Постанова 4873 № 910/10566/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2026 р. Справа№ 910/10566/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Сибіги О.М. Гончарова С.А. за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В., за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.06.2026, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 (повний текст ухвали складено 21.04.2026) за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни у справі №910/10566/23 (суддя Марченко О.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до 1) Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс", про стягнення 17 000 грн та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2026: - позовні вимоги Товариства до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - Банк) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (далі - ТОВ "ФК "Женева") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" (далі - ТОВ "ФК "Ю-Бейс"), про стягнення 17 000 грн та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю; - стягнуто з Банка на користь Товариства 17 000 грн заборгованості за договором від 16.12.2016 №30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах; - зобов`язано Фонд скласти та позачергово включити в кошторис витрат Банка суму позачергової заборгованості на користь Товариства за договором від 16.12.2016 №30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах (далі - Договір) у сумі 17 000 грн, з яких: 500 грн строкової заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі; 16 500 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі; - зобов`язано Фонд позачергово затвердити кошторис витрат Банка з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь Товариства за Договором у сумі 17 000 грн, з яких: 500 грн строкової заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі; 16 500 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі; - стягнуто з Фонду на користь Товариства 8 052 грн судового збору. 12.01.2026 на виконання вказаного рішення видано накази. Короткий зміст скарги на рішення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни Товариство 03.04.2026 звернулося до суду зі скаргою на рішення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни (далі - ВДВС), в якій просить: - визнати неправомірним та скасувати повідомлення головного державного виконавця ВДВС про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу від 12.01.2026, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2026, про стягнення з Банка на користь Товариства 17 000 грн заборгованості за Договором; - зобов`язати ВДВС відкрити виконавче провадження щодо виконання зазначеного наказу. Короткий зміст заперечень на скаргу Банк подав суду заперечення на скаргу Товариства, в яких вказав таке: - при постановленні оскаржуваних рішень суди не врахували того, що задоволення судом майнових вимог про стягнення коштів з Банка, який перебуває у ліквідації, не охоплюється поняттям примусового стягнення; тобто у певних випадках, визначених законом, застосовується інший механізм задоволення майнових вимог стягувача, ніж той, який встановлений нормами Закону України "Про виконавче провадження"; - єдине виключення встановлено для рішень немайнового характеру (зобов`язання вчинити певні дії, тощо); Закон допускає виконання таких судових рішень державними виконавцями в примусовому порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження"; - стягувач не звертався з даними вимогами до Банка в порядку, визначеному Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; - таким чином, передбачені пунктами 4 і 11 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" обмеження та неможливість примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з неплатоспроможного банку покликані забезпечувати дотримання спеціального порядку задоволення вимог майнового характеру до неплатоспроможного банку, що може відбуватись не інакше, як це передбачено спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; - положення Закону України "Про виконавче провадження" не містять виключень та не передбачають можливості примусового стягнення коштів з неплатоспроможного банку за виконавчими документами; тобто будь-яка грошова вимога до неплатоспроможного банку, яка документально підтверджена в незалежності від підстав її виникнення підлягає задоволенню виключно в межах ліквідаційної процедури; вирішальне значення для правильного застосування пункту 4 частини четвертої статті 4 Закон України "Про виконавче провадження" має лише статус Банка - боржника. ВДВС подав суду додаткові пояснення, в яких виклав аналогічні пояснення, що викладені Банком у запереченнях на скаргу. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни зі справи № 910/10566/23 задоволено повністю. Визнано неправомірним та скасовано повідомлення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва 12.01.2026, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2025 зі справи №910/10566/23, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" 17 000 грн заборгованості за договором від 16.12.2016 №30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах. Зобов`язано Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва 12.01.2026, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2025 зі справи №910/10566/23, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" 17 000 грн заборгованості за договором від 16.12.2016 №30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 законної сили 24.09.2025 і Товариство є поточним кредитором Банка, то ВДВС було неправомірно відмовлено повернуто Товариству наказ від 12.01.2026 без прийняття його до виконання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося 30.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 29.04.2026, у якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10566/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити повністю. