Постанова 4813 № 947/39769/23

Номер провадження: 22-ц/813/3218/26 Справа № 947/39769/23 Головуючий у першій інстанції Петренко В. С. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 09.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2025 року, за заявою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в с т а н о в и в: В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, з урахуванням уточненої позовної заяви просила суд розділити спільно нажите майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Київський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 09 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, задовольнив. Визнав об`єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Здійснив поділ спільного сумісного майна квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 84 кв.м, житлова площа 38,9 кв.м, яка складається з двох житлових кімнат: 1 житлова кімната площею 15,7 кв.м, 2 житлова кімната площею 23,2 кв.м, кухня площею 24,5 кв.м, коридор площею 14,4 кв.м; санвузол 4,9 кв.м; туалет 1,3 кв.м між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_2 . В листопаді 2025 року ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в обґрунтування якої зазначив, що він перебуває за межами України, про існування справи відповідач дізнався 17 вересня 2024 року із мобільного за стосунку «ДІЯ», 28 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 ознайомилася з матеріалами справи. Враховуючи правову необізнаність відповідача, а також його перебування за кордоном, оскільки він працює моряком на суднах, ОСОБА_2 просив суд поновити пропущений строк на подання позовної заяви про перегляд заочного рішення суду. Посилається, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки майнові права на квартиру, яка є предметом спору по даній справі були куплені відповідачем до укладення шлюбу з позивачем, а тому ОСОБА_2 вважає, що зазначена квартира є його особистою приватною власністю і відповідно не підлягає розподілу між подружжям. ОСОБА_2 просив суд поновити йому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2024 року та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 28 листопада 2025 року заяву представника відповідача про поновлення строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2024 року у цивільній справі №947/39769/23 залишив без задоволення. Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Скляренко Ю.С. про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2024 року по цивільній справі № 947/39769/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишив без розгляду. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції враховуючи те, що заявником пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а клопотання про поновлення строку не містить жодних поважних причин пропуску цього строку, а також не надання належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, дійшов висновку, що в задоволенні заяви представника відповідача про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити. ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2025 року по справі № 947/39769/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга вмотивована тим, що при поданні представником відповідача, адвокатом Скляренко Ю.С. заяви про перегляд заочного рішення було зазначено, що відповідач під час розгляду справи №947/39769/23 знаходився за кордоном, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит № 19/86527-25- Вих від 03.11.2025. Саме через це ОСОБА_2 не отримував поштових відправлень і тому, відповідно не з`являвся у підготовчі та судове засідання, не повідомляв про поважність причин відсутності та не надав відзив на позовну заяву, оскільки відповідачу взагалі не було відомо про те, що у Київському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді справа № 947/39769/23. Зазначає, що 07 жовтня 2024 року через електронну пошту подав до Київського районного суду м. Одеси заяву про перегляд заочного рішення суду без використанням електронного цифрового підпису, оскільки без сталого доступу до мережі Інтернет не зміг отримати ЕЦП, не зміг оплатити судовий збір онлайн, оскільки не міг авторизуватися в онлайн-банкінгу. Тому, прийняв єдино можливе рішення, а саме підписав та сканував свою заяву про перегляд заочного рішення та відправив все на електронну скриньку суду. 15 жовтня 2024 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси вищезазначену заяву відповідача залишено без розгляду. Через відсутність знань у сфері права ОСОБА_2 не було відомо, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно. 28 лютого 2025 року через підсистему Електронний суд відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою. 02 жовтня 2025 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року залишено без змін. 21 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернувся за правничою допомогою до адвокатського бюро «Юлії Скляренко». 28 жовтня 2025 року представник відповідача, адвокат Скляренко Ю.С., ознайомилась із усіма матеріалами по справі №947/39769/23, скаржник вважає, що з огляду на викладене відповідач повністю з усіма матеріалами справи зміг ознайомитись тільки 28 жовтня 2025 року через свого представника. Скаржник посилається на неналежне вручення відповідачу копії оскаржуваного заочного рішення. Одеський апеляційний суд ухвалою від 16.12.2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_1 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження отримали 17.12.2025 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 17.12.2025 року та 12.12.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського районного суду від 28.11.2025 року без змін. Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 судові повістки-повідомлення отримали 16.03.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. 26.12.2025 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення по справі. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.04.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в долученні додаткових пояснень до матеріалів справи та повернуті, оскільки відповідно до вимог ЦПК України на стадії розгляду апеляційної скарги додаткові пояснення не є заявою по суті справи. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до положень статті 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду, навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення. Отже, відповідно до приписів статті 127 ЦПК України суд першої інстанції наділений повноваженнями залишити заяву про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом. Водночас суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно врахував правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20. Встановивши відсутність у ОСОБА_2 об`єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені частиною другою статті 284 ЦПК України, з дня отримання тексту заочного рішення та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя про поділ майна подружжя задоволено частково. