Ухвала КЦС ВС № 539/1928/25

УХВАЛА 11 червня 2026 року м. Київ справа № 539/1928/25 провадження № 61-6238ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Абдуллазаде Ламією Рагіб Кизи, на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Другої Лубенської державної нотаріальної контори Полтавської області Іщенко Ганна Костянтинівна, про визнання недійсним постанови, акту про передачу майна у рахунок погашення боргу та скасування свідоцтва про право власності, ВСТАНОВИВ: 07 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб Кизи звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року та направити справу на новий розгляд. У касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, заявник посилалась на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначала на необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а також посилалась на пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику: 1) доплатити судовий збір в розмірі 3 875,84 грн; 2) надіслати на адресу суду касаційну скаргу в новій редакції, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). У травні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб Кизи на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 13 травня 2026 року надіслала до суду квитанцію про сплату судового збору у визначеному судом розмірі та касаційну скаргу у новій редакції. В касаційній скарзі у новій редакції підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, при цьому узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, описує фактичні обставини справи та незгоду зі змістом оскаржених судових рішень. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому, суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16). Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України заявник в касаційній скарзі у новій редакції не посилається на постанови Верховного Суду, в яких викладено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Касаційна скарга у новій редакції не містить формулювання врахованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована. Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, заявник повинна зазначити, який правовий висновок Верховного Суду, на її переконання, мав застосувати суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення у цій справі або обґрунтувати наявність іншої підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Крім того, заявник посилаючись на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), не зазначає певний пункт та частину статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. Отже, недоліки касаційної скарги встановлені ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року заявником не виконано у повному обсязі. Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 127, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, поданої на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. Копію цієї ухвали надіслати заявнику. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Є. Червинська