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема: - при винесенні оскаржуваної ухвали суд не врахував того, що задоволення судом майнових вимог про стягнення коштів з банку який перебуває у ліквідації не охоплюється поняттям примусового стягнення; тобто у певних випадках визначених законом застосовується інший механізм задоволення майнових вимог стягувача ніж той який встановлений нормами Закону України «Про виконавче провадження»; - стягувач не звертався з даними вимогами до Банка в порядку, визначеному Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; - передбачені пунктами 4 і 11 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" обмеження та неможливість примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з неплатоспроможного банку покликані забезпечувати дотримання спеціального порядку задоволення вимог майнового характеру до неплатоспроможного банку, що може відбуватись не інакше, як це передбачено спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; - положення Закону України "Про виконавче провадження" не містять виключень та не передбачають можливості примусового стягнення коштів з неплатоспроможного банку за виконавчими документами; тобто будь-яка грошова вимога до неплатоспроможного банку, яка документально підтверджена в незалежності від підстав її виникнення підлягає задоволенню виключно в межах ліквідаційної процедури; вирішальне значення для правильного застосування пункту 4 частини четвертої статті 4 Закон України "Про виконавче провадження" має лише статус Банка - боржника. Крім того, в порушення ст. 236 ГПК України, суд першої інстанції безпідставно застосував правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011. Короткий зміст доводів відзиву на апеляційну скаргу 14.05.2026 від Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому заявник відзиву просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10566/23 - залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне: - існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо стягнення з АТ "Банк "Київська Русь" на користь АБ "Укргазбанк" заборгованості, яка виникла як поточна в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку; - посилання скаржника на те, що оскільки процедура ліквідації АТ «БАНК «Київська Русь» триває, що не позбавляє стягувача можливості заявити свої вимоги до банку відповідно до статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також на те, що стягувач не вичерпав всі можливості задовольнити свої майнові вимоги в межах триваючої процедури ліквідації АТ «БАНК «Київська Русь», також не заслуговують на увагу, оскільки по-перше, незважаючи на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у цій справі було стягнуто з Банку, що ліквідується, спірну суму заборгованості та зобов`язано Фонд скласти та позачергово включити до кошторису витрат АТ «БАНК «Київська Русь» суму позачергової заборгованості на користь АБ "Укргазбанк" за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № № 30004298/16 від 16.12.2016, і вказане рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, відповідач не вчиняв дій, спрямованих на виконання цього судового рішення, тобто, фактично ухилявся від його виконання; по-друге, на ці витрати не розповсюджуються обмеження, встановлені положенням пункту 1 частини п`ятої статті 36 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а їх оплата здійснюється позачергово (не в порядку частини першої статті 52 цього Закону) протягом усієї процедури ліквідації банку, а тому звернення АБ «УКРГАЗБАНК» до АТ «БАНК «Київська Русь» із заявою про акцептування вимог відповідно до частини першої статті 49 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не потребується; - з огляду на викладене відсутні правові підстави для винесення державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно задовольнив скаргу АБ "Укргазбанк" на дії Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Додатково суд враховує, що іншими учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/10566/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10566/23, розгляд справи призначено на 27.05.2026. 27.05.2026 розгляд справи №910/10566/23 не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 розгляд справи №910/10566/23 призначено на 03.06.2026 о 15 год. 15 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 літера А. Зал судових засідань №16 (2 поверх). Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 03.06.2026 з?явились представники Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (Станімак Д.Д,) та скаржника - Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (Ярошенко А.С., за довіреністю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює представництво інтересів Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в процедурі ліквідації). Інші учасники справи своїх представників до суду не направили, про час і дату судового засідання повідомлені належним чином. У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасників справи про розгляд справи повідомлено належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників інших учасників справи, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні. В судовому засіданні 03.06.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10566/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити повністю. Представник Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" в судовому засіданні 03.06.2026 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/10566/23 - залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2026: - позовні вимоги Товариства до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - Банк) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (далі - ТОВ "ФК "Женева") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" (далі - ТОВ "ФК "Ю-Бейс"), про стягнення 17 000 грн та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю; - стягнуто з Банка на користь Товариства 17 000 грн заборгованості за договором від 16.12.2016 №30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах; - зобов`язано Фонд скласти та позачергово включити в кошторис витрат Банка суму позачергової заборгованості на користь Товариства за договором від 16.12.2016 №30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах (далі - Договір) у сумі 17 000 грн, з яких: 500 грн строкової заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі; 16 500 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі; - зобов`язано Фонд позачергово затвердити кошторис витрат Банка з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь Товариства за Договором у сумі 17 000 грн, з яких: 500 грн строкової заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі; 16 500 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі; - стягнуто з Фонду на користь Товариства 8 052 грн судового збору. 