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 20.09.2024 року звертався до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи №947/39769/23. 07.10.2024року відповідач звертався до суду із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеса від 09.09.2024 року по цивільній справі № 947/39469/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеса від 09.09.2024 року по цивільній справі № 947/39469/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя повернуто без розгляду, з підстав того, що заява надійшла до суду електронною поштою, при цьому заява подана до суду без скріплення електронним цифровим підписом, без використання підсистеми «Електронний суд». Ухвала Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2024 року отримана ОСОБА_2 07.11.2024 року о 18:26:24 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. 28.02.2025 року відповідачем ОСОБА_2 за допомогою системи «Електронний Суд» подано до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2024 року. Постановою Одеського апеляційного суду від 02.10.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2024 року залишено без змін. Копію постанови Одеського апеляційного суду від 02.10.2025 року ОСОБА_2 отримав 03.10.2025 року о 3:04:35 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. 17.11.2025 року відповідач ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Скляренко Ю.С., за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2024 року, та просив поновити йому строк на подання заяви про перегляд вказаного рішення суду, та скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2024 року. Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 28.11.2025 року заяву відповідача про поновлення строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2024 року у цивільній справі №947/39769/23 залишити без задоволення. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, залишив без розгляду Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 09.09.2024 року, представник ОСОБА_2 адвокат Скляренко Ю.С. посилається на те, що про існування судового процесу не знав, а про існування вказаного вище заочного рішення суду дізнався із мобільного застосунку «Дія», перебуває за кордоном. 21.10.2025 року відповідач звернувся за правничою допомогою до Адвокатського бюро «Юлії Скляренко» і в цей день було укладено договір про надання правничої допомоги № 10/25-15. 28.10.2025 року представник відповідача - адвокат Скляренко Ю.С. ознайомилася із матеріалами по справі №947/39769/23. Посилається на правову необізнаність відповідача, перебування його за кордоном та, що з усіма матеріалами справи представник відповідача ознайомився 28.10.2025 року. Водночас поважними є такі причини пропуску процесуального строку, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась заявою про перегляд заочного рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Колегія суддів зауважує, що сам факт перебування відповідача за кордоном, не є підставою для поновлення строку на перегляд заочного рішення. Відповідно до частин п`ятої статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційна систему, особам, які зареєстрували електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом ix надсилання до електронного кабінету таких осіб aбo в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством. Як в заяві про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеса від 09.09.2024 року із якою ОСОБА_2 звертався до суду 07.10.2024 року, і в заяві про перегляд заочного рішення від 14.11.2025 року, так і в апеляційній скарзі на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2024 року, відповідачем зазначалось, що 27.09.2024 року останнім зареєстровано Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд, де він отримав заочне рішення суду та ухвали винесені судом першої інстанції по даній справі, із якими ознайомився. Колегія суддів звертає зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Посилання в заяві на правову необізнаність відповідача колегія суддів не приймає, оскільки з часу отримання заочного рішення від 09.09.2024 року, відповідач звернувся за правничою допомогою до Адвокатського бюро «Юлії Скляренко» лише 21.10.2025 року, уклавши договір про надання правничої допомоги № 10/25-15, тобто через рік. Доказів наявності перешкод у доступі до правової допомоги відповідачем суду не надано. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку ОСОБА_2 щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі щодо не звернення за правничою допомогою не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип естопелю). Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Колегія суддів зауважує, що як зазначалось вище відповідач у заявах про перегляд заочного рішення та в апеляційній скарзі зазначав, що після реєстрації Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ним отримано копію заочного рішення та ухвали винесені судом першої інстанції по даній справі, із якими ознайомився, разом із тим в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , посилається на не належне вручення відповідачу копії заочного рішення. Отже поведінка ОСОБА_2 суперечить його попередній поведінці. Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20). За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Колегія суддів вважає, що звернення із апеляційною скаргою у цій справі не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки не є таким, що пов`язане з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи. Крім того, як зазначалось вище копію постанови Одеського апеляційного суду від 02.10.2025 року ОСОБА_2 отримав 03.10.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, проте повторно із заявою про перегляд заочного рішення відповідач звернувся 14.11.2025 року. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), № 19164/04, § 47). Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)). Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є не обґрунтованими, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановивши відсутність у ОСОБА_2 об`єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення у строки визначені ЦПК України, та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, передбачених у частині четвертій статті 284 ЦПК України, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням норм процесуального права. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін із підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в ал и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 01 травня 2026 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов Ю.П. Лозко