Постанова 4852 № 160/21215/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21215/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трофімов Руслан Валерійович, до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивача щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 за період 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивача грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2016-2017 роки; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2016-2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивача матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що у спірні у цій справі періоди під час нарахування і виплати йому щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не була врахована індексація грошового забезпечення, що, на думку позивача, є протиправним. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 за період 01.12.2015 по 28.02.2018. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2016-2017 роки. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2016-2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовлено. Не погодився з рішенням суду першої інстанції відповідач, подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Посилається на те, що пунктом 2 Постанови №889 визначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Так, підпунктом 2.2 пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» встановлено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Пунктом 3 Наказу МОУ №595 визначено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений). Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Також, у Постанові № 1294 визначений перелік щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення серед яких відсутній такий вид виплат, як індексація грошового забезпечення Водночас, пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Таким чином, указані вище нормативні акти не визначають, що до місячного грошового забезпечення входить індексація грошового забезпечення для обчислення щомісячної додаткової грошової винагороди. Відповідно позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими. Крім того, включення індексації грошового забезпечення в розмір місячного грошового забезпечення з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є неправомірним. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що з 13.08.2015 по 11.04.2019 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Згідно листа, що адресований командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України, запропоновано Військову частину НОМЕР_2 виключити з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахувати Військову частину НОМЕР_2 на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 з 01.01.2020. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №160/10451/23 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року у справі № 160/10451/23 скасовано, прийнято нове рішення: позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159; в решті позову відмовлено. Позивач зазначає, що під час нарахування і виплати йому щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки не була врахована індексація грошового забезпечення, що є протиправним. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у справі №160/10451/23: - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №

159. При цьому, позивач, звертаючись з новим позовом у даній справі №160/21215/24, знову оскаржує дії відповідача, а саме вважає, що відповідачем під час нарахування і виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 не була врахована індексація грошового забезпечення при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення і при нарахуванні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки. Отже, спірним у даній справі є питання про нарахування/не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення додаткової грошової винагороди за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, та індексації грошового забезпечення при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення і при нарахуванні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки. Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). У частині 5 ст. 2 вказаного Закону зазначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (Порядок №1078). Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. За частиною 1 статі 10-1 Закону, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. Згідно з п.п. 30.1, 30.3 розд. ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 (чинної до 19.07.2018) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Згідно п.п. 33.1-33.3 розд. XXXIII Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що була чинною до 01.03.2018, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 1294 було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (яка була чинна у спірний період), зокрема пунктом 1, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року- у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення: 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Згідно з пунктом 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Також, частиною 4 статті 9 Закону № 2011 Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17 (постанова від 06.02.2019 року). Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.». Аналогічний висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.05.2019 року у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 року у справі №826/3398/17, від 22.10.2019 року у справі №826/2447/18 та №520/3505/19, від 31.10.2019 року у справі №826/3397/17. Верховний Суд у постанові від 14.04.2020 року у справі №820/3719/18 дійшов висновку, що оскільки останні 24 місяці перед звільненням на підставі Постанови №889 та Постанови №24 додаткова грошова винагорода, як і винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалися і виплачувалися позивачеві щомісяця, підстави уважати такі винагороди одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови №

889. Отже, зазначена виплата визначена Постановою №889 не була одноразовим видом грошового забезпечення і в розумінні Закону № 2011-ХІІ (ст.9 Закону № 2011-ХІІ) є складовою грошового забезпечення, з якого, має розраховуватися матеріальна допомога. Подібний висновок викладений Верховним Судом зокрема у постановах від 25.01.2023 року у справі № 160/8707/21, від 07.07.2022 року у справі № 520/7308/21. Матеріалами справи підтверджується, що позивачу у період із 01.12.2015 по 28.02.2018 нараховувалась і виплачувалась додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, у 2016-2017 роках позивачу була нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення, і в 2015 та 2017 роках позивачу нараховано і виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. При цьому відповідач зазначає, що індексація грошового забезпечення не враховувалась під час розрахунку вказаних вище складових грошового забезпечення позивача. Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення адміністративного суду у справі №160/10451/23 відповідачем була виплачена позивачу 09.05.2024 індексація його грошового забезпечення. Оскільки індексація грошового забезпечення позивача проведена вже після нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, то відсутні підстави вважати, що ці виплати були нараховані та виплачені з урахуванням проіндексованого грошового забезпечення, зі складових якого визначається розмір наведених вище виплат. Індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. При цьому, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №240/10130/19 З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, чого відповідачем зроблено не було. З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 за період 01.12.2015 по 28.02.2018; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2016-2017 роки; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2016-2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що суд першої інстанції зазначив, що у 2016 році позивачу не нараховувалась і не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, тому відсутні підстави для задоволення позовної заяви в частині позовних вимог, які стосуються розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення. В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини, спростовують доводи відповідача. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 12.01.2026 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова