Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/18201/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18201/25 Головуючий суддя І інстанції Златін С.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 в адміністративній справі № 160/18201/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 23.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить: - визнати протиправним рішення та скасувати пункт 28 рішення Міністерства оборони України, оформлене випискою з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 № 25/д, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ; - зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у зв`язку із загибеллю батька - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини з урахуванням висновків суду у справі та призначити виплату ОСОБА_1 такої одноразової грошової допомоги. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним рішення та скасовано пункт 28 рішення Міністерства оборони України, оформлене випискою з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 № 25/д, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ; Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у зв`язку із загибеллю батька - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини з урахуванням висновків суду у справі та призначити виплату ОСОБА_1 такої одноразової грошової допомоги. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимогах. В обґрунтування апеляційних вимог Міністерство оборони України зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин редакцію статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності лише 29 березня 2024 року, до подій, що мали місце у 2023 році. Скаржник наголошує, що відповідно до абзацу другого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 та сталої практики Верховного Суду, днем виникнення права на одноразову грошову допомогу є дата загибелі військовослужбовця, зазначена у свідоцтві про смерть. Саме ця дата є юридично значущим фактом, з яким закон пов`язує визначення кола осіб, які мають право на виплату. Апелянт вказує, що на дату смерті діяла редакція Закону № 2011-XII, яка передбачала право на допомогу для повнолітніх дітей виключно за умови підтвердження статусу утриманця, проте позивачка не надала доказів перебування на утриманні загиблого. Застосування судом новішої редакції закону, на переконання скаржника, фактично надає нормі зворотної дії в часі, що прямо суперечить статті 58 Конституції України. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , що виданий 19.10.2023, дійсний до 19.10.2033, орган, що видав 8013. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (після державної реєстрації шлюбу - " ОСОБА_4 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 ) є рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, поблизу населеного пункту Орлянка, Куп`янського району, Харківської області, що підтверджується наступними документами: - сповіщенням про смерть (загибель) від 28.04.2024 року, що видане військовою частиною НОМЕР_4 ; - сповіщенням сім`ї № МПЗ/4796 від 29.04.2024 року, що видане ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - лікарським свідоцтвом про смерть №010-5037 з довідкою про причину смерті від 26.04.2024 року. Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , копія якого міститься у матеріалах справи, видано 26.04.2024 року Позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою, в якій просила виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю її рідного батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Виписки з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 року № 25/д, Комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №

168. З огляду на викладене, документи ОСОБА_1 повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги». Вважаючи вищенаведене рішення Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання протиправним, позивачка звернулася до адміністративного суду з цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини стосуються законності відмови Міністерства оборони України у призначенні повнолітній доньці загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що суд помилково ототожнив момент виникнення права на соціальну виплату з моментом звернення за нею. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, днем виникнення права на допомогу є дата смерті особи, зазначена у свідоцтві про смерть. У цій справі датою виникнення права є 24 жовтня 2023 року. Згідно з частиною першою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на 2023 рік, право на допомогу мали лише діти, які не досягли повноліття, або утриманці. Судом встановлено, що позивачка на момент смерті батька була повнолітньою особою, а документів, які підтверджують її статус утриманця загиблого військовослужбовця, до Комісії Міністерства оборони України не подала. Доводи позивачки про необхідність застосування Закону України від 09 грудня 2023 року № 3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», оскільки її заява розглядалася після 29 березня 2024 року, колегія суддів відхиляє. Зазначений закон розширив коло отримувачів, включивши дітей незалежно від віку, проте він не містить положень про зворотну дію в часі. Колегія суддів враховує, що Закон України від 09.12.2023 №3515-ІХ змінив саме матеріально-правові умови набуття права на одноразову грошову допомогу, розширивши коло осіб, які мають право на її отримання. Такі зміни не мають процесуального характеру та не можуть застосовуватися до правовідносин, у яких юридичний факт загибелі військовослужбовця настав до набрання ними чинності, оскільки це суперечило б статті 58 Конституції України. Право на одноразову допомогу є разовим зобов`язанням держави, суб`єктний склад якого фіксується в момент настання юридичного факту загибелі військовослужбовця. Адміністративна процедура лише оформлює вже існуюче (або відсутнє) право. Застосування судом першої інстанції нечинної на дату смерті редакції закону призвело до безпідставного розширення переліку отримувачів бюджетних коштів. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі №400/4545/24, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що у період дії редакції статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, чинної до 29.03.2024, повнолітні діти загиблого військовослужбовця, які не були його утриманцями, не належали до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що Комісія Міністерства оборони України діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, повернувши документи позивачки на доопрацювання з огляду на відсутність документального підтвердження її належності до кола осіб, які відповідно до редакції статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, чинної на дату загибелі військовослужбовця, мали право на отримання одноразової грошової допомоги. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 в адміністративній справі № 160/18201/25 скасувати та прийняти нову постанову. В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва