Постанова 4855 № 640/1813/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1813/21 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостий апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Позивач, Фонд) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач, Подільський РВ ДВС у м. Києві) про: - визнання протиправною бездіяльності Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій (закінчення виконавчого провадження №59783064 з внесенням запису до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №59783064 із виключенням запису про триваюче виконавче провадження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по виконавчому провадженню №59783064); - зобов`язання Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №59783064 з внесенням запису до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №59783064, виключити записи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по виконавчому провадженню №59783064 про боржника ПАТ «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 21244088). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що підставою закінчення виконавчого провадження за правилами п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є саме прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, а не рішення виконавчої дирекції Фонду про запровадження тимчасової адміністрації. У зв`язку з цим судом підкреслено, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, постанову Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь» визнано протиправною і скасовано, то підстави для закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення немайнового характеру відсутні. Крім того, суд зауважив, що Фондом не оскаржується бездіяльність Подільського РВ ДВС у м. Києві саме щодо нерозгляду його заяви про закінчення виконавчого провадження. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що достатньою підставою для виникнення у вкладників права на отримання гарантованих сум відшкодування є настання події - прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, а не безпосередньо саме рішення. Наголошує, що на момент звернення Фонду із заявою про закінчення виконавчого провадження було та є нині чинним рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь». Підкреслює, що положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними по відношенню до будь-яких законів щодо виконання судових рішень, а відтак саме приписи останнього повинні бути застосовані до спірних правовідносин. Окремо звертає увагу, що ОСОБА_1 , який є стягувачем у виконавчому провадженні №59783064, є кредитором ПАТ «Банк «Київська Русь» четвертої черги. Зауважує на помилковості позиції суду першої інстанції про те, що бездіяльність Відповідача щодо нерозгляду заяви Позивача у межах цієї справи не оскаржується, оскільки всупереч положень Закону України «Про виконавче провадження» Подільським РВ ДВС у м. Києві не вчинено дій із закінчення виконавчого провадження. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.07.2021 року. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 12.08.2019 року старшим державним виконавцем Подільського РВ ДВС у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19.04.2019 року №758/3419/15-ц Подільським районним судом міста Києва щодо зобов`язання Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» переказати кошти у розмірі 1 279 394 грн. з поточного рахунку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк «Київська Русь» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Банк «Київська Русь» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс» № НОМЕР_3 в філії АТ «Укрексімбанк». Судом першої інстанції також встановлено, що 31.12.2020 року в.о. директора-розпорядника Фонду (представник ПАТ «Банк «Київська Русь») звернувся до Подільського РВ ДВС у м. Києві із заявою №096-49-114/20, у якій просив: - протягом трьох днів з дати отримання заяви винести постанову про закінчення виконавчого провадження №59783064 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити всіх заходів, передбачених ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»; - внести до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №59783064 із виключенням запису про триваючи виконавче провадження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно боржника - юридичної особи ПАТ «Банк «Київська Русь» (а.с. 18-24). Указана заява обґрунтована прийняттям Правлінням Національного банку України 16.07.2015 року постанови №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь». Оскільки, як встановив суд першої інстанції, орган державної виконавчої служби у триденний термін з дня отримання вказаної заяви не вчинив дій по закінченню виконавчого провадження, Фонд звернувся до суду із вказаним позовом. Поряд з іншим, судом першої інстанції встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії: - визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; - визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16.07.2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 3, 5, 18, 39 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), суд першої інстанції з урахуванням рішення суду у справі №826/22323/15 дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки скасування у судовому порядку рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» унеможливлює застосування до спірних правовідносин п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону. З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. При цьому приписи ч. ч. 2, 4 ст. 39 Закону визначають, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави погодитися з позицією суду першої інстанції про те, що у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню з передбачених п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону підстав. Водночас, як вірно підкреслено Окружним адміністративним судом міста Києва, підставою для закінчення виконавчого провадження є саме прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, а не рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації, як стверджує позивач. Як було встановлено раніше, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 року у справі №826/22323/15 було визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16.07.2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь». У вказаній частині постанова суду апеляційної інстанції від 26.06.2019 року була залишена без змін постановою Верховного Суду від 10.11.2020 року. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, на час виникнення спірних правовідносин було відсутнє рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» від 16.07.2015 року №460 у зв`язку із скасуванням його у судовому порядку. Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що 23.05.