Ухвала КЦС ВС № 947/39769/23

УХВАЛА 10 червня 2026 року м. Київ справа № 947/39769/23 провадження № 61-7757ск26 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, з урахуванням уточненої позовної заяви просила поділити спільно нажите майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Київський районний суд міста Одеси заочним рішенням від 09 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнив. Визнав об`єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Здійснив поділ спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 84 кв. м, житлова площа 38,9 кв. м, яка складається з двох житлових кімнат: 1 - житлова кімната площею 15,7 кв. м, 2 - житлова кімната площею 23,2 кв. м, кухня площею 24,5 кв. м, коридор площею 14,4 кв. м; санвузол 4,9 кв. м; туалет 1, 3 кв. м між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . В порядку поділу майна визнав за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_2 . У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Скляренко Ю. С. , звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в обґрунтування якої зазначив, що він перебуває за межами України, про існування справи відповідач дізнався 17 вересня 2024 року із мобільного застосунку «ДІЯ», 28 жовтня 2025 року представник відповідача Скляренко Ю. С. ознайомилася з матеріалами справи. Враховуючи правову необізнаність відповідача, а також його перебування за кордоном, оскільки він працює моряком на суднах, ОСОБА_1 просив суд поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Посилається, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки майнові права на квартиру, яка є предметом спору у цій справі були куплені відповідачем до укладення шлюбу з позивачем, а тому ОСОБА_1 вважає, що зазначена квартира є його особистою приватною власністю і відповідно не підлягає розподілу між подружжям. ОСОБА_1 просив суд поновити йому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, скасувати заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Київський районний суд міста Одеси ухвалою від 28 листопада 2025 року, яку залишив без змін Одеський апеляційний суд постановою від 09 квітня 2026 року, заяву про поновлення строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року залишив без задоволення. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року залишив без розгляду. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, враховуючи те, що заявником пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а клопотання про поновлення строку не містить жодних поважних причин пропуску цього строку, а також не надання належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, дійшов висновку, що в задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити. 09 червня 2026 року Скляренко Ю. С., яка діє від імені ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року у зазначеній вище справі. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, з посиланням на те, що оскаржувану постанову апеляційного суду отримано 11 травня 2026 року. На підтвердження надано докази. Відповідно до положень частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Одеського апеляційного суду прийнято 09 квітня 2026 року, повний текст якої складено 01 травня 2026 року та забезпечено надання загального доступу 07 травня 2026 року. З урахуванням вказаних обставин заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України. Дослідивши касаційну скаргу заявника колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин другої-четвертої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення прощеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України). Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 зауважувала, що встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення. Крім того, відступаючи від висновків, сформульованих у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, Велика Палата Верховного Суду констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом. Суд встановив, що Київський районний суд міста Одеси заочним рішенням від 09 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнив. 20 вересня 2024 року ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи № 947/39769/23. 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеса від 09 вересня 2024 року. Київський районний суд міста Одеси ухвалою від 15 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року у цій цивільній справі повернув без розгляду, з підстав того, що заява надійшла до суду електронною поштою, при цьому заява подана до суду без використання електронного цифрового підпису, без використання підсистеми «Електронний суд». Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримав 07 листопада 2024 року в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2024 року. Одеський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2024 року залишив без змін. Постанову Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 отримав 03 жовтня 2025 року о 3:04:35 в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. 17 листопада 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Скляренко Ю. С., за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року, просив поновити йому строк на подання заяви про перегляд вказаного рішення суду та скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року. На суд першої інстанції покладено обов`язок надати оцінку поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення через призму своїх дискреційних повноважень. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Суд дослідив доводи ОСОБА_1 щодо поважності наведених ним підстав пропуску строку, встановив, що подання апеляційної скарги не є тими обставинами, які об`єктивно перешкоджали поданню заяви про перегляд заочного рішення та унеможливлювали здійснення ним такої процесуальної дії. Після отримання рішення суду обставин, які поза волею відповідача об`єктивно перешкодили б йому у використанні наданого законом права на подачу заяви про перегляд заочного рішення, не існувало. Доводи касаційної скарги значною мірою зводяться до незгоди відповідача із заочним рішенням. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 вказала, що суд може поновити особі процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду з вимогою про вчинення процесуальної дії, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Враховуючи наведене, апеляційний суд залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 пропустив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, визначений частиною третьою статті 284 ЦПК України. При цьому, врахував, що 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрував електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд,» де він отримав заочне рішення суду. При цьому Верховний Суд зауважує, що відсутність юридичної освіти жодним чином не зумовлює для учасника справи позитивних наслідків, як то задоволення клопотання, зокрема про поновлення пропущеного строку. Реалізуючи свої процесуальні права та обов`язки, кожний учасник справи самостійно визначає спосіб такої реалізації, зокрема звернення до особи, яка надає професійну правничу допомогу, або самостійно вчинення процесуальних дій. Вчинення учасником справи процесуальних дій не може ставитися в пряму залежність від надання/не надання йому професійної правничої допомоги, тобто кожна особа на власний розсуд обирає спосіб реалізації нею процесуальних прав та обов`язків, від вчинення/не вчинення яких така особа самостійне несе відповідні процесуальні ризики. Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановлені з додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтею 390, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2025 року та постанови Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров