові висновки Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 16 травня 2019 року справа № 826/11679/17, від 31 липня 2019 року №826/3398/17, від 08 серпня 2019 року № 802/955/17-а, від 16 грудня 2019 року справа №825/812/17, від 19 лютого 2020 року справа №822/2741/17. В той же час, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, виданої на виконання Постанови № 889, за змістом якої додаткові винагороди не включаються до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, з огляду на те, що названа Інструкція втратила чинність 16.12.2016, а також те, що пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреція держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу, унеможливлюють застосування цієї Інструкції, як спеціального нормативно-правового акта, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відтак, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають саме норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 889, а не норми Інструкції в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова додаткова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди. Аналогічна позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020. Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, розрахунок грошової допомоги при звільненні повинен проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, якщо вона виплачувалась постійно щомісяця. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Крім того, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону № 2011-XII. За позицією Верховного Суду, ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер. При цьому, оскільки обрахунок сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань хоча й регулюються різними нормами права, однак мають однакову базу обчислення, вищенаведені постанови Верховного Суду підлягають врахуванню і у цій справі. На підставі викладеного, враховуючи, що обчислення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення, а додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховані грошова допомогу на оздоровлення у 2016-2018 роках та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №

889. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий Томчук А.В. Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.