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності», яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 266-1. Так, приписи п. 1 ч. 1 ст. 266-1 КАС України визначають, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку. При цьому, положеннями ч. 9 ст. 266-1 КАС України передбачено, що визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень: 1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення; 2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку; 3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди. Колегією суддів враховується, що хоча постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/22323/15, якою скасовано постанову Правління Національного банку України від 16.07.2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», набрала законної сили 26.06.2019 року, однак остаточне рішення у цій справі прийнято Верховним Судом 20.11.2020 року. У свою чергу, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» визначили наступні правові наслідки набрання ним чинності: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити (продовжити) процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідацію банків відповідно до Закону України «Про систему гарантуванням вкладів фізичних осіб», підстави (індивідуальні акти) для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом (пп. 1 п. 3). Банкам/юридичним особам, у яких Національним банком України відкликано банківські ліцензії, але відомості про які наявні в Державному реєстрі банків, підстави (індивідуальні акти) для запровадження тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом, забезпечити передачу уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей, бухгалтерської та іншої документації банку протягом строку, встановленого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в оголошенні, опублікованому на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» (п. 4). Судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (п. 5). Судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу (п. 6). Аналогічні положення щодо наслідків визнання протиправним і скасування індивідуального акту Національного банку України знайшли своє відображення й у приписах ч. ч. 5-7 ст. 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, з урахуванням наведених вище правил, визнання протиправним та скасування у судовому порядку рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника не припиняє розпочату процедуру ліквідації такого банку безвідносно до того, коли таке судове рішення було прийнято. Питання ліквідації банків регламентує розділ VIII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Частиною 4 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, яка була чинною станом на 16.07.2015 року, передбачено, що Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. У подальшому ч. 4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було викладено в іншій редакції, згідно якої Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. При цьому згідно ч. 5 ст. 44 указаного Закону Фонд з дня початку процедури ліквідації банку протягом трьох років (у разі ліквідації системно важливого банку - протягом п`яти років) забезпечує виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів. Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що всі процедури, пов`язані з ліквідацією банку, повинні продовжуватися Фондом, зокрема, як особою, що здійснює повноваження органу управління банку (п. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), незалежно від скасування у судового порядку рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Отже, скасування судом 26.06.2019 року постанови Правління Національного банку України від 16.07.2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» не скасовує наслідки, спричинені її прийняттям. Судова колегія звертає увагу, що буквальне тлумачення змісту норми п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону свідчить, що остання пов`язує закінчення виконавчого провадження саме із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Водночас, зміст цієї норми у взаємозв`язку з наведеними положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» та Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що юридичним фактом, який породжує необхідність закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону, є не лише відповідне рішення Національного банку України, а й наслідки, яке воно породжує. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що, отримавши 08.01.2021 року заяву в.о. директора-розпорядника Фонду (представник ПАТ «Банк «Київська Русь») №096-49-114/20 про закінчення виконавчого провадження №59783064 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону, Подільський РВ ДВС у м. Києві, який повинен був бути обізнаний із положеннями чинного станом на грудень 2020 - січень 2021 року законодавства, не мав інших альтернативних варіантів поведінки окрім як закінчення відповідного виконавчого провадження з підстав, про які вказані вище. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки не врахував, що скасування у судовому порядку рішення про відкликання ліцензії та ліквідацію банку не тягне за собою скасування правових наслідків, що настали внаслідок його прийняття. Наведені висновки мають своїм наслідком скасування судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Фонду задовольнити, а рішення суду - скасувати. Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З урахуванням наведеного, оскільки у межах цієї справи Фонд виступав не як суб`єкт владних повноважень, а як ліквідатор ПАТ «Банк «Київська Русь», судова колегія приходить до висновку про необхідність присудження на його користь судових витрат та стягнення з Подільського РВ ДВС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фонду витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 5 675,00 грн., з яких 2 270,00 грн. за подання позовної заяви та 3 405,00 грн. за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити повністю. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати протиправною бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій (закінчення виконавчого провадження №59783064 з внесенням запису до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №59783064 із виключенням запису про триваюче виконавче провадження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по виконавчому провадженню №59783064). Зобов`язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04208, м. Київ, пр-т. Георгія Гонгадзе, 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497) закінчити виконавче провадження №59783064 з внесенням запису до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №59783064, виключити записи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по виконавчому провадженню №59783064 про боржника ПАТ «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 21244088). Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04208, м. Київ, пр-т. Георгія Гонгадзе, 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 5 675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено « 21» липня 2021 року.