12.01.2026 на виконання вказаного рішення видано накази. Товариство звернулося до суду зі скаргою на рішення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни (далі - ВДВС), в якій просить: - визнати неправомірним та скасувати повідомлення головного державного виконавця ВДВС про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу від 12.01.2026, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2026, про стягнення з Банка на користь Товариства 17 000 грн заборгованості за Договором; - зобов`язати ВДВС відкрити виконавче провадження щодо виконання зазначеного наказу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни зі справи № 910/10566/23 задоволено повністю. Визнано неправомірним та скасовано повідомлення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва 12.01.2026, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2025 зі справи №910/10566/23, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" 17 000 грн заборгованості за договором від 16.12.2016 №30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах. Зобов`язано Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва 12.01.2026, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2025 зі справи №910/10566/23, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" 17 000 грн заборгованості за договором від 16.12.2016 №30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 законної сили 24.09.2025 і Товариство є поточним кредитором Банка, то ВДВС було неправомірно відмовлено повернуто Товариству наказ від 12.01.2026 без прийняття його до виконання. Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Пунктом 25 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця. Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Частинами першою і другою статті 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"). Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України (далі - НБУ) прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Таким чином, зі змісту положень пункту 4 частини четвертої статті 4 і пункту 4 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що однією і тією самою підставою як для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, так і для закінчення виконавчого провадження є прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, що вочевидь зумовлено тим, на якій стадії перебуває виконавче провадження на момент прийняття НБУ відповідного рішення. Тобто, в разі якщо виконавче провадження ще не відкрито на момент прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, то за наявності зазначеної підстави на підготовчій стадії виконавчого провадження виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання. Натомість, якщо прийняття НБУ відповідного рішення відбулося після відкриття виконавчого провадження, то за наявності зазначеної підстави виконавче провадження підлягає закінченню. Відповідно до постанови правління НБУ від 16.07.2015 №460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.07.2015 №138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Банка та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова Олександра Юрійовича строком на 1 рік з 17.07.2015 по 16.07.2016 включно. В газеті Голос України від 23.07.2015 №131 (6135) опубліковано повідомлення про початок процедури ліквідації Банка та призначення уповноваженої особи Фонду на таку ліквідацію. Згідно з рішення виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1706 ліквідатором Банка призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Білу Ірину Володимирівну. 16.12.2016 Товариством і Банком в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банка укладено Договір. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.07.2020 №1335 з 16.07.2020 відкликаються повноваження ліквідатора Банка, делеговані Стрюковій Ірині Олександрівні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.12.2018 №3382 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" та ПАТ "Банк "Київська Русь". Відповідно до зазначеного рішення процедура ліквідації Банка здійснюватиметься безпосередньо Фондом з урахуванням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" та згідно з частиною п`ятою статті 44 Закону. За даними з ЄДР Банк перебуває в стані припинення, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті НБУ, Банк перебуває в режимі ліквідації, дані обставини є публічними та загальновідомими. Водночас, у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 Великою Палатою Верховного Суду було сформовано такий висновок щодо застосування положень пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження": " 7.36. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ). 7.37. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги зазначену правову норму та вважає, що вона має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон № 4452-VI визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості. 7.38. Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.". Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки суперечать приписам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на наведене, враховуючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 набрало законної сили 24.09.2025 і Товариство є поточним кредитором Банка, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ВДВС було неправомірно відмовлено повернуто Товариству наказ від 12.01.2026 без прийняття його до виконання, а тому скарга Товариства підлягає задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі. Доводи скаржника про те, що Товариство не зверталося до нього з заявою про добровільне виконання рішення суду, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки з наданих Банком заперечень вбачається, що в незалежності від того чи зверталося Товариство до Банка з відповідною заявою, останній добровільно виконувати рішення суду відмовляється. Доводи скаржника стосовно необгрунтованості висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та спростовуються наявними матеріалами справи. З огляду на наведене, судом першої інстанції обгрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Інші доводи, міркування та посилання скаржника судом апеляційної інстанції враховані, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277, 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/10566/23 - відсутні за наведених скаржником доводів та обгрунтувань. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/10566/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/10566/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/10566/23 повернути до Господарського суду м. Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано: 11.06.2026. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді О.М. Сибіга С.А. Гончаров